Причини розподілу Русі. Позитивні та негативні наслідки розпаду.

Білет№1

1. Періодизація давньої історії Укр. Та їх характеристика.

Давня іст. Укр вивчає минуле нашої батьківщини від появи

на її території первісних людей до виникнення, розквіту та падіння

перших державних об’єднань.

Давня історія поділяється на періоди:

1. Камяний вік (1мільард років тому і тривав до 4тисочолітя.до наш.ери.)

2. Мідно – бронзовий вік (4тимочолітя до н.е. тривав до 9 ст до н.е)

3. Кімерійсько-скіфо-античний вік (9ст до н.е. -3 ст. до н.е.)

4. Сармато-словяга античний вік (3 ст. до н.е. – 2 ст. наш ери)

5. Словяно-праукраїнський вік (2 ст. – 7 ст. н.е.)

Близько мільйона років тому на території сучасного Укр з’явились

перші люди які прийшли з районів Азії та Балкан цей тип людей

назвали синтропот. Близько 150 тисяч років тому з’явився новий

тип людини неандертальці (40-35 тис. років тому)

У період кам’яного віку відбувався об’єднання людей у племена

з постійним місцем проживання і появою регілійних вірувань:

1. Тотельзмська віра у спорідненість птахів, тварин і рослин.

2. Магія(анімізм)- віра існування душі у людини чи предмету.

3. Фетенізм - це віра в надприродні можливості обточуваних предметів.

2.Питання. Правобережжя та західноукраїнські землі у 18 ст.

Правобережна Україна (Волинь, Київщина, Поділля), Схід на Галичина

в цей період входили до складу Польщі. Північна Буковина (до 1774 р.)

входила до складу Молдавської держави, яка перебувала під протекторатом

Туреччини. Закарпаття входило до складу Трансільванії (Семиграддя), що

теж перебувало під протекторатом Туреччини. Але з 1687 р. ця територія

відійшла в результаті австрійсько-турецької війни до Австрії.

Правобережна Україна продовжувала бути об'єктом зазіхань з

боку Туреччини, Польщі й Росії. Піввікова боротьба за цей край

закінчилася на початку XVII ст. на користь Польщі.

Площа Правобережної України становила 160 тис. км2,

а населення у кінці XVIII ст. — 3,4 млн. У результаті

довготривалих воєн за останню чверть XVII ст. Правобережна

Україна втратила 70 % своєї людності, але вже в кінці наступного

століття тут про живало близько 3 млн. українців. Проте провідну

роль у політичному та економічному житті відігравали поляки (270 тис. осіб),

а також певною мірою євреї (200 тис).

3.питання Українське питання в міжнародній політиці наприкінці 2 світ. Війни.

Напередодні Другої світової війни роз'єднаність українських земель, їхнє перебування

у складі чотирьох держав, що мали різний соціально-політичний устрій, були важливим

дестабілізуючим чинником політичного життя Європи. Це робило українське питання

клубком серйозних супереч­ностей, а «українську карту» - серйозним козирем у

дипломатичній грі. Напередодні Другої світової війни чітко визначилися три групи

країн, зацікавлених у вирішенні українського питання. Перша група - СРСР, Польща,

Румунія, Чехословаччина - країни, до складу яких входили українські землі, їхня

основна мета - втримати вже підвладні землі й приєднати нові.

Друга група - Англія, Франція і частково США (тобто країни - творці

Версальсько-Вашингтонської системи), які своїм втручанням

у вирішення українського питання або, навпаки, дипломатичним

нейтралітетом задовольняли свої геополітичні інтереси.

Третя група - Німеччина, яка, борючись за «життєвий простір»,

претендувала на українські землі, і Угорщина, яка, будучи

невдоволеною умовами Тріанонського мирного договору

1920 р., домагалася повернення Закарпатської України,

Драматизм полягав у тому, що багатомільйонний український

народ самостійно не міг вирішити українського питання. Все

залежало від балансу інтересів різних, насамперед великих

держав і від співвідношення сил, які могли ці інтереси захистити.

 

Білет№2

1. Особливості утворення то розвитку Трипільської культури, її роль в походженні української нації.

Серед енеолітичних племен на території сучасної Укр провідне місце посідали хліборобські племена трипільської культури. Поширена на території від Верхньої Наддністрянщини і Південної Волині до Середньої Наддніпрянщини і Причорномор’я ця культура розвивалася протягом 4-3 тис. до н.е. і досягла високого, як на той час, рівня розвитку. Назву отримала від дослідженого наприкінці 5-4 ст. поселення поблизу с Трипілля на Київщині.

Утворилася трипільська культура на основі давніших місцевих культур та неолітичних культур Балкано -дунайського регіону і несла в собі традиції перших землеробських протоцивілізацій Близького Сходу та Південної Європи. В Україні виявлено понад тисячу п’яток Трипільської культури. Вони згруповані у 3-х районах: найбільше в Середній Наддністрянщині, Надпрутті та Надбужжі, менше у Наддніпрянщині.

Племена Трипійської культури жили у поселеннях, забудованих деревино-глинобитними наземними спорудами, розташованими переважно одними чи кількома концентричними колами. В основному це були родові або племінні тривалі поселення, що нараховували кілька десятків садиб. Будівлі являли собою чотирикутники правильної форми стіни і пічі іноді розмальовували. Основне заняття трипільців було землеробство(сіяли ячмінь, просо, пшеницю, вирощували садово-городні культури.)

Трипільські племена вперше на території Укр почали користуватися виробами з міді, освоїли холодне і гаряче кування і зварювання міді. Дуже високого технічного та художнього рівня досягли керамічне виробництво. Місцеві гончарі досконало володіли технікою гончарства. Свої вироби прикрашали орна митами білого, чорного, червоного й жовтого кольорів.

2. Соціально-економічний розвиток українських земель у складі Російської імперії в к. 18-п.п.19 ст.

Російська імперія була однією з найбільших у світі. Окрім величезних розмірів вона помітно відрізнялась від інших європейських держав своїм політичним устроєм. У жодній країні континенту правителі не мали такої необмеженої влади, якою користувалися царі-імператори. Ніде бюрократія не була такою деспотичною, (* У XVIII та XIX ст. українців Російської імперії, як правило, називали малоросами. Ті з них, що проживали на території Австрійської імперії, продовжували називати себе русинами.) поліція такою жорстокою, а народ таким безправним, як у Росії. У XVIII ст. в результаті реформаторської діяльності Петра 1 й Катерини II імперія далеко відійшла від примітивного й напівазіатського князівства Московського, яке дало їй початок. Вона могла похвалитися величезною армією, зорієнтованими на європейські зразки чиновництвом, що дедалі зростало, і дворянською елітою. Однак попри ці зміни російські правителі не відмовилися від самодержавства – цього основного принципу давньої московської політики, за яким царям належала абсолютна влада над усіма їхніми підданими в усіх царинах їхнього життя. Оскільки за своєю мовою й культурою українці були близько спорідненими з росіянами, то уряд незабаром став розглядати Україну як по суті російський край. Коли б в імперського урядовця хтось запитав за яким правом управляє Росія великою частиною українських земель, відповідь була б подібною до напису на медалі, викарбуваній у 1793 р. на честь Катерини II

3. Україна на 1 етапі 2 світ.війни. Приєднання західноукраїнських земель д СРСР та їх радянізація.

У 1930-х рр. політика Німеччини, Італії та Японії, які уклали «антико-мінтернівський пакт», стає агресивною. Великі держави (Англія і Франція) проводили політику «невтручання» і «умиротворення» агресора. Лідери Німеччини, Італії, Великої Британії та Франції у вересні 1938 р. уклали мюнхенську угоду про поділ Чехословаччини. У березні 1939 р. Німеччина окупувала Чехію, а Угорщина — Закарпаття. Таким чином, Німеччина поширювала свій вплив на Схід. За цих умов радянський уряд пішов на зближення з гітлерівською Німеччиною. Визначивши наступною жертвою Польщу і остерігаючись при цьому війни на два фронти, Берлін також був зацікавлений у нейтралітеті, а ще краще — в союзі з Москвою. 23 серпня 1939 р. у Москві було підписано радянсько-німецький пакт про ненапад, відомий як «пакт Молотова - Ріббентропа». Він був розрахований на 10 років. Важливим додатком до пакту був таємний протокол про поділ Європи на «сфери життєвих інтересів» між двома державами. Наслідком Мюнхенської угоди 1938 р. і пакту «Молотова - Ріббентропа» був початок 1 вересня 1939 р. Другої світової війни. Гітлерівська Німеччина напала на Польщу. 28 вересня 1939 р. радянсько-німецький воєнно-політичний союз був підтверджений договором про дружбу і кордон

Білет№3

1. Початок державотворчих традицій на території Укр(кіммерійці скіфи сармати)

Початок раннього залізного віку на території України був пов'язаний з виникненням найдавніших великих племінних союзів та рабовласницьких держав, появою писемних відомостей про південну частину українських земель. Першим народом Східної Європи, ім'я якого зафіксоване в писаних джерелах, були кіммерійці, найімовірніше, представники ірано-мовних племен. Провідною галуззю в господарстві кіммерійського суспільства, яке складалося з племен, об'єднаних у союзи на чолі з царями, було кочове скотарство. Вагомим здобутком кіммерійців було те, що вони одними з перших опанували технологію залізоробного виробництва. Вони, ведучи осідлий спосіб життя, передусім займалися землеробством. Скіфи-кочівники випасали незліченні стада худоби, пересуваючись за ними у вкритих шкірами возах. Царські скіфи — панівна верхівка, яка займалася військовою справою, збирала данину з підлеглих племен. Скіфи створили високу матеріальну культуру, яка увібрала в себе досягнення місцевих племен, передових цивілізацій Сходу, Греції, Риму. Найважливішим джерелом відомостей про скіфську культуру є поховальні пам'ятки, особливо царські кургани.

2. Соціально-економічний розвиток українських земель у складі Австрійської імперії в др.. п. 17-19ст.

Галичина, Буковина і Закарпаття наприкінці XVIII - на початку XIX ст. були найвідсталішими австрійськими провінціями. Кріпосництво заважало розвитку промисловості та сільського господарства. Велике феодальне землеволодіння було панівним у Закарпатті й Східній Галичині. На Буковині ж за відсутності панщинної системи переважала маса селян-власників (до 30%).Входячи до складу багатонаціональної Австрійської імперії, західноукраїнські землі, у свою чергу, були багатонаціональними. Поряд із представниками корінної нації - українцями, тут в різні часи оселилося чимало поляків, євреїв, угорців, німців, румунів тощо. Але українці переважали: на кінець XVIII ст. їх було 2,2 млн з 3,5 млн загального населенняХоча ці українські території існували окремим життям, та їхня доля мала багато спільного: українське населення зазнавало постійного соціального і національно-релігійного гноблення: у Східній Галичині - з боку польської шляхти, на Буковині - румунських бояр, на Закарпатті - угорських панів. Австрійська влада проводила політику онімечування українців, польські пани намагались ополячити українське населення Східної Галичини, румунські бояри прагнули румунізувати українців Буковини, а угорські-вели політику мадяризації на Закарпатті. Усі вони намагалися асимілювати українське населення, ліквідувати українську мову й українську культуру, розірвати зв'язок українського населення Західної України з Україною Наддніпрянською. У цьому полягала колоніальна політика австрійського уряду.

3. Україна на 1 етапі 2 світ війни. Приєднання західноукраїнських земель до СРСР та їх радянізація.

після першої світової війни Польщею, Румунією і Чехословаччиною. Позбавлене реального права самостійно вирішувати свою долю, воно стало закладником політичної гри, яку вели між собою великі європейські держави — Німеччина, СРСР, Великобританія, Франція, Італія. За досягнутими закулісними угодами, Закарпаття було окуповане Угорщиною, а Західна Україна, Північна Буковина, Хотинський, Акерманський та Ізмаїльський повіти Бессарабії приєднані до СРСР. Вирішальна роль у такому розподілі українських земель належала Німеччині. Гітлерівська дипломатія, намагаючись за будь-яку ціну ревізувати поверсальську систему і врахувавши складність національних відносин у Європі, використала факт перебування частини українських етнічних територій у складі кількох європейських країн і нерівноправне становище там української національної меншини як засіб тиску на їх уряди. Значно розширила такі можливості для Німеччини досягнута разом з Італією, Францією та Великобританією Мюнхенська угод. на Закарпатті і особливо в Західній Україні спекулятивні заходи нам породжували надії у частини української політичної еліти на те, що Карпатська Україна стане плацдармом для створення Великої України за рахунок приєднання в майбутньому радянської України, Галичини, Волині, Буковині то в правлячих колах Польщі, Угорщини, Румунії, СРСР, яких аж ніяк не влаштовувала подібна перспектива, дії Німеччини не могли не викликати занепокоєння. Тим більше, що проголошення автономії Закарпаття в Є часто розцінювалося як німецька ідея.

Білет№4

1. Античні міста Північного Причорномор’я Грецькі міста й селища виникли в Причорномор'ї під час Великої грецької колонізації у VIII—VI ст. до н. е. Причини виникнення колоній полягали в перенаселенні Греції, нестачі земель, придатних для хліборобства, пошуках джерел сировини (металу, лісу, солі) та ринків збуту, військовій агресії лідійців та персів, у внутрішній соціально-політичній боротьбі. Північне Причорномор'я приваблювало своїми природними багатствами і сприятливими для життя умовами: родючі землі, густі ліси, зручні гавані, великі річки, майже не заселене узбережжя. До того ж греки не зустрічали тут особливих перешкод. Першими грецькими поселеннями на півдні України стали засновані в VII ст. до н. е. у пониззі Південного Бугу на острові Березань місто Борисфен та в Буго-Дністровському лимані місто Ольвія. Пізніше в пониззі Дністра виникли Тіра, Ні копій, Офіусса, у Західному Криму — Херсонес Таврійський, Керкінітіда, Калос Лімен, на сході Криму 480 р. до н. е. постало Боспорське царство з містами Пантікапей, Фанагорія, Гермонаста, Тірітака, Кіммерік. Грецька колонія складалася із центру — поліса та сільськогосподарських округів (хори), розташованих навколо міста селищ, хуторів, окремих садиб. Місто мало чітко сплановану забудову. Існували портові, торгові, адміністративні та культові райони, що поділялися на квартали. Ремісничі квартали та житла бідняків були винесені на околицю. У центрі міста знаходилася головна площа — агора. Навколо неї розташовувались адміністративні споруди, гімнасії, крамниці. До агори прилягала священна ділянка — теменос, на якій були сконцентровані храми, вівтарі, росли священні гаї. Поряд із містом знаходився цвинтар — некрополь. Міста оточувались міцними оборонними стінами з баштами. Грецькі міста були впорядкованими, мали спеціальні гідросистеми, у яких вода подавалася керамічним водогоном.

2. Адміністративно-тереторіальний устрій Запорізької Січі в др.. п. 17ст.

3. Напад Німеччини на СРСР та доля України. Наприкінці 30-х — на початку 40-х років Україна в сталінській імперії була у становищі залежної республіки. Серед багатьох з них найпотаємнішою є дата вступу Радянського Союзу в Другу світову війну. Для того, щоб приховати правду, сталінське керівництво ввело в обіг фальшиву дату — 22 червня 1941 року. У радянській історіографії дії Червоної Армії в "передвоєнний період" офіційно іменуються терміном зміцнення безпеки західних рубежів. Та рубежі були в безпеці, коли із СРСР сусідили нейтральні держави Європи, поки не було спільних кордонів з Німеччиною, і, отже, Гітлер не міг взагалі напасти на Радянський Союз, не кажучи вже про несподіваний напад. Сталін планомірно знищив нейтральні держави Європи, установивши спільні кордони з Німеччиною. Жертвами сталінської агресії стали всі сусідні держави Європи — Польща, Фінляндія, Литва, Латвія, Естонія, Румунія, значні території яких СРСР приєднав силоміць. Попри наївні сподівання на визволення від німців, напередодні й у перші дні нападу фашистів на СРСР вони все-таки не стали їхніми прислужниками, не заплямували себе перед нащадками. Ці воїни навіки закарбували свої імена в літописі Перемоги. А велику Перемогу не можна ділити. Вона одна на всіх. Бо єдиною для всіх є ціна, сплачена кров'ю українського народу в двобої з фашизмом.

 

Білет№5

Військові дії 1941-1943рр.

Фашистські літаки бомбардували мости, залізниці, склади боєприпасів і продовольства, і цим забезпечили собі значну перевагу. У хаосі початкового етапу війни, бійці ч/а не мали змоги воювати через нестачу гвинтівок та іншої зброї.. Були випадки коли командири втрачали контроль над подіями і покидали свої війська. У листопаді 1941р в полон потрапило 3,6 млн. солдатів і офіцерів, 1,3 млн українців. 22-30,06,1941р захоплено Львів. Луцьк, Житомир, рівне… 11,07-22,093 1941р Оборона Києва...05,08-16,10-оборона Одеси.. 25 жовтня1941-4,07,1942-оборона Севастополя… 16 листопада 1942- радянські війська захопили Крим і частину Сх.Укр. 22липня 1942р- остаточна окупація територій Укр. Німецькими військами.

Білет№6

1. Проблема походження українського етносу в історичній літературі.

Вивчення історичних документів, що до походження Укр етносу розпочалось, ще з 19 ст. існують такі версії, що до походження та історичного шляху розвитку Укр народу.

1.Українські історики Маркевич та Максимович стверджують, що формування Укр русі і Білоруського розпочалось на передодні створення Київської русі

2.Корамзін і Багадін вважали, що Укр і білоруси відокремились від російської народності.

3.В 50-80х роках 20 ст. радянські історики доводили теорію існування давньоруської єдиної народності, з якої виділялись три народи після розпаду Київської держави.

Етапи походження Укр етносу:

1. 5-9 тис. до нашої ери і закінчилося 10 ст. до н.е. першопочатки Укр етносу (трипільська культура)

2. 10-3 ст. до н.е. відокремлення від індоєвропейської спілки.

3. 3-2 ст. н.е. розвиток слов’янського етносу

4. 2-7 ст. н.е. виникнення перших державних об’єднань.

5. 7-9 ст. н. е. завершення формування Укр етносу.

2. Переяслівська рада 1654р. Березневі статті.

Протягом 1649-1653р представники гетьмана вели переговори з Москвою домовляючись про підтримку у війні з Польщею.

У грудні з Москви до України прибуло посольство очолене бойаринами для укріплення спеціальної угоди.

8 січення 1654 р на народній раді у Переяславі прийнято рішення про об’єднання Укр з Росією

Березневі статі:

1. Укр. зберігала територіальну самостійність та політичну владу.

2. Фінансова самостійність та незалежність.

Білет№7

1. передумови та прийняття християнства київською державою.

У Х ст. християнство стало панівною релігією в Європі. На Русі про християнство також було відомо задовго до релігійних реформ Володимира Великого: християнами були Аскольд і Дір. Достовірним є факт хрещення княгині Ольги у 958 р. Але вирішальним для процесу християнізації нашої країни було введення цієї релігії як державної в 988-990 рр.

Спочатку князь Володимир зробив спробу модернізації язичництва, спробу пристосувати його до потреб централізованої держави. Язичницькі боги на чолі з Перуном повинні були викликати у людей не тільки повагу, але і страх, символізувати волю правителя, обов'язковість його наказів, невідворотність покарання. Для цього на Старокиївській горі було створено пантеон, де, судячи з мініатюр Радзивілівського літопису, боги мали дійсно урочистий і грізний вигляд. Більш того, за переказами, Володимир відродив забутий і, очевидно, не вельми популярний звичай людських жертвоприношень, щоб надати новому культу трагічно пишного характеру: "І приносив їм жертви, називаючи їх богами, - говориться в "Повісті временних літ", - і поганилася кров'ю земля Руська і горб той". Те ж саме робилося й у Новгороді.

2. Зовнішня політика гетьманської держави Богдана Хмельницького.

В результаті Зброївського мирного договору Гетьман утримав можливість поширити свою владу на три воєводства: - Київське – Брацеславське - Чернігівське. Саме на цих землях, звільнених від влади Польщі почала формуватись Українського козацька держава Гетьманщина.

Вона була автономною у складі Річі Поспалимої і її територія поділялась на полки та сотні.

Гетьманщину очолював гетьман, який обирався Генеральною військовою радою. Гетьману допомагали здійснювати управлені державою генеральний суддя писар хорунжий. Були створена власна армія суд та фінанси.

Гетьманщенна встановила дипломатичні стосунки з Молдавією, Туреченою, Угорщиною та Кримськими ханством.

Гетьманщина була густо заселена 1,2 міл чоловік.На її території знаходилося 11 велких міст, 1800 сіл, 126 містечок. І господарському житі переважало сільське господарство,ремесло і торгівля.

В останні роки життя 1657р метою Б.Хмельницького було об’єднання в Українській державі західна українських земель, нейтралізація Криму та незалежності від Москви. Б. Хмельницький

підписав угоду про спів працю з Швецією, Білорусією, Молдовію, Трансільванію.

Білет№8

1. Утворення київської держави та її розвиток за перших князів.

Утворення держави Київська Русь літописна традиція пов'язує з іменем князя Олега. Відомості про Олега у більшості є легендарними, а не історично достовірними. Залишається незрозумілим, чи належав він до династії Рюриковичів. З літописів відомо, що у 882 р. Олег силою підкорив Київ, вбивши київських князів Аскольда та Діра. Тим самим він об'єднав два державотворчі центри у Східній Європі: Славію (Ладога, Новгород) і Київ. Ці міста були головними на торговельному шляху з "варягів у греки". Заволодівши Києвом, він намагався поширити свою владу на сусідні племена: сіверян, древлян, уличів, тіверців, кривичів, радимичів, словен. Поширивши владу на ці території (тобто право на збір данини), він увійшов у конфлікт з хозарами, які не бажали мати сильного противника на своїх кордонах і втрачати джерело надходження невільників і прибутків від транзитної торгівлі. Війна Олега з хозарами скінчилась тим, що він погромив їхні порти на Каспії. З метою закріпитись у Києві і домогтись міжнародного визнання, він здійснив походи на Константинополь (907, 911 pp.) і уклав вигідні торговельні угоди.Після смерті Олега київський престол перейшов до сина Рюрика Ігоря (912—945), який народився 875 р. У 903 р. Ігор одружується на псковитянці Ользі. Як і його попередники, він стверджував свою владу, здійснюючи походи на сусідні племена, Візантію, проти хозар. Але його успіхи були мінімальними. Ствердивши свою владу в сусідніх племенах, він після двох невдалих походів проти Візантії (941, 944 pp.) змушений був укласти з нею невигідну торговельну угоду. Пограбувавши багаті волзькі міста хозар, він при збиранні данини з підвладних племен (древлян) потрапив у засідку і загинув. Древляни, що повстали проти Ігоря, були невдоволені прагненнями князя зібрати подвійну данину.Ставши на престол по смерті свого чоловіка Ігоря, Ольга (945—964 pp.) виявилась гнучким розумним політиком. Конфлікт з древлянами виявив всю недосконалість управління державою. Помстившись древлянам (Ольга наказала спалити їхнє місто Іскоростень) і тим самим засвідчивши свою владу, вона провела реформи, спрямовані на запобігання таких конфліктів у майбутньому. Княгиня Ольга впорядкувала систему збирання данини (створювались спеціальні укріплені пункти (становища), на яких представники княгині приймали данину за визначеними розмірами — "уроками"). Тим самим вона заклала основи у створенні державного апарату. У ключових містах держави влаштовувались спеціальні опорні пункти, де зосереджувалась адміністративна і судова влада княгині.На відміну від своїх попередників, княгиня Ольга зовнішньополітичні проблеми намагалась вирішувати мирними засобами. Так, у 957 р. уперше в історії Київської Русі відбувся офіційний візит — княгині Ольги - до столиці Візантійської імперії Константинополя.Візантійський імператор Костянтин Багрянородний у творі "Про церемонії" дав опис цього візиту. У Царгороді (Константинополі) Ольга прийняла хрещення, ймовірно, вдруге.

2. Кирило-Мефіївське братство як перша українська політична організація.

Кирило-Мефодіївське братство було першою українською політичною організацією,засновано було у Києві 1846р.До товариства входили молоді представники української інтелігенції но чолі з істориком Київського університету Миколою Костомаровим, Василем Білозсрським, Миколою Гулаком. Пізніше до них приєдналися Куліш і Шевченко. То був цвіт тогочасної інтелігенції, більшість з них були викладачами або студентами віком 19-30р. Нелегальна політична організація була названа на честь на словянських просвітників Кирила і Мефодія. Найважливіші положення програми викладені у творі «Книга буття укр..нарду». Від Кирило-Мефодіївського товариства починає свою історію укр.. політичний рух. Братство існувало не довго. На початку 1847р члени товариства були заарештовані. Кирило-Мефодівське братство було першою в історії Укр нелегальною антикріпатською політичною організацією, яка ставила за мету національне і соціальне визволення укр…нарду, возєднання його в єдиний соборній державі з одно часним створенням федерації слов’янських кран.

3. Етапи визволення Укр. від нацистської окупації та відновлення радянської влади.

Січень-лютий 1944р.

1.Житомерсько-Бердичивська окупація

2. Корсунь-Швецька операція

3. Наступ на рівненсько-луцькому напрямку.

4. Нікопольсько-Криворізька операція.

Березень - травень 1944р

1.Проскурівсько-Чернівецька операція

2.Уманська - Ботошанська операція

3.Одеська операція

4.Визволення Криму

Липень – жовтень 1944р

1.Бої на раваруському і львівському напрямках

2. Львівська – Сандомирська операція

3. Ясько - Кишинівська операція

4.Карпацько – Ужгородська операція

Білет№9

УРСР у перші повоєнні роки.

Основні напрями програми відбудови були викладені в законі про п’ятирічний план на 1946—1950 рр., ухваленому в серпні 1946 р. VIII сесією Верховної Ради УРСР. Особлива увага приділялась відродженню важкої промисловості і залізничного транспорту, вугільної промисловості республіки. Обсяг капіталовкладень на п'ятирічку становив понад 65 млрд. карбованців, що перевищувало рівень капіталовкладень у народне господарство Радянського Союзу в першій п'ятирічці. У 1945-1946 рр. Україна одержала устаткування десятків заводів, демонтованих у радянській зоні окупації Німеччини. Почало прибувати й устаткування деяких підприємств, евакуйованих свого часу з України. До кінця 1945 р. було відновлено близько третини довоєнного індустріального виробництва республіки. У перший післявоєнний рік в основному завершилося переведення виробництва на випуск мирної продукції.Промисловий розвиток відбувався в умовах зовнішньої ізоляції, за відсутності внутрішнього ринку засобів виробництва. І все ж таки післявоєнна п'ятирічка була виконана достроково, а промислове виробництво в Україні зросло на 15 % порівняно з 1940 р.Відбудова промисловості відбувалася виключно за рахунок зусиль населення і примусових заходів уряду щодо нього. Знову вводилася примусова трудова повинність. 1947 р. була проведена грошова реформа, що мала на меті примусове вилучення коштів у населення на відбудову промисловості.

Білет№10

Білет№11

1. Іноземна експедиція на українській землі 14-15 ст.

З 14 ст. Укр території стали центром уваги для держав які вели активну зовнішню політику: Литва, Польща, Москва держава, Молдова, отуречена.

Активну зовнішню політику почала проводити Литва – феодальна держава що існувала на частині території сучасного листи і білорусі х 13 по 14 ст.

До складу Литовського князівства увійшли такі Укр землі – Київська, переяславська, чернігівська, Волинь і Поділля.

Причини швидкого завоювання:

1.Нечинили насильства, зберігали існуючі традиції.

2. Проводили ліберальну соціально економічну політику.

3. Не ліквідували місцеві адміністрацію і не заборонили православну віру.

З кінця 14 ст. Польща починає захоплювати Галичину та Волинські землі і, скористалися послабленням Литви прагне знею об’єднатися.

У 1385 р обидва князівства об’єдналися за умови шлюбу Королеви Ядвіги і литовського Князя Ягайла Умова шлюбом стала кримська унія підписана на таких умовах:

1.Ягайло одночасно стає королем Польщі.

2. У Литві запроваджено католицьку віру.

3. Князівство литовське приєдналося до Польщі.

Білет№12

1. Особливості утворення Галицько-Волинської держави та її розвиток.

Утворення Галицько-Волинської держави та приєднання до неї Києва стало подією великої історичної ваги. Недаремно літописець називав Романа великим князем, “царем на Русі”, “самодержцем всея Русі”, причому термін “самодержець” вперше в літописі вжито щодо нього.

Зі смертю Романа Мстиславовича в 1205 році розпочинається новий виток розбрату, чвар, князівсько-боярських міжусобиць, який, зрештою завершився у 1238 році черговим об’єднанням Галичини та Волині і утвердженням його в місті Києві. Ці події пов’язані з іменем сина Романа Мстиславовича — Данила Галицького. Саме йому вдалося створити державу, яка викликала повагу з боку західноєвропейських правителів і обережність у войовничого протектора — Золотої Орди.

2.У ніверсали Центральної Ради ти їх значення.

Універсали центральної влади:

1.Універсал виданий 10.06.1917р

Зміст:проголошення автономії України, створення Укр державної скарбниці за рахунок податків з населення,необхідність розробки закону про землю.

2.Універсал:03.07.1917р

Зміст:універсалу доповнювався обіцянкою поповнити склад центральної ради представником менших меншин. Центральна рада відмовилася від самочинного проголошення автономії та формування українського війська без згоди тимчасового уряду.

3.Універсал: 07.11.1917р.

Зміст:підтримка мирних договорів для швидкого закінчення війни, проголошення демократичних прав і свобод.

4.Універсал: 09.01.1918р

Зміст: проголошення УНР незалежного самостійного державою, яка бажає жити з усіма сусідніми державами мирно. Проголошення програми соціально економічних перетворень.

 

Білет№13

Білет№14

Білет№15

Білет№16

Білет№17

Білет№18

1. Гетьманування І.Мазепи та його наступників.

З 1687-1708 р. гетьман Укр був І.Мазепа

Основна мета діяльності:

1.Створити незалежну Українську державу.

2.Відродити Укр культуру.

3.Замінити владу Гетьмана, обмежити владу

Мазепа довгий час вважали зрадником, через те, що він у 1708р уклав союз з швецьким Королем Карлом 7., заручившись його обіцянкою, що в разі перемоги Швеції у війні проти Росії, вона надасть Укр незалежність.

Полтавська битва яка відбулась у 1709р шведи програли і Мазепа змушений був відступити з Швецьким Королем, але не поодалік від містечка Бендери 70-ти річний Мазепа помер.

Білет№19

Білет№20.

1. Початок обмеження російським самодержавством автономії України і остаточна ліквідація Гетьманщини.

З 1708-1722р при Гетьмані постійно перебував царський намісник. До гетьманщини направлено два російських полки. На посаду полковників і сотників призначили тепер лише російських дворян. У 1722 р створено малоросійську колегію.

Білет№21

Білет№22

Білет№23

Декабриський рух в Україні.

Декабристський рух в Україні — це діяльність таємних організацій декабристів в Україні: Союзу благоденства, Південного товариства і Товариства об'єднаних слов'ян та події, пов'язані з повстанням Чернігівського полку. Україна поряд із Санкт-Петербургом стала основною територією поширення декабристського руху. Ядром декабристського руху в Україні стало Правобережжя. Тут була розквартирована друга армія, офіцери якої служили в Західній Європі під час наполеонівських воєн.У найбільш активних формах діяльність декабристів здійснювалась на території нинішніх Полтавської, Вінницької, Київської, Черкаської і Житомирської областей. Найбільш переконливим підтвердженням зв'язку декабристського руху з Україною є не проживання або служба окремих декабристів, а діяльність декабристських організацій. В Україні, де були розквартировані російські війська, перебувало на службі багато опозиційно налаштованих офіцерів — членів таємних товариств. В 1818 році після прибуття на службу до Києва генерала М. Орлова місто стає центром ділових зустрічей членів Союзу благоденства. У Тульчині існувала філія московського Союзу благоденства. Після ліквідації Союзу благоденства в 1821 році більшість його членів не припинила політичної діяльності. У березні 1821 року Тульчинська управа ухвалила рішення про створення нової організації, яка була названа Південним товариством Декабри́сти — перші російські дворяни-революціонери, які 14 (26) грудня 1825 року збройною силою прагнули встановити в Росії конституційний лад.Вони боролися за повалення царату та скасування кріпацтва. Основні гасла декабристів були гаслами буржуазної революції, яка змітає феодалізм і дає можливість розвинутися капіталістичному ладу. Особливістю російського історичного розвитку було те, що почин у боротьбі проти феодалізму взяли на себе революціонери з дворян.

Білет№24

Білет№25

Криза влади і вибори 1994р.

Причини виборів:

1)загострення відносин між президентом і ВР.

2)наростання економічної кризи (безробіття, інфляція, борги за зарплату)

3)невдоволення населення, погіршення умов життя.

11 травня 1994р нова ВР розпочала першу сесію.

Склад ВР:комуністична партія 25%; народний рух 5,9%, безпартійні 55,6%.

У червні 1994р. відбулися вибори президента. Було 7 кандидатів, у другий тур вийшло 2. У другому турі переміг Леонід Кучма.

Білет№26

Білет№27

Білет№28

Білет№29

Білет№30

1. Проголошення ЗУНР. Акт злуки УНР і ЗУНР.

Вже через місяць після Листопадового зриву, 1 грудня 1918 р., у Фастові укладено попередній договір між Радою державних секретарів ЗУНР і Директорією УНР про «злуку обох українських держав в одну державну одиницю». На засіданні 3 січня 1919 р. Українська Національна Рада в Станіславі, куди переїхав весь апарат уряду, одностайно прийняла ухвалу про об'єднання ЗУНР та УНР. Зокрема, в ухвалі Національної Ради зазначалося: «Українська Національна Рада, виконуючи право самовизначення українського народу, проголошує торжественно з'єднання... ЗУНР і УНР в одну однопільну суверенну Народну Республіку». День 22 січня 1919 р. був одним із найпре