Особливості організації готівкового обігу

Важливою умовою нормального функціонування господарського механізму в умовах ринку є стійкість готівкового обігу, яка базується, в основному, на збалансуванні платоспроможного попиту населення з пропозицією товарів та послуг. Тому НБУ, як єдиний емісійний банк і касовий центр держави, організовує і регулює обсяг і структуру готівкової маси в обігу на підставі основних напрямів грошово-кредитної політики і показників економічного та соціального розвитку України. Установи комерційних банків, відповідно до вказівок та вимог НБУ, здійснюють аналіз і прогнозуван­ня готівкового обігу, організовують і виконують оперативні функції з реалізації сукупної грошово-кредитної політики на території регіонів.

Виходячи з цього, основними завданнями установ банків у роботі з готівкового обігу є:

1. Безумовне виконання законів України, указів Президента України, постанов уряду України, нормативних та Інстру­ктивних актів НБУ з питання регулювання обсягів і структури готівкової маси в обігу.

2. Періодичний аналіз стану збалансування грошових і доходів і витрат населення та збалансованості платоспро­можного попиту населення з пропозиціями товарів та послуг у взаємозв'язку із загальним станом економіки України та вироблення на цій основі пропозицій і заходів щодо стабілізації готівкового обігу.

3. Прогнозування готівкового обігу за загальним обсягом і структурою з урахуванням основних напрямків грошово - кредитної політики і показників економічного й соціального розвитку країни.

4. Раціональна організація готівкового обігу, яка забезпе­чує повне і якнайшвидше залучення готівки до кас банків, своєчасну видачу готівки підприємствам, організаціям й установам на оплату праці, пенсій, допомог та інші цілі, всебічне сприяння розвитку і впровадженню нових форм безготівкових розрахунків.

5. Здійснення систематичного контролю за дотриманням касової дисципліни, за економним і цільовим витрачанням готівки в господарстві.

6. Дотримання встановленого порядку ведення касової та емісійної роботи, обмеження готівкової емі­сії економічно обґрунтованими вимогами зростання обігу готів­ки. Організація роботи з готівкового обігу.

 

Установи НБУ:

• проводять та організовують роботу з готівкового обігу так, щоб активно впливати на дотримання основних пропорцій економічного і соціального розвитку;

• систематизують показники, що характеризують стан готівкового обігу, вивчають й активізують його, контро­люють виконання прогнозів касових оборотів;

• вивчають шляхи і причини міграції грошей, терито­ріальне розміщення емісій грошей, економічні пропор­ції між грошовими доходами й витратами населення в країні, в областях, районах;

• здійснюють у встановленому порядку регулювання ка­сових ресурсів, забезпечуючи своєчасність розрахун­ків готівкою в народному господарстві, прискорення обіговості касових ресурсів;

• контролюють роботу установ комерційних банків з го­тівкового обігу.

Установи комерційних банків:

• систематично аналізують стан надходження і видачі готівки, причини відхилення фактичних надходжень і видач готівки від прогнозів касових оборотів, обсяги виробництва товарів народного споживання, роздріб­ного товарообігу, надання платних послуг населенню;

• здійснюють прийом та видачу готівки в (з) каси банку від юридичних та фізичних осіб;

• вживають заходів щодо залучення власних коштів на­селення на вклади, сприяють подальшому розвитку безготівкових розрахунків населення за товари і послу­ги, розширенню безготівкових перерахувань грошових доходів населення на вклади в установах банків;

• встановлюють підприємствам порядок і строки здавання готівкової виручки з метою забезпечення надходження готівки в банк;

• здійснюють контроль за дотриманням підприємства­ми касової дисципліни і за ощадливим, економним та цільовим витрачанням готівки, своєчасно задовольня­ють потреби народного господарства і населення у го­тівці.

 

 

Доповнення до ТЕМИ 3 «Грошовий ринок»

Сутність, характеристика грошового ринку.

Гроші

Гроші

Акції

Облігації

Зобов’язання

І. Сектор прямого фінансування

2. Канал запозичення

1. Канал капітального фінансування

%

Зобов’язання

Гроші

Гроші

Вимоги

Вимоги

Гроші

Гроші

НФКУ

Банки

ІІ. Сектор опосередкованого фінансування

 

Рис. 3.2 Інституційна модель грошового обороту.

 

І. Пряме фінансування - переміщення грошей по каналах ринку безпосередньо від їх власника до того, хто їх потребує для реального

використання.

1. Капітальне фінансування - купівля підприємством грошей в обмін на право участі у його власності (через акції).

2. Запозичення - купівля підприємством грошей в обмін на зобов'язання повернути їх у встановлений строк з оплатою % (через облігації).

II. Опосередковане фінансування - рух коштів від кредитора до позичальника по каналах ринку через фінансових посередників.

Фінансові посередники - особливі підприємства, які акумулюють кошти на грошовому ринку і передають їх позичальникам на комерційних засадах.

 

Попит на гроші.

Попит на гроші – той запас грошей, який хочуть мати в своєму розпорядженні економічні суб’єкти в певний момент.

На попит впливають такі чинники:

Md = f(P,Y,r)

P – рівень цін, Y – реальні доходи, r – норма відсотка

У більш розширеному вигляді їх можна представити таким чином:

Md = (Y,P,R,B,I,O)

 

Серед перелічених чинників, є чинники:

1) прямого впливу на попит на гроші (тобто ті, що ведуть до зростання попиту на гроші - «+»);

2) чинники оберненої дії (тобто ті, що ведуть до зниження попиту на гроші - «-»).

Y - реальний обсяг ВВП (+)

P - середній рівень цін (+)

R- рівень % ставки на альтернативні грошам активи (-)

B- накопиченнябагатства (+)

I - рівень інфляції (-)

O - очікування змін ринкової коньюнктури (погіршення (-)

 

Виділяють три групи мотивів попиту на гроші з боку економічних суб’єктів:

- трансакційний (операційний) мотив

- мотив завбачливості

- спекулятивний мотив

Трансакційний (операційний) мотив полягає в тому, що економічні суб’єкти постійно відчувають необхідність в певному запасі грошей для здійснення своїх поточних платежів, щоб підтримувати на належному рівні своє споживання.

Мотив завбачливості зводиться до того, що економічні суб’єкти бажають мати запас грошей як ресурс купівельної спроможності, для того, щоб мати можливість в певний момент задовольнити свої непередбачені потреби.

Спекулятивний мотив полягає в тому, що економічні суб’єкти бажають мати в своєму розпорядженні певну суму (запас) грошей, щоб за сприятливих умов перетворити їх на високодохідні фінансові інструменти.

Механізм спекулятивного мотиву базується на тому, що запаси грошей і запаси фінансових інструментів розглядаються як альтернативні види активів, які дають не однаковий дохід і мають неоднакові рівні ризику. Актив у формі грошей приносить мінімальний дохід. Зберігаючи гроші, індивіди втрачають доходи, які називаються альтернативною вартістю зберігання грошей. Її величина залежить від середньої норми % по фінансових активах і запасом грошей.

Активи у формі запасів фінансових інструментів можуть приносити значний дохід, але його отримання пов'язане з ризиком.

У суб'єкта постійно існує потреба в здійсненні різних платіжних операцій за товари, послуги. Це – операційний попит. Величина операційного попиту залежить від кількості товарів і послуг на ринку, від рівня цін, від величини сукупного доходу, який мають в своєму розпорядженні індивіди, від швидкості обороту грошей.

Його обчислюють по формулі:

M_d=PY /V

V – швидкість обороту грошей

P – рівень цін, Y – реальний обсяг виробництва.

Спекулятивний мотив породжує спекулятивний попит, він відображає не прагнення купити товари, а прагнення повигідніше розмістити гроші, тут суб'єкт керується коливаннями відсоткових ставок. Тобто, спекулятивний попит залежить від норми відсотка на альтернативні грошам активи.

Пропозиція грошей

Пропозиція грошей – той запас грошей, який економічні суб’єкти готові надати в тимчасове користування позичальникам за сприятливих умов.

Пропозиція грошей визначається по формулі:

Мs= m x Мб

Мs- пропозиція грошей

Мб- грошова база_;

m – грошово – кредитний мультиплікатор.

Зміна пропозиції грошей може бути викликана дією чинників, які впливають на об'єм грошової бази і коефіцієнта мультиплікації.

Чинники, що впливають на пропозицію грошей:

- Розмір грошової бази, яка знаходиться під контролем НБУ.

- Норма обов'язкового резервування

- Облікова ставка

- Стан довіри до банків

- Тінізація економіки

- Типова ринкова відсоткова ставка

- Багатство економічних суб’єктів.

Урівноваження попиту і пропозиції на ринку грошей визначає об’єктивний рівень процентної ставки, при якій досягається стабілізація коньюнктури грошового ринку.

ТЕМА 4: ГРОШОВІ СИСТЕМИ

 

1. Сутність та основні елементи грошової системи.

2. Класифікація грошових систем.

3. Грошово - кредитна політика.

 

 

1. Сутність та основні елементи грошової системи.

 

Грошова система - це встановлена державою форма організації грошового обороту в країні.

Елементи грошової системи

1. Грошова одиниця - встановлюється законодавством країни з урахуванням соціально-економічних та історичних закономірностей її розвитку та слугує для вимірювання цін товарів та послуг.

2. Масштаб цін - законодавча фіксація вагової кількості монетарного металу (золота чи срібла), що закріплюється державою за грошовою одиницею. Офіціальний масштаб цін втратив свій економічний сенс із завершення демонетизації золота. У сучасних умовах, грошова одиниця уособлює вартість загальної маси товарів та послуг, що знаходиться в обігу.

3. Види та купюрність грошових знаків - матеріалізована в певному типі загального еквівалента мінова вартість, яка забезпечує товарообіг і є стабільним платіжним засобом. Визначаються відповідними юридичними актами країни.

4. Регламентація готівкового та безготівкового обігу - визначення сфер готівкових та безготівкових розрахунків, режим використання грошей на банківських рахунках, форми розрахунків та порядок платежів.

5. Валютний курс- співвідношення між грошовими одиницями різних країн, яке використовується для обміну валют під час здійснення валютних операцій. Виступає як ціна валюти однієї країни, виражена у валюті іншої країни.

6. Державні інститути, що здійснюють регулювання грошового обороту- Організація грошового обороту покладається чинним законодавством на банки, проте його важлива роль та переплітання інтересів окремих економічних суб'єктів та суспільства в цілому вимагають державного нагляду і контролю за банками. В Україні основним державним інститутом, який здійснює регулювання грошового обороту виступає НБУ.

 

2. Класифікація грошових систем.

 

Тип грошової системи визначається змістом її елементів та їх взаємодією, які зумовлюють тенденції розвитку та закономірності функціону­вання грошової системи.

 

Розглянемо класифікацію грошових систем:

1 Залежно від форми, в якій функціонують гроші:

- Системи металевого обігу - являють собою грошові системи, за яких в обігу знаходяться повноцінні монети, що виконують усі функції грошей, а неповноцінні гроші мають змогу вільно обмінюватись на метал.

- Системи паперово-кредитного обігу - являють собою грошові системи, за яких обіг обслуговують грошові знаки, що не мають внутрішньої вартості. Такі грошові системи є регульованими, бо держава бере на себе зобов'язання щодо забезпечення сталості емітованих грошей.

2. За характером економічної системи:

- Ринкові – представляють собою грошові системи, в яких регулювання грошового обороту здійснюється шляхом використання економічних методів впливу на грошову масу.

- Неринкові - представляють собою грошові системи, для яких характерні певні обмеження щодо вільного функціонування грошей, а регулювання грошового обороту здійснюється адміністративними методами.

3. За характером регулювання валютних відносин:

- Відкриті - представляють собою грошові системи, в яких втручання держави у регулювання валютних відносин всередині країни є мінімальним, що виражається у повній конвертованості валюти і ринковому механізмі регулювання валютного ринку.

- Закриті - представляють собою грошові системи, в яких передбачається використання валютних обмежень завдяки ізоляції національної економіки від світової.

Розглядаючи еволюцію грошових систем, можна виділити два їх види:

- Саморегульовані — це грошові системи, в яких діє механізм стихійного регулювання грошового обороту.

Саморегульовані включають два різновиди: біметалізм та монометалізм.

Біметалізм - це грошова система, в якій роль загального еквівалента законодавчо закріплялася за двома металами - золотом і сріблом.

Монометалізм - це грошова система, за якої роль загального еквіваленту виконує один метал (золото або срібло), а паперові знаки вартості розмінні на грошовий метал.

- Регульовані — це грошові системи, в яких порядок регулювання грошо­вого обороту є окремим елементом грошової системи.

Регульовані представлені паперово- грошовою системою та системою кредитних грошей.

Паперово-грошова система - це грошова система, за якої емісія грошо­вих знаків здійснюється державою в особі центрального банку країни.

Система кредитних грошей - це грошова система, за якої вико­ристовується кредитний механізм емісії грошей, що створює передумови для забезпечення їх сталості шляхом регулювання пропозиції грошей відповідно до потреб обороту в платіжних засобах.