Організація грошових розрахунків підприємства

 

У процесі купівлі-продажу товарів, надання послуг, а також ви­конання різного роду зобов'язань у грошовій формі відбуваються різноманітні розрахунки та платежі. Платежі також здійснюються за розподілу й перерозподілу грошових коштів. Сукупність усіх пла­тежів створює грошовий оборот.

Важливе місце займають грошові розрахунки у процесі реалізації продукції. За товарного виробництва продукт окремого виробника, призначений для споживання іншим суб'єктом господарювання, може дійти до споживача і дати право виробнику на отримання іншого продукту тільки після його оплати. Під час реалізації перевіряється відповідність між обсягом і структурою виробництва та суспільною потребою в них.

Готівкові розрахунки – платежі готівкою підприємств, підприємців і фізичних осіб за реалізовану продукцію (товари, виконані ро­боти, надані послуги) і за операціями, які безпосередньо не пов’язані з реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг) та іншого майна.

Слід розуміти, що ефективна організація грошових розрахунків передбачає її побудову за принципами, поданими на рис. 2.

Рис. 2 Принципи організації грошових розрахунків

Суб’єкти підприємницької діяльності (юридичні та фізичні особи) відповідно до “Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах”, затвердженої Постановою НБУ № 492 від 12.11.2003 р., та з метою здійснення банківських операцій можуть відкривати різні ра­хунки в установах банків.

Грошові розрахунки можуть набирати як в готівкової, так і безготівкової форми.

Безготівкові розрахунки слід розглядати як цілісну систему, яка включає: класифікацію та організацію розрахунків, форми відповідних документів, взаємовідносини суб’єктів із приводу розрахунків.

Відповідно до “Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті” виділяють певні форми платіжних інст­рументів під час здійснення розрахункових операцій (рис. 3).

 

Рис. 3 Форми платіжних інструментів під час здійснення розрахункових операцій

Готівкова форма розрахунків застосовується за обслуговування населення – виплата заробітної плати, матеріального заохочення, дивідендів, пенсій, грошової допомоги. Безготівкові розрахунки – це грошові розрахунки, які здійснюються за допомогою записів на рахунках у банках, коли гроші (кошти) списуються з рахунка платника і переказуються на рахунок отримувача коштів.

У класифікації безготівкових розрахунків слід розрізняти:

­ розрахунки за товарними операціями;

­ розрахунки за нетоварними операціями.

Розрахунки за товарними операціями пов'язані з реалізацією продукції, виконанням робіт, наданням послуг. Вони становлять переважну частину всього грошового обороту в державі й обслуговують поточну фінансово-господарську діяльність підприємств. Від організації розрахунків за товарними операціями залежать розрахунки за нетоварними операціями.

У разі здійснення підприємствами готівкових розрахунків з іншими підприємствами (підприємцями) понад установлену граничну суму кошти в розмірі перевищення встановленої граничної суми додаються до фактичних залишків готівки в касі на кінець дня платника готівки одноразово в день здійснення цієї операції з подальшим порівнянням одержаної розрахункової суми із затвердженим лімітом каси.

По касових операціях ТОВ «Агрокомплекс «Немирів ЛТД» пов'язані як з прийняттям, так і з видачею готівки. Джерелами надходження готівки до каси підприємства є зняття грошових коштів товариства з поточного рахунку банку, погашення дебіторами заборгованості перед підприємством за сільськогосподарську продукцію, повернення підзвітними особами невикористаних підзвітних коштів до каси. Основними напрямками вибуття готівки з каси є її видача для здійснення видачі заробітної плати, придбання канцелярських товарів, видачі коштів в підзвіт працівникам підприємства. Операції оприбуткування готівки до каси оформлюються прибутковим касовим ордером, який заповнює бухгалтер та касир. О перації видачі готівки з каси оформлюються видатковим касовим ордером.Прикладом оформлення видачі готівки з каси авансом за травень заробітної плати є видатковий касовий ордер № 156 від. 26.05.2008 р. на суму 200 грн. 00 коп. Інформація про рух грошових коштів заноситься в Головну книгу та Книгу касира. До звіту касира додається 3 прибуткових касових ордери, 5 видаткових касових документів (4 видаткових ордера і платіжна відомість).

Порядок ведення касових операцій регламентується НБУ і поширюється на всі підприємства незалежно від форм власності і виду діяльності, а також на фізичних осіб-суб'єктів підприємницької діяльності. Усі підприємства, які мають поточні рахунки в банку, зобов'язані саме там зберігати свої кошти. Отримувати готівку з власного рахунка, як зазначалось, підприємства можуть не тільки на заробітну плату, матеріальне заохочення, на відрядження та загальногосподарські витрати, а й на інші цілі (розрахунки за сировину, матеріали, товари тощо).

Отримання готівки з поточного рахунка здійснюється з використанням грошового чека. Виписуючи грошовий чек, підприємство тим самим дає розпорядження банку видати вповноваженій особі зазначену в чекові суму готівки. При оформленні чека не допускається виправлень, які можуть поставити під сумнів його достовірність. Розрахунки готівкою підприємствами всіх видів діяльності та форм власності проводяться з оформленням таких документів: податкових накладних, прибуткових і видаткових касових ордерів, касового або товарного чека, квитанції, договору купівлі-продажу, актів про закупівлю товарів, виконання робіт (надання послуг) або інших документів, що засвідчують факти якоїсь діяльності, що підлягає оплаті. Форми податкової накладної, ведення книг обліку придбання та продажу товарів (робіт, послуг), порядок їх заповнення, а також систему обліку цих операцій визначає Державна податкова адміністрація. Усім підприємствам, які мають рахунки в установах банків і здійснюють касові операції з готівкою, встановлюються ліміти залишку готівки в касі. Цей ліміт для кожного підприємства визначається комерційними банками за місцем відкриття рахунка з урахуванням режиму і специфіки роботи підприємства, відстані його від установи банку, розміру касових оборотів, установлених строків і порядку передавання готівки в банк. Підприємства мають право тримати в своїх касах готівку в межах лімітів. Ліміти касових залишків за необхідності протягом року можуть бути переглянуті.

У разі здійснення готівкових розрахунків ТОВ «Агрокомплекс «Немирів ЛТД» з іншими підприємствами (підприємцями) понад установлену граничну суму кошти в розмірі перевищення встановленої граничної суми додаються до фактичних залишків готівки в касі на кінець дня платника готівки одноразово в день здійснення цієї операції з подальшим порівнянням одержаної розрахункової суми із затвердженим лімітом каси.

ТОВ «Агрокомплекс «Немирів ЛТД» самостійно визначає обсяг готівки, що може постійно зберігатися в їхніх касах. Про це товариство зобов'язане повідомляти в першому кварталі кожного року установи банків, які їх обслуговують. Оскільки ТОВ «Агрокомплекс «Немирів ЛТД» займається виключно виробництвом, переробкою та реалізацією сільськогосподарської продукції, то не встановлює ліміт каси.

Платіжне доручення – це письмове доручення власника рахунка перерахувати відповідну суму зі свого рахунка на рахунок отримувача коштів. Платіжні доручення застосовуються в розрахунках щодо місцевих, а також міжміських поставок за товари (роботи, послуги). Платіжне доручення банк приймає тільки в межах коштів на розрахунковому рахунку, крім доручень на перерахування до бюджету сум податків, зборів, обов'язкових платежів і внесків до державних цільових фондів [22].

Чек – письмове розпорядження платника своєму банку сплатити зі свого рахунка пред'явнику чека відповідну грошову суму. У розрахунках між підприємствами застосовуються розрахункові чеки. Для отримання готівки з рахунків у банківських установах використовуються грошові чеки. Розрахунковий чек – це документ стандартної форми з дорученням чекодавця своєму банкові переказати кошти на рахунок пред'явника чека (отримувача коштів). Розрахунковий чек, як і платіжне доручення, заповнює платник. Чек передається платником підприємству – отримувачу платежу безпосередньо під час здійснення господарської операції. Отримувач платежу подає чек у свій банк для оплати. Грошові чеки застосовуються тільки для отримання підприємствами з рахунків у банківських установах готівки для виплати заробітної плати, премій і винагород, дивідендів, коштів на відрядження, на господарські витрати.

Чекова форма розрахунків потребує від банківської установи до­тримання відповідних правил: банк зобов'язаний упевнитися в до­стовірності чека (форма, термін дії, відсутність виправлень, відпові­дність підпису чекодавця зразку підпису, який є в банківській уста­нові). Чек може бути оплачений тільки тій особі, яку вказано в ньому (іменний чек); або пред'явнику, коли чек видано на пред'явника. Чекодавець не тільки несе відповідальність за оплату чека банком-платником, а й зобов'язаний забезпечити цей платіж, заздалегідь надавши банку необхідні кошти для покриття своїх че­ків (кошти на рахунку чекодавця чи кредит).

Приймання готівки касами підприємств проводиться за відповідно оформленими (підписаними головним бухгалтером або особою, ним уповноваженою) прибутковими касовими ордерами. Видача готівки касами підприємств здійснюється за видатковими касовими ордерами або за належно оформленими платіжними (розрахунково-платіжними) відомостями. Усі надходження й видачі готівки в національній валюті підприємства реєструють у касовій книзі. Кожне підприємство, що має касу, веде тільки одну касову книгу. Якщо підприємства мають підрозділи, які здійснюють касові операції з готівкою, незалежно від того, виділено ці підрозділи на самостійний баланс чи ні, вони повинні також вести касові книги.

Записи до касової книги проводяться касиром після одержання або видачі грошей за кожним прибутковим касовим ордером і видатковим документом. Щоденно, наприкінці робочого дня касир виводить залишок грошей у касі на наступне число і передає до бухгалтерії як звіт. Контроль за правильним веденням касової книги покладається на головного бухгалтера підприємства. На кожному підприємстві у встановлені керівником строки проводиться ревізія каси. Залишок готівки в касі звіряється з даними обліку за касовою книгою.

Усі суб'єкти підприємницької діяльності та установи банків зобов'язані дотримуватись вимог чинного законодавства щодо відкриття рахунків. За порушення належних вимог суб'єкти підприємницької діяльності та комерційні банки несуть відповідальність. Підприємства та їхні відокремлені підрозділи можуть мати такі рахунки в національній валюті:

­ поточні рахунки, що відкриваються для зберігання грошових коштів та здійснення всіх видів банківських операцій;

­ бюджетні, що відкриваються підприємствам, яким виділяються кошти за рахунок державного або місцевого бюджетів для цільового їх використання;

­ кредитні, що відкриваються в будь-якій установі банку, котра має право видавати кредити;

­ депозитні, що відкриваються між власником рахунка та установою банку на визначений строк.

Для відкриття поточних рахунків ТОВ «Агрокомплекс «Немирів ЛТД» подають установам банків такі документи:

­ заяву на відкриття рахунка, підписану керівником та головним бухгалтером;

­ копію свідоцтва (засвідчену нотаріально) про державну реєстрацію в органі державної виконавчої влади або іншому органі, уповноваженому здійснювати державну реєстрацію;

­ копію статуту (положення), засвідчену нотаріально чи органом реєстрації. Установа банку, яка відкриває поточний рахунок, робить позначку про відкриття рахунка на тому примірнику статуту (положення), де стоїть позначка про взяття підприємства на облік у податковому органі, після чого цей примірник повертається власнику рахунка;

­ копію документа, що підтверджує взяття підприємства на податковий облік;

­ картку зі зразками підписів осіб, яким надано право розпорядження рахунком та підпису розрахункових документів зі зразком відбитка печатки підприємства;

­ копію документа про реєстрацію в органах Пенсійного фонду України, засвідчену нотаріально або органом, що видав відповідний документ [23].

 

КРЕДИТУВАННЯ ПІДПРИЄМСТВА

 

Кредит – кошти та матеріальні цінності, які надаються резидентами або нерезидентами у користування юридичним або фізичним особам на визначений строк та під процент.

Кредит розподіляється на фінансовий кредит, товарний кредит та кредит під цінні папери, що засвідчують відносини позики.

З економічного погляду кредит – це форма позичкового капіталу (в грошовій або товарній формах), що надається на умовах повернення, строковості, платності і обумовлює виникнення кредитних відносин між тим, хто надає кредит, і тим, хто його отримує.

Загальноекономічною причиною появи кредитних відносин є товарне виробництво. Основою функціонування кредиту є рух вартості у сфері товарного обміну, в процесі якого виникає розрив у часі між рухом товару і його грошовим еквівалентом, відбувається відокремлення грошової форми вартості від товарної.

Якщо рух товарних потоків випереджає грошовий, то підприємства – споживачі товарів із настанням моменту плати за них не завжди мають достатні кошти, що може зупинити нормальний процес відтворення. Коли рух грошових потоків випереджає товарні, то на підприємствах нагромаджуються тимчасово вільні кошти.

Виникає суперечність між безперервним вивільненням грошей у кругообороті оборотних коштів і потребою в постійному використанні матеріальних і грошових ресурсів.

Таким чином, виникнення і функціонування кредиту пов'язане з необхідністю забезпечення безперервного процесу відтворення, із тимчасовим вивільненням коштів у одних підприємствах і появою потреби в цих коштах у інших підприємств.

Поряд з об'єктивною основою існують специфічні причини виникнення і функціонування кредитних відносин, що пов'язані з необхідністю забезпечення безперервності процесу відновлення (рис. 4).

 

Кредит дає змогу доцільніше організувати оборот коштів підприємств,

Кредит дає змогу доцільніше організувати оборот коштів підприємств, не витрачати значних фінансових ресурсів на створення зайвих запасів сировини й матеріалів. Підприємства отримують кредити на умовах терміновості, повернення, цільового характеру, забезпечення, платності. Принцип терміновості означає, що кредит має бути погашений у визначений термін. Кредит надається підприємству на строго визначені цілі.

На підприємствах виникає потреба в кредитах під виробничі запаси, якщо їх розміри перевищують власні кошти, тобто якщо створюються наднормативні запаси. Причиною таких можуть бути сезонність завезення, нерівномірна або дострокова поставка матеріальних ресурсів постачальниками та ін.

У складі витрат майбутніх періодів банки видають підприємствам позики на покриття сезонних витрат, оскільки в періоди сезонного зменшення обсягів виробництва або міжсезонного простою витрати на виготовлення продукції тимчасово не покриваються виручкою від реалізації.

Використання різноманітних форм кредитування підприємства прискорює рух грошових і матеріальних ресурсів та сприяє підвищенню ефективності фінансово-господарської діяльності. За терміном надання розрізняють короткострокові, середньострокові, дов­гострокові кредити.

Короткострокові кредити підприємства можуть отримувати у разі фінансових труднощів, які виникають у зв'язку з витратами виробництва та обороту. Термін короткострокового кредиту не перевищує одного року.

Залежно від забезпечення кредити поділяють на 2 групи: забезпечені та бланкові. Забезпечені кредити гарантуються певними видами активів, зокрема: нерухомістю, цінними паперами, товарно-матеріальними цінностями тощо.

В Україні як забезпечення кредиту використовують, головним чином, товарно-матеріальні цінності та нерухомість.

Такі форми забезпечення, як поручительство або гарантії юридичних осіб, використовуються лише за надання кредиту надійним підприємствам або в разі прийняття у забезпечення гарантій Уряду України, надійних банків тощо. Документи, що свідчать про забезпечення, підприємство подає в банк до отримання кредиту.

Виділяють такі форми кредиту: 1) банківський; 2) комерційний; 3) лізинговий; 4) іпотечний; 5) бланковий; 6) споживчий.

Банківський кредит – це позиковий капітал банку у грошовій формі, який передається у тимчасове користування на умовах забезпеченості, терміновості, платності та цільового використання кредитів.

Комерційний кредит – це товарна форма кредиту, що визначає відносини у сфері перерозподілу матеріальних фондів у вигляді кредитної угоди між двома суб'єктами господарської діяльності. Об'єктами комерційного кредиту можуть бути реалізовані товари, виконані роботи, надані послуги з відстрочкою платежу.

Лізинговий кредит – це відносини, що виникають між юридичними особами при оренді майна і супроводжуються укладанням лізингової угоди.

Консорціумний кредит – це акумуляція кредитних ресурсів як у національній, так і іноземній валюті тимчасовими або постійними об'єднаннями банків для кредитування значних лізингових, факторингово-лізингових, факторингових та інших угод або великих економічних програм на економічних засадах із метою зниження кредитних ризиків.

Іпотечний кредит – це особливий вид економічних відносин, пов'язаних із наданням кредитів під заставу нерухомого майна.

Споживчий кредит – це кредит фізичним особам - резидентам України на придбання споживчих товарів довгострокового користування й послуг, який повертається в розстрочку, якщо інше не передбачено умовами кредитного договору.

Виникнення кредитних відносин між, банком і позичальником можливе за таких умов:

а) учасники (кредитор і позичальник) мають бути взаємозацікавлені:

кредитор - у видачі кредиту, а позичальник - в його отриманні, тобто повинні збігатися економічні та правові інтереси;

б) необхідна наявність економічних і юридичних гарантій повернення кредиту після певного строку;

в) позичальник має бути власником майна, або має бути власником, наділеним правом на користування та розпорядження ним.

Якщо позичальник бажає встановити успішні контакти з банком, які задовольнять усі його прохання щодо надання позички, то він повинен проникнутися довірою до банку, а банк має довіряти йому.

Чим більше позичальник обізнаний у кредитах, компетентний у сьогоднішній ринковій економіці, підготовлений до переговорів, знає що підприємство рентабельне і прибуткове, та може документально підтвердити це, тим більше поступок зробить йому банк.

Процедуру отримання кредиту позичальником показано на рисунку 5.

Рис. 5 Процедура отримання кредиту.

На підприємствах виникає потреба в кредитах під виробничі запаси, якщо їх розміри перевищують власні кошти, тобто якщо створюються наднормативні запаси. Причиною таких можуть бути сезонність завезення, нерівномірна або дострокова поставка матеріальних ресурсів постачальниками та інше. Наднормативні запаси сільськогосподарської сировини є основним об'єктом банківського кредиту на підприємствах, які переробляють цю сировину і працюють сезонно, або створюють великі сезонні запаси сировини на рік, тобто до нового врожаю. У складі витрат майбутніх періодів банки видають підприємствам позики на покриття сезонних витрат, оскільки в періоди сезонного зменшення обсягів виробництва або міжсезонного простою витрати на виготовлення продукції тимчасово не покриваються виручкою від реалізації [18].

Досліджуване нами підприємство ТОВ «Агрокомплекс «Немирів ЛТД» отримувало кредитні кошти, про що свідчить кредитний договір від 10.08.2007р. (додаток 17).

Предметом кредитного договору є надання банком позичальникові грошових коштів (кредит) на таких умовах:

- сума кредиту 157000,00 грн.;

- плата за користування кредитом: 18,5% річних;

- на строк до 10 серпня 2010 р.;

- фіксована плата за надання кредиту 1570,00 грн.

Об’єктом кредитування даного підприємства є: капітальні вкладення в необоротні активи підприємства.

Для забезпечення своєчасного повернення кредиту, сплати відсотків за користування кредитом, а також можливої пені та штрафних санкцій, що випливають з договору, підприємство-позичальник надає банку в заставу 2 житлових будинки ліквідаційною вартістю 80658 грн. та 220625 грн. відповідно, всього на суму 301283 грн.

Обов’язками банку-кредитора при укладенні кредитного договору є:

­ Надавати підприємству-позичальнику кредит з поточного рахунку;

­ Надати кредитні кошти шляхом оплати розрахункових документів підприємства в міру їх надання та шляхом перерахування коштів на поточний рахунок;

­ Надавати підприємству-позичальнику консультативні послуги з питань виконання кредитного договору.

А обов’язками підприємства-позичальника є:

­ Надавати банку на першу вимогу бухгалтерську і статистичну звітність, планові і звітні документи, зміни і доповнення до всіх контрактів постачання, реалізації об’єктів, що кредитуються та інші документи;

­ Використовувати кредит за цільовим призначенням;

­ Не залучати позичкові кошти в інших банках без згоди банку-кредитора.

Правами банку-кредитора при укладенні кредитного договору є:

­ Перевіряти платоспроможність, фінансовий стан, дієздатність, правоздатність, документи, що підтверджують право власності підприємства-позичальника;

­ Проводити попередні і поточні перевірки забезпечення кредиту;

­ Проводити поточні перевірки цільового використання кредиту;

­ Виявивши нецільове використання кредитних коштів пред’явити кредит до довгострокового стягнення;

­ Стягнути достроково з позичальника, у тому числі шляхом звернення стягнення на заставлене майно;

­ Відмовити в видачі кредитних коштів у випадку відсутності погодженості з позичальником питань забезпечення кредиту, а також при порушенні ним інших умов даного кредитного договору;

­ У виняткових випадках і при наявності вільних кредитних ресурсів, при чіткому обґрунтуванні причин і заходів щодо погашення кредиту, пролонгувати термін погашення кредиту за письмовим клопотанням позичальника;

­ У випадку здійснення позичальником неправомірних дій у відношенні заставленого майна сплатити штраф у розмірі 25 % від вартості заставленого майна, щодо якого були зроблені неправомірні дії;

­ У випадку суттєвого погіршення фінансового стану позичальника вимагати від нього додаткових заходів забезпечення кредиту;

­ У випадку несвоєчасного погашення кредиту, самостійно списувати грошові кошти з його поточного рахунку.

А правами підприємства-позичальника при укладенні досліджуваного кредитного договору є:

­ Достроково погашати заборгованість по кредиту, попередивши банк не пізніше ніж за 2 робочих дні;

­ Достроково розірвати договір, цілком погасивши кредит і відсотки по ньому, письмово повідомивши про це банк не менш, ніж за 5 банківських днів;

­ Ставити перед банком-кредитором питання про можливу пролонгацію кредиту, у випадку виникнення тимчасових фінансових чи інших труднощів по незалежних від позичальника причинах, пов’язаних з форс-мажорними обставинами, виконанням контрактів, угод у рамках даного договору, надавши письмове обґрунтування пролонгації.

Відповідальність сторін у досліджуваному кредитному договорі є:

­ За несвоєчасне погашення кредиту виплачувати банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення від суми непогашеної заборгованості;

­ За нецільове використання кредиту виплатити банку штраф у розмірі 25 % від суми кредиту, використаного за нецільовим призначенням.

В даному кредитному договорі передбачені також певні форс-мажорні обставини, а саме:

­ Сторони не несуть відповідальності за наслідки, що виникають у результаті форс-мажору чи інших причин, що знаходяться поза їхнім контролем. Форс-мажорні обставини – це обставини, що виникли через події екстраординарного характеру, що не могли бути передбачені чи відвернені;

­ Сторони не несуть відповідальність за наслідки, що виникають через затримку і/чи втрат у шляху яких-небудь повідомлень, листів чи документів, за затримку, перекручування чи інші помилки, що виникають при передачі телеграм тощо;

­ При виникненні форс-мажорних обставин сторони зобов’язані письмово, негайно, на протязі трьох днів інформувати один одного про наявність таких обставин.

Особливими умовами при укладенні даного кредитного договору є:

­ Відсотки по кредиту нараховуються щомісяця на фактичні залишки заборгованості за кредитом за фактичний час користування кредитом;

­ Відсоткова ставка по кредиту підлягає коректуванню за взаємною згодою обох сторін у випадку зміни вартості кредитних ресурсів на грошових ринках, а також зміни облікової ставки НБУ;

­ Зміни в досліджуваний кредитний договір вносяться тільки в письмовій формі і діє до повного виконання позичальником усіх зобов’язань перед банком;

­ Клієнт є платником фіксованого сільськогосподарського податку;

­ Суперечки, що виникають при виконанні даного договору, вирішуються відповідно до чинного законодавства України.

Обов’язковою умовою з боку банку-позичальника є страхування заставленого майна. Договір страхування майна представляє собою двосторонню угоду між страховиком – АТ Українська пожежно - страховою компанією та страхувальником – досліджуваним нами підприємством ТОВ «Агрокомплекс «Немирів ЛТД» (додаток 18).

Об’єктом страхування є майнові інтереси страхувальника, пов’язані з володінням та користуванням майном.

Умовами страхування є:

Страхова сума складає: 110500 грн.

Тариф (річний) складає: 0,018 %.

Страхова премія складає: 19,89 грн. (без ПДВ).

Франшиза складає: 0,5 % від страхової суми по кожному збитку.

Таким чином, на прикладі підприємства ТОВ «Агрокомплекс «Немирів ЛТД» ми розглянули комплексний кредитний договір з договором страхування, що на наочному прикладі показує складність та довготривалість оформлення кредитного договору [20].