Економічні категорії і економічні закони. Пізнання та використання екон законів.

Економ категорії – це абстрактні, логічні, теоретичні поняття, які в узагальн вигляді вираж суттєві властив екон явищ і процесів.

Економ закони відбивають найсуттєвіші, стійкі, постійно повторювані причинно-наслідкові взаємозв’язки і залежності екон процесів і явищ. Закони вираж сутність економ відносин.

Система екон законів бувають:

Всезагальні: функціонують у всіх економічних системах.

Загальні: функціон у кількох екон системах, де існують для них відповідні економічні умови.

Специфічні: функціон лише у межах однієї економічної системи.

Стадійні: функціон на окремих стадіях даної економ сист.

Економічні принципи- теоретичні узагальнення, що мають певні допущення, усереднення, які відображ заг тенденції розв екон сист.

Існує дві форми пізнання та використ економ законів.

Емпірична. Коли люди, не знаючи сутності економ законів, використ їх несвідомо, інтуїтивно у своїй практ діяльності.

Наукова. Коли люди, пізнавши і розкривши сутність економ законів, використ їх свідомо, а отже більш ефективно у своїй економ діяльності.

 

Методи економічної теорії.

Метод - це спосіб дослідження, спосіб вивчення, засіб для відкриття істини. В економіці використовуються різноманітні методи, форми і способи наукового пізнання.
Питання про методи економічної теорії - це питання про те, як, яким чином вивчаються економічні явища і процеси. Необхідно розрізняти дві групи методів: загальні і локальні.
Загальні методи виражають наявність загальних підходів до наукового освоєння економічної дійсності в цілому, дають загальну філософсько-методологічну базу, світоглядний, методологічний стержень дослідження економіки. Ці методи можна визначити і як методологічні підходи, і як напрями економічної методології.
Локальні методи представляють собою конкретні інструменти, прийоми, засоби з допомогою яких досліджуються ті чи інші сторони і аспекти економічної системи. Серед них необхідно виділити як специфічні методи, які пов'язані з тою чи іншою методологією, так і універсальні методи, які можуть використовуватись при реалізації будь-якої методології. До останніх відносяться: аналіз і синтез, наукова абстракція, індукція і дедукція і т.д.
Метод наукової абстракції набуває великого значення саме в економічній теорії. Суспільне життя неможливо вивчати в лабораторних умовах. Наукова абстракція є уявне виділення найбільш суттєвих сторін досліджуваного явища і відхилення від несуттєвих сторін, властивостей, явищ. Абстрактне мислення породжує метод аналізу і синтезу.
Аналіз економічних явищ передбачає розчленування явища на окремі елементи і дослідження кожного елементу як необхідної складової частини цілого. Синтез передбачає, що явище в першу чергу вивчається як таке, яке складається з різних частин, а потім досліджується поєднання елементів в єдине ціле і робиться загальний висновок.
Метод індукції і дедукції. Індукція - це виведення економічних закономірностей і принципів із фактів реального життя на основі сходження від одиничного до загального. Дедукція - це шлях від загального до одиничного.
До особливих прийомів дослідження відноситься емпіричний метод, який ґрунтується на фактах реальної дійсності і власному досвіді дослідника.

В економічній теорії широко використовується принцип поєднання історичного і логічного. Вивчення історії допомагає зрозуміти внутрішню логіку предмету, а знання внутрішніх структур суспільства надає історії наукового характеру. Єдність історичного і логічного - методологічний принцип, який допомагає концентрувати увагу науки на посиленні аргументації, обґрунтованості висновків. Логіку дослідження необхідно постійно контролювати історичним зіставленням, а факти історії - розташовувати в логічній послідовності.
Сучасна економічна теорія широко використовує математичні, графічні і статистичні методи.
Такі основні методи і прийоми організації наукового аналізу і пошуку оптимальних вирішень економічних процесів і явищ.

 

 

Функції економ теорії та її місце в сист екон наук.

Основні функції економічної теорії: теоретико-пізнавальна, методологічна, практична, прогностична.

Теоретико-пізнавальна функція полягає в тому, щоб розкрити зміст економічних законів і категорій, істотні причинно-наслідкові зв'язки економічних процесів, форми їхнього вияву, об'єктивні внутрішні суперечності, подолання яких забезпечує поступальний розвиток суспільства. Вона є методологічним фундаментом для інших економічних дисциплін.

Методологічна функ полягає в тому, що економ теорія виступає методолог базою для ін. економ наук.

Практична функція полягає в обґрунтуванні практичного застосування економічних законів для вирішення господарських завдань, здійснення економічної політики, яка б якомога повніше відповідала інтересам людини, колективу, суспільства; раціональних форм управління господарством; здійсненні практичних заходів щодо розв'язання економічних суперечностей, досягнення ефективних результатів розвитку виробництва і зростання добробуту населення.

Прогностична функція економічної теорії — це передбачення напрямів розвитку економічних процесів для запобігання економічним втратам, пом'якшення перебігу деяких негативних процесів, прогнозування дій, які сприятимуть подоланню економічних криз, зменшенню інфляції, скороченню безробіття, зростанню реальних доходів населення тощо.

Виховна- полягаэ у формуванні в громадян ек культури, логіки суч ек мислення.які забезпечують цілісне уявлення про функціонування економіки на нац. рівні.

 

Сутність, цілі та структурні елементи економ сист.

Економічна система- це сукупн взаємопов’язаних і відповідним чином упорядкованих елементів економіки, що утвор певну цілісність, економ структуру сусп..

Цілі економічної системи: з ясувати що виробляти, як виробляти і для кого.

Основними структурними елементами є: продуктивні сили, економічні відносини і механізм господарювання.

Продуктивні сили – це сукупність зосабів виробн., працівників, науки, інформації, що забезп створ матеріальних і духовних благ, необх для задов. потреб.

Економічні відносини – це відносини між людьми з приводу виробництва, розподілу, обміну і споживання матеріальних та нематеріальних благ.

Господарський механізм склад із сукупності форм і методів регулюв економ процесів та сусп. дій господарюючих суб’єктів.

Типи економ сист: традиційна, командна, ринкова, змішана.

 

Власність. Ек і юр зміст

Власність- складна і багатогранна категорія,яка виражає всю сукупність суспіл відносин – ек, соціальних, політ,нац., морально-етичних,релігійних тощо. Вона займає центр місце в ек системі,оскільки зумовлює спосіб поєднання робітника із засобми виробництва, мету функціонування і розвитку ек системи,визнчає соц. Структуру суспільства і спосіб розподілу результатів праці.

Власність виражає: -сусп спосіб поєднання робочої сили із засобами ви-цтва, - цілі та мотиви ви-ва, -характер розподілу і споживання створеного продукту, -класову і соціальну структуру суспільства,-панівну систему політ та ек влади.

Головною характеристикою власності є: ким і якпривласнюєтьсяріч,як таке привласнення зачіпає інтереси інших людей. Власність виражає відносини між людьми з приводу привласнення речей.

Привласнення-це процес, що виникає у результаті поєднаня об’єкта і суб’єкта привласнення, тобто це конкретно-суспільний спосіб оволодіння річчю.

Власність,типи види форми

Власність – це сукупність відносин між суб’єктами господ з приводу привласнення засобів виробн. та його результатів.

Привласнення – процес, що виникає у результаті поєднання об’єкта і суб’єкта привласнення, тобто це конкретний спосіб оволодіння річчю.

Відчуження – це позбавлення суб’єкта права на володіння, користування і розпорядж тим чи іншим об’єктом власності.

Відносини власності реалізуються через суб’єкти і об’єкти власності.

Об”єкти власн – це все те, що можна привласнити чи відчужити.

Субєкти власн – це носії відносин власності (окрема особа, юр особа, держава тощо)

Існують два підходи до класифікації форм власності: вертикально-історичний і горизонтально-структурний.

Вертик.-істор. підхід визначає історичні форми власності.

Первіснообщинна. Для неї характерні однакові права всіх членів общини на панівний об’єкт власності – землю, а також на засоби праці і результати виробництва.

Рабовласницька. Характ абсолютною концентрацією прав власності рабовласника на засоби виробн., результати праці і працівника (раба).

Феодальна. Передб абсолютні права власності феодала на землю й обмежені права на працівника (селянина-кріпака).

Капіталістична. Характ концентрацією прав власн підприємця на засоби та результати праці і відсутністю власності на найманого працівника, який має особисту свободу.

Горизонтально – структурний підхід.

За цим підходом існ два типи власності: приватна і суспільна.

Приватна власність – це такий тип власності, коли виключне право на володіння, користув і розпорядж об’єктом власності та отримання фоходу належить приватній (фіз.. чи юр.) особі.

Суспільна власність означ спільне привласн засобів виробн. і його результатів. Сусп власність існує у двох формах: державній і колективній.

Державна власність – це така система відносин, за якої абсолютні права на управління і розпорядж власністю здійсн органи державної влади. Держ власн поділ на муніципальну і загальнодержавну.