Міністерство аграрної політики та продовольства

МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ ТА ПРОДОВОЛЬСТВА

УКРАЇНИ

ВІННИЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

НАВЧАЛЬНО – НАУКОВИЙ ІНСТИТУТ АГРАРНОЇ ЕКОНОМІКИ

Факультет обліку Кафедра фінансів та кредиту і аудиту

 

 

ЗВІТ

 

про переддипломну виробничу практику

/на прикладі ТОВ «Агрокомплекс «Немирів ЛТД» /

Період практики: з 25 квітня 2011 р. по 29 травня 2011 р.

 

 

Дата подання звіту Студента гр. 54 - ФК

" " 2011 р. Труханова Петра Вікторовича

Реєстраційний № Керівник практики від вузу

___________ Вдовенко Лариса Олександрівна

Дата захисту

"____ "2011 р.

Оцінка___

 

 

Вінниця – 2011 р.

ЗМІСТ

ВСТУП_ 3

1. ОЗНАЙОМЛЕННЯ З ПІДПРИЄМСТВОМ: ФІНАНСОВИЙ КАПІТАЛ ПІДПРИЄМСТВА, ДЖЕРЕЛА ЙОГО ФОРМУВАННЯ_ 6

2. ГРОШОВІ НАДХОДЖЕННЯ ПІДПРИЄМСТВА_ 11

3. ОБОРОТНІ КОШТИ ПІДПРИЄМСТВА_ 14

4. ФОРМУВАННЯ ТА РОЗПОДІЛ ПРИБУТКУ ПІДПРИЄМСТВА_ 18

5. ОРГАНІЗАЦІЯ ГРОШОВИХ РОЗРАХУНКІВ ПІДПРИЄМСТВА_ 24

6. КРЕДИТУВАННЯ ПІДПРИЄМСТВА_ 31

7. ОЦІНКА ФІНАНСОВОГО СТАНУ ПІДПРИЄМСТВА_ 40

8. ПРОЦЕС ОПОДАТКУВАННЯ ПІДПРИЄМСТВА_ 47

ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ 54

СПИСОК ВИКОРОСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ_ 56

Д О Д А Т К И_ 59

 

 

ВСТУП

 

Сільськогосподарське підприємство здійснює виробництво за органічної єдності чотирьох факторів, серед яких важливе місце займають засоби виробництва знаряддя і предмети праці. Вони беруть безпосередню участь у створенні вар­тості продукції і, будучи складовим елементом продуктивних сил, визначають ступінь розвитку матеріально – технічної бази аграрних підприємств. Тому від рівня забезпеченості виробництва знаряддями і предметами праці, їх структури та ефективності використання значною мірою залежать кінцеві результати дія­льності суб'єктів господарювання в сільському господарстві.

Знаряддя і предмети праці, виражені у вартісній формі, разом з грошови­ми ресурсами, що обслуговують процес виробництва, становлять поняття виро­бничих фондів. Їх кругообіг відбувається як рух вартості, результатом якого є виробництво матеріальних благ, що втілюють у собі вартість спожитих засобів виробництва.

При вивченні виробничо-господарської й фінансової діяльності підприємства застосовується фінансово-економічний аналіз, який ґрунтується на комплексних системних підходах визначення взаємопов'язаних факторів виробництва й обігу та їх взаємного впливу на кінцевий результат.

Фінансово-економічний аналіз підприємства дає змогу зацікавленим користувачам ознайомитися з історією створення та діяльності підприємства, його статутними документами, Наказом про облікову політику та Графіком документообігу, специфікою діяльності, галуззю, конкурентами, продукцією підприємства. Система фінансових показників дає змогу об’єктивно оцінити фінансовий стан підприємства.

Фінансовий стан підприємства – це економічна категорія, яка відображає стан капіталу в процесі його кругообігу та спроможність суб'єкта до саморозвитку на фіксований момент часу. Фінансовий стан підприємства залежить від результатів його виробничої, комерційної та фінансово-господарської діяльності.

Фінансова діяльність підприємства має бути спрямована на забезпечення систематичного надходження й ефективного використання фінансових ресурсів, дотримання розрахункової і кредитної дисципліни, досягнення раціонального співвідношення власних і залучених коштів, фінансової стійкості з метою ефективного функціонування підприємства.

У сучасних умовах нагромаджений позитивний досвід економічного аналізу фінансового стану підприємств, значний вклад у розвиток якого внесли А.М. Герасимович, М.І. Ковальчук, Г.Я.Козак, О.В. Мертенс, Г.М. Мельничук, П.Т. Саблук, В.К. Савчук, З.І. Самборський, Р.С. Сейфулін, М.Г. Чумаченко, А.Д. Шеремет, П.Н. Шуляк та інші.

Метою проходження переддипломної практики є удосконалення методики та організації фінансового стану, аналізу та оцінки сільськогосподарських підприємств для забезпечення їх високого ритму праці ефективного процесу господарювання. В процесі проходженя практики було поставлено такі завдання:

1. ознайомитися з підприємством, його статутними документами, фінансовим капіталом підприємства та джерелами його формування;

2. вивчити основні джерела грошових надходжень підприємства;

3. розглянути напрямки використання оборотних коштів підприємства та ступінь його забезпечити оборотними активами;

4. розглянути динаміку та причини змін в власному капіталі, аналізуючи тенденції формування та розподілу прибутку підприємства;

5. розглянути основи та правила організації грошових розрахунків підприємства;

6. зазначити необхідність та сутність кредиту для підприємства, розглянути основні види кредитування підприємства та обрати найбільш оптимальний для підприємства;

7. зробити оцінку фінансового стану нашого підприємства;

8. ознайомитися з процесом оподаткування підприємства з врахуванням галузі та специфіки його діяльності.

Об’єктом дослідження є система фінансового аналізу та оцінки на сільськогосподарських підприємствах. Дослідження проводились на прикладі ТОВ «Агрокомплекс «Немирів ЛТД», що розташоване за адресою: вул. Калініна 14, с. Ковалівка, Немирівського району, Вінницької області. Предметом аналізу фінансового стану підприємства є економічні, виробничі, технологічно-технічні показники, тобто фінансово-господарська діяльність, а основним методологічним прийомом аналізу – метод порівняння показників звітного періоду із розрахунковими і базовими інших підприємств, а також із нормативними показниками.

Дане дослідження проводилось із застосуванням відповідних заходів до вивчення сучасного стану оцінки фінансового стану підприємства. Значна увага до аналізу фінансового стану підприємства та його оцінки приділяється тому, що, з одного боку, він є результатом діяльності підприємства, свідчить про досягнення, а з другого – виявляє передумови розвитку підприємства. У працях зарубіжних і вітчизняних економістів досліджено широке коло питань, пов'язаних з аналізом фінансового стану підприємств, його оцінкою та управлінням. Методичні основи кількісного виміру та оцінки фінансового стану підприємств і трактування його сутності зафіксовано також і в нормативних актах відповідних міністерств (відомств).

Зазначені вище вчені, яких праці і являються інформаційною базою для вивчення та оформлення звіту даної практики.

 

ОБОРОТНІ КОШТИ ПІДПРИЄМСТВА

 

Діяльність суб'єктів господарювання щодо створення та реаліза­ції продукції здійснюється в процесі поєднання основних виробни­чих фондів, оборотних фондів і самої праці.

З метою визначення нормативу оборотних коштів за елементами слід з’ясувати сутність оборотних коштів, їхній склад, організацію, джерела формування, наявність і ефективність їх використання.

У ТОВ «Агрокомплекс «Немирів ЛТД» вартісна оцінка оборотних коштів слугує базою для визначення витрат, формування фінансових результатів і визначення ціни виробника (включення цих витрат до ціни).

Безперервність процесу виробничої і комерційної діяльності потребує постійного інвестування коштів у ці елементи для здійснення розширеного їх відтворення.

Таким чином, за умов товарно-грошових відносин запаси пред­метів праці виступають, з одного боку, як сукупність матеріальних цінностей, з іншого — як втілення затрат суспільної праці у вартості фондів: оборотних, виробничих і фондів обігу.

Оборотні кошти ТОВ «Агрокомплекс «Немирів ЛТД» зобов’язані мати не тільки основні виробничі фонди, але також мати в наявності оборотні фонди. На відміну від основних виробничих фондів, оборотні фонди беруть участь тільки в одному циклі виробництва, втрачають натуральну форму і цілком переносять свою вартість на знову створений продукт.

Оборотні виробничі фонди ТОВ «Агрокомплекс «Немирів ЛТД» містять: сировина, основні і допоміжні матеріали, напівфабрикати, паливо, тара, запасні частини для ремонтів, МШП, незавершене виробництво, напівфабрикати власного виробництва, витрати майбутніх періодів.

Фонди обігу відносяться до тої частини обігових коштів, що складається з залишків готової продукції на складі підприємства, товарів відвантажених, але не оплачених покупцями, залишків коштів підприємства на розрахунковому рахунку в банку, касі, у розрахунках і дебіторській, а також вкладені в короткострокові цінні папери.

Такий розподіл обігових коштів обумовлений наявністю в кругообігу коштів двох самостійних сфер: сфери виробництва і сфери обертання. Чим більше обігових коштів розміщено в сфері виробництва тим ефективніше вони використовуються.

У залежності від методів планування обігові кошти розділяються на:

­ нормовані обігові кошти;

­ ненормовані обігові кошти.

Ненормовані обігові кошти включають всі фонди обертання за винятком готової продукції на складі.

По джерелам формування обігові кошти підрозділяються на:

1. власні і прирівняні до власних;

2. залучені;

3. інші.

Норматив оборотних коштів належить до показників поточної діяльності ТОВ «Агрокомплекс «Немирів ЛТД», які найбільше змінюються та перебувають у полі зору фінансової служби. Понаднормативні запаси товарно-матеріальних цінностей відволікають з обороту грошові кошти і свідчать про недоліки в матеріальному забезпеченні, неритмічності процесів виробництва та реалізації товарів. Незаповнення нормативу супроводжується перебоями у виробництві та реалізації товарів.

Необхідно з’ясувати, що нормування оборотних коштів пов’я­зане з поточним фінансуванням і значною мірою визначає їхні джерела. До таких джерел можна віднести:

­ власні і прирівняні до них оборотні кошти;

­ кредиторську заборгованість;

­ кредити банків, позики;

­ інші залучені кошти.

На практиці визначення потреби в оборотних коштах підприємство може здійснювати двома методами: прямим та економічним.

Досліджуване нами Товариство самостійно розраховує нормативи обігових коштів, розрахунку нормативів обігових коштів використовують методом прямого розрахунку.

Потреба ТОВ «Агрокомплекс «Немирів ЛТД» в оборотних коштах покривається за рахунок наступних власних джерел:

1. статутний капітал (фонд);

2. відрахування від прибутку у фонди спеціального призначення;

3. цільового фінансування та цільові надходження;

4. приросту сталих пасивів.

До коштів, які можна прирівняти до власних коштів належать сталі пасиви. Це кошти цільового призначення, які в результаті застосованої системи грошових розрахунків постійно перебувають у господарському обігу. До їх використання за призначенням вони в сумі мінімального залишку є джерелами формування оборотних коштів ТОВ «Агрокомплекс «Немирів ЛТД». Розмір власних оборотних коштів, що закріплені за підприємством, не є постійною величиною. Сума власних оборотних коштів під час складання фінансового плану щорічно уточнюється у зв'язку зі зміною обсягу виробництва, асортименту продукції, умов постачання і збуту [21].

Джерела формування оборотних коштів мають вплив на їх обертання. Особливості різних джерел формування і принципи різного режиму використання власних і залучених оборотних коштів впливають на ефективність використання оборотних коштів і всього оборотного капіталу. Раціональне формування названих джерел оборотних коштів має значний вплив на процес виробництва, на фінансові результати і фінансовий стан підприємства, сприяє досягненню мети з мінімально необхідними за даних умов оборотними коштами.

Наявність власних оборотних коштів підприємства визначається як різниця між сумою підсумку 1 розділу пасиву балансу ф.1 та рядка 430 і підсумком 1 розділу активу балансу ф.1 та рядка 280. Отже, власні оборотні кошти ТОВ «Агрокомплекс «Немирів ЛТД» в 2008 році були відсутні, в 2009 – також відсутні, в 2010 році – відсутні. Це є досить негативним явищем

У ході роботи було визначено, що обігові кошти – це грошові ресурси, які вкладено в оборотні виробничі фонди і фонди обігу для забезпечення безперервного виробництва та реалізації виготовленої продукції. Також можна дати визначення, що обігові кошти – це активи, які протягом одного виробничого циклу або одного календарного року можуть бути перетворені на гроші.

Тільки не допускаючи нераціонального використання оборотних коштів, підприємство може досягти систематичного прискорення обігу оборотних коштів.

Таким чином, оборотний капітал (оборотні кошти) – це кош­ти, авансовані в оборотні виробничі фонди і фонди обігу для забез­печення безперервності процесу виробництва, реалізації продукції та отримання прибутку.

Співвідношення оборотних коштів, що перебувають у сфері виро­бництва й у сфері обігу, є неоднаковим у різних галузях народного господарства. Пояснюється це особливостями організації виробницт­ва, постачання, збуту, а також системи розрахунків. Для забезпечення безперервності процесу виробництва і реалізації продукції необхідно досягти оптимального співвідношення оборотних коштів у сфері ви­робництва й обігу. При цьому підприємство заінтересоване у змен­шенні оборотних коштів у сфері обігу за рахунок поліпшення системи постачання, раціональніших форм розрахунків [19].

 

КРЕДИТУВАННЯ ПІДПРИЄМСТВА

 

Кредит – кошти та матеріальні цінності, які надаються резидентами або нерезидентами у користування юридичним або фізичним особам на визначений строк та під процент.

Кредит розподіляється на фінансовий кредит, товарний кредит та кредит під цінні папери, що засвідчують відносини позики.

З економічного погляду кредит – це форма позичкового капіталу (в грошовій або товарній формах), що надається на умовах повернення, строковості, платності і обумовлює виникнення кредитних відносин між тим, хто надає кредит, і тим, хто його отримує.

Загальноекономічною причиною появи кредитних відносин є товарне виробництво. Основою функціонування кредиту є рух вартості у сфері товарного обміну, в процесі якого виникає розрив у часі між рухом товару і його грошовим еквівалентом, відбувається відокремлення грошової форми вартості від товарної.

Якщо рух товарних потоків випереджає грошовий, то підприємства – споживачі товарів із настанням моменту плати за них не завжди мають достатні кошти, що може зупинити нормальний процес відтворення. Коли рух грошових потоків випереджає товарні, то на підприємствах нагромаджуються тимчасово вільні кошти.

Виникає суперечність між безперервним вивільненням грошей у кругообороті оборотних коштів і потребою в постійному використанні матеріальних і грошових ресурсів.

Таким чином, виникнення і функціонування кредиту пов'язане з необхідністю забезпечення безперервного процесу відтворення, із тимчасовим вивільненням коштів у одних підприємствах і появою потреби в цих коштах у інших підприємств.

Поряд з об'єктивною основою існують специфічні причини виникнення і функціонування кредитних відносин, що пов'язані з необхідністю забезпечення безперервності процесу відновлення (рис. 4).

 

Кредит дає змогу доцільніше організувати оборот коштів підприємств,

Кредит дає змогу доцільніше організувати оборот коштів підприємств, не витрачати значних фінансових ресурсів на створення зайвих запасів сировини й матеріалів. Підприємства отримують кредити на умовах терміновості, повернення, цільового характеру, забезпечення, платності. Принцип терміновості означає, що кредит має бути погашений у визначений термін. Кредит надається підприємству на строго визначені цілі.

На підприємствах виникає потреба в кредитах під виробничі запаси, якщо їх розміри перевищують власні кошти, тобто якщо створюються наднормативні запаси. Причиною таких можуть бути сезонність завезення, нерівномірна або дострокова поставка матеріальних ресурсів постачальниками та ін.

У складі витрат майбутніх періодів банки видають підприємствам позики на покриття сезонних витрат, оскільки в періоди сезонного зменшення обсягів виробництва або міжсезонного простою витрати на виготовлення продукції тимчасово не покриваються виручкою від реалізації.

Використання різноманітних форм кредитування підприємства прискорює рух грошових і матеріальних ресурсів та сприяє підвищенню ефективності фінансово-господарської діяльності. За терміном надання розрізняють короткострокові, середньострокові, дов­гострокові кредити.

Короткострокові кредити підприємства можуть отримувати у разі фінансових труднощів, які виникають у зв'язку з витратами виробництва та обороту. Термін короткострокового кредиту не перевищує одного року.

Залежно від забезпечення кредити поділяють на 2 групи: забезпечені та бланкові. Забезпечені кредити гарантуються певними видами активів, зокрема: нерухомістю, цінними паперами, товарно-матеріальними цінностями тощо.

В Україні як забезпечення кредиту використовують, головним чином, товарно-матеріальні цінності та нерухомість.

Такі форми забезпечення, як поручительство або гарантії юридичних осіб, використовуються лише за надання кредиту надійним підприємствам або в разі прийняття у забезпечення гарантій Уряду України, надійних банків тощо. Документи, що свідчать про забезпечення, підприємство подає в банк до отримання кредиту.

Виділяють такі форми кредиту: 1) банківський; 2) комерційний; 3) лізинговий; 4) іпотечний; 5) бланковий; 6) споживчий.

Банківський кредит – це позиковий капітал банку у грошовій формі, який передається у тимчасове користування на умовах забезпеченості, терміновості, платності та цільового використання кредитів.

Комерційний кредит – це товарна форма кредиту, що визначає відносини у сфері перерозподілу матеріальних фондів у вигляді кредитної угоди між двома суб'єктами господарської діяльності. Об'єктами комерційного кредиту можуть бути реалізовані товари, виконані роботи, надані послуги з відстрочкою платежу.

Лізинговий кредит – це відносини, що виникають між юридичними особами при оренді майна і супроводжуються укладанням лізингової угоди.

Консорціумний кредит – це акумуляція кредитних ресурсів як у національній, так і іноземній валюті тимчасовими або постійними об'єднаннями банків для кредитування значних лізингових, факторингово-лізингових, факторингових та інших угод або великих економічних програм на економічних засадах із метою зниження кредитних ризиків.

Іпотечний кредит – це особливий вид економічних відносин, пов'язаних із наданням кредитів під заставу нерухомого майна.

Споживчий кредит – це кредит фізичним особам - резидентам України на придбання споживчих товарів довгострокового користування й послуг, який повертається в розстрочку, якщо інше не передбачено умовами кредитного договору.

Виникнення кредитних відносин між, банком і позичальником можливе за таких умов:

а) учасники (кредитор і позичальник) мають бути взаємозацікавлені:

кредитор - у видачі кредиту, а позичальник - в його отриманні, тобто повинні збігатися економічні та правові інтереси;

б) необхідна наявність економічних і юридичних гарантій повернення кредиту після певного строку;

в) позичальник має бути власником майна, або має бути власником, наділеним правом на користування та розпорядження ним.

Якщо позичальник бажає встановити успішні контакти з банком, які задовольнять усі його прохання щодо надання позички, то він повинен проникнутися довірою до банку, а банк має довіряти йому.

Чим більше позичальник обізнаний у кредитах, компетентний у сьогоднішній ринковій економіці, підготовлений до переговорів, знає що підприємство рентабельне і прибуткове, та може документально підтвердити це, тим більше поступок зробить йому банк.

Процедуру отримання кредиту позичальником показано на рисунку 5.

Рис. 5 Процедура отримання кредиту.

На підприємствах виникає потреба в кредитах під виробничі запаси, якщо їх розміри перевищують власні кошти, тобто якщо створюються наднормативні запаси. Причиною таких можуть бути сезонність завезення, нерівномірна або дострокова поставка матеріальних ресурсів постачальниками та інше. Наднормативні запаси сільськогосподарської сировини є основним об'єктом банківського кредиту на підприємствах, які переробляють цю сировину і працюють сезонно, або створюють великі сезонні запаси сировини на рік, тобто до нового врожаю. У складі витрат майбутніх періодів банки видають підприємствам позики на покриття сезонних витрат, оскільки в періоди сезонного зменшення обсягів виробництва або міжсезонного простою витрати на виготовлення продукції тимчасово не покриваються виручкою від реалізації [18].

Досліджуване нами підприємство ТОВ «Агрокомплекс «Немирів ЛТД» отримувало кредитні кошти, про що свідчить кредитний договір від 10.08.2007р. (додаток 17).

Предметом кредитного договору є надання банком позичальникові грошових коштів (кредит) на таких умовах:

- сума кредиту 157000,00 грн.;

- плата за користування кредитом: 18,5% річних;

- на строк до 10 серпня 2010 р.;

- фіксована плата за надання кредиту 1570,00 грн.

Об’єктом кредитування даного підприємства є: капітальні вкладення в необоротні активи підприємства.

Для забезпечення своєчасного повернення кредиту, сплати відсотків за користування кредитом, а також можливої пені та штрафних санкцій, що випливають з договору, підприємство-позичальник надає банку в заставу 2 житлових будинки ліквідаційною вартістю 80658 грн. та 220625 грн. відповідно, всього на суму 301283 грн.

Обов’язками банку-кредитора при укладенні кредитного договору є:

­ Надавати підприємству-позичальнику кредит з поточного рахунку;

­ Надати кредитні кошти шляхом оплати розрахункових документів підприємства в міру їх надання та шляхом перерахування коштів на поточний рахунок;

­ Надавати підприємству-позичальнику консультативні послуги з питань виконання кредитного договору.

А обов’язками підприємства-позичальника є:

­ Надавати банку на першу вимогу бухгалтерську і статистичну звітність, планові і звітні документи, зміни і доповнення до всіх контрактів постачання, реалізації об’єктів, що кредитуються та інші документи;

­ Використовувати кредит за цільовим призначенням;

­ Не залучати позичкові кошти в інших банках без згоди банку-кредитора.

Правами банку-кредитора при укладенні кредитного договору є:

­ Перевіряти платоспроможність, фінансовий стан, дієздатність, правоздатність, документи, що підтверджують право власності підприємства-позичальника;

­ Проводити попередні і поточні перевірки забезпечення кредиту;

­ Проводити поточні перевірки цільового використання кредиту;

­ Виявивши нецільове використання кредитних коштів пред’явити кредит до довгострокового стягнення;

­ Стягнути достроково з позичальника, у тому числі шляхом звернення стягнення на заставлене майно;

­ Відмовити в видачі кредитних коштів у випадку відсутності погодженості з позичальником питань забезпечення кредиту, а також при порушенні ним інших умов даного кредитного договору;

­ У виняткових випадках і при наявності вільних кредитних ресурсів, при чіткому обґрунтуванні причин і заходів щодо погашення кредиту, пролонгувати термін погашення кредиту за письмовим клопотанням позичальника;

­ У випадку здійснення позичальником неправомірних дій у відношенні заставленого майна сплатити штраф у розмірі 25 % від вартості заставленого майна, щодо якого були зроблені неправомірні дії;

­ У випадку суттєвого погіршення фінансового стану позичальника вимагати від нього додаткових заходів забезпечення кредиту;

­ У випадку несвоєчасного погашення кредиту, самостійно списувати грошові кошти з його поточного рахунку.

А правами підприємства-позичальника при укладенні досліджуваного кредитного договору є:

­ Достроково погашати заборгованість по кредиту, попередивши банк не пізніше ніж за 2 робочих дні;

­ Достроково розірвати договір, цілком погасивши кредит і відсотки по ньому, письмово повідомивши про це банк не менш, ніж за 5 банківських днів;

­ Ставити перед банком-кредитором питання про можливу пролонгацію кредиту, у випадку виникнення тимчасових фінансових чи інших труднощів по незалежних від позичальника причинах, пов’язаних з форс-мажорними обставинами, виконанням контрактів, угод у рамках даного договору, надавши письмове обґрунтування пролонгації.

Відповідальність сторін у досліджуваному кредитному договорі є:

­ За несвоєчасне погашення кредиту виплачувати банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення від суми непогашеної заборгованості;

­ За нецільове використання кредиту виплатити банку штраф у розмірі 25 % від суми кредиту, використаного за нецільовим призначенням.

В даному кредитному договорі передбачені також певні форс-мажорні обставини, а саме:

­ Сторони не несуть відповідальності за наслідки, що виникають у результаті форс-мажору чи інших причин, що знаходяться поза їхнім контролем. Форс-мажорні обставини – це обставини, що виникли через події екстраординарного характеру, що не могли бути передбачені чи відвернені;

­ Сторони не несуть відповідальність за наслідки, що виникають через затримку і/чи втрат у шляху яких-небудь повідомлень, листів чи документів, за затримку, перекручування чи інші помилки, що виникають при передачі телеграм тощо;

­ При виникненні форс-мажорних обставин сторони зобов’язані письмово, негайно, на протязі трьох днів інформувати один одного про наявність таких обставин.

Особливими умовами при укладенні даного кредитного договору є:

­ Відсотки по кредиту нараховуються щомісяця на фактичні залишки заборгованості за кредитом за фактичний час користування кредитом;

­ Відсоткова ставка по кредиту підлягає коректуванню за взаємною згодою обох сторін у випадку зміни вартості кредитних ресурсів на грошових ринках, а також зміни облікової ставки НБУ;

­ Зміни в досліджуваний кредитний договір вносяться тільки в письмовій формі і діє до повного виконання позичальником усіх зобов’язань перед банком;

­ Клієнт є платником фіксованого сільськогосподарського податку;

­ Суперечки, що виникають при виконанні даного договору, вирішуються відповідно до чинного законодавства України.

Обов’язковою умовою з боку банку-позичальника є страхування заставленого майна. Договір страхування майна представляє собою двосторонню угоду між страховиком – АТ Українська пожежно - страховою компанією та страхувальником – досліджуваним нами підприємством ТОВ «Агрокомплекс «Немирів ЛТД» (додаток 18).

Об’єктом страхування є майнові інтереси страхувальника, пов’язані з володінням та користуванням майном.

Умовами страхування є:

Страхова сума складає: 110500 грн.

Тариф (річний) складає: 0,018 %.

Страхова премія складає: 19,89 грн. (без ПДВ).

Франшиза складає: 0,5 % від страхової суми по кожному збитку.

Таким чином, на прикладі підприємства ТОВ «Агрокомплекс «Немирів ЛТД» ми розглянули комплексний кредитний договір з договором страхування, що на наочному прикладі показує складність та довготривалість оформлення кредитного договору [20].

 

ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ

 

В результаті проведення дослідження на ТОВ «Агрокомплекс «Немирів ЛТД» ми встановили:

Баланс ТОВ «Агрокомплекс «Немирів ЛТД» не є абсолютно ліквідним, так як термінові зобов’язання на кінець звітного періоду значно перевищують найбільш ліквідні активи; короткострокові пасиви на кінець 2010 року також перевищують активи, що швидко реалізуються. Виконання четвертої нерівності свідчить про дотримання підприємством мінімальної фінансової стійкості, наявності власних оборотних активів. Активи, що повільно реалізуються значно перевищують довгострокові пасиви і на початок і на кінець звітного 2007 року.

Як видно з фінансового результату, ТОВ «Агрокомплекс «Немирів ЛТД» протягом 2008 р. фінансовим результатом своєї діяльності має збиток, а протягом 2009 р. - 2010 р. – прибуток. Протягом досліджуваного періоду у господарстві збільшилась кількість реалізованої продукції, як внаслідок, зросла виручка від реалізації – на 5611 тис. грн. Витрати на збут зросли на 25,67 тис. грн., адміністративні витрати зросли на 657 тис. грн., та на 13901 тис. грн. зросли інші операційні витрати. За рахунок збільшення доходів і зменшення витрат збиток 2008р. переріс у прибуток 2009 р. і 2010 р.

Ділова активність проявляється в динамічності розвитку підприємства, швидкості обороту засобів підприємства. Однак, головним критерієм ефективності роботи підприємства є його прибутковість, тому, здійснюючи господарську діяльність підприємство повинно намагатися не лише прискорювати рух засобів, але й отримувати максимальну віддачу від цього проекту.

Аналіз ділової активності полягає у дослідженні рівнів і динаміки різноманітних фінансових коефіцієнтів – показників оборотності

Радикальним способом для залучення необхідних грошових коштів може бути частковий продаж підприємства (акцій, паїв). При цьому з’являються нові власники підприємства, а одержані гроші спрямовуються на збільшення частки обігових коштів, що поліпшує фінансовий стан підприємства. Тимчасовим заходом стабілізації фінансового стану є одержання банківських позик. Однак у більшості випадків позичені кошти не вирішують фінансових проблем, а лише зволікають їх розв’язання у часі. До того ж це дає змогу залучати в обіг підприємства кошти, коли фінансові негаразди незначні і є наслідком випадкових і в основному зовнішніх чинників.

Отже, проаналізувавши фінансовий стан ТОВ «Агрокомплекс «Немирів ЛТД», ми можемо зробити висновок, що загалом стан підприємства є стабільним, помітні тенденції до його поліпшення. Щодо ліквідності балансу не є абсолютно ліквідним, оскільки сума найбільш термінових пасивів менша за високоліквідні активи, а також важколіквідні активи перевищують постійні пасиви на.

Можна зробити загальний висновок, досліджуване нами підприємство має високий потенціал розвиватись далі та отримувати високі прибутки, для цього потрібно налагодити операційну та інвестиційну діяльність. Якщо покращити операційну діяльність, наростити більше власного капіталу знайдеться інвестор, який вкладе свої кошти у дане підприємство і у нього буде вдосталь коштів, що далі розвиватись і вирішити свої якісь незначні проблеми. За рахунок цих коштів ми зможемо модернізувати свій процес виробництва, здобути більшу кількість клієнтів та оставити далеко позаду своїх конкурентів.

Підприємству ТОВ «Агрокомплекс «Немирів ЛТД» необхідно здійснити певні нові запровадження, які покращать його фінансовий стан, а саме:

­ отримувати кредити від банківських та небанківських установ під значно нижчі відсотки;

­ слідкувати за фінансовим станом своїх покупців та замовників, щоб уникати ситуації непогашення дебіторської заборгованості;

­ підтримувати тенденцію збільшення власного капіталу у порівнянні із залученим задля покращення контролю власниками підприємства;

­ продовжувати підтримувати кредитну історію на бездоганному рівні задля можливості отримання наступного кредиту;

 

МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ ТА ПРОДОВОЛЬСТВА

УКРАЇНИ