Розділ іі. Використання віршів і загадок на уроках біології

Видатний український педагог К.Д.Ушинський відзначив непересічне педагогічне значення фольклору у виховному процесі. Цю ідею він і втілював у практику виховання. Виховні властивості усної народної творчості дуже важливі для розвитку сучасного школяра. Виховне значення літератури та біології з допомогою віршів треба підтримувати, вітати на уроках, тому що це всебічно розвиває дитину. Загадки активізують процес мислення, розвивають кмітливість, формують уміння абстрагувати.

ЦАРСТВО РОСЛИНИ

Вірші

Мохоподібні

Де краплина є води –
Там ти можеш мох знайти:
На болоті, в горах, в лісі,
На колоді і на стрісі.
Де вологи є запас
Скрізь ростуть мохи у нас.

Серед лісів прекрасної землі
Зустрінеш ти рослини ці малі.
Їх не смакують коні та корови.
Плетуть у лісі килими чудові.
Тінь полюбляють, там завжди ростуть,
Ботаніки їх плаунами звуть.

Дивна в лісі є трава –
Не лопух, не кропива.
Коли хочуть щастя влітку
Все шукають його квітку.
Хоч півсвіту обійди –
Того цвіту не знайти.

Загадки

Зелений мох зозулин льон –

Цікава рослина.

А що собою являє

Підземна частина?

(Ризоїди)

Хто нам зараз відповість,

Хто відповідь знає,

Що таке ризоїди,

Що це означає?

(Коренеподібні вирости

з ланцюжка послідовних клітин)

Відповідь хто на питання

Хто на ньому знається:

Ризоїди від коренів

Чим відрізняються?

(Відсутністю тканин)

Та ще одне питання

Всіх нас непокоїть:

Яку функцію для мохів

Ризоїди виконують?

(Функції коренів – утримання

рослин у грунті, поглинання з нього

озчину поживних речовин)

Мохоподібні не цвітуть,

Насіння не утворюється.

Хто нам зараз відповість,

Як вони розмножуються?

(Спорами)

Хто нам зараз відгадає,

Що зі спори виростає?

(Зелена нитка, з якої утворюється

рослини статевого покоління)

Зелдиний мох зозулин льон

Цікаве створіння.

А яку будову має

Його статеве покоління?

(Особини статевого покоління

складається зі стебла і листків)

Хто про мох зозулин льон –

Прочитав і знає:

Нестатеве покоління

Яку будову має?

(Коробочка зі спорами на довгій ніжці)

На одній рослині –

Обидва покоління:

І статеве, й нестатеве –

Ми тепер не знаєм.

Та яке ж покоління

Все ж переважає?

(Статеве)

Нам терер відомо:

Зозулин льон – дводомний.

Хто відгадає, що це означає?

(Є чоловічі й жіночі особини)

Також нам відомо:

Сфагнум – однодомний.

Хто знає, що це означає?

(На одній особині розвиваються

чоловічі й жіночі гамети)

Чоловічі і жіночі

Тепер мохи знаємо.

На мохах якої статі

Спори дозрівають?

(Жіночої)

Торфяний мох сфагнум білий

В болоті виростає.

А відомо вам, чому

Цей мох білим називають?

(Через мікроскопічну будову листка)

Торфяний мох сфагнум білий –

Цікава рослина.

А хто знає, яка в нього

Підземна частина?

(Відсутні ризоїди)

 

Відповідь на це питання

Всі, напевне, знають:

Яке значення в природі

Мохоподібні мають?

(Утворюють торф, накопичують

вологу, призводять до заболочення лісів)

Папоротеподібні

Вірші

Цвіт папороті

Шукала папороті цвіт,
Всю ніч шукала.
Не рік, не два - багато літ
Тебе чекала.
Дороговказом місяць був,
А зорі – очі.
Чарівна квітка розцвіла
Посеред ночі.
Ось квітка щастя у руках...
Летіть лелеки!
Та пізно я зірвала цвіт -
Ти вже далеко.

Папороть

Шостого липня, у ніч на Купала
Пів-України квітку шукала.
Кажуть, що якби її відшукать -
То жить можна було б і горя не знать.
Усе в нас тоді у країні було б,
Всі були б роботящі, не стало б нероб.
Кожен би мав би на хліб і до хліба,
Усі миздорові й щасливі були би.
Але підступні наші воріженьки
Все сплутали нам, і ми живем поганенько.
Бо папороть - каже нам істина древня-
Насправді цвіте двадцять другого червня.

Загадки

Папороті щитник чи орляк

Хто вивчав чудово,

Той нам зараз відповість,

Яка в них будова?

(Мають кореневище, від якого

відходять корені та прикоренева

розетка із листків)

Хто всі папороті вивчав,

Знає неодмінно,

Як звуться в них підземні

Пагони видозмінені?

(Кореневища)

Щитник та орляк –

Цікаві створіння,

А яку будову має

Їх статеве покоління?

(Заросток – серцеподібна зелена

пластина з ризоїдами)

Кореневище, листя –

Всі знаєм неодмінно,

Яке це покоління?

(Нестатеве)

На Івана, на Купала

Папороті цвіт шукали,

Щоб скарбів було чимало,

Та чого люди не знали?

(Папороті не цвітуть,

розмножуються спорами)

Хто наступним запитанням

Не був здивований:

Де, цікаво, в папороті

Спори розташовані?

(У спорангіях на нижньому боці листків)

Хто нам зараз відповість,

Хто напевне знає:

Що, цікаво, в папороті

 

Зі спори виростає?

(Статеве покоління –

заросток з ризоїдами)

Хто вже папороті вивчав,

Той здогадається,

Як розмноження статеве

У них вібувається?
(На заростку утворюються статеві

органи, в яких дозрівають статеві

клітини. Запліднення перехресне)

Розмноження папоротей

Знати нам потрібно.

Для запліднення умова

Яка необхідна?

(Вода)

Дерев’янисті папороті

Колись давно жили.

Яку корисну копалину

Вони утворили?

(Кам’яне вугілля)

Хто параграф прочитав,

Назвіть нам причини,

Чому папороті – вищі

Спорові рослини?

(Мають тканини, органи

розмножуються спорами)

Хто вже папороті вивчав,

Той відгадає,

Яке вони значення

Для людини мають?

(Утворили кам’яне вугілля,

є декоративними та лікарськими

рослинами)

Плауноподібні та Хвощеподібні

Загадки

Хто плаун булавовидний

Розглянув зразково?

Хто нам зараз розповість,

Яка його будова?

(Має повзуче стебло з дрібними

листками та додатковими коренями)

Для тих, хто вивчав плауни,

Це питання – не проблема:

Утворена якими коренями

Коренева їх система?

(Додатковими)

Хто в будові розібрався,

Хто здогадається,

Де в хвощів і плаунів

Спори розвиваються?

(У спорангіях, у спороносних колосках)

Відповідайте на питання,

Будьте так ласкаві:

У баранця звичайного

Чим заростки цікаві?

(Підземні заростки, розвиваються

до 15 років, живляться гетеротфно)

Хто нам зараз відповість,

Хто здогадається,

У плаунів заросток

З чого розвивається?

(Зі спори)

Життєвий цикл хто зрозумів,

Хто нам відгадає,

Де яке покоління

І що переважає?

(Заросток – статеве покоління,

Рослина зі стеблом і листками –

Нестатеве. Переважає нестатеве покоління)

Хто уважно все читав,

Хто б нам швидко відповів,

На яку речовину

Багаті спори плаунів?

(На олію)

Хто прочитав про плауни,

Відповість у ту ж хвилину,

Як же спори плаунів

Застосовує людина?

(Для дитячої присипки, ливарних форм,

виготовлення ракет, для фейєрверків)

Розглянув хто хвощ польовий,

Хто відповідь знає

Яку будову у хвоща

Літній пагін має?

(Кореневище, розгалужене зелене

стебло з дрібними листочками –

лусочками, позбавленими хлорофілу)

Хто дасть відповідь докладну

На таке питання:

Яку в них будову мають
Пагони весняні?

(Нерозгалужені безхлорофільні стебла

зі спорангіями на верхівках)

Дрібні листки без хлорофілу.

Хто здогадається,

Де ж тоді фотосинтез

У хвощів відбувається?

(У зелених стеблах –

головному і бічних)

На останнє запитання

Відповість нам хто активно:

Як здійснюється у хвощів

Розмноження вегетативне?

(З допомогою кореневища)

Покритонасінні

Вірші

Конвалія

Росла в гаю конвалія
Під дубом високим,
Захищалась від негоди
Під віттям широким.

Та недовго повтішалась
Конвалія біла, –
І їй рука чоловіча
Віку вкоротила.

Ой понесли конвалію
У високу залу,
Понесла її з собою
Панночка до балу.

Ой на балі веселая
Музиченька грає,
Конвалії та музика
Бідне серце крає.

То ж панночка в веселому
Вальсі закрутилась,
А в конвалії головка
Пов’яла, схилилась.

Промовила конвалія:
«Прощай, гаю милий!
І ти, дубе мій високий,
Друже мій єдиний!»

Та й замовкла. Байдужою
Панночка рукою
Тую квіточку зів’ялу
Кинула додолу.

Може, й тобі, моя панно,
Колись доведеться
Згадать тую конвалію,
Як щастя минеться.

Недовго й ти, моя панно,
Будеш утішатись
Та по балах у веселих
Таночках звиватись.

Може, колись оцей милий,
Що так любить дуже,
Тебе, квіточку зів’ялу,
Залишить байдуже!..

Мак цвіте

Степами турки і татари
На конях мчать, мов чорні хмари,
І згаром дихає земля –
Навкруг пожари, як петля,
Й петлю розкручую ординець:
Він одшукав живий гостинець –
Дівча біжить босоніж в бір.
Її він схопить у ясир,
В прокислу зашморгне сирицю
Й продасть у Кафі з торговиці.
І сльози дівчини, й життя
Проп’є без жалю і пуття.
Бо що йому краса дівоча,
Коса шовкова, ясні очі –
Усе продасть він за дукат,
Бо він торгаш, ординець, так.
Дівча біжить в тяжкім одчаї,
Коса їй плечі устеляє,
А сльози падають у брід,
І кров’ю тягнеться твій слід.

Зацвіла в долині Червона калина…

Зацвіла в долині
Червона калина,
Ніби засміялась
Дівчина-дитина.
Любо, любо стало,
Пташечка зраділа
І защебетала.
Почула дівчина
І в білій свитині
З біленької хати
Вийшла погуляти
У гай на долину.
І вийшов до неї
З зеленого гаю
Козак молоденький;
Цілує, вітає,
І йдуть по долині,
І йдучи співають.
Як діточок двоє,
Під тую калину
Прийшли, посідали
І поцілувались.
Якого ж ми раю
У бога благаєм?
Ран у серце лізе,
А ми в церкву лізем,
Заплющивши очі,—
Такого не хочем.
Сказав би я правду,
Та що з неї буде?
Самому завадить,
А попам та людям
Однаково буде.

Чорнобривці

Квітів дитинства букет,
Спогадів ніжних тепло,
Знайомої пісні куплет
Нагадує як все було.

Цвіт чорнобривців в саду,
Мама Щаслива й сумна,
З ними до школи іду,
Ось моя юність мина.

Навіть доросла тепер
Цвіт їх чарівний люблю,
Вік анітрохи не стер
За тим, що минуло, жалю

 

 

Чорнобривці

На чорнобривцях – тонкошкірий сніг.
А я усе відтягувала осінь,
Як тятиву…
Та так і не вдалося
Терпкого часу зупинити біг.

Гірчить в повітрі.
На душі гірчить.
Я знала – все удосвіта минеться.
І ось –
На чорнобривцях сніг лежить,
Як на мені.
Не обмине й мене це…

Мудріше, втім, – не кликати журби,
І не спиняти погляд на долівці.
А я дивлюсь
На сплутані чуби
Під снігом перемерзлих чорнобривців.

Чорнобривці

Гарні квіти біля хати
Навесні садила мати.
Чорнобривці чорноброві
Квітнуть в тиші вечоровій.

Чорнобривці чарівні
Так і просяться в пісні.

Квіти

Хто вперше на землі своїх нащадків юних
із квітами так влучно порівняв?
Хто серед різнокольорових плям
побачив те, чого не бачать інші люди?

Як погляд малюка з дитячої колиски,
не затуманений людським гріхом -
отак і квіти на землі кругом
вдивляються в людей, довірливо і чисто.

Таке живе різномаїття пелюсткове,
і кожна – свій характер, лад, і ряд.
Від пишності півоній і троянд -
до скромності конвалій, ніжних загадкових.

У кожної людини в цьому світі,
як оберіг від чар і злих недуг,
призначений в житті зелений друг -
своя подоба у строкатій книзі квітів.

Я бачив, як з господарем страждали квіти.
жовтіли, падали листки на діл,
коли біда постукала у дім.
І руки опускались.І хворіли діти…

Та все минало і світлішало у хаті
від жартів друзів, усмішок гостей.
І оживляв веселий настрій цей-
з людьми раділи їх беззвучні сестри й браття.

Дитя народиться, щасливій мамі квіти.
Вінок прощальний з квітами несуть
коли проводять у останню путь…
Без квітів нам у цьому світі не прожити!

В магазині квіток

В великому місті в розкішну теплицю
Дівчина прийшла молода,
Бо серцем почула весну-чарівницю,
Шуміла весняна вода.
І ледве струмки задзвеніли співочі,
Пташки заспівали дрібні, –
Вчувались дівчині веснянки дівочі,
Ввижались діброви рідні.
І ледве натуру зо сну зимового
Збудив поцілунок весни, –
Дівчина запрагнула рясту дрібного,
Їй проліски снились ясні.
Тепер вона тут, в сій розкішній світлиці…
Ох, що се так серце стиска?
Як душно, як тісно, немов у темниці!
Сей пах, мов отрута яка!
В теплиці між квітами скрізь походжає
Гурток панночок і панів.
Дівчина кругом погляда, уважає,
І погляд її посмутнів.
Всі квіти розкішні… Дівчина зітхнула.
«Чим можу панянці служить?..» –
Зненацька чийсь голос дівчина почула, –
То крамар паничик біжить.
«Чи є в сій теплиці веснянії квіти?» –
Питає дівчина його.
«Аякже! є різні, – чим маю служити?
Тут можна набути всього:
Ось є гіацинти, нарциси і рожі,
Азалії є запашні,
Конвалії свіжі, фіалочки гожі…» –
«Ні, пролісків треба мені!..»
Здивовано глянув панич; зашарілось
Дівчини обличчя бліде.
«То панночці пролісків простих схотілось?
їх в місті немає ніде!
Тут тільки садові квітки». – «Дуже шкода».
І вийшла дівчина смутна.
«Тут міські розкоші! Тут міська вигода!»
Вертає додому сумна.
Зустрілась їй жінка, на плечах похилих
Несе щось, убога така.
«Чи купите, панночко, пролісків білих?» –
Тремтить із квітками рука.
«Звичайно! А звідки, я вас попитаю,
Взяли ви сі квіти свої?» –
«Та сила ж квіток тепер всюди по гаю!
Се тут…» Та не чула її
Дівчина. Згадала околиці рідні:
Скрізь квіти, ряст, ясна роса…
На проліски білі, на квіти лагідні
Скотилася тихо сльоза…

 

Підсніжник

Серед терену густого

Білий, мовби перший сніг,

До світла тянучись ясного,

Прорости підсніжник зміг.

Серед літа, справжнє диво,

Він пробився через дерн,

Пелюстки розправив сміло,

Та поранився об терн.

Озирнувшись навкруги

Зрозумів він, що спізнився,

Що давно зійшли сніги,

Й він єдиний розпустився.

Нікому прикрити рани,

Нікого привабить цвітом,

Але ж не заради шани

Виріс він спекотним літом.

Він життя святе прославив,

Вічність матінки природи,

Ніби пам'ятник поставив

Силою своєї вроди.

Підсніжник

З під снігу пробився росточок,
Тендітний і дуже слабкий,
Зігрівся в промінчиках сонця,
Розправивсь, набрався снаги.
Ураз появились листочки,
і квітка як зірка з небес,
Розкрила своі пелюсточки,
і світ звеселила увесь.
Мільйони таких ось росточків,
Пробились уже з під снігів,
Розкрили свої пелюсточки,
Красу показали усім.
Квітують вони гайочках,
У лузі у полі в садках,
Їх можна побачить в вазонах,
На вікнах у селах й містах.
З під снігу вони визирають,
І сонце проміння їм шле,
А люди тоді уже знають,
Весна до нас в гості іде.
Підсніжник- цей цвіт величають,
І звуть його так неспроста,
Хоч сніг ще не розтанув,
А видна така вже краса.

 

Ромашка

На ромашці білій про любов питають:
Любить, чи не любить? Пелюстки зривають.
Не скуби ромашку, їй цвісти весною,
Говори з красою вічно мовчазною.
В ромашковім полі жайвори співають,
І росу пахучу ночі сповивають.
Скроплена дощами, вимита водою,
Це світилка чиста в косах молодої.
Від весни до літа і в порі осінній
Нею пахне купіль, нею пахне сіно.
І в морози зимні пелюстки ті самі
Змалював Художник у віконній рамі.
Бог її плекає і вітри голублять,
Як її полюбиш, то й тебе полюблять.
Не скубіть ромашку, не топчіть ногами,
Це любові квітка у зеленім храмі. Кукурудза Кукурудза рiч приємна
І поживна, і корисна -
Я люблю її окремо
І в салатах різних їсти.
Полюбляю із дитинства
Я її пухку натуру,
Сік висмоктую та, звісно,
Зерна тріскаю амурно.
Соковита, тепла, ніжна,
Ароматна і вродлива...
Уявив вже смак - навіщо!?
Зараз хочу - нема сили

Горобина

 

Горобина рясніє червона;
Мов багаття яскраве горить.
То насправді її лише грона
із чарівності зіткана мить.
У очах вже від неї оскома,
У думках те проміння блищить.
В чому сила її, невідомо -
Та без погляду не залишить.
Мов жаринки ввібрала від сонця,
Начіпляла на себе рясні.
Навіть листя в охру одяглося,
Коли стали короткими дні.
Горобина достигла вже зовсім;
Де обсипалась, та на землі.
А за нею опало волосся -
Її листя в осінній траві. Загадки

Одгадай загадочку: кину її в грядочку, нехай моя загадка лежить до весни.
(Озимина)
Чашечка медку закопана в льодку до нового годку.
(Озимина)
Ноги на полі,
Середина надворі,
Голова на столі.
(Корінь, стебло, зерно)
Що то за твір, що ні чоловік, ні звір, а має вуса?
(Ячмінь)
На городі молода
Пишні коси розпліта,
У зеленії хустинки
Золоті хова зернинки.
(кукурудза)
Без рук, без ніг,
А пнеться на батіг.
(квасоля)
Під землею птиця кубло звила і яєць нанесла.
(Картопля)
Сидить баба на грядках, вся закутана в хустках.
(Капуста)

Сидить баба серед літа,
В сто сорочок одіта.
(капуста)
Крутосто, вертосто, на йому жупанів зо сто.
(капуста)

Головата, дженджуриста,
Сорочок наділа триста,
А нога одна.
(капуста)
Стоїть пані, чепуриться,
Бо одягла сорочок триста.
(капуста)
Зозулиста, серебриста,
Сорочок наділа триста.
(капуста)
Баран у коморі, а роги надворі.
(буряк)
Товстий Гнат — при землі не знать.
(буряк)
А що то за коні в гаю на припоні: довгасті, голчасті, зеленої масті, нікого не возять,

лише солі просять. Оті коні на припоні — не їдять, не п'ють, а гладшають.
(огірки)
Дівка в коморі,
А коса надворі.
(морква)
Стоїть дуб повен круп.
(мак)
Повна діжка жита п'ятачком накрита.
(мак)
Під одним ковпаком сімсот козаків.
(мак)
Малий малишко закинув діжку на вишку.
(мак)
Малий-малишок поніс діжку на вершок.
(мак)
Сивий кіт перевісився через пліт.
(гарбуз)
Без рук, без ніг, а вилізе на пліт.
(гарбуз)
Біг через пліт, зачепивсь та й висить.
(гарбуз)

Що за Мартин дереться на тин?
(хміль)

Сімсот соколят на одній подушці сплять.
(соняшник)

Хлопець Мартин
Похилився через тин.
А дівчина Галка:

«Яка в тебе гарна шапка!
Ще й жовта китиця
Проти сонця світиться.
Як прилетять горобці,
Буде тобі, як вівці
Від сірого вовка».
Що це за примовка?
(соняшник)
Має шкір сім, витискає сльози всім.
(цибуля)
Іде пані в золотім жупані;
Хоч жупан той латка на латці,
Та приймають в кожній хатці.
(цибуля)
Сидить Марушка в семи кожушках;
Хто її роздягає, той сльози проливає.
(цибуля)
Сиділа старуха в дев'ятьох кожухах;
Хто побаче, той заплаче.
(цибуля)

Що то за голова, що лиш зуби й борода?
(головка часнику)

Є шапка, але немає голови; є нога, але без черевика.
(гриб)

Били мене, били, на шматки порвали,
У воді мочили, по траві валяли.
Одну половину з кашею-поїли,
Другу половину — на плечі наділи.

(коноплі)
Літом одягається, а на зиму одежі цурається.

(дерево)
Літом у шубі, зимою в шапці.

(дерево)
Червоний колір, а винний смак;
Кам'яне серце, в чому це так?

(вишня)
Весною біле, літом зелене, восени жовте, зимою добре.

(груша)
У вінку зеленолистім,
У червоному намисті
Видивляється у воду

ЁНа свою хорошу вроду.

(калина)

Вона червона?
Ні, чорна.
Чому ж вона біла?
Тому що зелена.

(смородина)
Не розбивши горщика, не з'їси кашки.

(горіх)
Живе один батько і тисячі синів має, всім шапки справляє, а собі не має.

(дуб і жолуді)
На дереві я родився в кожусі, кожух розірвався, і я на землю впав.

(каштан)

Все мороз поглушив, а мого цвіту й не зайняв.

(барвінок)
Цвіте синьо, лист зелений, квітник прикрашає,
Хоч мороз усе побив — його не займає.

(барвінок)
Стоїть, колихається, головою величається, а торкнеш — кусається.

(будяк)
Сама холодна, а інших припіка.

(кропива)
Зубів не має, а кусає.

(кропива)
Стоїть при дорозі на одній нозі,
Хто її зрушить — плакати мусить.

(кропива)

Я кругленький хлопчик,

Як у мишки хвостик,
Червоненький я на вроду,
Хочу в борщик із городу.
(буряк)
Я сама сиджу в коморі,
А коса моя надворі.
(морква)
На городі молода
Пишні коси розпліта,
У зеленії хустинки
Золоті хова зернинки.
(кукурудза)
До сонця я підхожий
І сонце я люблю,
За сонцем повертаю
Голівоньку свою
(соняшник)
Червоне личко,
Зелена стрічка.
(томат)
Без рук, без ніг,
А вилізе на пліт.
(гарбуз)
Не гіркий і не солоний,
А солодкий і червоний,
Як же зветься цей товстун,
Здогадалися?..
(кавун)
Сидить Марушка
В семи кожушках.
Хто її роздягає,
Той сльози проливає.
(цибуля)
Стебельце – шорстка дробинка,
У серединці – чорна вуглинка,
Пелюстки блискучі, як лак.
Це квітує червоний…
(мак)

Ще Ахіллес його вживав,
Коли проблеми зі здоров'ям мав.
(Деревій)

Має шкір сім, витирає сльози всім.

(Цибуля)

Що то за голова, що лиш зуби й голова.

(Часник)

Сидить Марфуша в семи кожушках, хто її роздягає, той сльози проливає.

(Цибуля)

Що то за звір, що ні чоловік, ні звір, а вуса має.

(Ячмінь)

Є коси, та не з волосся,

Є зерно, та не колосся.

(Кукурудза)

На городі молода

Пишні коси розпліта,

У зеленій хустинці

Золоті хова зернинки.

(Кукурудза)

Діжечка на діжечці, діжечка на діжечці, а зверху китичка.

(Очерет)