Баланс комерційного банку його зміст і структура.

Баланс банку — це фінансовий документ, у якому відображаються, з одного боку, джерела та обсяги надходження коштів, що є в розпорядженні банку на певну дату (пасиви), а з іншого — напрями та обсяги розміщення цих коштів (активи).

Всі джерела коштів банків поділяються на дві частини: «Зобов'язання» і «Власний капітал». У частині «Зобов'язання» відображаються чужі кошти, які банк мобілізував у тимчасове користування на засадах залучення на вклади (поточні, строкові, ощадні та ін.) та позичання у центрального та інших банків, у небанківських суб'єктів. У частині «Власний капітал» відображаються кошти, внесені власниками банку при його створенні та сформовані самим банком у процесі його діяльності за рахунок доходів і прибутків. На відміну від коштів зобов'язань, кошти власного капіталу постійно перебувають в обороті банку, тобто не можуть раптово вилучатися і не містять загрози для ліквідності банку, а скоріше навпаки — мають позитивний вплив на її зміцнення. зведений баланс банків України:

-Власний капітал,

- Частки коштів клієнтів банків (юридичних і фізичних осіб) у їх пасивах та в активах займають ключове місце (67,1 % і 65,1 % відповідно) і майже збігаються.

- Група ліквідних активів, які не приносять банкам доходу і прибутку

- У пасивах і активах банків досить високу частку становлять кошти інших банків

37.Ліміт кредитування — гранична сума видачі кредиту або залишків заборгованості в плановому періоді. Ліміт кредитування для кожного позичальника встановлюється індивідуально залежно від його фінансового стану і репутації. У межах ліміту кредитування позичальник отримує широкі можливості для маневрування обіговими коштами. Клієнт на основі контокорентного кредиту може оперативно без узгодження з банком поповнювати свій поточний рахунок відповідною сумою грошей. Кредитна лінія — спосіб надання кредиту частинами в межах установленого ліміту протягом обумовленого кредитним договором строку з відновленням або без відновлення ліміту кредитування у разі погашення Позичальником отриманого кредиту або його частини. Кредитна лінія може бути відновлюваною та невідновлювальною.Непоновлювана кредитна лінія, при відкритті якої після видачі кредиту і погашення заборгованості по ньому відношення між банком і позичальником припиняються повністю. Поновлювана кредитна лінія- при відкритті якої банком встановлюється термін кредитної лінії і її періодичність, а позичальник може, розплатившись по попередній кредитній лінії, після закінчення періоду кредитування знов використовувати кредитну лінію на первинну суму протягом первинного терміну.Банк може відмовити позичальникові в отриманні кредиту по відкритій кредитній лінії тільки в двох випадках: 1) при порушенні позичальником умов кредитного договору;2) при встановленні погіршення фінансового стану позичальника.

 

38. Кредитний ризик — це ризик, пов’язаний з імовірністю неповернення кредитівта несплати процентів за ними внаслідок невиконання боржником своїх зобов’язань перед банком. Фактори, що впливають на кредитний ризик, носять контрольований і неконтрольований характер. Контрольованими факторами є ті, котрі залежать від рішень упра­влінського впливу з боку банку. До неконтрольованих, як правило, зовнішніх факторів належить уся сукупність зовнішніх ризиків системи банківських ризиків, обумовлена об'єктивним проявом випадковості як форми необхідності. Зовнішні фактори відбуваються з причин, які не залежать від діяльності персоналу кредитного підрозділу банку. Внутрішні фактори навпаки відбуваються з причин, що зумовлені прорахунками персоналу, допущеними в процесі оформлення кредитного. договору, помилками при оцінці благонадійності клієнта, порушеннями посадових інструкцій і помилками, закладеними в самих правилах кредитування.

39.Які існують засоби мінімізації кредитного ризику. Одним із засобів мінімізації і запобігання ризиків є дотримання банком нормативів ризику. Одним з них є максимальний розмір ризику на одного позичальника. Він розраховується діленням сукупної заборгованості за позичками, між-банківськими кредитами та врахованими векселями одного позичальника та 100% суми позабалансових зобов'язань, виданих для цього позичальника, на капітал банку. Нормативне значення цього показника не повинно перевищувати 25%. Існують також інші засоби: 1.Попередня оцінка можливих втрат за допомогою прогнозних методів аналізу наявної статистичної і динамічної достовірності інформації про діяльність самих банків, їх клієнтів, контрагентів, посередників, конкурентів.2.Динаміка процентних ставок; 3.Страхування кредиту як гарантію на випадок несприятливих обставин; 4.Хеджування (страхування ризику);5.Відмова від пропозицій позичальника при дуже великому ризику; 6.Розрахунок умов кредиту, вживаний в основному у випадках невеликих позик і особистого кредитування; 7.Диверсифікацію ризику, що є його розосередженням.(надання кредитів дрібнішими сумами більшій кількості клієнтів,надання кредитів на консорціумній основі, коли для видачі великої суми кредиту об'єднуються декілька банків, утворюючи консорціум, залучення депозитних вкладів) 8.Встановлення лімітів. гранично допустимого рівня ризику, який керівництво банку готове прийняти відповідно до своєї стратегії.

40.Форми забезпечення повернення кредиту. В Україні, згідно з чинним законодавством, банки можуть використовувати різні форми забезпечення кредитів: * Застава — це спосіб забезпечення зобов'язання. Найпоширенішою є застава, обумовлена договором, коли боржник добровільно віддає майно в заставу і оформляє це згодою з кредитором. Іпотека — це різновид застави нерухомого майна з метою одержання позички в банку. Іпотека надає право банку переважного задоволення його вимог боржника в межах вартості зареєстрованої застави.* Гарантія — це угода, яка укладається між банком і гарантом шляхом видачі останнім гарантійного листа і прийняття цього листа до виконання банком. Гарантами можуть бути будь-які фінансово стабільні юридичні особи (підприємства) і банки. Найвагомішою вважається банківська гарантія.* Страхування як форма забезпечення зобов'язань позичальника перед банком здійснюється у формі страхування відповідальності. У такому випадку клієнт надає банку страхове свідоцтво (поліс) або інші документи, які підтверджують факт страхування ним кредитної операції. Банк повинен переконатися в платоспроможності страховика.* Порука -відповідальність поручителя всім своїм майном перед банком уразі неповернення кредиту з боку позичальника.

41.Кредитоспроможність позичальника — це його здатність повністю і своєчасно розрахуватися за своїми борговими зобов'язаннями. При проведенні оцінки кредитоспроможності клієнтів комерційні банки повинні розрізняти такі категорії позичальників: юридичні особи (крім комерційних банків); комерційні банки; фізичні особи. Оцінка фінансового стану позичальника — юридичної особи здійснюється за допомогою відповідних коефіцієнтів ліквідності, які розраховуються за балансом. Оцінка фінансового стану позичальника — комерційного банку здійснюється на підставі:дотримання ним обов’язкових економічних нормативів та показників діяльності, передбачених нормативними актами Національного банку України; аналізу прибутків та збитків; аналізу якості активів та пасивів;створення резервів для покриття можливих втрат від активних операцій;виконання зобов’язань комерційним банком у минулому; якості банківського менеджменту.При здійсненні оцінки фінансового стану фізичної особи мають бути враховані:соціальна стабільність клієнта, тобто наявність власної нерухомості, рухомого майна, цінних паперів тощо, постійної роботи;сімейний стан клієнта;вік та здоров’я клієнта; доходи і витрати клієнта; інтенсивність користування банківськими позичками у минулому та своєчасність їх погашення і процентів за ними, а також користування іншими банківськими послугами;зв’язки клієнта у діловому світі тощо.

42.Вимоги забезпечення кредиту. До застави є такі основні вимоги:1. Висока ліквідність- здатність активів до конверсії в готівкові гроші.2. Здатність до тривалого зберігання (як мінімум, на термін користування позикою), що стосується в першу чергу готової продукції, товарів на зберігання чи в переробці.3. Стабільність цін на заставлене майно. 4. Мінімальні витрати по зберіганню та реалізації застави.5. Договори застави мають бути завірені нотаріально.

43. Процентна ставка за банків. кредитом. Основним видом плати за користування банківським кредитом є процент. Рівень процентної ставки залежить від таких факторів:1) облікова ставка центрального банку; 2)рівень інфляції(при інфляційній активності у комерційних банків виникає потреба враховувати ту інфляцію, яка не покрита обліковою ставкою); 3)строк позички(терміну кредиту прямо пропорційно впливає на рівень процентної ставки за позичками банку);4)ціна сформованих ресурсів (Чим дорожче обходяться банку ресурси, тим, за інших рівних умов, вища норма позичкового процента); 5) ризик(більш ризиковані позички видаються під вищий процент, аби компенсувати кредитору витрати від ризикового розміщення коштів); 6) розмір позички(зворотно впливає на рівень % ставки); 7)попит на банківські позички(прямо впливає на рівень процентної ставки);8)якість застави (зворотно впливає на рівень процентної ставки за позичками); 9)зміст заходів, що кредитуються(кредити, що опосередковують витрати, висока рентабельність яких є результатом спекулятивних дій позичальника, коштують звичайно дорожче тих, котрі забезпечують ефект, пов’язаний з виробництвом продукції, особливо сільського господарства); 10)витрати на оформлення позички і контроль(прямо впливають на рівень позичкового процента); 11)ставка банку-конкурента(прагнення додаткового прибутку спонукає встановлювати вищі проценти порівняно з іншими кредиторами); 12)характер відносин між банком і клієнтом; 13)норма прибутку від інших активних операцій.

44. Банківські інвестиції — це вкладання коштів у цінні папери з терміном погашення понад один рік, що переслідують ціль одержання прибутку. В сучасних умовах України, зважаючи на інфляційні процеси та недостатній розвиток ринку цінних паперів, враховуючи низьку ліквідність більшості об'єктів інвестиційних вкладань, до банківських інвестицій також відносять вклади у ЦП з терміном обігу до одного року.Основні цілі банківських інвестицій:отримання доходу;збереження капіталу і забезпечення його приросту на основі росту курсової вартості ЦП; регулювання та забезпечення ліквідності банку. Прийнято розрізняти два основні види інвестиційної політики банків:> агресивну: надається перевага ЦП із великим ступенем ризику, проте іззначною потенційною дохідністю (акції);> консервативну: значну частину інвестицій займають вклади воблігації та інші короткострокові боргові зобов'язання, що призводить до зменшення ризику, підвищення ліквідності, проте до зменшення дохідності.

45. Ризики банківських інвестицій. Банківським інвестиціям властиві такі ризики:1. Кредитний ризик — пов'язаний з імовірністю того, що фінансові можливості емітента знизяться настільки, що він виявиться неспроможним виконати свої зобов'язання щодо сплати основного боргу та доходів по цінних паперах.2.Ринковий ризик — випливає з того, що за непередбачуваних обставин на ринку цінних паперів або в економіці привабливість цінних паперівяк об'єкта грошових вкладень може бути частково втрачена, внаслідок чого їх продаж стане можливим лише за умови великої знижки.3. Відсотковий ризик -- пов'язаний з тим, що зростання чи зниження відсоткових ставок негативно вплине на різницю між відсотковими доходами та відсотковими витратами.4. Інфляційний ризик — імовірність того, що ціни на товари і послуги, що купуються банком, збільшаться або вартість активів банку буде зведена до нуля через зростання цін.

62. У чому полягає призначення ЦБ? Головне призначення центрального банку — управління пропозицією грошей і регулювання діяльності банків з метою забезпечення стабільності національної валюти, без чого неможливий збалансований розвиток національної економіки. Своє призначення центральний банк реалізує завдяки тому, що він виконує в економічній системі особливу роль, а саме: роль емісійного банку й органу державного управління, який забезпечує стабільність у монетарній сфері.