Функція грошей як засобу обігу.

Засіб обігу – це функція, в якій гроші є посередником в обміні товарів і забезпечують їх обіг. Обмін товарів за допомогою грошей у цій функції здійснюється за схемою Т–Г–Т. Участь в обміні грошей надає товарному метаморфозу принципово нову якість: він розпадається на 2 самостійні акти – продаж (Т–Г) і купівля (Г–Т), які можуть відокремлюватися в просторі і в часі.

Важливою ознакою грошей як засобу обігу є те, що вони являють собою реальне втілення мінової вартості: продавець віддає свій товар покупцеві і взамін одержує гроші.

Функцію засобу обігу гроші виконують миттєво, що робить її індиферентною до форми грошей, проте не до сталості їх вартості. Адже миттєвість властива грошам як засобу обігу тільки в одному товарному метаморфозі. Тому чим старіша вартість грошової одиниці, тим міцніша внутрішня єдність товарних метаморфоз і зв'язку товаровиробників, тим сприятливіші умови для розвитку сусп. вир-ва.

Швидкий розвиток ринкових відносин, у тому числі завдяки грошам як засобу обігу, створює передумови для звуження сфери викор-ня цієї функції та якісної зміни механізму її здійснення. У суч. умовах викор-ня грошей як засобу обігу здійснюється переважно в роздрібній торгівлі, при наданні послуг населенню, у міжнародній торгівлі та ін. Проте і в цих сферах поступово звужується викор-ня функції засобу обігу завдяки проникненню сюди кредитних відносин, особливо в країнах з розвинутою ринковою економікою. У нашій країні у зв'язку з недорозвиненістю внутрішньогосп. кредитних відносин гроші як засіб обігу широко викор-лись у всіх сферах ек. відносин, у тому числі і в оптовій торгівлі засобами вир-ва. Інфляційні процеси, що набрали широкого розмаху в період переходу до ринкового госп-ня, спричинили звуження сфери функціонування засобу обігу внаслідок переходу до бартеру. Це є кроком назад у розвитку функцій грошей, що зумовлює зниження їх ролі в розвитку економіки.

Функція грошей як засобу платежу.

Засіб платежу – це функція, в якій гроші обслуговують погашення різноманітних боргових зобов'язань між суб'єктами ек. відносин, що виникають у процесі розшир. відтворення.

У міру поглиблення ек. відносин, перетворення їх у суто грошові, а н/г – в грошове та широкого розвитку кредитних і фін. зв'язків гроші як засіб платежу поступово вийшли за межі товарного обігу і стали обслуговувати погашення різноманітних зобов'язань у сусп-ві, якщо вони виражаються в грошовій формі. Як платіжний засіб гроші стали здійснювати самостійний рух без прямого зв'язку з обігом товарів, обслуговувати однобічний рух вартості в процесі розширеного відтворення, зокрема при платежах у держ. бюджет та в інші централізовані фонди цільового призначення і фін-ні сусп. потреб з цих фондів, під час видачі і погашення банківських позичок тощо.

У розвинутій ринковій економіці гроші як засіб платежу обслуговують більшу частину всього ек. обороту. Тому сфера їх застосування дуже широка і охоплює: платежі між підпр-вами, госп. організаціями та установами за взаємними борговими зобов'язаннями; платежі підпр-в, госп. організацій та установ своїм працівникам, пов'язані з оплатою праці; платежі юр. та фіз. осіб у централізовані фін. фонди, одержання грошових коштів з цих фондів тощо.

Розширення сфери функціонування грошей як засобу платежу відбувається за рахунок сфери їх функції як засобу обігу. Проте цей процес не має будь-якого негативного впливу на економіку. Навпаки, функція засобу платежу забезпечує ширші можливості для підпр-ва, ніж функція засобу обігу, оскільки знімає з нього обмеження, які створює суто еквівалентний обмін у разі негайної оплати товарів (Т–Г), розширює маневреність коштами, дає можливість здійснити платежі шляхом заліку зустрічних зобов'язань, що сприяє економії грошових коштів та прискоренню обігу капіталу тощо. Водночас у цій функції потенційно міститься загроза неплатежу, яка при реалізації в широких масштабах може спричинити грошово-кредитну кризу.

Функція грошей як засобу нагромадження вартості.

Засіб нагромадження – це функція, в якій гроші обслуговують нагромадження вартості в її заг. абстрактній формі в процесі розширеного відтворення.

Спочатку нагромадження грошей мало лише одну визначену ціль – збереження вартості. Для цього достатньо було вречевлити вартість у звичайних кусках дорогоцінного металу і добре зберігати їх на випадок різних соц. потрясінь. У такій формі нагромаджувалося абстрактне загальне багатство, що називалося скарбом. Нагромадження грошей як скарбу було стихійним наслідком і виразом виникнення надлишку продуктів у простих товаровиробників.

З розвитком товарного вир-ва і грошових відносин урізноманітнювалися цілі нагромадження скарбу. Замість прагнення сховати своє багатство виникло бажання продемонструвати його задовольнити потреби людини в самовираженні, в естетичному задоволенні та ін.

Згодом сформувалася ще одна ціль нагромадження скарбу – створення резерву платіжних засобів, що надало йому відтворювального характеру і зорієнтувало на забезпечення зростання прибутку. Скарб уже не міг довго лишатися без руху і став забезпечувати потреби сусп. відтворення, перетворившись у резерв для приводних і відвідних каналів регулювання грошової обігу. На відміну від функції нагромадження скарбу її стали називати функцією нагромадження вартості.

У сучасних умовах сфера функціонування грошей як засобу нагромадження вартості розділилася на дві частини. У тій із них, де нагромадження вартості зумовлюється потребами розширеного відтворення, оборотом капіталу, має конкретноцільове призначення і є відносно короткочасним, цю функцію гроші виконують у формі знаків вартості. У тій же частині, де нагромаджується абсолютне багатство, необхідне за межами усталеного процесу сусп. відтворення, воно має форму скарбу й обслуговується золотом.

Функція світових грошей.

Світові гроші – це функція, в якій гроші обслуговують рух вартості в міжнародному ек. обороті і забезпечують реалізацію взаємовідносин між кротами.

Виділення функції світових грошей зумовлене особливостями руху вартості на світовому ринку, які визначаються поділом цього ринку держ. кордонами. Завдяки такому поділу тут з'являється специфічний суб'єкт ек. відносин – держава, яка представляє і захищає інтереси країни в цілому.

Гроші на світовому ринку виконують функції заг. платіжного засобу, заг. купівельного засобу і засобу перенесення багатства з однієї країни в іншу. Отже, світові гроші – це комплексна функція, що повторює, по суті, всі функції, властиві грошам на внутр. ринку.

Якщо світові гроші викор-ся для погашення боргів, пов'язаних із зовнішньою торгівлею, банківськими та фіи. позичками тощо, то вони виконують функцію засобу платежу. Коли вони витрачаються для негайної купівлі товарів чи послуг і замість їх певної суми, що вивозиться, в країну ввозиться еквівалентна товарна вартість, вони виконують функцію купівельного засобу.

Якщо світові гроші переміщуються з однієї країни в іншу без зустрічного переміщення товарного еквівалента чи погашення боргу, то вони забезпечують перенесення багатства. Це має місце при оплаті контрибуції, репарацій, наданні грошових позичок чи допомоги, вивезенні грошей емігрантами, тіньовими підприємцями тощо.

Світові гроші функціонують і як міра вартості та рахункові одиниці, оскільки нац. ціни жодної країни не можуть повністю задовольнити потреби світового ринку і на ньому формується своя система цін.

В сучасних умовах на міжнародних ринках світові гроші, передусім як платіжний і купівельний засоби, успішно виступають у «національних мундирах», та ще й без внутрішньої субстанціональної вартості.

Якісні властивості грошей.

Якісні властивості грошей – це ті певні ознаки, які повинні мати гроші, для того, щоб задовольнити потреби суб’єктів ринку.

Незважаючи на різноманітність форм та функцій грошей, вони є явищем, яке реально виявляється як єдиний, конкретний інструмент реалізації ек. відносин. До грошей як реального ек. інструменту економіка висуває ряд вимог. Вони визначаються рівнем розвитку сусп. відносин – чим він вищий, тим складніші вимоги пред'являються до грошей.

Щоб відповідати цим вимогам, гроші повинні мати цілий спектр специф. властивостей, які в сукупності визначають певну форму грошей, спричинюють їх еволюцію, надають грошам якісну відмінність від звичайних благ. Найбільш актуальними в суч. умовах є такі властивості грошей: стабільність вартості, економічність, тривалість викор-ня, однорідність, подільність, портативність.

Якісні властивості:

1) Стабільність вартостей грошей – базова характеристика, полягає у постійності рівня купівельної спроможності грошей до товарів та іноземної валюти.

2) Економічність грошей – полягає в тому, що мінімізація витрат на виготовлення грошей та забезпечення ними потреб обороту.

3) Довготривалість, використання грошей – гроші, повинні виготовлятися з міцного або зносостійкого матеріалу.

4) Однорідність грошей – тобто наявні в обороті форми грошей є взаємозамінними.

5) Подільність грошей – вільний обмін або поділення більшої грошової купюри на менші знаки.

6) Портативність – наявні в обороті, зручність в користуванні на кожний день.