Міжнародна законодавча система інтелектуальної власності

 

Всі міжнародні договори ратифіковані Україною в сфері інтелектуальної власності можна умовно розподілити на декілька груп:

двосторонні міжнародні договори: Угоди між Урядом України і Урядом інших країн (Монголії. Білорусі, Молдови тощо) про співробітництво в різноманітних галузях, які пересікаються з сферою ІВ, такі як наука і технології, освіти, культури, економіці, промисловості тощо;

міжнародні договори, укладені у рамках СНД: Угода про заходи з охорони промислової власності та створення Міждержавної ради з питань охорони промислової власності, Угода про взаємне забезпечення збереження міждержавних секретів у сфері правової охорони винаходів, Угода про заходи щодо попередження та припинення використання неправдивих товарних знаків та географічних зазначень, Рішення про Концепцію формування національних баз даних та організації міждержавного обміну інформацією з попередження та припинення правопорушень у сфері інтелектуальної власності тощо;

міжнародні договори, укладені у рамках ГАТТ (СОТ): Генеральна угода з тарифів і торгівлі; Угода про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності; Протокол про вступ України до Світової організації торгівлі; Угода про створення зони вільної торгівлі між державами-учасницями ГУУАМ; Угоди системи СОТ; Додатки до Протоколу про вступ України до Світової організації торгівлі тощо;

міжнародні договори, укладені у рамках Всесвітньої організації інтелектуальної власності (ВОІВ): Паризька конвенція про охорону промислової власності; Мадридська угода про міжнародну реєстрацію знаків; Всесвітня конвенція про авторське право тощо (всього 22 шт).

 

Основою міжнародної системи інтелектуальної власності є низка угод (25), більшість з яких регулюють правовідносини у сфері промислової власності, а ще декілька – у сфері авторського права і суміжних прав:

 

1. Конвенція, що засновує Всесвітню організацію інтелектуальної власності.

Договори з охорони прав інтелектуальної власності. Ця група договорів визначає міжнародно-визнані основні стандарти охорони інтелектуальної власності в кожній країні, серед них:

2. Договір про патентне право.

3. Паризька Конвенція про охорону промислової власності.

4. Бернська конвенція про охорону літературних і художніх творів.

5. Римська конвенція про охорону інтересів виконавців, виробників фонограм та організацій мовлення.

6. Найробський договір про охорону олімпійського символу.

7. Договір про закони щодо товарних знаків.

8. Брюссельська конвенція про розповсюдження несучих програми сигналів, що передаються через супутники.

9. Договір ВОІВ з авторського права.

10. Договір ВОІВ з виконань і фонограм.

11. Договір про міжнародну реєстрацію аудіовізуальних творів.

12. Мадридська угода з недопущення неправдивих або тих, що вводять в оману, зазначень походження товарів.

13. Конвенція про охорону виробників фонограм від несанкціонованого відтворення їхніх фонограм.

14. Вашингтонський договір щодо прав інтелектуальної власності за відношенням до топографій інтегральних мікросхем.

Договори з глобальної системи охорони. Ця група договорів забезпечує, щоб кожна міжнародна реєстрація або подача заявки діяли у будь-якій відповідній державі, що приєдналася до угоди. Послуги, що надає ВОІВ відповідно до цих договорів, спрощують і зменшують вартість підготовки або подачі окремих заявок у всіх країнах, у яких проводиться запит охорони щодо певного права інтелектуальної власності. Це такі договори:

15. Договір про патентну кооперацію.

16. Мадридська угода про міжнародну реєстрацію знаків.

17. Протокол до Мадридської угоди про міжнародну реєстрацію знаків.

18. Гаазька угода про міжнародне депонування промислових зразків.

19. Будапештський договір про міжнародне визнання депонування мікроорганізмів для цілей патентної процедури.

20. Лісабонська угода про охорону місць походження та їх міжнародну реєстрацію.

Договори про класифікації. Ця група договорів створює системи класифікацій, які організовують інформацію про винаходи, товарні знаки і промислові зразки в індексовані, керовані структури для полегшення пошуку:

21. Локарнська угода про установлення міжнародної класифікації промислових зразків.

22. Ніццька угода про міжнародну класифікацію товарів і послуг для реєстрації знаків.

23. Страсбурзька угода про Міжнародну патентну класифікацію.

24. Віденська угода про заснування міжнародної класифікації зображувальних елементів знаків.

25. Міжнародна конвенція про охорону сортів рослин.

 

Розглянемо детальніше, деякі з міжнародних договорів.

Стокгольмська конвенція

Про створення Всесвітня організація інте­лектуальної власності

Адмініструє ці договори Всесвітня організація інте­лектуальної власності (ВОІВ), яка була заснована у 1967 р. на Дипломатичній конференції у Стокгольмі. У 1974 р. ВОІВ отримала статус однієї з 16-ти спеціалізова­них організацій ООН. На сьогодні членами ВОІВ є 179 держав, у тому числі й Україна.

Головними завданнями ВОІВ є:

поліпшення взаєморозуміння і розвиток співробітництва між державами в інтересах їх взаємної користі на основі поваги до їх суверенітету і рівності;

заохочення творчої діяльності, сприяння охороні інтелектуальної власності в усьому світі;

модернізація та підвищення ефективності адміністративної діяльності міжнародних угод, що створені у сфері охорони промислової власності, а також охорона літературних і художніх творів.

Контроль за виконанням Угод здійснюють керівні органи ВОІВ.

Конвенція, що засновує ВОІВ, передбачає наявність чотирьох органів: Генеральної Асамблеї, Конференції, Ко­ординаційного комітету і Міжнародного бюро ВОІВ (секретаріату).

Генеральна Асамблея ВОІВ, членами якої є держави-члени ВОІВ за умови, що вони також є членами Асамблеї Паризького і (або) Бернського Союзів, а також Швейцарської Конфедерації - країни місця перебування ВОІВ, є верховним органом ВОІВ. На відміну від Генеральної Асамблеї, у Конференції беруть участь усі держави, що є членами ВОІВ. Членами Координаційного комітету є 72 краї­ни, у тому числі Україна. Координаційний комітет - це виконавчий орган Генеральної Асамблеї і Конференції, що виконує консультативні функції.

Генеральна Асамблея і Конференція скликаються на чергові сесії кожні два роки, Координаційний комітет - щорічно. Виконавчим головою ВОІВ є Генеральний директор, що обирається Генеральною Асамблеєю на шестирічний термін. Секретаріат ВОІВ має назву "Міжнародне бюро". Секретаріат знаходиться в Женеві (Швейцарія).

Стандарти Угоди про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності (Угоди ТRІРS)

Міжнародна угода, що адмініструється Світовою організацією торгівлі та встановлює мінімальні стандарти для визнання та захисту основних об'єктів інтелектуальної власності. Цю угоду було прийнято під час Уругвайського раунду Генеральної угоди по тарифам та торгівлі (ГАТТ) у 1994 році.

Угода стосується та­ких об'єктів інтелектуальної власності:

• патентів;

• авторського права і суміжних з ним прав (copyright and related rights);

• товарних знаків (trademarks);

• промислових зразків (industrial designs);

• топографій інтегральних мікросхем (lay-out designs of integrated
circuits);

• комерційної інформації (undisclosed information);

• зазначень географічного походження товарів (geographical indica
tions);­

• антиконкурентних дій у рамках контрактних ліцензій (anti-compe­
tition practices in contractual licenses).

До основних стандартів Угоди ТRІРS щодо наявності, обсягу та використання авторських прав належать такі:

• охорона авторських прав поширюється на форми втілення, а не на ідеї, процеси, методи функціонування або математичні кон­цепції як такі (ст. 9 (2);

• комп'ютерні програми (як вихідний текст, так і об'єктивний код) охороняють як літературні твори відповідно до Бернської конвенції (ст. 10 (1);

• компіляції даних або інший матеріал у машинозчитуваній або іншій формі, які за відбором або розташуванням свого змісту становлять результат творчості, охороняють як такі (ст. 10 (2);

• щодо комп'ютерних програм, включаючи випадки, коли сама програма не є основним об'єктом прокату, і кінематографічних творів надають право комерційного прокату (ст. 11);

• строк охорони творів, включаючи фотографічні твори або твори прикладного мистецтва, де цей строк розраховують на іншій основі, ніж строк життя фізичної особи, становить не менш як 50 років (ст. 12);

• обмеження або вилучення, які стосуються виключних прав, зводять до випадків, які не вступають у протиріччя зі звичайним використанням творів і не зачіпають безпідставно законні інте­реси правоволодільця (ст. 13).