Способи захисту об’єктів інтелектуальної власності

Вступ України до Світової організації торгівлі та здійснення зовнішньої та внутрішньої політики країни в напрямі до європейської інтеграції значною мірою залежить від вирішення питання охорони прав на об’єкти інтелектуальної власності. Це відображаєтья в Угоді про партнерство та співробітництво між Україною і Європейським Співтовариством та ї державами-членами, а також у ряді законодавчих і нормативно-правових актів, зокрема у Цивільному, Господарському, Адміністративному, Митному та Кримінальних кодексах України, Законі України „Про Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу”, Указі Президента України „Про затвердження Стратегії інтеграції України до Європейського Союзу” [185, 186].

У статті 41 Угоди TRIPS зазначено, що законодавство кожної країни повинно мати норми, що дозволяли б удатися до ефективних дій, спрямованих проти будь-якого порушення прав інтелектуальної власності, включаючи термінові заходи для запобігання порушень, правові санкції на випадок подальших порушень.

Стрімка криміналізація українського ринку товарів і послуг, поява широкого спектра контрафактної продукції викликають стурбованість споживачів, співробітників правоохоронних органів, а також виробників об’єктів інтелектуальної власності як вітчизняних, так і закордонних. Цей процес набув загрозливих розмірів саме у наші дні. Мало того, що він завдає значних збитків окремим виробникам продукції, він починає загрожувати цілим галузям і навіть економічній безпеці держави [187, с. 275–283].

За даними Держстандарту, 80 % шампанського в Україні – фальсифікат. Усього на ринку фальсифікованої алкогольної продукції у два рази більше, ніж справжньої. Реальність така, що кожен день в Україну ввозиться контрабандних сигарет на 3 млн доларів, а тіньовий оборот капіталу прирівнюється до бюджету держави [188, с. 65–66].

Законодавство України у сфері інтелектуальної власності містить положення пов’язані не тільки з набуттям права на об’єкти інтелектуальної власності, але й реалізацією права на їх захист.

Для непорушності права інтелектуальної власності в Україні існує система захисту як сукупності правових заходів об’єктів права інтелектуальної власності. Держава вживає постійні заходи для надійної та ефективної охорони об’єктів інтелектуальної власності.

Захист прав на об’єкти інтелектуальної власності здійснюється в встановленому законодавством порядку з застосуванням належної форми, засобів і способів.

В законодавстві країн світу в тому числі і в Україні існує двухвидовий захист об’єктів інтелектуальної власності, це - юрисдикційний і неюрисдиційний спосіб захисту.

Юрисдикційний спосіб захисту -це право суб’єкта інтелектуальної власності, права якого порушено звернутися за захистом до компетентного державного органу.

Юрисдикційний спосіб захисту в свою чергу поділяється на такі правові види:

- адміністративний;

- цивільний;

- кримінальний.

В залежності від виду правопорушення юрисдикційний спосіб захисту передбачає:

- судовий порядок захисту здійснюється у господарських судах та у судах загальної юрисдикції;

- адміністративний порядок захисту здійснюється компетентними органами державного управління, а судами – лише як виняток.

Неюрисдикційний спосіб захисту - це самостійний в рамках закону захист права інтелектуальної власності особи права якої порушено.

Цей спосіб найбільш часто застосовується при захисту авторського права і суміжних прав, яка є найбільш захищена серед всіх об’єктів інтелектуальної власності, а тому автор чи інша особа має більш широкий спосіб захисту порушених прав.

2. Адміністративно - правовий захист об’єктів інтелектуальної власності

Одним із способів захисту об’єктів інтелектуальної власності є - адміністративно-правовий спосіб захисту.

Адміністративно-правовий захист об’єктів права інтелектуальної власності спричинений тим, що об’єкти інтелектуальної власності визнається в усьому світі як інтелектуальний капітал. Наприклад, дійсна вартість торгової марки „Стар бакс” (мінеральні і фруктові напої) за оцінкою агентства „Інтербренд”, становить 2,576 млрд. доларів США, а річний оборот у 2004 році становив більше 5 млрд. доларів США [121, с. 5], тому такий капітал повинен охоронятися відповідно до вимог Угоди СОТ про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності.

Угода TRIPS передбачає захист прав інтелектуальної власності за допомогою адміністративних процедур, цивільно-правових способів захисту прав, а також карних процедур і штрафів, що можуть бути застосовані до порушників прав, а тому подальше удосконалення національного законодавства України повинно здійснюватися з урахуванням вимог цього важливого міжнародного нормативного акта.

Адміністративний захист об’єктів інтелектуальної власності – це сукупність заходів адміністративного припинення, спрямованих на припинення порушень, відновлення і визнання прав та притягнення до адміністративної відповідальності, які застосовуються органами внутрішніх справ, митними органами та місцевими судами (суддями) за заявою чи скаргою правомочної особи або за власною ініціативою компетентного органу.

Створення надійної державної системи правової охорони інтелектуальної власності, гармонізації законодавства України з вимогами міжнародних договорів є дієвими механізмами реалізації та ефективного застосування законодавства, зокрема адміністративно-правового захисту у сфері інтелектуальної власності.

Державну систему виконавчих органів України, що покликані забезпечувати реалізацію державної політики та здійснювати контроль за дотриманням норм законодавства в сфері захисту прав на об’єкти інтелектуальної власності охоплюють державні органи, які детально розглянуто в розділі V цього підручника. Ці державні органи у межах своєї компетенції вирішують питання, пов’язані із захистом прав об’єктів інтелектуальної власності в адміністративному порядку.

Адміністративний порядок захисту передбачено для вирішення певних категорій спорів, що виникають переважно на стадії оформлення прав на об’єкти права інтелектуальної власності.

Реалізація суб’єктами права своїх повноважень щодо захисту прав на об’єкт права інтелектуальної власності в адміністративному порядку може здійснюватися таким чином:

– активними діями носія права;

– забороною вчиняти певні дії зобов’язаним особам;

– утриманням виконання певних дій від зобов’язаних осіб;

– зверненням до компетентних органів за захистом своїх прав і законних інтересів, які були порушені внаслідок правопорушення.

Особа, права і законні інтереси якої порушено неправомірними діями, має право звернутися за захистом до загального або господарського суду, відповідного органу державного управління, АМКУ, Державної митної служби для відновлення порушеного права і припинення правопорушення. Цей захист відбувається при розгляді скарг та заяв, які розглядаються посадовими особами державних органів управління, його компетентними органами, а також судами.

В адміністративному праві існує тричленна класифікація заходів адміністративного примусу. Відповідно до неї всі заходи адміністративного примусу поділяються на:

– адміністративно-запобіжні заходи (попереджувальні);

– заходи адміністративного припинення;

– адміністративні стягнення (адміністративну відповідальність).

Всі три групи заходів адміністративного примусу використовують для забезпечення адміністративно-правової охорони, проте лише два останні – для забезпечення адміністративно-правового захисту. Критерієм такого розмежування є наявність правопорушення. Характерною особливістю адміністративно-запобіжних (попереджувальних) заходів є те, що вони застосовуються, коли правопорушення немає. Незважаючи на свій профілактичний характер, адміністративні запобіжні заходи можуть бути здійснені у примусовому порядку, оскільки небезпека, якій вони протидіють, загрожує відповідній особі, суспільству, державі. Переважно це може виражатися у вигляді певних обмежень і заборон. Законодавчою базою таких заходів є:

– Закони України, що регулюють діяльність об’єктів інтелектуальної власності, наприклад „Про авторське право і суміжні права”, „Про охорону прав на знаки для товарів і послуг” та багато інших;

–Закон України „Про науково-технічну експертизу”;

– Закон України „Про захист від недобросовісної конкуренції”;

– Кодекс України про адміністративні правопорушення;

– Митний кодекс України;

– Господарський кодекс України.

Найтиповішими адміністративно-запобіжними (попереджувальними) заходами є вимога припинення окремих дій, наприклад:

– виключне право власника свідоцтва на торговельну марку забороняти іншим особам використовувати торговельну марку без його згоди (п. 5 ст. 16 Закон України „Про охорону прав на знаки для товарів і послуг”);

– заборона особі, в діях якої вбачаються ознаки порушення, вчиняти певні дії (п. 2 ст. 29 Закон України „Про захист від недобросовісної конкуренції”);

– у випадках та порядку, передбачених законом, проводити огляд приміщень та транспортних засобів (п.7 ст. 7 Закон України „Про Антимонопольний комітет України”);

– вносити відповідним державним органам або службовим особам, підприємствам, установам, організаціям обов’язкові до розгляду подання про необхідність усунення причин і умов, що сприяють вчиненню правопорушень (п. 19 ст. 11 Закон України „Про міліцію”).

– огляд території та приміщень складів тимчасового зберігання товару та заборона щодо переміщення окремих товарів через митний кордон України (статті 61, 96 МК).

Таким чином, у разі противоправної поведінки особи щодо об’єктів інтелектуальної власності до неї державними органами або посадовими особами застосовуються заходи припинення правопорушення і, як наслідок, застосування адміністративного стягнення, що передбачені нормативно-правовими актами.

Формою адміністративного захисту є адміністративний процес, відповідно до якого захист прав на об’єкти інтелектуальної власності здійснюється у передбаченому законодавством порядку за допомогою застосування належної форми, засобів і способів захисту.

До заходів адміністративного захисту належать:

– подання заяв і скарг до органів державного управління і відповідне вирішення справ безпосередньо органами державного управління;

– заходи адміністративного припинення;

– адміністративна відповідальність.

Безпосередніми виконавцями нормативних приписів є компетентні державні органи, які зобов’язані перевіряти законність, обґрунтованість та доцільність застосування адміністративних заходів, у тому числі адміністративних стягнень.

Адміністративний спосіб полягає в розгляді та вирішенні спору органом державного управління. Цей порядок застосовується у випадках прямо зазначених у законодавстві і має певні переваги, ніж при здійсненні судочинства. Адміністративний порядок є більш оперативним, що створює можливості для швидкого відновлення порушених прав так, як такі справи розглядаються на основі спрощеної спеціальної процедури, що виключає багато

процесуальних дій.

Правовідносини, які виникають унаслідок неправомірної поведінки, порушення правової норми чи правил, передбачають відповідну правову оцінку, а порушники – міру покарання з боку уповноважених на те органів або суду.

Треба зазначити, що ДДІВ як урядовий орган державного управління у сфері інтелектуальної власності, який регулює та забезпечує правову охорону відносин у сфері охорони об’єктів права інтелектуальної власності, не є спеціальним органом адміністративного захисту.

Заходи припинення тісно пов’язані із заходами запобігання та адміністративними стягненнями, яким вони часто передують, оскільки забезпечують умови для їх застосування, враховуючи різноманітність правових актів, якими регулюються питання захисту прав на об’єкти права інтелектуальної власності. Заходи адміністративного припинення і адміністративної відповідальності, як заходи адміністративного захисту, застосовують одні й ті ж самі органи, формуючи справу про адміністративне правопорушення, що впершу чергу передбачено КУпАП, МК, ГК, тоді як оспорювання прав на об’єкти права інтелектуальної власності в в адміністративному порядку також здійснюється відповідно до Законів України щодо охорони об’єктів інтелектуальної власності.

Відповідно до чинного законодавства підставою для притягнення до адміністративної відповідальності є вчинення особою адміністративного проступку, що містить склад адміністративного проступку, і застосовування адміністративних стягнень.

У разі порушення прав на об’єкти інтелектуальної власності винна особа у такому правопорушенні повинна бути притягнута до адмінстративної відповідальності. Відповідно до законодавства, особами, що складають протоколи про адміністративні правопорушення, передбачені КУпАП та МК, є уповноважені посадові особи органів внутрішніх справ та митного органу, які також є cуб’єктами застосування заходів адміністративного припинення в обсязі та порядку, передбаченими відповідними статтями КУпАП, МК та іншими нормативно-правовими актами.

Але заходи захисту також застосовуються і в разі оспорювання права відповідно до ст. 3 „Право на звернення до суду за захистом” Цивільно-процесуального кодексу України. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав. Як бачимо, метою звернення до суду є не тільки захист порушених прав, але й поновлення і визнання оспорюваних прав.

У даному випадку особа, яка звернулася до суду, стверджує, що інша особа порушує її права, або оспорює наявність у неї суб’єктивного матеріального права.