Особливості підготовки та ведення оборонного бою в оточенні

 

203. Бій в оточенні – різновид оборони, коли противник перед фронтом, на флангах і в тилу підрозділу та відсутня можливість зв’язку зі своїми військами наземним або морським шляхом.

До оборони в оточенні батальйон (рота) переходить вимушено: в обороні – у результаті прориву противника на флангах або у смугах дій сусідів, а також після висадження (викиду) у тил повітряного (аеромобільного, морського) десанту; у наступі – під час дій у відриві від головних сил як передовий загін (головна похідна застава), авангард, рейдовий (спеціальний обхідний) загін; при відході – коли темп переслідування противника вище темпу відходу наших військ.

Навмисно до оборони в оточенні батальйон (рота) переходять для утримання важливих ділянок (районів) місцевості з завданням сковування сил противника.

204. Під час ведення тактичних дій повинна проводитися рішуча протидія спробам противника здійснити оточення. З цією метою командир батальйону (роти) зобов’язаний: постійно вести розвідку на флангах, стиках і проміжках, надійно забезпечувати їх протитанковим вогнем; прагнути не тільки запобігти оточенню, але і розгромити підрозділи противника, які обходять; організувати зосередження вогню всіх засобів (особливо протитанкового) на загрозливих флангах; вчасно перегрупувати сили і засоби, щонайперше танки і БМП, висувати на загрозливий напрямок другий ешелон (резерв); не допускати розчленування бойового порядку батальйону (роти) і виходу противника на фланги і в тил; у взаємодії з силами старшого командира сміливо, швидко і рішуче контратакувати підрозділи противника, що обходять, у фланг і в тил, використовуючи вогонь артилерії і допомогу сусідів.

205. Батальйон (рота) під час ведення бою в оточенні, активними і рішучими діями повинен скувати якнайбільше сил противника і бути готовим тривалий час вести дії у відриві від головних сил.

Під час ведення бою в оточенні батальйон (рота) повинен міцно утримувати займаний район (опорний пункт), запобігати розчленуванню оточених підрозділів, не втрачати безпосереднього зіткнення з противником і не допускати зосередження своїх підрозділів на невеликій ділянці місцевості, де вони легко можуть бути уражені ударами всіх видів зброї противника. Для цього командир батальйону (роти) зобов’язаний: створити суцільний фронт кругової оборони, надійно забезпечити стики між підрозділами і міцно утримувати займаний район (опорний пункт); підпорядкувати собі підрозділи, які не входять до складу батальйону (роти), але опинилися в оточенні, і поставити перед ними завдання; підтримувати високий бойовий дух у підрозділах, організованість і постійну бойову готовність; якщо можливо, установити і підтримувати взаємодію з підрозділами, які діють поза оточенням, і вчасно позначити положення підпорядкованих підрозділів для своєї авіації; вогнем усіх засобів та участю в контратаках, проведених старшим командиром, протидіяти атакам противника, які спрямовані на розчленування бойового порядку, і знищувати противника, що вклинився в оборону; швидко і приховано маневрувати підрозділами, вогневими засобами, особливо танками і БМП, перекидаючи їх на загрозливі напрямки, та вчасно відновлювати резерв; забезпечити посадку вертольотів у розташуванні своїх підрозділів та організувати прийом і збір вантажів, що викидаються з літаків; встановити жорсткий режим витрат ракет, боєприпасів, медикаментів, продовольства і пального.

206. Батальйон (рота) може вести бій в оточенні у складі бригади, полку (батальйону) або самостійно.

207. Під час ведення бою в оточенні у складі бригади (полку, батальйону) батальйон (рота) діє так само, як і під час ведення позиційної оборони.

Побудова оборони батальйону (роти) включає ті самі елементи, що й за звичайних умов.

Бойовий порядок будується в один ешелон з виділенням загальновійськового резерву. Перший ешелон батальйону (роти) під час бою в оточенні призначений для утримання фронту оточення, недопущення розчленування підрозділів, які перебувають в оточенні, знищення противника перед переднім краєм і при вклиненні в оборону, утримання зайнятих позицій і створення умов для прориву і виходу з оточення. Загальновійськовий резерв і бронегрупи займають визначені для них райони зосередження, які забезпечують маневр на танконебезпечні напрямки. Мінометна батарея та інші артилерійські підрозділи готують вогневі позиції, які забезпечують завдання ударів по всіх напрямках. Частина артилерії виділяється для стрільби прямою наводкою.

Підрозділ ППО здійснює прикриття спостережного пункту та головних сил батальйону на найбільш імовірних напрямках завдання ударів засобами повітряного нападу противника.

Система опорних пунктів і вогневих позицій батальйону (роти) під час ведення бою в оточенні будується з опорою на суцільну (кільцеву) оборонну позицію. Якщо до кругової оборони перейти не вдається, система опорних пунктів і вогневих позицій будується з опорою на окремі опорні пункти рот (взводів), що перекривають найбільш імовірні напрямки дій противника. Проміжки між ними прикриваються вогневими засідками, інженерними загородженнями і вогнем танків, БМП, артилерії. У систему оборонних позицій і районів включаються райони (місця) розміщення підрозділів технічного забезпечення і тилу, які обладнуються як опорні пункти.

Система вогню батальйону (роти) під час ведення бою в оточенні повинна забезпечувати ураження противника перед фронтом оборони та в її глибині, максимально використовувати вогневі можливості бойових машин, ПТРК, стрілецької зброї і враховувати вогневе ураження, яке здійснюється старшим командиром.

Під час ведення бою в оточенні загородження на напрямку ймовірного головного удару противника, танкодоступних напрямках, у проміжках між опорними пунктами рот (взводів) влаштовуються з найбільшою щільністю.

208. Розвідка під час ведення бою в оточенні ведеться всіма силами і засобами підрозділів, що перебувають в оточенні, та повинна встановити час, напрямки ударів противника та його склад і вчасно розкрити підхід його резервів.

209. Основна частина підготовки до бою в оточенні проводиться завчасно під час її організації. Опорні пункти підрозділів готуються до кругової оборони. Особлива увага приділяється організації системи вогню і фортифікаційному обладнанню району оборони (опорних пунктів).

У разі виникнення загрози оточення командир батальйону (роти) уточнює своє раніше прийняте рішення на бій (дії) або приймає нове.

Під час оцінювання обстановки командир батальйону (роти) додатково повинен вивчити стан, можливості та забезпеченість підрозділів, які не входять до складу батальйону (роти) і тимчасово йому підпорядковані, але опинилися в оточенні. У замислі на бій в оточенні він визначає: напрямок зосередження основних зусиль і райони місцевості, від утримання яких залежить стійкість оборони; способи недопущення звуження фронту оточення і розчленування оборони (якого противника, де, у якій послідовності та як розгромити, з вказівкою порядку вогневого ураження і дій підрозділів); бойовий порядок і систему опорних пунктів і вогневих позицій.

Бойові завдання підпорядкованим підрозділам ставляться короткими розпорядженнями. Під час організації системи вогню в бойових завданнях вказується більша, ніж за звичайних умов, кількість запасних позицій вогневих засобів, рубежів дій (позицій) бронегрупі, гранатометному і протитанковому підрозділам, а також встановлюється ліміт витрат боєприпасів. До підпорядкованих командирів доводиться порядок взаємодії, а за потреби і питання всебічного забезпечення.

Під час організації взаємодії, крім звичайних питань, командир батальйону (роти) погоджує дії рот (взводів), вогневих засобів, бронегрупи. Вогневих засідок і резерву під час завдання противником ударів з декількох напрямків, розсічення бойового порядку.

Під час організації технічного і тилового забезпечення визначається наявність матеріальних засобів і жорстко лімітується їх витрата; визначається порядок приймання вантажів, що доставляються повітрям, збирання і використання озброєння, військової техніки й інших матеріальних засобів противника.

210. Основні зусилля штабу батальйону під час ведення бою в оточенні зосереджуються на встановленні взаємодії з підрозділами, які діють поза оточенням і вищим штабом; координації зусиль розвідувальних органів на визначенні напрямків дій противника, уточненні його складу; збиранні та аналізі даних обстановки; доведенні завдань до підпорядкованих підрозділів.

211. Початком бою в оточенні вважається момент створення противником суцільного фронту оточення.

Атака противника відбивається вогнем усіх засобів батальйону (роти). У разі вклинення противника командир батальйону (роти) вживає всі заходів, щоб зупинити його просування діями загальновійськових підрозділів першого ешелону, завданням йому вогневого ураження діями підрозділів із засідок, висуває на загрозливий напрямок бронегрупу, гранатометний, протитанковий підрозділи і резерв. За сприятливих умов становище відновлюється проведенням контратаки.

Якщо противник вклинився на декількох ділянках, уживають всіх заходів для його знищення на найбільш небезпечному напрямку, а на інших ділянках – щодо недопущення його подальшого просування.

212. Батальйон (рота) веде бій в оточенні доти, поки це необхідно або доцільно. За виникнення сприятливих умов і з дозволу (за наказом) старшого командира готується і здійснюється прорив і вихід з оточення.