Фактори,що формують прибуток п-ва.

Валовий прибуток – від реалізації продукції – це перевищення чистого доходу п-ва від реалізації над їх собівартості.

Прибуток від операційної діяльності – визначення, як алгебраїчна сума валового прибутку, іншого операційного доходу та операційних витрат за звітний період.

До інших опер. Доходів відносяться:

1доходи від операційної оренди активів, 2від операційних курсових різниць, 3відшкодування раніше списаної на збитки безнадійної дебіторської заборгованості, 4доходи від реалізації оборотних активів.

Операційні витрати – Це адмін.. витрати, витрати на збут, витрати виробничих запасів, суми сумнівних, безнадійних боргів, втрати від знецінення запасів.

До інших витрат належать: 1собівартість реалізації фін. Інвестицій, 2необоротних активів, 3майнових комплексів, 4необоротних активів.

Прибуток від надзвичайних подій – прибуток від подій, що підлягають непередбачуваних в операціях, інвестицій, фін. Діяльності.

Чистий прибуток – це сума прибутку після сплати податку на прибуток.

Нерозподілений прибуток – це частина чистого прибутку, що залишився після його розподілу і викликана на інвестиційні потреби, формування внутрішніх фондів, фін. Поточних витрат.

Собівартість продукції

Собівартість – виражені у грошовій формі поточні витрати п-ва на їх виробництво. Включає: 1прямі мат. Витрати, 2прямі витрати на опл. Праці, 3інші прямі виробничі витрати, 4загально-виробничі витрати.

Методи розрахунку прибутку від реалізації продукції:

1Метод прямого розрахунку – планова сума прибутку обчислена за окремими видами продукції, яку виробляють і реалізують на п-ві.

2Метод розрахунку на основі показника витрат на 1грн. продукції – виключно для розрахунків прибутку від реалізації продукції, всього по п-ву.

3Економічний (аналітичний) метод – застосовується для визначення прибутку за порівняною і не порівняною продукцією. Порівняна – це продукція, що виробляється у попередньому періоді, - навпаки.

Розрах. За порівняною продукції здійснюється за такою послідовністю: 1визначається очікуваний базовий прибуток і базова рентабельність продукції.

2порівняна продукція визначається за собівартістю періоду, що передував плановому.

3виходить з рівня базової рентабельності розрахунків в плановому періоді.

Рентабельність – це відносний показник прибутковості, який хар-є ефективність витрат п-ва загалом або окремих видів продукції.

 

14. принципи розподілу прибутку:

1прибуток отриманий п-вом у результаті здійснення виробничо-господарської та фін. Діяльності, розподіляється між державою та п-вом, як господарюючим суб’єктом.

2прибуток для держави надходить у відповідні бюджетиу вигляді податків, обов’язкових платежів, ставки, яких не можуть бути довільно змінені.

3величина прибутку п-ва, що залишилося в його розпорядженні після сплати податків, не повинна знижувати його зацікавленості у зростанні обсягів виробництва та поліпшення результатів виробничо-господарської та фін. Діяльності.

3прибуток, що залишається в розпорядженні п-ва., насамперед направляється на заощадження, забезпечення його подальшого розвитку і тільки в іншій частині – на потреби споживача.

Етапи розподілу прибутку:

1Розподіл загального прибутку. Учасниками такого розподілу є держава і п-во, а пропозиції розподілу визначаються фінансовою політикою держави.

2Розподіл і використання прибутку, що залишився у розпорядженні п-ва (після здійснення платежів у бюджет). На цьому етапі за рахунок прибутку можуть формуватися цільові фонди на п-ві.

15.Необхідність і сутність кредитування п-в. Кредит – це рух позикового капіталу на умовах повернення, платності і строковості.

Кредитні відносини – це відособлена частина економічних відносин, пов’язана з наданням коштів у позику і поверненням її разом із певним відсотком.

Об’єктом кредитних відносин виступають грошові чи матеріальні цінності, щодо яких укладаються кредитна угода.

Суб’єктами є: кредитор сторона, що передає вартість у грошовій чи натуральній формі іншому суб’єкту ринку на засобах повернення, строковості і платності. Позичальник сторона, що одержує позику і зобов’язується її повернути в указаний термін.

Об’єкти короткостроковості кредитування в обігові кошти: * виробничі запаси, *незавершене виробництво та напівфабрикати власного виробництва. *витрати майбутніх періодів. *г/п і товари.

Визначення потреби в кредиті: =на першому етапі розраховуються потреби в оборотних коштах у цілому та за окремими напрямами. =на другому етапі визначається необхідний розмір залучення кредитів банку на покриття збільшення потреби в оборотних коштах. =на третьому етапі визначається період залучення коштів.

16.Банківське кредитування п-в. Банківський кредит – це основна форма кредиту, за якої банк надає клієнтові у тимчасове використання частину власного або залученого капіталу на умовах повернення із сплатою банківського %.

Види бан-го обслуговування п-ва:

1.Кредити: +строковий кредит незабезпечений кредит на термін не більше 90 днів, +кредитна лінія – юридично оформлене зобов’язання банку перед позичальником надати йому протягом певного періоду кредити в межах обумовленого ліміту. +контокорентний кредит – передбачає ведення банком поточного рах клієнта з оплатою розрах документів.

Овердрафт – надання кредиту здійснюється шляхом списання коштів на рах клієнтів.

Онкольний кр. – видання під заставу ТМЦ або цінних паперів.

Кредитів під облік векселів – надання банком пред’явникові векселів, обліковуючи їх до настання терміну платежу.

Револьверний кр – автоматично поновлюваний кредит.

2.Кредитно-гарантійні послуги:

Акцептний кредит – над постачальником імпортерові шляхом акценту банком встановлених на нього експортером трат.

Авальний кредит - поручительство за особу, зобов’язання за векселем.

Лалбарний кредит - кредит під заставу цінних паперів, які котируються на ринку.

17Способи отримання та погашення кредиту. Процедура отримання кредиту: *попередні переговори; *подання в банк заяви та інших документів на отримання кредиту. *згода банку на надання кредиту. *надання кредиту. *контроль банку за виконанням п-вом умов кредитування.

Перша група – показники платоспр о можності позичальника.

Друга група – показники фінансової стійкості.

Третя група – показники «солідності» п-ва.

Порядок погашення кредиту – це спосіб погашення основної суми боргу і нарахованих відсотків.

За способом погашення позики:

*до запитання

*з погашенням у відповідний термін

*з довгостроковим погашенням.

За хар-м погашення кредити поділ. на:

*погашення періодичними внесками.

* «амортизаційне» погашення (здійсн. однією сумою одночасно після закін. строку користування позикою, або періодично)

 

18.Сутність відтворення о/з. Основні засоби – це мат. активи, що п-во утримує з метою їхнього використання в процесі виробництва або постачання товарів, здавання в оренду іншим особам.

Основні засоби п-ва включає: *виробничі основні засоби – це частина о/з, що бере участь у проц.. виробн.. тривалий час.

А)будинки, споруди.

Б)передавальні пристрої.

В)машини і устаткування

*невиробничі о/з – це житлові будинки і інші об’єкти соц.. культури і побутового обслуговування.

Відтворення о/з – це процес безперервного їхнього відновлення.

Розрізняють: *просте відтворення – припускає утворення о.в.з у кожному наступному циклі виробництва. *розширене – припускає кількісне і якісне збільшення нових о/з.

 

 

19.Амортизація о/з. Амортизація – систематичний розподіл вартості необоротних активів, що амортизується упродовж строку їхнього корисного використання.

При виборі методів нарахування амортизації можна вибрати 5 методів:

1.прямолінійний- при використанні цього метода вартість об’єкта, що амортизується рівномірно розподіляється протягом терміну їхнього корисного використання. 2. метод зменшення залишкової вартості- при використанні цього метода виходять з того, що о/з діють найбільш ефективно в перші роки своєї експлуатації, тому в перші роки амортизація відрахування більші ніж в кінці терміну. 3.прискорени й - цей метод передбачає нарахування амортизації з нарахуванням подвійного коефіцієнта. 4.комулятивний- при цьому методові річна сума амортизації розрахунковим шляхом множення залишкової вартості на кумулятивний коефіцієнт. 5виробничий- застосований на тому, що амортизація є результатом експлуатації об’єкта о/з.

Кумулятивний коефіцієнт – це число років, які залишаються до кінця терміну використання об’єкта поділені на суму чисел років корисного використання.

 

20.Сутність і складання капітальних вкладень. Капітальні вкладення – витрати на освоєння нового розширення, реконструкцію та модернізацію діючих о/з.

Фінансування капітальних вкладень за такими джерелами: 1.власні фін. ресурси. 2.залучені фін. ресурси. 3.централізовані фін. ресурси.

Порядок фін-ня залежить від способу проведення капітальних робіт: 1. підрядний спосіб – припускає виконання робіт підрядними організаціями.

2. господарський –припускає виконання робіт самостійно, розрахунки здійснюються за фактивно виконані роботи.

Ремонт о/з на п-ві обумовлений фізичним зносом о/з: 1 поточний ремонт – це ремонт в результаті якого замінюються зношені деталі машин устаткування. 2 середній ремонт – це ремонт при якому замінюються зношені деталі вузли конструкції обмеженої номенклатури без повного розбирання об’єкта, що ремонтується. 3. капітальний – це ремонт, що передбачає повне розбирання об’єкта,що ремонт. заміну всіх зношених вузлів, деталей конструкцій.

 

21.Показники стану та використання о/з:

1.Фондомісткість –характеризує забезпеченість п-ва основними засобами.

2.Фондоозброєність – показує величину основних запасів на одного працівника.

3.Коефіцієнт зносу основних засобів – показує ступінь зносу основних виробничих запасів.

4.Коефіцієнт придатності о.с.в. – відображає частину о/з, придатну для експлуатації.

5.коефіцієнт оновлення о.в.з. – показує частку введення нових основних засобів у загальній вартості основних фондів.

6.Коефіцієнт вибуття о.в.з. – характеризує інтенсивність вибуття основних засобів.

7. Коефіцієнт приросту основних виробничих запасів – показує ступінь збільшення основних запасів у звітному періоді проти минулого періоду.

8. Рентабельність о.в.з. – визначає ступінь використання основних виробничих запасів.

 

22. Завдання та методи фін. планування. Фін. планування(ФП) – це планування фін ресурсів і напрямки їх використання. Завдання ФП: =Забезпеч. Потреб п-ва ресурсами для діяльності. = Виконання зобов’язань. = Виявлення можливих внутр. Фін резервів. =Оцінка достатності фін ресурсів для виконання планових завдань. =здійснення контролю за фін станом п-ва. Планування поділяється: 1.перспективне або стратегічне. 2.Поточне. 3.оперативне. Методи: ©балансовий- балансується не тільки підсумкові показники витрат, а на кожній статті витрат зазнач. Покриття. ©нормативний – на основі встановлених норм та нормативів розрах потреба у фін ресурсах та визнач. джерела цих ресурсів. ©розрахунково-аналітичний – планові показники розрах. нп основі аналізу фактичні показники, які беруть за базу та індексів їх зміни у плановому періоді. ©оптимізація планових розрахунків – полягає у склад. Кількох варіантів планових розрах. використ такі критерії вибору: А)максимум прибутку на грошову одиницю вкладеного капіталу. Б)мінімум фін витрат. В)мінімум поточних витрат. Г)мін вкладень капіталу за мах ефектом результату. Д)мах абсолютної суми одержаного прибутку.

23. Фін план та порядок його складання. Фін план (ФП) – це елемент бізнес плану, який склад. Як для обґрунтування конкретних інвестиц. Проектів так і для управління поточною та стратегічною фін діяльності. ФП державного п-ва скл з розділів: 1джерела формування та надходження коштів. 2приріст активів п-ва. 3.витрати пов’язані з внесенням обов’язкових платежів до бюджету. Етапи складання ФП: *Аналіз очікуваного виконання ФП. *Розгляд та вивчення виробничих, маркетингових показників на основі яких розрах планові фін показники. *Розробка проекту ФП. Поточний ФП склад. На рік з розбивкою по кварталах. Після визнач всіх статей плану доходів та витрат і підведення підсумку в кожному розділі перевір. Їх рівень збалансованості. В обґрунтуванні ФП вказуються показники: 1.загальні відомості про п-во. 2.Хар-ка становища п-ва. 3.заходи щодо підвищення технічного рівня. 4.заходи щодо реорганізації та реструктуризації. 5.Оцінка можливих ризиків діяльності п-в.

24.Оперативне фін планування. Оперативний ФП – складають у вигляді платіжного календаря та касового плану та розрах. потреби в короткостроковому кредиті. Платіжний календар – пов’язує черговість і терміни проведення розрахунків. Його формують на квартал з розбивкою на декади. В ньому відображається весь грошовий обіг п-ва. У ньому відбито рух ресурсів відповідно до їх налагодження та використання у різних формах. Касовий план – це план обігу готівки, він може склад. При потребі п-ва у визначені розміри зобов’язань перед: працівниками, дивідендів та ін.. виплат готівкою. Він містить такі розділи: 1перший розділ – відобр. Надходження готівки на п-ва в плановому кварталі за конкретними джерелами надходження. 2.- показує види податків готівкою. 3.- містить розрах. виплат зар. плати. 4.-заповнюється календар видач з/п.

25. 1.Фактори виникнення фінансової кризи на п-ві. Під фін кризою розуміють фазу розбалансованої діяльності п-ва та обмежених можливостей впливу його керівництва на фінансові відносини, що виникають на цьому п-ві. Наслідки впливу факторів: втрата клієнтів, скорочення кількості замовлень, неритмічність виробництва, не повне завантаження потужностей, ріст собівартості і зменшення продуктивності праці. Фінансову кризу на п-ві хар-ть з параметрами: Видом кризи: *стратегічна криза. *криза прибутковості. *кризи ліквідності. Стадією її розвитку: *криза, що не загрожує існуванню п-ва. *фаза, яка загрожує існуванню п-ва та потребує фін санації. *кризовий стан, який несумісний з подальшим існуванням п-ва. Реструктуризація п-ва – це здійснення організаційно-господарських, фінансово-економічних, правових технічних заходів, спрямованих на реалізацію п-ва. Основний зміст організації полягає в тому що в повній або частковій зміні власника статутного фонду юридичної особи, а також у зміні організаційно-правової форми здійснення бізнесу. Форми реструктуризації: 1.реструктуризація виробництва. 2риструктуризація активів. 3фінансова реструктуризація. 4корпоративна реструктуризація.

 

26.Сутність та порядок проведення фінансової санації п-ва. Санація – це система фінансово-економічних, виробничо-технічних, організаційно-правових та соціальних заходів. Метою фін санації є покриття поточних збитків та усунення причин їх виникнення, поновлення або збереження ліквідності та платоспроможності п-ва скорочення всіх видів заборгованості. Розробка плану санації може здійснюватись фін і контролюючий службами п-ва, представниками потенційного сенатора. План санації включає: Вступ – дається хар-ка п-ва, зведення про правову форму організації бізнесу, форми власності, органу структурі, сфері діяльності і коротка історична довідка про розвиток п-ва. Санаційний аудит – це аудит п-ва, що знаходяться в стані фін кризи. Головна мета санаційного аудита – оцінка санаційної спроможності п-ва на підставі аналізу фін господарської діяльності і наявного плану фін оздоровлення. Етапи проведення санаційного аудита: 1.Збір і систематизація інформації про п-во. 2.Розрахунок і аналіз фантастичних показників і тенденцій розвитку. 3.Аналіз причин і симптомів фін кризи і виявлення слабких сторін діяльності. 4.Ухвалення рішення про санацію або ліквідацію п-ва. Аналіз причин і симптомів кризи включає визначення правильності в санаційній концепції причин і факторів кризи.

 

27. Джерела проведення фінансової санації на п=ві. 1.Реструктуризація активів включає санаційні заходи: =мобілізація прихованих резервів шляхом реалізації окремих об’єктів основних і оборотних коштів, що не зв’язані з процесами в-ва. =використання давальницької сировини – спосіб завантаження виробничих потужностей п-ва. =рефінансування дебіторської заборгованості шляхом проведення її в ліквідні форми оборотних активів.

Види форми санації:

1.санація без залучення додаткових фінансових ресурсів

=зменшення національного капіталу п-ва.

=конверсія власності в борг

=добровільне зменшення заборгованості

=самофінансування.

2.санація з залученням нового фінансового капіталу.

=альтернативна санація

=зменшення номінального капіталу з майб його збільшенням.

=безповоротна фінансова допомога власників

=залучення додаткових позичок.

Банкрутство – це визнана арбітражним судом нездатність боржника відновити свою платоспроможність і задовольнити судом вимоги.

Суб’єктом бан-ва вважається боржник, нездатність якого виконати свої грошові зобов’язання.

Причини банкрутства: 1.серйозне порушення фінансової стійкості п-ва. 2.істотна підзбалансованість у рамках щодо тривалого періоду часу обсягів його грошових потоків. 3.тривала неплатоспроможність п-ва викликана низькою ліквідністю його активів.

Види банкрутства: Приховане бан-во – навмисне приховання факту стійкої фінансової нездатності, шляхом надання недостовірних даних. Фіктивне банкрутство – свідомо помилкове оголошення п-вом про свою неспроможність з метою введення в оману кредитів для одержання від них виконання своїх кредитних зобов’язань або знижки фіктивного банкрутства переслідуються в кожному порядку. Навмисне бан-во – навмисне ств. Керівником або власником п-ва його неплатоспроможності. Реальне бан-во – повна нездатність п-ва відновити в майбутньому періоді свою фінансову стійкість і платоспроможність у силу реальних втрат використання капіталу. Технічне бан-во – неплатоспроможність п-ва відновити істотним простроченням його дебіторської заборгованості.

 

28. Сутність оцінки фін стану п-ва. Під фін станом – п-ва також розуміють рівень його забезпеченості відповідним обсягом фінансових ресурсів, необхідних для здійснення ефективної господарської діяльності. Метою оцінки фінансового стану п-ва виступає пошук резервів збільшення його прибутковості, рентабельності і платоспроможності. ЗАВДАННЯ: аналізу фін стану: 1.дослідження рентабельності та фін стійкості п-ва. 2.дослідження ефективності використання майна п-ва. 3.обєктивне оцінювання динаміки та стану ліквідності, платоспроможності і фін стійкості п-ва. 4.визначення ефективності використання фін ресурсів.

Групи показників, які хар-ть фін стан п-ва: =оцінка майнового стану п-ва. =прибутковість =ліквідність і платоспроможність =фінансова стійкість і стабільність п-ва =рентабельність п-ва =показники ділової активності =показники акціонерного капіталу.

Інформаційною базою оцінки фінансового стану п-ва є: баланс, звіт про фінансові результати, звіт про рух грошових коштів, звіт про власний капітал, дані статистичної звітності та оперативні дані.

 

29.Показники ліквідності та плат-ті п-ва. Ліквідність п-ва – це здатність п-ва швидко продати активи й оплатити свої зобов’язання.

Платоспроможність -це здатність п-ва вчасно і цілком виконати свої платіжні зобов’язання. Платоспроможність – виражається коефіцієнтом тобто співвідношенням наявних грошових коштів із сумою термінових платежів на визначену дату.

Коефіцієнти ліквідності:

1.Коефіцієнт абсолютної ліквідності визначається відношенням найбільш ліквідних активів до поточної кредиторської заборгованості п-ва.

2.Коефіцієнт поточної ліквідності обчислюється відношенням суми грошових коштів, короткострокових фінансових вкладень і дебіторської заборгованості до поточної кредиторської заборгованості.

3.Коефіцієнт критичної ліквідності хар-є здатність п-ва до розрахунків за рахунок всіх оборотних активів за виключенням товарно-матеріальних цінностей.

4. Узагальнюючим показником ліквідності є: коефіцієнт покриття заборгованості, який розраховується відношенням оборотних активів до поточних зобов’язань.