Організація рятувальних та інших невідкладних робіт

Сутність рятувальних та інших невідкладних робіт – це усунення безпосередньої загрози життю та здоров’ю людей, відновлення життєзабезпечення населення, запобігання або значне зменшення матеріальних збитків. Рятувальні та інші невідкладні роботи включають також усунення пошкоджень, які заважають проведенню рятувальних робіт, створення умов для наступного проведення відновлювальних робіт. РІНР поділяють на рятувальні роботи і невідкладні роботи.

До рятувальних робіт відносяться:

· розвідка маршруту руху сил, визначення обсягу та ступеня руйнувань, розмірів зон зараження, швидкості і напрямку розповсюдження зараженої хмари чи пожежі;

· локалізація та гасіння пожеж на маршруті руху сил та ділянках робіт;

· визначення об'єктів і населених пунктів, яким безпосередньо загрожує небезпека;

· визначення потрібного угрупування сил і засобів запобігання і локалізації небезпеки;

· пошук уражених та звільнення їх з-під завалів, пошкоджених та палаючих будинків, із загазованих та задимлених приміщень;

· розкриття завалених захисних споруд та рятування з них людей;

· надання потерпілим першої допомоги та евакуація їх (при необхідності) у лікувальні заклади;

· санітарна обробка уражених;

· знезараження одягу, взуття, засобів індивідуального захисту, територій, споруд, а також техніки;

· соціально-психологічна реабілітація населення.

До невідкладних робіт відносяться:

· прокладання колонних шляхів та улаштування проїздів (проходів) у за валах та на зараженій території;.

· локалізація аварій на водопровідних, енергетичних, газових і технологічних мережах;

· ремонт та тимчасове відновлення роботи комунально-енергетичних систем і мереж зв’язку для забезпечення рятувальних робіт;

· зміцнення або руйнування конструкцій, які загрожують обвалом і безпечному веденню робіт;

Рятувальні та інші невідкладні роботи здійснюються у три етапи.

На першому етапі вирішуються завдання:

· щодо екстреного захисту населення (оповіщення про небезпеку;, використання засобів захисту);

· з запобігання-розвитку чи зменшення впливу наслідків;

· з підготовки до виконання РІНР.

На другому етапі проводяться:

· пошук потерпілих;

· витягання потерпілих з-під завалів, з палаючих будинків, пошкоджених транспортних засобів;

· евакуація людей із-зони лиха, аварії, осередку ураження;

· надання медичної допомоги;

· санітарна обробка людей;

· знезараження одягу, майна, техніки, території;

· проведення інших невідкладних робіт, ЩО сприяють і забезпечують здійснення рятувальних робіт.

На третьому етапі вирішуються завдання щодо забезпечення життєдіяльності населення у районах, які потерпіли від наслідків НС:

· відновлення чи будівництво житла;

· відновлення енерго-, тепло-, водо-, газопостачання, ліній зв'язку;

· організація медичного обслуговування;

· забезпечення продовольством і предметами першої необхідності;

· знезараження харчів, води, фуражу, техніки, майна, території;

· соціально-психологічна реабілітація;

· відшкодування збитків;

· знезараження майна, території, техніки.

 

78. Залучення аварійно-рятувальних служб до ліквідації надзвичайних ситуацій

аварійно-рятувальна служба - сукупність організаційно об'єднаних органів управління, сил та засобів, призначених для вирішення завдань щодо запобігання та ліквідації надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру та окремих їх наслідків, проведення пошукових, аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт;

Залучення аварійно-рятувальних служб до ліквідації надзвичайних ситуацій здійснюється:

· згідно з планами реагування на надзвичайні ситуації на об'єктах і територіях, що ними обслуговуються;

· згідно з планами взаємодії у разі виникнення надзвичайної ситуації на інших об'єктах і територіях;

Залучення аварійно-рятувальних служб до ліквідації надзвичайних ситуацій за межами території України здійснюється за рішенням Кабінету Міністрів України на підставі міжнародних договорів України.

Аварійно-рятувальні служби під час ліквідації надзвичайних ситуацій повинні забезпечити:

· оперативне визначення обстановки, що склалася внаслідок надзвичайної ситуації, зони ураження об'єкта чи території і основних напрямів дій, пов'язаних з ліквідацією надзвичайної ситуації;

· вжиття термінових заходів для пошуку і рятування людей на уражених об'єктах та територіях і подання невідкладної медичної та іншої допомоги потерпілим;

· визначення небезпечних факторів та додержання особовим складом вимог правил безпеки під час проведення аварійно-рятувальних робіт;

· створення необхідних умов для підтримання працездатності особового складу;

· зосередження в зоні надзвичайної ситуації необхідних сил, засобів, резервів та своєчасне введення їх у дію за призначенням;

· оперативне усунення ускладнень, що виникають під час ліквідації надзвичайних ситуацій;

· координацію дій своїх аварійно-рятувальних формувань.

79. Обов’язки Фонду. Права та обов’язки застрахованої особи. Права та обов’язки роботодавця як страхувальника

Обов’язки Фонду:

Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний: 1) здійснювати облік та вести реєстр платників страхових внесків;

2) письмово повідомляти страхувальнику умовний клас професійного ризику його підприємства

3) укладати угоди з лікувально-профілактичними закладами та окремими лікарями на обслуговування потерпілих на виробництві;

4) вивчати та використовувати досвід управління охороною праці та страхування від нещасного випадку в зарубіжних країнах;

5) співпрацювати з фондами з інших видів соціального страхування у фінансуванні заходів, пов'язаних з матеріальним забезпеченням та наданням соціальних послуг застрахованим, у кожному конкретному випадку спільно приймаючи рішення щодо того, хто з них братиме участь у фінансуванні цих заходів.

6) виконувати інші роботи, пов'язані з координацією страхової діяльності.

Права та обов’язки застрахованої особи:

Застраховані особи мають право:

1) брати участь в управлінні Фондом через своїх представників у правлінні Фонду та правліннях відділень Фонду;

2) отримувати безоплатно інформацію у виконавчій дирекції Фонду та виконавчих дирекціях відділень Фонду про порядок та умови сплати страхових внесків і витрачання страхових коштів Фонду;

3) отримувати у разі настання страхового випадку матеріальне забезпечення та соціальні послуги, передбачені цим Законом;

4) оскаржувати відповідно до законодавства дії страховика, страхувальника-роботодавця щодо надання матеріального забезпечення та соціальних послуг і сплати страхових внесків.

Застраховані особи зобов'язані: 1) надавати страхувальнику, страховику достовірні документи, на підставі яких призначається матеріальне забезпечення та надаються соціальні послуги

2) своєчасно повідомляти страхувальника та страховика про обставини, що впливають на умови надання матеріального забезпечення та соціальних послуг

3) дотримуватися режиму, визначеного лікарем на період тимчасової непрацездатності;

Права та обов'язки роботодавця як страхувальника
Роботодавець як страхувальник має право:
1) брати участь на виборній основі в управлінні страхуванням від нещасних випадків;
2) вимагати від Фонду соціального страхування від нещасних випадків виконання обов'язків Фонду щодо організації профілактики нещасних випадків і професійних захворювань та соціального захисту потерпілих;
3) оскаржувати рішення працівників Фонду соціального страхування від нещасних випадків у спеціальних комісіях з питань вирішення спорів при виконавчій дирекції Фонду та при її робочих органах;
4) брати участь у визначенні йому знижок чи надбавок до страхового тарифу;
5) захищати свої права та законні інтереси, а також права та законні інтереси застрахованих, у тому числі в суді.
Роботодавець як страхувальник зобов'язаний:
2) своєчасно та повністю нараховувати і сплачувати в установленому порядку страхові внески до Фонду соціального страхування від нещасних випадків;
3) інформувати робочий орган виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків:
а) про кожний нещасний випадок або професійне захворювання на підприємстві;
б) про зміну технології робіт або виду діяльності підприємства для переведення його до відповідного класу професійного ризику;
4) подавати робочому органу виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків відомості про чисельність працівників, суму заробітної плати
5) безоплатно створювати всі необхідні умови для роботи на підприємстві представників Фонду соціального страхування від нещасних випадків;
6) повідомляти працівникам підприємства адресу та номери телефонів робочого органу виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків
7) подавати звітність робочому органу виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків у строки, в порядку та за формою, що встановлені цим Фондом.

 

80. Захист будівель вибухонебезпечних виробництв від навантажень виникаючих під час вибуху горючих сумішей всередині приміщення

До протипожежних перешкод належать: протипожежні стіни, перегородки, перекриття, зони, тамбури-шлюзи, двері, вікна, люки, клапани.

Вертикальні перешкоди, що розділяють будівлю за висотою, називають протипожежними стінами, а об’єм будинку (споруди), виділений протипожежними щитами, – пожежним відсіком. Протипожежні двері, вікна, ворота люки, клапани тощо служать для захисту дверних та віконних прорізів, а також – отворів для прокладання технологічних комунікацій (конвеєрів, транспортерів, вентиляції тощо).

Протипожежні стіни Можуть бути зовнішніми та внутрішніми. Призначення зовнішніх та внутрішніх стін – обмеження поширення вогню між будівлями та всередині будівлі відповідно.

З’єднання протипожежних стін з зовнішніми огороджувальними конструкціями необхідно передбачати таким чином, щоб пожежа не змогла розповсюджуватися з одного пожежного відсіку в іншій. При цьому протипожежні стіни перерізають усі горючі та важкогорючі конструкції будівлі по вертикалі та горизонталі.

У сучасних виробничих будівлях протипожежні стіни, як правило, розміщують в осях температурних швів між колонами. В таких випадках ферми, балки, прогони та інші несучі елементи покриттів та перекриттів повинні обпиратися на колони та консолі та не перетинати протипожежні стіни. У той же час допускається перетинання протипожежних стін негорючими фермами, балками та прогонами з обпиранням на колони, що розташовані за цими стінами. Протипожежні перегородки Служать для виділення вибухопожежо­небезпечних та пожежонебезпечних технологічних процесів у вироб­ни­чих будівлях, різних функціональних процесів та місць зберігання мате­рі­альних цінностей, які являють пожежну небезпеку; для відділення коридорів від вибухонебезпечних та пожежонебезпечних приміщень; забезпечення успішної евакуації людей з будівель та локалізації пожеж в межах пожежного відсіку або окремого приміщення.

Протипожежні перекриття Використовують для запобігання розповсюдженню пожежі по поверхах будівлі або споруди. Протипожежні перекриття без зазорів прилягають до зовнішніх стін з негорючих матеріалів. Якщо зовнішні стіни будівлі виконані з матеріалів, що поширюють полум’я, або із заскленням, розташованим на рівні перекриттів, то перекриття мають перетинати ці стіни та засклення.