Міністерство науки і освіти, молоді та спорту України

МІНІСТЕРСТВО НАУКИ І ОСВІТИ, молоді та спорту УКРАЇНИ

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

 

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

для проведення практичних (семінарських) занять

з дисципліни “ Інтелектуальна власність”

для фахівців освітньо-кваліфікаційного рівня "спеціаліст" та "магістр"

спеціальностей 7.03050901 "Облік і аудит", 7.03050901 "Фінанси і кредит", 8.03050901 "Облік і аудит", 8.03050901 "Фінанси і кредит",

8.03051001 "Товарознавство і комерційна діяльність",

8.03051003 "Експертиза товарів та послуг"

 

 

Чернігів ЧДТУ 2013

Методичні вказівки для проведення практичних (семінарських) занять з дисципліни "Інтелектуальна власність" для фахівців освітньо-кваліфікаційного рівня "спеціаліст" та "магістр" спеціальностей 7.03050901 "Облік і аудит", 7.03050901 "Фінанси і кредит", 8.03050901 "Облік і аудит", 8.03050901 "Фінанси і кредит", 8.03051001 "Товарознавство і комерційна діяльність", 8.03051003 "Експертиза товарів та послуг" / Укладач: О.В. Сизоненко. – Чернігів: ЧДТУ, 2013 – 67 с.

 

 

Укладач: О.В. Сизоненко, кандидат економічних наук, доцент кафедри

обліку і аудиту Чернігівського державного технологічного університету

 

 

Відповідальний за випуск: С.М, Шкарлет, доктор економічних наук,

професор, завідувач кафедри обліку і аудиту Чернігівського державного технологічного університету

 

Рецензент: І.В. Петраков, кандидат економічних наук, доцент кафедри

обліку і аудиту Чернігівського державного технологічного університету

 

© Сизоненко О. В. 2013

© ЧДТУ 2013

 

Зміст

Вступ. 4

Засоби для проведення поточного та підсумкового контролю.. 6

Практичне (семінарське) заняття 1 до теми "Інтелектуальна власність як право на результати творчої діяльності людини". 8

1.1 Еволюція промислової власності 8

1.2 Еволюція авторського права і суміжних прав. 20

Питання для самоконтролю до теми "Інтелектуальна власність як право на результати творчої діяльності людини". 24

Практичне (семінарське) заняття 2 до теми „ Інтелектуальна власність як право на результати творчої діяльності людини”. 26

2.1 Міжнародна законодавча система інтелектуальної власності 26

2.2 Система законодавства щодо охорони авторського права. 29

2.3 Система законодавства щодо охорони суміжних прав. 36

2. 4 Система законодавства щодо охорони патентного права. 43

Питання для самоконтролю до теми "Інтелектуальна власність як право на результати творчої діяльності людини". 46

Практичне (семінарське) заняття 3 до теми „Економіка інтелектуальної власності” 48

3.1 Права на об'єкти інтелектуальної власності як товар. 48

3.1.1 Особливості права інтелектуальної власності як товару. 48

3.1.2 Інтелектуальна власність як нематеріальний актив. 49

3.2 Комерціалізація прав на об'єкти інтелектуальної власності 51

3.2.1 Мета і основні способи комерціалізації 51

3.2.2 Використання об'єктів права інтелектуальної власності у власному виробництві 51

3.2.3 Внесення інтелектуальної власності до статутного капіталу підприємства 52

3.2.4 Передача прав на об'єкти інтелектуальної власності 53

3.3 Оцінка вартості прав на об'єкти інтелектуальної власності 55

3.3.1 Цілі оцінки прав. 55

3.3.2 Підходи до оцінки. 56

3.3.3 Методи оцінки. 56

Питання для самоконтролю до теми "Економіка інтелектуальної власності". 58

Практичне (семінарське) заняття 4 до теми „Захист прав інтелектуальної власності ” (для магістрів) 59

Приклади правопорушень та їх налізу. 59

Питання для самоконтролю до теми " Захист прав інтелектуальної власності". 61

Рекомендована література. 62

Використана література. 67

Вступ

 

Двадцять перше століття стане століттям економіки, заснованої на знаннях, у якій інтелектуальна власність буде основною рушійною силою.

Світло вільної наукової, технічної і художньої творчості з давніх часів наполегливо пробивається до світового визнання. Завдяки бурхливому розвитку науково-технічного прогресу, інтернаціоналізації господарських зв'язків, комп'ютеризації виробництва інформація стала таким самим об'єктом права власності, як і засоби виробництва. Досвід розвинених країн показав, що саме по собі виробництво вже не є визначальним чинником зростання економічних показників, воно поступово поступається місцем науці, розвитку нових технологій. У зв'язку з цим питома значимість інтелектуальної власності в житті людей зростає вже не щодня, а щогодини.

На сьогодні ставиться задача економічного розвитку України за інноваційною моделлю, в основі якої лежать результати творчої діяльності громадян, тобто об’єкти права інтелектуальної власності. В той час освіта з питань правової охорони, практичного використання та захисту об’єктів права інтелектуальної власності значно відстає від потреб сьогодення і вимагає надання студентам вищих навчальних закладів, як майбутнім інноваторам, комплексу відповідних знань та умінь.

Мета дисципліни „Інтелектуальна власність” – ознайомити студентів з понятійним апаратом права інтелектуальної власності, формування в студентів комплексу знань про правову охорону об'єктів інтелектуальної власності й установлення форм і способів їх використання.

Основними завданнями вивчення дисципліни є:

- ознайомлення з поняттям права інтелектуальної власності;

- вивчення системи права інтелектуальної власності;

- системне вивчення правового регулювання відносин у сфері інтелектуальної власності,

- дослідження українського законодавства й міжнародних нормативно-правових актів у зазначеній області;

- засвоєнні методики охорони прав на об’єкти інтелектуальної власності на різних стадіях існування;

- визначення проблемних питань захисту прав інтелектуальної власності і шляхів їх вирішення.

Вимоги до вмінь та знань

 

Дисципліна „Інтелектуальна власність” сприяє підготовці майбутніх фахівців у сфері інтелектуальної власності, в процесі його опанування студенти повинні ознайомитись з основними положеннями чинного законодавства України про інтелектуальну власність, історію становлення права інтелектуальної власності, його об’єктами, суб’єктами, особистими немайновими і майновими правами суб’єктів права, способами їх використання та захисту. Забезпечує інтелектуальний і соціальний розвиток особистості шляхом навчання основам правових та економічних аспектів інтелектуальної власності.

Для успішного досягнення цілей і завдань дисципліни "Інтелектуальна власність" студент повинен мати такі навички як уміти працювати зі спеціальною юридичною й науковою літературою, а також нормативно-правовою базою.

Студент повинен знати:

- основні поняття системи правової охорони інтелектуальної власності;

- складові міжнародної системи охорони інтелектуальної власності;

- складові системи інтелектуальної власності в Україні;

- інтелектуальну власність в нормах загального законодавства України;

- об’єкти права інтелектуальної власності;

- суб’єкти права інтелектуальної власності;

- алгоритм правової охорони об’єктів патентного права (винаходів, корисних моделей, промислових зразків);

- алгоритм правової охорони засобів індивідуалізації учасників цивільного обороту (торговельних марок, географічних зазначень, фірмових найменувань);

- алгоритм правової охорони нетрадиційних об’єктів інтелектуальної власності (топографій інтегральних мікросхем, сортів рослин, комерційних таємниць);

- алгоритм правової охорони об’єктів промислової власності в іноземних державах;

- алгоритм правової охорони об’єктів авторського права (творів літератури та місництва);

- права та обов’язки власників охоронних документів на об’єкти права інтелектуальної власності;

- процедуру захисту прав інтелектуальної власності у разі їх порушення.

Студент повинен вміти:

- володіти необхідною юридичною термінологією й освоювати міжнародно-правові конструкції, категорії, терміни;

- демонструвати знання основних понять і категорій інтелектуальної власності, уміти розкрити їхній внутрішній зміст,

- визначати проблеми правового регулювання, засобу й способи їх вирішення, уміти викладати отриману інформацію в логічній послідовності й робити обґрунтовані висновки;

- встановлювати факт порушення прав власників чинних охоронних документів та заявників на об’єкти інтелектуальної власності.

Індивідуальні завдання.

Максимальна оцінка за індивідуальні заняття — 15 балів. 15 балів отримує студент, який виконав роботу на достатньому теоретичному рівні, в роботі є елементи особистої творчості та оформлення роботи відповідає встановленим стандартам при підтвердженні теоретичних знань, що відтворені у роботі.

Кількість балів зменшується:

За відсутність у роботі елементів творчості знімається 3 бали;

За недотримання стандартів оформлення —2 бали:

При захисті роботи студенту пропонується викладачем відповісти коротко на 5 конкретних запитань, що стосуються переважно змісту роботи. При незадовільній відповіді на питання знімається два бали. Оцінка за виконану, але не захищену індивідуальну роботу — 5 балів.

Підсумковий контроль

Підсумковий контроль здійснюється наприкінці семестру шляхом заліку. За умови виконання студентом усіх видів обов’язкових робіт, йому може виставлятися залік на основі сумарної модульної оцінки (див. табл. 2.2). Недиференційований залік студент отримує, якщо він набрав протягом семестру не менше 60 балів. Зі студентами, котрі набрали менше 60 балів за семестр, проводиться заняття, за результатами якого визначається, наскільки глибоко засвоєний курс, чи необхідне повторне вивчення дисципліни.

 

Таблиця 2 – Співвідношення між національними та ECTS оцінками і рейтингом із дисципліни

 

Оцінка національна	Оцінка ECTS	Визначення ECTS	Рейтинг з дисципліни, бали
Відмінно	А	ВІДМІННО – відмінне виконання лише з незначною кількістю помилок	90-100
Добре	В	ДУЖЕ ДОБРЕ – вище середнього рівня з кількома помилками	82-89
	С	ДОБРЕ – в загальному правильна робота з певною кількістю грубих помилок	75-81
Задовільно	D	ЗАДОВІЛЬНО – непогано, але зі значною кількістю недоліків	66-74
	E	ДОСТАТНЬО – виконання задовольняє мінімальні критерії	60-65
Незадовільно	FX	НЕЗАДОВІЛЬНО – потрібно працювати перед тим, як отримати залік (позитивну оцінку)	35-59
	F	НЕЗАДОВІЛЬНО – необхідна серйозна подальша робота	00-34

Практичне (семінарське) заняття 1 до теми "Інтелектуальна власність як право на результати творчої діяльності людини"

Мета заняття – засвоєння основних етапів еволюції інтелектуальної власності, загальних понять, структури системи інтелектуальної власності, міжнародного законодавства та напрямів розвитку і вдосконалення національного законодавства.

 

Основні завдання:

- ознайомлення з генезисом права інтелектуальної власності;

- закріплення теоретичних знань отриманих на лекційних та практичних (семінарських) заняттях шляхом складання п’яти тестових завдань та формування відповідей на питання для самоконтролю.

Авторське право СРСР

У 1925 р. в СРСР були прийняті Основи авторського права, доповнені в 1928 р. Документ визнав за авторами виключне право на їхні твори, яке за законом 1925 р. було чинним протягом 25 років від моменту першого видання або публічного виконання твору, а в 1928 р. перетворилося щодо більшості творів на довічне право автора. Основи передбачали перехід авторських прав до спадкоємців на 15 років після смерті автора. Твори використовували на основі договорів з авторами, умови яких досить детально регулював закон. Разом із тим не вважали порушенням авторського права переклад твору іншою мовою, використання чужого твору для створення нового, суттєво відмінного від першого, публічне виконання чужих опублікованих творів без дозволу автора, але з виплатою винагороди тощо.

8 грудня 1961 р. були затверджені Основи цивільного законодавства Союзу РСР і союзних республік, четвертий розділ яких присвячений авторському праву. Чинні до того норми авторського права були суттєво переглянуті з погляду подальшого розширення прав авторів, зміцнення їхніх позицій щодо організацій, які використовують їхні твори, скорочення переліку винятків в авторському праві.

У зв'язку із приєднанням СРСР у 1973 р. до Всесвітньої конвенції про авторське право (1952) вперше було закріплено право автора на переклад твору, до 25 років збільшено строк дії авторського права після смерті автора, розширено коло суб'єктів авторського права.

31 травня 1991 р. були прийняті нові Основи цивільного законодавства Союзу РСР і республік, які заборонили вільне оприлюднення творів у кінострічках, радіо- і телепрограмах, публічне виконання опублікованих творів без згоди автора, а також роз­ширили коло творів, що підлягають охороні, продовжили строк дії авторського права до 50 років після смерті автора, вперше запровадили охорону суміжних прав. Через розпад СРСР Основи не набули чинності на території України.

Питання для самоконтролю до теми "Інтелектуальна власність як право на результати творчої діяльності людини"

1. Що таке інтелектуальна власність? Дайте визначення.

2. Назвіть складові матеріального права на об'єкти права інтелектуальної власності.

3. У чому полягає відміна права власності на об'єкти інтелектуальної власності від права власності на мате­ріальні об'єкти власності?

4. У чому полягає відміна особистого (морального) права на об'єкт інтелектуальної власності від майнового права на нього?

5. Чи всі результати інтелектуальної (творчої) діяльності є об'єктами інтелектуальної власності?

6. Які об'єкти інтелектуальної власності є результатом технічної творчості?

7. Які об'єкти інтелектуальної власності є результатом художньої творчості?

8. З яких двох груп прав складається право інтелектуальної власності?

9. Що таке "копірайт" і що він охороняє?

10. Який термін охорони винаходів в Україні?

11. Який термін охорони авторського (майнового) права в Україні?

12. Який термін охорони немайнових (особистих) прав авторів в Україні?

13. У чому полягає економічна причина необхідності охо­рони прав на об'єкти промислової власності?

14. У якій країні і коли вперше почали надавати виключні права на використання об'єктів інтелектуальної власності?

15. Що є прообразом торговельної марки?

16. Яка подія є знаменною для розвитку авторського права?

17. Що стало причиною появи Статуту королеви Анни - першого закону про копірайт?

18.У чому полягає роль філософів Німеччини у розвитку авторського права?

19.Наведіть основні переваги і недоліки системи охорони інтелектуальної власності в СРСР.

20. Яким Законом України вперше результати інтелектуальної власності були визнані об'єктами права власності?

21. Коли в Україні був прийнятий пакет законів, що склав основу спеціального законодавства у сфері інтелектуальної власності? Назвіть ці закони.

22. Які цілі переслідує створення системи промислової власності в країні?

23. У чому полягає роль патентної документації?

24. Що дає автору і державі охорона і захист авторського права?

 

 

Практичне (семінарське) заняття 2 до теми „ Інтелектуальна власність як право на результати творчої діяльності людини”

Мета заняття – формування у студентів системи науково-теоретичних знань щодо міжнародна законодавча система інтелектуальної власності.

 

Основні завдання:

- вивчення генезису права інтелектуальної власності;

- закріплення теоретичних знань отриманих на лекційних та семінарських заняттях шляхом складання кросворду (10 слів) та формування відповідей на питання для самоконтролю.

Стокгольмська конвенція

Про створення Всесвітня організація інте­лектуальної власності

Адмініструє ці договори Всесвітня організація інте­лектуальної власності (ВОІВ), яка була заснована у 1967 р. на Дипломатичній конференції у Стокгольмі. У 1974 р. ВОІВ отримала статус однієї з 16-ти спеціалізова­них організацій ООН. На сьогодні членами ВОІВ є 179 держав, у тому числі й Україна.

Головними завданнями ВОІВ є:

поліпшення взаєморозуміння і розвиток співробітництва між державами в інтересах їх взаємної користі на основі поваги до їх суверенітету і рівності;

заохочення творчої діяльності, сприяння охороні інтелектуальної власності в усьому світі;

модернізація та підвищення ефективності адміністративної діяльності міжнародних угод, що створені у сфері охорони промислової власності, а також охорона літературних і художніх творів.

Контроль за виконанням Угод здійснюють керівні органи ВОІВ.

Конвенція, що засновує ВОІВ, передбачає наявність чотирьох органів: Генеральної Асамблеї, Конференції, Ко­ординаційного комітету і Міжнародного бюро ВОІВ (секретаріату).

Генеральна Асамблея ВОІВ, членами якої є держави-члени ВОІВ за умови, що вони також є членами Асамблеї Паризького і (або) Бернського Союзів, а також Швейцарської Конфедерації - країни місця перебування ВОІВ, є верховним органом ВОІВ. На відміну від Генеральної Асамблеї, у Конференції беруть участь усі держави, що є членами ВОІВ. Членами Координаційного комітету є 72 краї­ни, у тому числі Україна. Координаційний комітет - це виконавчий орган Генеральної Асамблеї і Конференції, що виконує консультативні функції.

Генеральна Асамблея і Конференція скликаються на чергові сесії кожні два роки, Координаційний комітет - щорічно. Виконавчим головою ВОІВ є Генеральний директор, що обирається Генеральною Асамблеєю на шестирічний термін. Секретаріат ВОІВ має назву "Міжнародне бюро". Секретаріат знаходиться в Женеві (Швейцарія).

Стандарти Угоди про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності (Угоди ТRІРS)

Міжнародна угода, що адмініструється Світовою організацією торгівлі та встановлює мінімальні стандарти для визнання та захисту основних об'єктів інтелектуальної власності. Цю угоду було прийнято під час Уругвайського раунду Генеральної угоди по тарифам та торгівлі (ГАТТ) у 1994 році.

Угода стосується та­ких об'єктів інтелектуальної власності:

• патентів;

• авторського права і суміжних з ним прав (copyright and related rights);

• товарних знаків (trademarks);

• промислових зразків (industrial designs);

• топографій інтегральних мікросхем (lay-out designs of integrated
circuits);

• комерційної інформації (undisclosed information);

• зазначень географічного походження товарів (geographical indica
tions);­

• антиконкурентних дій у рамках контрактних ліцензій (anti-compe­
tition practices in contractual licenses).

До основних стандартів Угоди ТRІРS щодо наявності, обсягу та використання авторських прав належать такі:

• охорона авторських прав поширюється на форми втілення, а не на ідеї, процеси, методи функціонування або математичні кон­цепції як такі (ст. 9 (2);

• комп'ютерні програми (як вихідний текст, так і об'єктивний код) охороняють як літературні твори відповідно до Бернської конвенції (ст. 10 (1);

• компіляції даних або інший матеріал у машинозчитуваній або іншій формі, які за відбором або розташуванням свого змісту становлять результат творчості, охороняють як такі (ст. 10 (2);

• щодо комп'ютерних програм, включаючи випадки, коли сама програма не є основним об'єктом прокату, і кінематографічних творів надають право комерційного прокату (ст. 11);

• строк охорони творів, включаючи фотографічні твори або твори прикладного мистецтва, де цей строк розраховують на іншій основі, ніж строк життя фізичної особи, становить не менш як 50 років (ст. 12);

• обмеження або вилучення, які стосуються виключних прав, зводять до випадків, які не вступають у протиріччя зі звичайним використанням творів і не зачіпають безпідставно законні інте­реси правоволодільця (ст. 13).

Цілі оцінки прав

Вартість є однією з основних ознак товару. Щоб продати права на об'єкти інтелектуальної власності чи використати їх у власному виробництві, необхідно визначити їхню вартість.

Відповідно до Міжнародних стандартів оцінки (МСО-1... МСО-4) розрахунки вартості прав на об'єкти інтелектуальної власності можуть виконуватися при визначенні:

- оподатковуваної бази майна підприємств;

вартості виключних прав, переданих на основі ліцензійного договору чи договору про їхню переуступку;

вартості об'єктів інтелектуальної (промислової) власності, що вносяться до статутного капіталу підприємства;

розміру компенсації що необхідно виплатити згідно з чинним законодавством правоволодільцю за порушення його виключних (майнових) прав на об'єкт інтелектуальної власності.

Необхідність оцінки вартості прав на об'єкти інтелектуальної власності виникає також при постановці їх на бухгалтерський облік, приватизації, страхуванні, передачі у заставу з метою отримання кредиту, банкрутстві підприємства тощо.

Підходи до оцінки

Прийоми, що застосовуються для визначення вартості прав на об'єкти інтелектуальної власності, можна розділити на три групи: підходи, методи і методики. Підхо­ди дають принципи визначення вартості. Методи визначають процедуру розрахунку вартості. Методики розглядають застосування того чи іншого методу стосовно конкретних об'єктів інтелектуальної власності та конкретних цілей розрахунку.

Оцінка вартості прав на конкретний об'єкт інтелектуальної власності у конкретному випадку їхнього використання є досить складною процедурою й у кожному випадку вимагає унікального рішення задачі. Однак при усьому різноманітті таких випадків існує три загальновизнаних підходи до оцінки прав на об'єкти інтелектуальної власності: витратний підхід, порівняльний (ринковий) підхід, дохідний підхід.

Витратний підхід (підхід на основі активів) заснованийна припущенні, що вартість об'єкта інтелектуальної власності дорівнює вартості витрат на його створення, доведення до робочого стану й амортизацію. Цей підхід до розрахунку вартості влаштовує покупця, тому що він може документально відстежити витрати на створення об'єкта інтелектуальної власності і, таким чином, переконатися, що ця вартість виправдана. Але він не вигідний для продавця, оскільки останній одержить суму, рівну тільки понесеним витратам на створення об'єкта інтелектуальної власності, тобто без прибутку.

Порівняльний (ринковий) підхід до оцінки вартості прав на об'єкти інтелектуальної власності припускає використання прийому порівняння продажів. Сутність підходу полягає в порівнянні об'єкта, що оцінюється, з аналогічними по призначенню, якості корисності об'єктами, які були продані на цей час на аналогічному ринку. Цей підхід дає так звану "справедливу ціну", тобто таку ціну, за яку продавець, який володіє інформацією про ринкову вартість аналогічних об'єктів, готовий продати об'єкт інтелектуальної власності, а покупець, який також володіє повною інформацією про об'єкт інтелектуальної власності і ринкову вартість аналогічних об'єктів, готовий купити даний об'єкт інтелектуальної власності. Тобто ціна встановлюється ринком і влаштовує як продавця, так і покупця.

Дохідний підхід припускає, що ніхто не стане вкладати свій капітал у придбання того чи іншого об'єкта інтелектуальної власності, якщо такий же доход можна одержати будь-яким іншим способом.

Суть підходу полягає в тім, що вартість прав на ОІВ визначають як функцію доходу, що може принести використання даного ОІВ у майбутньому.

Для розрахунку поточної вартості об'єкта оцінки застосовують два основних прийоми - дисконтування і капіталізації доходу.

Методи оцінки

У рамках кожного підходу існує один або декілька методів оцінки. Зв'язок між підходами і методами оцінки представлений у таблиці 3.1. Перелік наведених методів не є вичерпним.

Таблиця 3.1 - Зв'язок між підходами до оцінки об'єктів інтелектуальної власності та методами оцінки

Методичний підхід оцінки	Метод оцінки	Сутність методу
Дохідний підхід	Прямої капіталізації доходів	Метод переваги у прибутку	Передбачає пряму капіталізацію різниці між прибутком від діяльності суб'єкта права інтелектуальної власності, що провадиться з використанням об'єкта права інтелектуальної власності, та прибутком, отриманим від такої діяльності, за умови, що вона провадиться без використання зазначеного об'єкта.
Метод розподілу прибутків	Полягає у виділенні тієї частини прибутку, що отримана в результаті використання об'єкта права інтелектуальної власності, із загальної суми прибутку суб'єкта права інтелектуальної власності з подальшим переведенням такої частини прибутку у вартість майнових прав інтелектуальної власності. Процедура переведення здійснюється шляхом прямої капіталізації прибутку за умови обґрунтування застосування однієї із зазначених оціночних процедур у звіті про оцінку.
Метод додаткового прибутку	Передбачає пряму капіталізацію додаткового прибутку, який може отримувати суб'єкт права інтелектуальної власності в результаті використання об'єкта права інтелектуальної власності понад середній прибуток, який отримують подібні суб'єкти, що не мають переваги володіння такими майновими правами. Метод додаткового прибутку застосовується за умови, що оцінювачем не виявлено підстав для того, щоб припускати наявність у складі цілісного майнового комплексу суб'єкта права інтелектуальної власності інших нематеріальних активів, крім оцінюваного майнового права інтелектуальної власності.
Непрямої капіталізації доходів	Метод переваги у прибутку	Передбачає дисконтуваннярізниці між прибутком від діяльності суб'єкта права інтелектуальної власності, що провадиться з використанням об'єкта права інтелектуальної власності, та прибутком, отриманим від такої діяльності, за умови, що вона провадиться без використання зазначеного об'єкта.
Метод розподілу прибутків	Полягає у виділенні тієї частини прибутку, що отримана в результаті використання об'єкта права інтелектуальної власності, із загальної суми прибутку суб'єкта права інтелектуальної власності з подальшим переведенням такої частини прибутку у вартість майнових прав інтелектуальної власності. Процедура переведення здійснюється шляхом дисконтування прибутку за умови обґрунтування застосування однієї із зазначених оціночних процедур у звіті про оцінку.
Метод роялті	Полягає у визначенні сумидисконтованих доходів від ліцензійних платежів.
Ринковий підхід	Порівняльний аналіз цін продажу	ґрунтується на врахуванні принципів заміщення та попиту і пропонування. Порівняльний підхід передбачає аналіз цін продажу та пропонування подібного майна з відповідним коригуванням відмінностей між об'єктами порівняння та об'єктом оцінки.
Витратний підхід	Метод вихідних витрат	полягає в підсумовуванні історичних (початкових) витрат, перерахованих з урахуванням справжніх умов з урахуванням індексу зміни цін у даній галузі.
Метод прямого відтворення	визначає суму витрат, які є необхідними для створення нової точної копії активу, що оцінюється. Ці витрати повинні ґрунтуватися на сучасних цінах та сировині, матеріалах, енергоносіях, ком­плектуючих виробах, інформації, а також на середньогалузевій вартості робочої сили певної кваліфікації.
Метод заміщення	максимальна вартість власності визнача­ється мінімальною вартістю, яку необхідно сплатити під час придбання активу аналогічної корисності або з анало­гічною споживчою вартістю.

Питання для самоконтролю до теми "Економіка інтелектуальної власності"

1. Що таке товар?

2. Які основні властивості товару?

3. Які об'єкти права інтелектуальної власності є оборотоздатними, а які ні?

4. Які відмінні ознаки нематеріальних активів?

5. Чому існують відмінності між юридичним і економічним термінами служби об'єкта права інтелектуальної власності?

6. Які основні способи комерціалізації прав на об'єкти інтелектуальної власності?

7. У чому перевага використання прав на об'єкти інтелектуальної власності у власному виробництві і передачею прав за ліцензійним договором?

8. Які переваги правоволодільцю дає внесення прав інтелектуальної власності до статутного капіталу підприємства?

9. У чому різниця між уступкою прав на об'єкт інтелектуальної власності і передачею прав за ліцензійним договором?

10. Які Ви знаєте види ліцензійних договорів?

11. Які ви знаєте види ліцензійних платежів?

12. Назвіть, будь-ласка, основні цілі оцінки вартості прав на об'єкти інтелектуальної власності.

13. Які Ви знаєте підходи до оцінки вартості прав на об'єкти інтелектуальної власності?

14. Дайте характеристику витратного підходу до оцінки вартості прав на О!В.

15. Дайте характеристику порівняльного підходу до оцінки вартості прав на ОІВ.

16. Дайте характеристику доходного підходу до оцінки вартості прав на ОІВ.

17. Які Ви знаєте методи оцінки вартості прав на ОІВ?

18. У чому полягає метод прямого відтворення активу?

19. У чому полягає метод заміщення?

20. У чому полягає метод вихідних витрат?

21. У чому полягає метод порівняння продажів?

22. У чому полягає метод прямої капіталізації?

23. У чому полягає метод надлишкового прибутку?

24. У чому полягає метод роялті?

25. У чому полягає метод звільнення від роялті?

26. Яка послідовність оцінки вартості прав на ОПІВ?

27. Охарактеризуйте, будь-ласка, життєвий цикл ОПІВ.

28. У чому полягає управління правами на об'єкт інтелектуальної власності на етапі створення ОПІВ?

29. У чому полягає управління правами на ОПІВ на етапі набуття прав?

30. У чому полягає управління правами на ОПІВ на етапі використання прав?

31. У чому полягає управління правами на ОПІВ на етапі захисту прав?

32. У чому полягає управління правами на об'єкт інтелектуальної власності на етапі утилізації?

 

Практичне (семінарське) заняття 4 до теми „Захист прав інтелектуальної власності ” (для магістрів)

Мета заняття – набути практичних навичок аналізу прецедентів щодо порушення прав інтелектуальної власності.

 

Основні завдання:

- закріплення теоретичних знань щодо захисту прав на ОПІВ;

- самостійно підготувати приклади правопорушень щодо використання ОПІВ;

- проаналізувати приклади зазначивши: права на який об’єкт права інтелектуальної власності порушені, якими законами та іншими нормативними актами регулюються питання.

 

Рекомендована література

 

Основна література

1. Інтелектуальна власність в Україні: правові засади та практика. – Наук.-практ. вид.: у 4-х т. / За заг. ред. О.Д.Святоцького. –

Т.1. Право інтелектуальної власності. – К.: Видавничий дім "ІнЮре", 1999. – 500 с.

Т.2. Авторське право і суміжні права. – К.: Видавничий дім "ІнЮре", 1999. – 460 с.

Т.3. Промислова власність. – К.: Видавничий дім "ІнЮре", 1999. – 656 с.

Т.4. Оцінка інтелектуальної власності. Бухгалтерський облік та оподаткування. – К.: Видавничий дім "ІнЮре", 1999. – 384 с.

2. Цибульов П.М. Основи інтелектуальної власності / Навчальний посібник. – К.: "Інст. інтел. власн. і права", 2005. – 112 с.

 

Додаткова література

3. Бондаренко С.В. Авторське право і суміжні права. – К.: Інст. інтел. власн. і права, 2004. – 260 с.

4. Бутнік-Сіверський О.Б. Економіка інтелектуальної власності. – К.: Інст. інтел. власн. і права, 2004. – 296 с.

5. Добриніна Г.П., Пархоменко В.Д. Патентна інформація і документація. Патентні дослідження. – К.: Інст. інтел. власн. і права, 2004. – 96 с.

6. Жаров В.О. Захист права інтелектуальної власності. – К.: Інст. інтел. власн. і права, 2004. – 64 с.

7. Журнал «Теорія і практика інтелектуальної власності» [Електронний ресурс]: Офіційний веб-сайт Науково-дослідного інституту інтелектуальної власності Національної академії правових наук України. Режим доступу:

http://www.ndiiv.org.ua/ua/zhurnal-teorija-i-praktyka-intelektualnoji-vlasnoci.html

8. Журнал «Інтелектуальна власність» [Електронний ресурс]: Офіційний веб-сайт видавництва. Режим доступу:

http://www.intelvlas.com.ua/

9. Зинов В.Г. Управление интеллектуальной собственностью. – М.: Дело, 2003. – 512 с.

10. Кириченко І.А. Судова експертиза: охорона прав на об’єкти інтелектуальної власності. – К.: Інст. інтел. власн. і права, 2004. – 144 с.

11. Кожарская И.Ю., Прахов Б.Г. Патентное право. – К.: Інст. інтел. власн. і права, 2003. – 140 с.

12. Охорона інтелектуальної власності в Україні / С.О.Довгий, В.О.Жаров, В.О.Зайчук та ін. – К.: Форум, 2002. – 319 с.

13. Тофило А.В. Экспертиза объектов интеллектуальной собственности: заявки на изобретения и полезные модели. – К.: Інст. інтел. власн. і права, 2004. – 176 с.

14. Цыбулев П.Н. Маркетинг интеллектуальной собственности. – К.: Інст. інтел. власн. і права, 2004. – 188 с.

15. Цыбулев П.Н. Оценка интеллектуальной собственности. – К.: Інст. інтел. власн. і права, 2003. – 184 с.

Використана література

 

1. Дроб'язко В. С. Право інтелектуальної власності: навч. посіб. / В. С. Дроб'язко, Р. В. Дроб'язко. – К.: Юрінком Інтер, 2004. – 512 с.

2. Закон України "Про авторське право і суміжні права", вiд 23.12.1993 № 3792-XII (в останній редакції).

3. Офіційний веб-портал Української Асоціації власників товарних знаків України / Режим доступу:

http://www.uta-tm.org.ua/

4. Офіційний веб-портал Верховної ради України – законодавство / Режим доступу:

http://www.zakon.rada.gov.ua/

5. Офіційний веб-портал Державної служби інтелектуальної власності України / Режим доступу:

http://sips.gov.ua/

6. Офіційний веб-портал Українського центру інноватики та патентно-інформаційних послуг / Режим доступу:

www.ip-centr.kiev.ua/

7. Цибульов П.М. Основи інтелектуальної власності / Навчальний посібник. – К.: "Інст. інтел. власн. і права", 2005. – 112 с.

 

МІНІСТЕРСТВО НАУКИ І ОСВІТИ, молоді та спорту УКРАЇНИ