Роль кредиту суч господарстві

Кредит – це система відносин з приводу акумуляції та використання тимчасово вільних грошових засобів на основі повернення та платності у формі позичкового відсотка.

У своїй перерозподільній функції кредит, який характеризується високою мобільністю, активно впливає на всі процеси суспільного відтворення. Насамперед кредит відіграє значну роль в організації грошових розрахунків - готівкових і безготівкових. Він також допомагає суб'єктам господарювання збільшувати обсяги виробництва, забезпечувати безперебійність кругообігу основного й оборотного капіталу та уникати кризових явищ. Особливо значна роль кредиту в задоволенні тимчасової потреби в коштах, обумовленої сезонністю виробництва та реалізації продукції.

В умовах тривалої економічної, особливо інвестиційної, кризи в Україні кредит відіграє значну роль у відновленні діяльності підприємств, які тривалий час простоювали, допомагає їм змінити асортимент продукції, що випускається, та поліпшити її якість, зробити цю продукцію конкурентоспроможною на внутрішньому і світовому ринках. За рахунок кредиту організовується виробництво нової продукції, багато з якої раніше не випускалось в Україні, створюються підприємства сфери послуг населенню. Особливо велику роль кредит відіграє у насиченні споживчого ринку товарами, у тому числі імпортними.

Значну роль відіграє кредит в економії витрат обігу. З його допомогою вдається скорочувати витрати на виготовлення, випуск в обіг, перевезення, облік, зберігання грошових знаків, бо значна їх частина взагалі не потрібна. З допомогою кредиту також прискорюється обіг засобів обігу, особливо при застосуванні сучасних інформаційних технологій. Економія витрат обігу досягається й за рахунок того, що при розвинутих кредитних відносинах зменшується потреба створювати резервні фонди на рівні господарюючих суб'єктів і держави.

 

Поведінка споживача. Фактори

Споживчий ринок-це окремі особи та домашні господарства, які купують товари та користуються послугами для особистого або сімейного споживання чи використання.

Неможливо проаналізувати поведінку всіх покупців споживчого ринку окремо. Успіх діяльності фірми,яка працює на споживчому ринку,залежить від того, наскільки вдало та надійно вона вона знайде своє коло покупців, свій сегмент ринку.

Фактори,що впливають на поведінку споживча:

-психологічн і(мотивація, сприйняття, засвоєння, переконання, ставлення)

-особистісні (вік,стать, сімейний статус, професія,освіта, тип особистості,рівень доходів)

-соціокультурні (сімя,соціальна роль і статус, культура і субкультура. Сусп. клас)

-вплив комплексу маркетингу(цінова політика, збутова політика,комунікаційна політика)

-фактори ситуаційного впливу(зміни в макросередовищі, зміни обставин у покупця, атмосфера в магазині, дії інших покупців)

Уподобання та переваги споживча

В екон. науці існують два підходи і відповідно дві теорії, які по різному пояснюють поведінку споживача на ринку:

Кардиналістська теорія корисності (теорія граничної корисності);

Ординалістська теорія корисності (теорія споживчого вибору).

Кардиналістська теорія виходить з посилання, що будь-який споживач здатний кількісно виміряти рівень корисності кожного даного товару і рівень свого благоустрою, своїх доходів.

Виходячи з аксіоми зниження граничної корисності (перший закон Госсена), обсяг попиту зменшується разом з ростом цін. Вразливе місце: в реальному житті жоден споживач не в стані кількісно бездоганно визначити, скільки саме додаткової корисності він одержав від додаткової одиниці продукту. Значить, жоден споживач не здатний кількісно оцінити максимум задоволення своєї потреби від купівлі товару. Однак кожен споживач в силі порівняти товари і зробити свій вибір.

Ординалістський підхід саме і базується на тому, щоб визначити відношення переваг чи байдужості між різними товарами без кількісного виміру корисності. Цей підхід можна також назвати відносним. Ординалісти розглядають відношення переваг стосовно всіх товарів, але з метою спрощення звичайно беруть до уваги комбінації наборів з двох товарів (А і В) і визначають, яка з цих комбінацій дає споживачу більшу, а яка меншу корисність. Це припущення виходить з посилання: те що вірно для двох товарів, вірно для будь-якої кількості благ.

Ординалістська теорія ставить перед собою завдання визначити такий набір двох благ, який дозволив би йому отримати максимум корисності від споживання цього набору за обмежений період часу. Цей акт вибору має дві сторони

треба враховувати бажання споживача, його смаки і надання переваг;

треба враховувати можливості споживача з точки зору його грошового доходу, який завжди має обмежену величину.

Суть споживчого вибору в тому, щоб бажання споживачів співпадали з його можливостями.

2. Аналіз переваг і бажань споживачів в орд. теорії ведеться при допомозі кривих байдужості. Крива байдужості це лінія, кожна точка якої являє собою комбінацію двох товарів, які мають для споживача однакову загальну корисність, і тому споживачу байдуже, який з цих товарів вибрати.

 

Умови рівноваги споживача

Загальна умова рівноваги споживача: споживач максимізує корисність при наявності певних бюджетних обмежень,тому завданням моделі поведінки споживача є пояснення того, як на його вибір впливають уподобання. Доход і ціни на товари..

Рівновага споживача. Це означає,що доход споживача при максимальному використанні дає змогу придбати як і перший, так і другий набір.

Рівновага споживача відповідає такій комбінації придбаних товарів, яка максимізує корисність при: заданому бюджетному обмеженні. Як тільки споживач отримує такий набір, у нього зникають стимули замінювати його на інший.

Рівновага споживача відповідає такій комбінації придбаних товарів, яка

максимізує корисність при; заданому бюджетному обмеженні. Як тільки

спожи- вач отримує такий набір, у нього зникають стимули замінювати його

на інший.

Споживач, який максимізує свою корисність, купуватиме два види товару

таким чином, щоб їх граничні корисності у розрахунку на грошову одиницю

піни були рівні. Цей підхід називається еквімаржи-кальним принципом.

Рівновага споживача, при якій він придбає обидва товари, називається

внутрішньою. Однак може статися, що споживач буде максимізувати свою

корисність, зупинившись на придбанні лише одного товару. Така рівновага

називається кутовою. Наприклад, хтось із студентів вирішив обмежити

споживання борошняних виробів, тоді кут нахилу кривої байдужості значно

зросте, і в жодному місці лінія бюджетних обмежень не зможе бути

дотичною. Рівновага буде досягатися в точці, яка відповідає максимально

можливій кількості котлет, що може придбати студент залежно від його

бюджета

 

Сутність та умови підпр діяльності

Підприємництво-ініціативно – самостійна господарсько-комерційна діяльність окремих фізичних та юр осіб, що її цілком зорієнтовано на одержання прибутку.

Субєкти: фіз особи тобто громадяни укр. Та ін. держав, р особи усіх форм власності.

Умови: однією з головних умов здійснення підпр діял є державна реєстраціятпідприємства.Заняття підпр діял без держ реєстрації тягне за собою накладання штрафу від 3 до 8 н.м

Право наймання працівників і соціальні гарантії, відповідальність суб’єктів, припинення діяльності

Підприємництво.Функції

Підприємництво-ініціативно – самостійна господарсько-комерційна діяльність окремих фізичних та юр осіб, що її цілком зорієнтовано на одержання прибутку.

це певна система функціонування підприємства, основу якої становлять демократичні форми його економічної діяльності, забезпечення для нього права ініціативи у виборі сфер, форм і методів господарювання, економічної, організаційної та технічної творчості і новаторства. В центрі даної системи знаходиться підприємець - компетентний господарник, здатний забезпечити організацію ведення господарства на базі найновіших досягнень економічної і технічної науки.

Досвід розвинутих країн переконливо доводить, що сьогодні підприємництво - найпрогресивніша система ведення господарства незалежно від соціально-економічного устрою суспільства, Функції підприємництва різноманітні.

По-перше, це - гнучка форма організації виробництва, яка оперативно реагує на потреби ринку, найновіші досягнення НТП сприяє своєчасним структурним зрушенням в економіці тощо.

По-друге, підприємництво - така форма господарювання, за якої утверджується почуття господаря кожного учасника суспільного виробництва.

По-третє, підприємництво, якщо розуміти його як дійову організаційно-господарську творчість, як уміння вести справу, сприяє вільному розвитку працівників, вихованню в них почуття чесності, порядності, сумлінності, впровадженню демократичних принципів суспільного й економічного життя, самоуправління і т. д.

По-четверте, широкий розвиток підприємництва застерігає від суб'єктивізму й волюнтаризму і найповніше відповідає вимогам природно-історичного процесу суспільного розвитку. Він об'єктивно обумовлений рівнем розвитку продуктивних сил і відповідним характером відносин власності. Це проявляється, зокрема, в тому, що завжди рівень усуспільнення виробництва в різних галузях неоднаковий, а отже, передбачає наявність різних форм власності та необхідність різноманітних методів підприємницької діяльності. Таким чином, широкий розвиток підприємництва збагачує економічну діяльність суспільства, урізноманітнює її форми, підвищує економічну й соціальну ефективність суспільного виробництва.