Система безготівкових розрахунків: сутність та принципи функціонування

 

Безготівкові розрахунки – перерахування певної суми коштів з рахунків платників на рахунки одержувачів коштів, а також перерахуванням банками за дорученням підприємств і фізичних осіб коштів, внесених ними готівкою до каси банку, на рахунки одержувачів коштів. Ці рахунки банк проводить на підставі документів на паперових носіях чи в електронному вигляді. Сукупність виконання різного роду зобов’язань у грошовій формі, тобто різноманітних розрахунків та платежів, утворює оборот. Він охоплює процеси розподілу й обміну.

Безготівкові розрахунки слід розглядати як цілісну систему, яка включає:

- класифікацію розрахунків;

- організацію розрахунків;

- форми відповідних документів;

- взаємовідносини платників з банками.

У класифікації безготівкових розрахунків слід розрізняти:

1 - розрахунки за товарними операціями, які пов’язані з реалізацією продукції, виконанням робіт, наданням послуг. Вони становлять переважну частину всього грошового обороту в державі й обслуговують поточну фінансово-господарську діяльність підприємства.

2. - розрахунки за нетоварними операціями пов’язані з фінансовими операціями: з кредитною системою, з бюджетами різних рівнів, зі сплатою фінансових санкцій. Ці розрахунки здійснюються після реалізації продукції, тобто за результатами завершення кругообороту коштів підприємства.

3 – відповідно до територіального розміщення підприємств (покупців-продавців) і банківських установ, що їх обслуговують, безготівкові розрахунки поділяються на місцеві, міжміські та міжнародні.

Безготівкові розрахунки здійснюються в різних формах. Різні форми пов’язані з використанням різних видів розрахункових документів. Розрахунковий документ – це відповідно оформлений документ на переказ грошових коштів. Використовуються відповідні форми безготівкових розрахунків (залежно від форми розрахункового документа), а саме:

- платіжними дорученнями;

- платіжними вимогами-дорученнями;

- чеками;

- акредитивами;

- векселями;

 

Принципи організації безготівкових розрахунків

Ефективність функціонування економіки в цілому і кожного окремого підприємства значною мірою залежить від організації роз­рахунків. Перший принцип безготівкових розрахунків стосується обов'язко­вого зберігання підприємствами та установами грошових коштів на рахунках в установах банку (за винятком перехідних залишків у касі). Правовою базою для реалізації цього принципу є угода між підприєм­ством і банком щодо розрахунково-касового обслуговування. Другий принцип полягає в тім, що підприємствам надано право вибору установи банку для відкриття рахунків усіх видів (основного й додаткового) за згодою банку. Третій принцип — принцип самостійного (без участі банків) ви­бору підприємствами форми розрахунків та закріплення їх у своїх договорах та угодах. Установи банків можуть тільки пропонувати своїм клієнтам застосовувати ту чи іншу форму розрахунків, урахо­вуючи специфіку діяльності та конкретні умови, які можуть склас­тися в процесі розрахунків. Четвертий принцип — кошти з рахунка підприємства списують­ся за розпорядженням його власника. Ураховуючи можливість від­криття кількох рахунків, суб'єкт підприємницької діяльності визна­чає один з рахунків як основний. На ньому здійснюється облік за­боргованості, яка списується безспірно. П'ятий принцип стосується відкриття рахунків. Шостий принцип полягає в терміновому здійсненні платежів. Момент здійснення платежу має бути максимально наближеним до часу відвантаження товарів, виконання робіт, надання послуг. Сьомий принцип: платежі здійснюються в межах залишків коштів на рахунках платника або в межах наданого банківського кредиту. Восьмий принцип: розрахунки між суб'єктами підприємницької діяльності можуть здійснюватись готівкою. При цьому постачаль­ник — отримувач коштів повинен суму отриманої готівки провести через касову книгу і повернути її в повному обсязі на свій рахунок у банк. Використання готівки, пов'язане з виплатою заробітної плати, премій, винагород, матеріальної допомоги, дивідендів, провадиться тільки через її отримання з кас банків.

 

Формування та розподіл прибутку на підприємствах.

Прибуток є однією з основних категорій товарного виробництва. Передусім це виробнича категорія, що характеризує відносини, які складаються в процесі суспільного виробництва.

Прибуток – це частина додаткової вартості, виробленої і реалізованої, готової до розподілу. Підприємство одержує прибуток після того, як втілена у створеному продукті вартість буде реалізована і набере грошової форми.

Отже, об’єктивна основа існування прибутку пов’язана з необхідністю первинного розподілу додаткового продукту. Прибуток – це форма прояву вартості додаткового продукту. На його формування впливають об’єктивні процеси, що відбуваються в суспільстві, у сфері виробництва й розподілу валового внутрішнього продукту. Водночас прибуток – це підсумковий показник, результат фінансово-господарської діяльності підприємств як суб’єктів господарювання. Прибуток – це показник, що формується на мікрорівні.

Залежно від сфери діяльності підприємств, галузі господарств, форми власності, розвитку ринкових відносин існують особливості у формування прибутку. На формування прибутку як фінансового показника роботи підприємства, що відбивається в бухгалтерському обліку, в офіційній звітності, впливає встановлений порядок визначення фінансових результатів діяльності; обчислення собівартості продукції (робіт, послуг); загальногосподарських витрат; визначення прибутків (збитків) від фінансових операцій, іншої діяльності.

 

Формування прибутку підприємства.

Прибуток підприємства

Прибуток (збиток) прибуток (збиток)

від звичайної діяльності від надзвичайних подій

1) прибуток (збиток) від операційної - втрати від стихійного лиха;

діяльності; - втрати від техногенних

2) Прибуток (збиток) від фінансових катастроф і аварій;

операцій; - відшкодування збитків від

3) прибуток (збиток) від іншої надзвичайних подій;

звичайної діяльності - інші надзвичайні доходи та

витрати.

 

Отриманий підприємством прибуток може бути використаним для задоволення різноманітних потреб. По-перше, він спрямовується на формування фінансових ресурсів держави, фінансування бюджетних видатків. Це досягається вилученням у підприємств частини прибутку в державний бюджет. По-друге, прибуток є джерелом формування фінансових ресурсів самих підприємств і використовується для забезпечення господарської діяльності.

У розподілі прибутку можна виділити два етапи. Перший етап – це розподіл загального прибутку. На цьому етапі учасниками розподілу є держава й підприємство.

Другий етап – це розподіл і використання прибутку, що залишився в розпорядженні підприємства після здійснення платежів до бюджету. На цьому етапі можуть створюватися за рахунок прибутку цільові фонди для фінансування відповідних витрат.

Використання чистого прибутку:

- створення резервного фонду;

- виплата дивідендів;

- поповнення статутного фонду;

- інші напрямки використання.

 

6. Фінансовий план підприємства та його структура.

 

Планування виробничо-фінансової діяльності на підприємствах передбачає складання виробничого і фінансового планів. Фінансовий план є складовою бізнес-плану підприємства і має вигляд таблиці, в якій відображаються розрахунок обсягу фінансових результатів, а також обсяги надходжень і напрямки використання фінансових ресурсів підприємства в запланованому році.

Призначення фінансового плану полягає у визначенні обсягу фінансових результатів, а також сукупної потреби підприємства у певних розмірах фінансових ресурсів, необхідних для фінансування передбачених обсягів розширення виробництва, виконання фінансово-кредитних зобов'язань, розв'язання соціальних завдань і матеріального стимулювання працівників підприємства.

Необхідність фінансового плану полягає в тому, щоб дати можливість керівництву підприємства дістати уявлення про те, який обсяг фінансових результатів підприємство планує отримати у плановому році, які фінансові ресурси, у яких обсягах і звідки надходять, на які цілі вони витрачаються, виявити резерви збільшення власних фінансових ресурсів, здійснювати режим економії та контроль за цільовим використанням коштів.

До найбільш поширених видів фінансових планів належать:

— прогноз (план) фінансових результатів;

— баланс доходів і витрат;

— план грошових потоків

— платіжний календар.

При розробці перших двох видів планів використовується прямо пропорційна залежність майже всіх змінних витрат та більшої частини поточних активів і поточних зобов'язань від ви­ручки. Зростання обсягів продажу зумовлює збільшення активів, оскільки для нарощування виробництва та збуту потрібні додат­кові кошти на утворення запасів, розширення потужностей та ін. Активна збутова політика збільшує дебіторську заборгованість, тому що підприємства надають відстрочки платежів своїм клі­єнтам. Своєю чергою, збільшення активів викликає збільшення зобов'язань за оплатою за поставлені матеріали, сировину. Та­ким чином, зростає кредиторська заборгованість. Збільшення доходів призводить до зростання прибутків і податків.

Одночасно проводиться прогнозний аналіз прибутку з метою визначення беззбиткового обсягу ви­робництва і продажу, встановлення бажаного обсягу прибутку, запасу фінансової стійкості. Підприємство може мати декілька варіантів плану фінансових результатів, які будуть орієнтовані на зміну ситуації. Наприклад, альтернативні варіанти можуть розроблятися залежно від зміни цін, динаміки обсягу продажу, динаміки змінних і постійних витрат. План фінансових резуль­татів оформляється у вигляді таблиці.

Плановий баланс розробляється з метою виявлення змін у структурі активів і капіталу. Таким чином можна оцінити пла­тоспроможність, фінансову стійкість підприємства в перспек­тиві. Оскільки плановий баланс відображає фінансовий стан на кінець планового періоду, то в разі отримання незадовіль­них показників необхідно коригувати бізнес-план загалом. Цей процес буде тривати доти, доки не буде досягнуто очікуваного результату.

Отже, плановий баланс — це важливий документ, який фік­сує якість всієї попередньої планової роботи.