Перша хвиля Українського Національного відродження.

Початок українського відродження традиційно пов’язується з виходом у світ першої частини "Енеїди” Івана Котляревського (1798) – першого твору нової української літератури, написаного живою народною мовою. Хоча "Енеїда” була новим явищем української культури, а все ж таки явищем, глибоко закоренілим у минулій епосі – козацькій добі. Сам факт, що Котляревський переодягнув персонажів Вергілія – римських героїв й богів Олімпу – в українські шаровари, вишивані сорочки і свитки, свідчив про тісний зв’язок "Енеїди” з народною пам’ятю про козацтво.Пам’ять про козацьке самоуправління найкраще збереглася на тих українських землях у Російській імперії, які користувалися різними ступенями політичної автономії аж до другої половини XVIII ст. – Слобідській Україні (до 1765 р.), Запоріжжі (1775 р.) та Лівобережній Україні (Гетьманщині до 1785 р.). Ця пам’ять проявлялася на двох рівнях. На рівні простого народу, козацькі традиції продовжували зберігатися серед закріпаченого селянства, для якого згадки про козацтво в першу чергу були пам’яттю про бунтівливу Запорізьку Січ з її особливими порядками й нетерпимістю до соціального, національного і релігійного гніту. На рівні нового українського дворянства, потомків козацької старшини, славне минуле України пов’язувалася з пам’яттю про козацьку державу – Гетьманщину.Колишня козацька еліта в Лівобережній Україні і Слобожанщині стала головним джерелом для постачання діячів першої хвилі українського національного відродження кінця XVIII – початку XX ст. Майже всі політичні діячі, вчені і письменники цього часу виводилися з козацької старшини. Інкорпорація нащадків старшини у склад російського дворянства не проходила гладко. Довший час нащадки козацької верхівки були в опозиції до імперських реформ. Ця постава була спровокована самим Санкт-Петербургом, який спершу не дуже охоче визнавав права дворянства за козацькою старшиною. З другого боку, українські заможні роди дбали про визнання своїх прав і привілеїв в тому обсязі, в якому ними користувалася польська шляхта. На відміну від російських дворян, шляхтичі були звільнені від обов’язкової державної і військової служби, їх помістя не підлягали державній конфіскації, їх судив лише суд таких самих шляхтичів, як і вони.

Військові дії 1941-1943рр.

Фашистські літаки бомбардували мости, залізниці, склади боєприпасів і продовольства, і цим забезпечили собі значну перевагу. У хаосі початкового етапу війни, бійці ч/а не мали змоги воювати через нестачу гвинтівок та іншої зброї.. Були випадки коли командири втрачали контроль над подіями і покидали свої війська. У листопаді 1941р в полон потрапило 3,6 млн. солдатів і офіцерів, 1,3 млн українців. 22-30,06,1941р захоплено Львів. Луцьк, Житомир, рівне… 11,07-22,093 1941р Оборона Києва...05,08-16,10-оборона Одеси.. 25 жовтня1941-4,07,1942-оборона Севастополя… 16 листопада 1942- радянські війська захопили Крим і частину Сх.Укр. 22липня 1942р- остаточна окупація територій Укр. Німецькими військами.

Білет№6

1. Проблема походження українського етносу в історичній літературі.

Вивчення історичних документів, що до походження Укр етносу розпочалось, ще з 19 ст. існують такі версії, що до походження та історичного шляху розвитку Укр народу.

1.Українські історики Маркевич та Максимович стверджують, що формування Укр русі і Білоруського розпочалось на передодні створення Київської русі

2.Корамзін і Багадін вважали, що Укр і білоруси відокремились від російської народності.

3.В 50-80х роках 20 ст. радянські історики доводили теорію існування давньоруської єдиної народності, з якої виділялись три народи після розпаду Київської держави.

Етапи походження Укр етносу:

1. 5-9 тис. до нашої ери і закінчилося 10 ст. до н.е. першопочатки Укр етносу (трипільська культура)

2. 10-3 ст. до н.е. відокремлення від індоєвропейської спілки.

3. 3-2 ст. н.е. розвиток слов’янського етносу

4. 2-7 ст. н.е. виникнення перших державних об’єднань.

5. 7-9 ст. н. е. завершення формування Укр етносу.

2. Переяслівська рада 1654р. Березневі статті.

Протягом 1649-1653р представники гетьмана вели переговори з Москвою домовляючись про підтримку у війні з Польщею.

У грудні з Москви до України прибуло посольство очолене бойаринами для укріплення спеціальної угоди.

8 січення 1654 р на народній раді у Переяславі прийнято рішення про об’єднання Укр з Росією

Березневі статі:

1. Укр. зберігала територіальну самостійність та політичну владу.

2. Фінансова самостійність та незалежність.

Україна в роки в роки німецької окупації. Адміністративно-територіальне розчленування України.

Україна в роки німецької окупації

Українське національне життя на колишніх радянських землях у перші місяці німецької окупації проявляло дивовижну здатність до регенерації. Значних успіхів було досягнуто у галузі культурного відродження. По всій Україні швидко ремонтувалися й відкривалися школи. Вже восени 1941 - взимку 1942 pp. учителі проводили заняття з дітьми. Розпочалася робота над написанням нових підручників, причому особливий наголос ставився на забезпеченні ними викладання мови, національної історії та культури.

За короткий час було засновано 115 українських газет. Деякі з них, такі як «Українське слово», що видавалося за сприяння ОУН(м), стали дійсно масовими, сягаючи накладу 50 тис. примірників. Газети публікували викривальні матеріали про події 1930-х pp. у СРСР та Українській РСР, обговорювали праці українських культурних діячів, які загинули під час сталінських «чисток», подавали популярний виклад української історії.

Розчленування України.

Готуючись до нападу на СРСР, керівники нацистської Німеччини заздалегідь розробили низку планів, Інструкцій, директив щодо масового знищення населення окупованих територій. У листопаді 1940 р. Управління расової політики Німеччини затвердило документ, яким чітко визначалися цілі і методи діяльності окупаційної влади на захоплених територіях, зокрема в Україні. «На сході, – говорилося в цьому документі, – ми повинні проводити політику, спрямовану на виділення окремих народностей, тобто поряд з поляками і євреями виділити українців, білорусів, гуралів, лемків і кашубів». «Я сподіваюсь, – писав автор цього злочинного опусу,– що поняття «єврей» назавжди зникне з пам'яті людей. Трохи згодом ми матимемо можливість стерти злиця землі українців, гуралів і лемків».

Наміри гітлерівців найяскравіше відобразились у горезвісному людиноненависницькому плані «Ост» –плані знищення населення та «освоєння» окупованих гітлерівцями «східних» територій, у тому числі території України. Він розроблявся під керівництвом Гітлера, Гіммлера, Розенберга та інших нацистських діячів.

Білет№7

1. передумови та прийняття християнства київською державою.

У Х ст. християнство стало панівною релігією в Європі. На Русі про християнство також було відомо задовго до релігійних реформ Володимира Великого: християнами були Аскольд і Дір. Достовірним є факт хрещення княгині Ольги у 958 р. Але вирішальним для процесу християнізації нашої країни було введення цієї релігії як державної в 988-990 рр.

Спочатку князь Володимир зробив спробу модернізації язичництва, спробу пристосувати його до потреб централізованої держави. Язичницькі боги на чолі з Перуном повинні були викликати у людей не тільки повагу, але і страх, символізувати волю правителя, обов'язковість його наказів, невідворотність покарання. Для цього на Старокиївській горі було створено пантеон, де, судячи з мініатюр Радзивілівського літопису, боги мали дійсно урочистий і грізний вигляд. Більш того, за переказами, Володимир відродив забутий і, очевидно, не вельми популярний звичай людських жертвоприношень, щоб надати новому культу трагічно пишного характеру: "І приносив їм жертви, називаючи їх богами, - говориться в "Повісті временних літ", - і поганилася кров'ю земля Руська і горб той". Те ж саме робилося й у Новгороді.

2. Зовнішня політика гетьманської держави Богдана Хмельницького.

В результаті Зброївського мирного договору Гетьман утримав можливість поширити свою владу на три воєводства: - Київське – Брацеславське - Чернігівське. Саме на цих землях, звільнених від влади Польщі почала формуватись Українського козацька держава Гетьманщина.

Вона була автономною у складі Річі Поспалимої і її територія поділялась на полки та сотні.

Гетьманщину очолював гетьман, який обирався Генеральною військовою радою. Гетьману допомагали здійснювати управлені державою генеральний суддя писар хорунжий. Були створена власна армія суд та фінанси.

Гетьманщенна встановила дипломатичні стосунки з Молдавією, Туреченою, Угорщиною та Кримськими ханством.

Гетьманщина була густо заселена 1,2 міл чоловік.На її території знаходилося 11 велких міст, 1800 сіл, 126 містечок. І господарському житі переважало сільське господарство,ремесло і торгівля.

В останні роки життя 1657р метою Б.Хмельницького було об’єднання в Українській державі західна українських земель, нейтралізація Криму та незалежності від Москви. Б. Хмельницький

підписав угоду про спів працю з Швецією, Білорусією, Молдовію, Трансільванію.