Загальні ведення касових операцій п-в.

Загальні ведення касових операцій п-в.

Розрахунки готівкою п-вами проводяться з оформленнів документів: =податкових накладних, =прибутковий і видатковий касових ордерів, =касового або товарного чека, =квитанції, =договору купівлі- продажу.

Ліміт каси встан. п-вами, які мають рахунки в установах банків і здійснюють операції з готівкою. Кі-ть коштів, які залишаються в касі не повинно перевищувати ліміту каси, що установлюється банківською установою, в якій обслуговується п-во. Для визначення ліміту необхідно скласти всі дебетові обороти каси і розділити на кількість робочих днів п-ва.

Видача готівки під звіт проводиться з кас п-в за умови повного звіту конкретної підзвітної особи за раніше виданими під звіт сумами.

Фізичні особи – довірені особи клієнтів (юридичних осіб), які одержали готівку з карткового рахунку із застосуванням корпоративної картки для вирішення виробничих питань або на відрядження.

9санкції за порушення розрахункової платіжної та касової дисципліни. Платники грошових коштів, які не дотримуються встановлених строків платежу, тобто порушують їх, за прострочення платежу у відповідності до закону України.

За правильність нарахування пені відповідальність несе банк утримувача грошових коштів. Договіркові санкції - спрямовані на забезпечення повного і беззаперечного викон. господарських угод.

Банківські санкції – застосовуються до п-ва за порушення ними кредитної дисципліни; за незадовільний стан обліку звітності нецільове використання кредитних ресурсів.

Фінансові санкції застос. за порушення суб’єктами господарювання фін. дисципліни.

За перевищення встановлених лімітів залишку готівки у касах порушники штрафуються в двократному розмірі сум виявленої понадлімітної готівки, за не оприбуткування у касах в п’ятикратному розмірі не оприбуткованої суми.

 

Види грошових надходжень.

Продаж продукції – це господарські операції, п-ва,що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, поставки та іншими цивільно-правовими договорами.

Продаж послуг – операції цивільно-правового характеру з наданням послуг, надання права на користування або розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами.

Грошові надходження – це сукупність надходжень коштів за реалізовану продукцію, виконані роботи, послуги, а також виконання інших г/о у процесі операційної, фінансової і інвестиційної діяльності п-ва.

Дохід – це збільшення економічних вигод п-ва у виді надходження активів.

Дохід від реалізації продукції та інших активів визначається: 1покупцеві передані суттєві ризики і вигоди пов’язані з правом власності на товар. 2п-во не здійснює подальше управління та контроль за реалізованими товарами. 3сума доходу може бути достовірно визначена. 4витрати пов’язані із цією операцією, можуть бути достовірно визначені.

Грошові надходження включ. Доходи від: 1основної діяльності (реалізація товарів, послуг), 2іншої операційної діяльності (дохід від реалізації ін. валюти) 3фін. Операція (дохід від участі в капіталі) 4від іншої звичайної діяльності (доходи від реалізації фін інвестицій) 5від надзвичайних подій.

10.методи планування виручки від реалізації продукції. Два методи визначення моменту реалізації продукції. Касовий метод відповідно до якого дохід від продажу продукції та виконання інших операцій визначають за коштами. Метод нарахування відповідно до якого дохід від продажу продукції та інших матеріальних цінностей визначають за вартістю відвантажених товарів.

Фактори впливу на виручку:

1у сфері виробництва (обсяг виробництва, кі-ть, асортимент продукції) 2у сфері обігу (ритмічність, відвантаження) своєчасне оформлення документів. 3не залежать від діяльності (порушення строків договору постачальниками ПМЦ.)

 

11. Економічна сутність прибутку та його види.

Прибуток як кінцвий результат діяльності становить собою різницю між загальною сумою доходів і витратами на виробництві і реалізації продукції. На рівні п-ва прибутком вважається частина чистого доходу, що обраховується як різниця між чистим доходом, отриманим від проданої продукції, обчисленої за відпускними цінами без ПДВ і акцизного збору та витратами на її виробництво і реалізацію.

Розрізняють: 1податковий прибуток (збиток) – це сума прибутку п-ва визначаються за податковим законодавством, в якій є об’єктом оподаткування за звітний період.

2обліковий прибуток - це сума прибутку до оподаткування визначення в б/о та ф/о, яку записують у «звіт про фінансовий результат» за звичайний період. Сума облікового прибутку відрізняється від суми податкового прибутку п-ва через відмінності в методиках їх обчислень.

Види облікового прибутку: 1валовий прибуток від реалізації продукції, 2прибуток від операційної діяльності, 3прибуток від звичайної діяльності до оподаткування, 4від надзвичайних подій.

Фактори,що формують прибуток п-ва.

Валовий прибуток – від реалізації продукції – це перевищення чистого доходу п-ва від реалізації над їх собівартості.

Прибуток від операційної діяльності – визначення, як алгебраїчна сума валового прибутку, іншого операційного доходу та операційних витрат за звітний період.

До інших опер. Доходів відносяться:

1доходи від операційної оренди активів, 2від операційних курсових різниць, 3відшкодування раніше списаної на збитки безнадійної дебіторської заборгованості, 4доходи від реалізації оборотних активів.

Операційні витрати – Це адмін.. витрати, витрати на збут, витрати виробничих запасів, суми сумнівних, безнадійних боргів, втрати від знецінення запасів.

До інших витрат належать: 1собівартість реалізації фін. Інвестицій, 2необоротних активів, 3майнових комплексів, 4необоротних активів.

Прибуток від надзвичайних подій – прибуток від подій, що підлягають непередбачуваних в операціях, інвестицій, фін. Діяльності.

Чистий прибуток – це сума прибутку після сплати податку на прибуток.

Нерозподілений прибуток – це частина чистого прибутку, що залишився після його розподілу і викликана на інвестиційні потреби, формування внутрішніх фондів, фін. Поточних витрат.

Собівартість продукції

Собівартість – виражені у грошовій формі поточні витрати п-ва на їх виробництво. Включає: 1прямі мат. Витрати, 2прямі витрати на опл. Праці, 3інші прямі виробничі витрати, 4загально-виробничі витрати.

Методи розрахунку прибутку від реалізації продукції:

1Метод прямого розрахунку – планова сума прибутку обчислена за окремими видами продукції, яку виробляють і реалізують на п-ві.

2Метод розрахунку на основі показника витрат на 1грн. продукції – виключно для розрахунків прибутку від реалізації продукції, всього по п-ву.

3Економічний (аналітичний) метод – застосовується для визначення прибутку за порівняною і не порівняною продукцією. Порівняна – це продукція, що виробляється у попередньому періоді, - навпаки.

Розрах. За порівняною продукції здійснюється за такою послідовністю: 1визначається очікуваний базовий прибуток і базова рентабельність продукції.

2порівняна продукція визначається за собівартістю періоду, що передував плановому.

3виходить з рівня базової рентабельності розрахунків в плановому періоді.

Рентабельність – це відносний показник прибутковості, який хар-є ефективність витрат п-ва загалом або окремих видів продукції.

 

14. принципи розподілу прибутку:

1прибуток отриманий п-вом у результаті здійснення виробничо-господарської та фін. Діяльності, розподіляється між державою та п-вом, як господарюючим суб’єктом.

2прибуток для держави надходить у відповідні бюджетиу вигляді податків, обов’язкових платежів, ставки, яких не можуть бути довільно змінені.

3величина прибутку п-ва, що залишилося в його розпорядженні після сплати податків, не повинна знижувати його зацікавленості у зростанні обсягів виробництва та поліпшення результатів виробничо-господарської та фін. Діяльності.

3прибуток, що залишається в розпорядженні п-ва., насамперед направляється на заощадження, забезпечення його подальшого розвитку і тільки в іншій частині – на потреби споживача.

Етапи розподілу прибутку:

1Розподіл загального прибутку. Учасниками такого розподілу є держава і п-во, а пропозиції розподілу визначаються фінансовою політикою держави.

2Розподіл і використання прибутку, що залишився у розпорядженні п-ва (після здійснення платежів у бюджет). На цьому етапі за рахунок прибутку можуть формуватися цільові фонди на п-ві.

15.Необхідність і сутність кредитування п-в. Кредит – це рух позикового капіталу на умовах повернення, платності і строковості.

Кредитні відносини – це відособлена частина економічних відносин, пов’язана з наданням коштів у позику і поверненням її разом із певним відсотком.

Об’єктом кредитних відносин виступають грошові чи матеріальні цінності, щодо яких укладаються кредитна угода.

Суб’єктами є: кредитор сторона, що передає вартість у грошовій чи натуральній формі іншому суб’єкту ринку на засобах повернення, строковості і платності. Позичальник сторона, що одержує позику і зобов’язується її повернути в указаний термін.

Об’єкти короткостроковості кредитування в обігові кошти: * виробничі запаси, *незавершене виробництво та напівфабрикати власного виробництва. *витрати майбутніх періодів. *г/п і товари.

Визначення потреби в кредиті: =на першому етапі розраховуються потреби в оборотних коштах у цілому та за окремими напрямами. =на другому етапі визначається необхідний розмір залучення кредитів банку на покриття збільшення потреби в оборотних коштах. =на третьому етапі визначається період залучення коштів.

16.Банківське кредитування п-в. Банківський кредит – це основна форма кредиту, за якої банк надає клієнтові у тимчасове використання частину власного або залученого капіталу на умовах повернення із сплатою банківського %.

Види бан-го обслуговування п-ва:

1.Кредити: +строковий кредит незабезпечений кредит на термін не більше 90 днів, +кредитна лінія – юридично оформлене зобов’язання банку перед позичальником надати йому протягом певного періоду кредити в межах обумовленого ліміту. +контокорентний кредит – передбачає ведення банком поточного рах клієнта з оплатою розрах документів.

Овердрафт – надання кредиту здійснюється шляхом списання коштів на рах клієнтів.

Онкольний кр. – видання під заставу ТМЦ або цінних паперів.

Кредитів під облік векселів – надання банком пред’явникові векселів, обліковуючи їх до настання терміну платежу.

Револьверний кр – автоматично поновлюваний кредит.

2.Кредитно-гарантійні послуги:

Акцептний кредит – над постачальником імпортерові шляхом акценту банком встановлених на нього експортером трат.

Авальний кредит - поручительство за особу, зобов’язання за векселем.

Лалбарний кредит - кредит під заставу цінних паперів, які котируються на ринку.

17Способи отримання та погашення кредиту. Процедура отримання кредиту: *попередні переговори; *подання в банк заяви та інших документів на отримання кредиту. *згода банку на надання кредиту. *надання кредиту. *контроль банку за виконанням п-вом умов кредитування.

Перша група – показники платоспр о можності позичальника.

Друга група – показники фінансової стійкості.

Третя група – показники «солідності» п-ва.

Порядок погашення кредиту – це спосіб погашення основної суми боргу і нарахованих відсотків.

За способом погашення позики:

*до запитання

*з погашенням у відповідний термін

*з довгостроковим погашенням.

За хар-м погашення кредити поділ. на:

*погашення періодичними внесками.

* «амортизаційне» погашення (здійсн. однією сумою одночасно після закін. строку користування позикою, або періодично)

 

18.Сутність відтворення о/з. Основні засоби – це мат. активи, що п-во утримує з метою їхнього використання в процесі виробництва або постачання товарів, здавання в оренду іншим особам.

Основні засоби п-ва включає: *виробничі основні засоби – це частина о/з, що бере участь у проц.. виробн.. тривалий час.

А)будинки, споруди.

Б)передавальні пристрої.

В)машини і устаткування

*невиробничі о/з – це житлові будинки і інші об’єкти соц.. культури і побутового обслуговування.

Відтворення о/з – це процес безперервного їхнього відновлення.

Розрізняють: *просте відтворення – припускає утворення о.в.з у кожному наступному циклі виробництва. *розширене – припускає кількісне і якісне збільшення нових о/з.

 

 

19.Амортизація о/з. Амортизація – систематичний розподіл вартості необоротних активів, що амортизується упродовж строку їхнього корисного використання.

При виборі методів нарахування амортизації можна вибрати 5 методів:

1.прямолінійний- при використанні цього метода вартість об’єкта, що амортизується рівномірно розподіляється протягом терміну їхнього корисного використання. 2. метод зменшення залишкової вартості- при використанні цього метода виходять з того, що о/з діють найбільш ефективно в перші роки своєї експлуатації, тому в перші роки амортизація відрахування більші ніж в кінці терміну. 3.прискорени й - цей метод передбачає нарахування амортизації з нарахуванням подвійного коефіцієнта. 4.комулятивний- при цьому методові річна сума амортизації розрахунковим шляхом множення залишкової вартості на кумулятивний коефіцієнт. 5виробничий- застосований на тому, що амортизація є результатом експлуатації об’єкта о/з.

Кумулятивний коефіцієнт – це число років, які залишаються до кінця терміну використання об’єкта поділені на суму чисел років корисного використання.

 

20.Сутність і складання капітальних вкладень. Капітальні вкладення – витрати на освоєння нового розширення, реконструкцію та модернізацію діючих о/з.

Фінансування капітальних вкладень за такими джерелами: 1.власні фін. ресурси. 2.залучені фін. ресурси. 3.централізовані фін. ресурси.

Порядок фін-ня залежить від способу проведення капітальних робіт: 1. підрядний спосіб – припускає виконання робіт підрядними організаціями.

2. господарський –припускає виконання робіт самостійно, розрахунки здійснюються за фактивно виконані роботи.

Ремонт о/з на п-ві обумовлений фізичним зносом о/з: 1 поточний ремонт – це ремонт в результаті якого замінюються зношені деталі машин устаткування. 2 середній ремонт – це ремонт при якому замінюються зношені деталі вузли конструкції обмеженої номенклатури без повного розбирання об’єкта, що ремонтується. 3. капітальний – це ремонт, що передбачає повне розбирання об’єкта,що ремонт. заміну всіх зношених вузлів, деталей конструкцій.

 

21.Показники стану та використання о/з:

1.Фондомісткість –характеризує забезпеченість п-ва основними засобами.

2.Фондоозброєність – показує величину основних запасів на одного працівника.

3.Коефіцієнт зносу основних засобів – показує ступінь зносу основних виробничих запасів.

4.Коефіцієнт придатності о.с.в. – відображає частину о/з, придатну для експлуатації.

5.коефіцієнт оновлення о.в.з. – показує частку введення нових основних засобів у загальній вартості основних фондів.

6.Коефіцієнт вибуття о.в.з. – характеризує інтенсивність вибуття основних засобів.

7. Коефіцієнт приросту основних виробничих запасів – показує ступінь збільшення основних запасів у звітному періоді проти минулого періоду.

8. Рентабельність о.в.з. – визначає ступінь використання основних виробничих запасів.

 

22. Завдання та методи фін. планування. Фін. планування(ФП) – це планування фін ресурсів і напрямки їх використання. Завдання ФП: =Забезпеч. Потреб п-ва ресурсами для діяльності. = Виконання зобов’язань. = Виявлення можливих внутр. Фін резервів. =Оцінка достатності фін ресурсів для виконання планових завдань. =здійснення контролю за фін станом п-ва. Планування поділяється: 1.перспективне або стратегічне. 2.Поточне. 3.оперативне. Методи: ©балансовий- балансується не тільки підсумкові показники витрат, а на кожній статті витрат зазнач. Покриття. ©нормативний – на основі встановлених норм та нормативів розрах потреба у фін ресурсах та визнач. джерела цих ресурсів. ©розрахунково-аналітичний – планові показники розрах. нп основі аналізу фактичні показники, які беруть за базу та індексів їх зміни у плановому періоді. ©оптимізація планових розрахунків – полягає у склад. Кількох варіантів планових розрах. використ такі критерії вибору: А)максимум прибутку на грошову одиницю вкладеного капіталу. Б)мінімум фін витрат. В)мінімум поточних витрат. Г)мін вкладень капіталу за мах ефектом результату. Д)мах абсолютної суми одержаного прибутку.

23. Фін план та порядок його складання. Фін план (ФП) – це елемент бізнес плану, який склад. Як для обґрунтування конкретних інвестиц. Проектів так і для управління поточною та стратегічною фін діяльності. ФП державного п-ва скл з розділів: 1джерела формування та надходження коштів. 2приріст активів п-ва. 3.витрати пов’язані з внесенням обов’язкових платежів до бюджету. Етапи складання ФП: *Аналіз очікуваного виконання ФП. *Розгляд та вивчення виробничих, маркетингових показників на основі яких розрах планові фін показники. *Розробка проекту ФП. Поточний ФП склад. На рік з розбивкою по кварталах. Після визнач всіх статей плану доходів та витрат і підведення підсумку в кожному розділі перевір. Їх рівень збалансованості. В обґрунтуванні ФП вказуються показники: 1.загальні відомості про п-во. 2.Хар-ка становища п-ва. 3.заходи щодо підвищення технічного рівня. 4.заходи щодо реорганізації та реструктуризації. 5.Оцінка можливих ризиків діяльності п-в.

24.Оперативне фін планування. Оперативний ФП – складають у вигляді платіжного календаря та касового плану та розрах. потреби в короткостроковому кредиті. Платіжний календар – пов’язує черговість і терміни проведення розрахунків. Його формують на квартал з розбивкою на декади. В ньому відображається весь грошовий обіг п-ва. У ньому відбито рух ресурсів відповідно до їх налагодження та використання у різних формах. Касовий план – це план обігу готівки, він може склад. При потребі п-ва у визначені розміри зобов’язань перед: працівниками, дивідендів та ін.. виплат готівкою. Він містить такі розділи: 1перший розділ – відобр. Надходження готівки на п-ва в плановому кварталі за конкретними джерелами надходження. 2.- показує види податків готівкою. 3.- містить розрах. виплат зар. плати. 4.-заповнюється календар видач з/п.

25. 1.Фактори виникнення фінансової кризи на п-ві. Під фін кризою розуміють фазу розбалансованої діяльності п-ва та обмежених можливостей впливу його керівництва на фінансові відносини, що виникають на цьому п-ві. Наслідки впливу факторів: втрата клієнтів, скорочення кількості замовлень, неритмічність виробництва, не повне завантаження потужностей, ріст собівартості і зменшення продуктивності праці. Фінансову кризу на п-ві хар-ть з параметрами: Видом кризи: *стратегічна криза. *криза прибутковості. *кризи ліквідності. Стадією її розвитку: *криза, що не загрожує існуванню п-ва. *фаза, яка загрожує існуванню п-ва та потребує фін санації. *кризовий стан, який несумісний з подальшим існуванням п-ва. Реструктуризація п-ва – це здійснення організаційно-господарських, фінансово-економічних, правових технічних заходів, спрямованих на реалізацію п-ва. Основний зміст організації полягає в тому що в повній або частковій зміні власника статутного фонду юридичної особи, а також у зміні організаційно-правової форми здійснення бізнесу. Форми реструктуризації: 1.реструктуризація виробництва. 2риструктуризація активів. 3фінансова реструктуризація. 4корпоративна реструктуризація.

 

26.Сутність та порядок проведення фінансової санації п-ва. Санація – це система фінансово-економічних, виробничо-технічних, організаційно-правових та соціальних заходів. Метою фін санації є покриття поточних збитків та усунення причин їх виникнення, поновлення або збереження ліквідності та платоспроможності п-ва скорочення всіх видів заборгованості. Розробка плану санації може здійснюватись фін і контролюючий службами п-ва, представниками потенційного сенатора. План санації включає: Вступ – дається хар-ка п-ва, зведення про правову форму організації бізнесу, форми власності, органу структурі, сфері діяльності і коротка історична довідка про розвиток п-ва. Санаційний аудит – це аудит п-ва, що знаходяться в стані фін кризи. Головна мета санаційного аудита – оцінка санаційної спроможності п-ва на підставі аналізу фін господарської діяльності і наявного плану фін оздоровлення. Етапи проведення санаційного аудита: 1.Збір і систематизація інформації про п-во. 2.Розрахунок і аналіз фантастичних показників і тенденцій розвитку. 3.Аналіз причин і симптомів фін кризи і виявлення слабких сторін діяльності. 4.Ухвалення рішення про санацію або ліквідацію п-ва. Аналіз причин і симптомів кризи включає визначення правильності в санаційній концепції причин і факторів кризи.

 

27. Джерела проведення фінансової санації на п=ві. 1.Реструктуризація активів включає санаційні заходи: =мобілізація прихованих резервів шляхом реалізації окремих об’єктів основних і оборотних коштів, що не зв’язані з процесами в-ва. =використання давальницької сировини – спосіб завантаження виробничих потужностей п-ва. =рефінансування дебіторської заборгованості шляхом проведення її в ліквідні форми оборотних активів.

Види форми санації:

1.санація без залучення додаткових фінансових ресурсів

=зменшення національного капіталу п-ва.

=конверсія власності в борг

=добровільне зменшення заборгованості

=самофінансування.

2.санація з залученням нового фінансового капіталу.

=альтернативна санація

=зменшення номінального капіталу з майб його збільшенням.

=безповоротна фінансова допомога власників

=залучення додаткових позичок.

Банкрутство – це визнана арбітражним судом нездатність боржника відновити свою платоспроможність і задовольнити судом вимоги.

Суб’єктом бан-ва вважається боржник, нездатність якого виконати свої грошові зобов’язання.

Причини банкрутства: 1.серйозне порушення фінансової стійкості п-ва. 2.істотна підзбалансованість у рамках щодо тривалого періоду часу обсягів його грошових потоків. 3.тривала неплатоспроможність п-ва викликана низькою ліквідністю його активів.

Види банкрутства: Приховане бан-во – навмисне приховання факту стійкої фінансової нездатності, шляхом надання недостовірних даних. Фіктивне банкрутство – свідомо помилкове оголошення п-вом про свою неспроможність з метою введення в оману кредитів для одержання від них виконання своїх кредитних зобов’язань або знижки фіктивного банкрутства переслідуються в кожному порядку. Навмисне бан-во – навмисне ств. Керівником або власником п-ва його неплатоспроможності. Реальне бан-во – повна нездатність п-ва відновити в майбутньому періоді свою фінансову стійкість і платоспроможність у силу реальних втрат використання капіталу. Технічне бан-во – неплатоспроможність п-ва відновити істотним простроченням його дебіторської заборгованості.

 

28. Сутність оцінки фін стану п-ва. Під фін станом – п-ва також розуміють рівень його забезпеченості відповідним обсягом фінансових ресурсів, необхідних для здійснення ефективної господарської діяльності. Метою оцінки фінансового стану п-ва виступає пошук резервів збільшення його прибутковості, рентабельності і платоспроможності. ЗАВДАННЯ: аналізу фін стану: 1.дослідження рентабельності та фін стійкості п-ва. 2.дослідження ефективності використання майна п-ва. 3.обєктивне оцінювання динаміки та стану ліквідності, платоспроможності і фін стійкості п-ва. 4.визначення ефективності використання фін ресурсів.

Групи показників, які хар-ть фін стан п-ва: =оцінка майнового стану п-ва. =прибутковість =ліквідність і платоспроможність =фінансова стійкість і стабільність п-ва =рентабельність п-ва =показники ділової активності =показники акціонерного капіталу.

Інформаційною базою оцінки фінансового стану п-ва є: баланс, звіт про фінансові результати, звіт про рух грошових коштів, звіт про власний капітал, дані статистичної звітності та оперативні дані.

 

29.Показники ліквідності та плат-ті п-ва. Ліквідність п-ва – це здатність п-ва швидко продати активи й оплатити свої зобов’язання.

Платоспроможність -це здатність п-ва вчасно і цілком виконати свої платіжні зобов’язання. Платоспроможність – виражається коефіцієнтом тобто співвідношенням наявних грошових коштів із сумою термінових платежів на визначену дату.

Коефіцієнти ліквідності:

1.Коефіцієнт абсолютної ліквідності визначається відношенням найбільш ліквідних активів до поточної кредиторської заборгованості п-ва.

2.Коефіцієнт поточної ліквідності обчислюється відношенням суми грошових коштів, короткострокових фінансових вкладень і дебіторської заборгованості до поточної кредиторської заборгованості.

3.Коефіцієнт критичної ліквідності хар-є здатність п-ва до розрахунків за рахунок всіх оборотних активів за виключенням товарно-матеріальних цінностей.

4. Узагальнюючим показником ліквідності є: коефіцієнт покриття заборгованості, який розраховується відношенням оборотних активів до поточних зобов’язань.

Прямі податки підприємства

Прямі податки — це податки, які залежать від доходу або майна, і платниками яких безпосередньо є власники таких доходів або майна. Прямі податки включають:

Ø податок на прибуток (дохід);

Ø податок на доходи з фізичних осіб;

Ø податок (плата) на землю;

Ø рентні платежі;

податок із власників транспортних засобів та інших самохідних машин. Податок на прибуток (дохід)

Валовий дохід - це загальна сума доходу підприємства від усіх видів діяльності, протягом звітного періоду, у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Валовий дохід включає:

- загальні доходи від реалізації продукції, цінних паперів (крім операцій з їх первинного випуску і остаточного погашення), від банківських і інших операцій;- доходи від операцій особливих видів (бартер, страхування, розрахунки в іноземній валюті);

- доходи від спільної діяльності, у вигляді дивідендів, відсотків, роялті, операцій лізингу, володіння борговими зобов’язаннями тощо;- доходи, не враховані під час обчислення валового доходу у попередніх періодах і виявлені у звітному періоді.

Не враховуються:

- суми акцизного збору;- суми коштів або вартість майна, отримані у виді компенсації або внаслідок задоволення претензій;

- суми коштів або вартість майна, отриманих у виді прямих інвестицій;- суми емісійного доходу;- кошти, отримані у вигляді міжнародної технічної допомоги.

Валові витрати - сума будь-яких витрат у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів, придбаних таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Валові витрати включають:

1.Суми витрат (матеріальних, оплати праці, авторських винагород та ін.), сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду

2.ремонт, реконструкцію, модернізацію, технічне переоснащення та інші види поліпшення основних фондів.

3.Суми плати за землю, податку з власників транспортних засобів, державного мита, загальнодержавних зборів.

4.Суми коштів, внесених у страхові резерви.

Відстрочений податковий актив — це сума збитку з якої визначається зменшення податку на прибуток поточного або попереднього періоду.

Відстрочене податкове зобов’язання — це сума податку на прибуток, яка сплачуватиметься у наступних періодах з тимчасових різниць, що підлягають рподаткуванню.

Податок з доходів фізичних осіб

Платниками податку з доходів фізичних осіб в Україні є:

Ø резиденти, що одержують доходи з джерелом походження на території України;

Ø нерезиденти, що одержують доходи з джерелом походження на території України.

Не є платниками нерезиденти, які одержують доходи з джерелом походження на території України і мають дипломатичні привілеї, встановлені міжнародними договорами.

Об’єктом оподаткування резидента є:

- Загальний місячний оподатковуваний дохід.- Чистий річний оподатковуваний дохід, що визначається шляхом зменшення загального річного оподатковуваного доходу на суму податкового кредиту.- Доходи з джерелом походження в Україні, що підлягають кінцевому оподаткуванню при їх виплаті.

Об’єктом оподаткування нерезидента є:

- Загальний місячний оподатковуваний дохід із джерелом походження в Україні. - Загальний річний оподатковуваний дохід із джерелом походження в Україні.- Доходи з джерелом походження в Україні, що підлягають кінцевому оподаткуванню при їх виплаті. Плата за землю Плата за землю стягується з метою формування джерел засобів для фінансування заходів щодо раціонального використання, поліпшенню й охороні землі, проведення земельної реформи і розвитку інфраструктури населених пунктів. Розмір плати за землю не залежить від результатів господарської діяльності її власників і користувачів.

Об’єктом плати за землю є ділянка землі у власності або користуванні, у тому числі і на умовах оренди.

Суб’єктом плати за землю (платником) є власник землі і користувач, у тому числі орендар.

Земельний податок нараховується з моменту виникнення прав власності або прав користування землею. Підприємства сплачують земельний податок за рахунок собівартості, тобто включаються у валові витрати, що зменшує суму оподатковуваного прибутку (а значить і податку на прибуток).

 

 

Загальні ведення касових операцій п-в.

Розрахунки готівкою п-вами проводяться з оформленнів документів: =податкових накладних, =прибутковий і видатковий касових ордерів, =касового або товарного чека, =квитанції, =договору купівлі- продажу.

Ліміт каси встан. п-вами, які мають рахунки в установах банків і здійснюють операції з готівкою. Кі-ть коштів, які залишаються в касі не повинно перевищувати ліміту каси, що установлюється банківською установою, в якій обслуговується п-во. Для визначення ліміту необхідно скласти всі дебетові обороти каси і розділити на кількість робочих днів п-ва.

Видача готівки під звіт проводиться з кас п-в за умови повного звіту конкретної підзвітної особи за раніше виданими під звіт сумами.

Фізичні особи – довірені особи клієнтів (юридичних осіб), які одержали готівку з карткового рахунку із застосуванням корпоративної картки для вирішення виробничих питань або на відрядження.

9санкції за порушення розрахункової платіжної та касової дисципліни. Платники грошових коштів, які не дотримуються встановлених строків платежу, тобто порушують їх, за прострочення платежу у відповідності до закону України.

За правильність нарахування пені відповідальність несе банк утримувача грошових коштів. Договіркові санкції - спрямовані на забезпечення повного і беззаперечного викон. господарських угод.

Банківські санкції – застосовуються до п-ва за порушення ними кредитної дисципліни; за незадовільний стан обліку звітності нецільове використання кредитних ресурсів.

Фінансові санкції застос. за порушення суб’єктами господарювання фін. дисципліни.

За перевищення встановлених лімітів залишку готівки у касах порушники штрафуються в двократному розмірі сум виявленої понадлімітної готівки, за не оприбуткування у касах в п’ятикратному розмірі не оприбуткованої суми.

 

Види грошових надходжень.

Продаж продукції – це господарські операції, п-ва,що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, поставки та іншими цивільно-правовими договорами.

Продаж послуг – операції цивільно-правового характеру з наданням послуг, надання права на користування або розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами.

Грошові надходження – це сукупність надходжень коштів за реалізовану продукцію, виконані роботи, послуги, а також виконання інших г/о у процесі операційної, фінансової і інвестиційної діяльності п-ва.

Дохід – це збільшення економічних вигод п-ва у виді надходження активів.

Дохід від реалізації продукції та інших активів визначається: 1покупцеві передані суттєві ризики і вигоди пов’язані з правом власності на товар. 2п-во не здійснює подальше управління та контроль за реалізованими товарами. 3сума доходу може бути достовірно визначена. 4витрати пов’язані із цією операцією, можуть бути достовірно визначені.

Грошові надходження включ. Доходи від: 1основної діяльності (реалізація товарів, послуг), 2іншої операційної діяльності (дохід від реалізації ін. валюти) 3фін. Операція (дохід від участі в капіталі) 4від іншої звичайної діяльності (доходи від реалізації фін інвестицій) 5від надзвичайних подій.

10.методи планування виручки від реалізації продукції. Два методи визначення моменту реалізації продукції. Касовий метод відповідно до якого дохід від продажу продукції та виконання інших операцій визначають за коштами. Метод нарахування відповідно до якого дохід від продажу продукції та інших матеріальних цінностей визначають за вартістю відвантажених товарів.

Фактори впливу на виручку:

1у сфері виробництва (обсяг виробництва, кі-ть, асортимент продукції) 2у сфері обігу (ритмічність, відвантаження) своєчасне оформлення документів. 3не залежать від діяльності (порушення строків договору постачальниками ПМЦ.)

 

11. Економічна сутність прибутку та його види.

Прибуток як кінцвий результат діяльності становить собою різницю між загальною сумою доходів і витратами на виробництві і реалізації продукції. На рівні п-ва прибутком вважається частина чистого доходу, що обраховується як різниця між чистим доходом, отриманим від проданої продукції, обчисленої за відпускними цінами без ПДВ і акцизного збору та витратами на її виробництво і реалізацію.

Розрізняють: 1податковий прибуток (збиток) – це сума прибутку п-ва визначаються за податковим законодавством, в якій є об’єктом оподаткування за звітний період.

2обліковий прибуток - це сума прибутку до оподаткування визначення в б/о та ф/о, яку записують у «звіт про фінансовий результат» за звичайний період. Сума облікового прибутку відрізняється від суми податкового прибутку п-ва через відмінності в методиках їх обчислень.

Види облікового прибутку: 1валовий прибуток від реалізації продукції, 2прибуток від операційної діяльності, 3прибуток від звичайної діяльності до оподаткування, 4від надзвичайних подій.