Тема 6 Зовнішньоекономічна діяльність. Міжнародний договір купівлі-продажу (розрахована на 2 семінарські заняття)

Заняття 1 Зовнішньоекономічна діяльність

1.Поняття, ознаки, принципи та методи зовнішньоекономічної діяльності.

2.Суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності

3.Види зовнішньоекономічної діяльності

4.Зовнішньоекономічний договір (контракт): поняття, ознаки, форма, особливості щодо укладення

5.Характеристика колізійних прив’язок які можуть застосовуватися до правовідносин в сфері ЗЕД

Заняття 2 Міжнародний договір купівлі-продажу

1.Поняття та правова природа договору міжнародної купівлі-продажу.

2.Сторони, форма та порядок укладення договору міжнародної купівлі-продажу

3.Зміст договору міжнародної купівлі-продажу.

4.Загальна характеристика Віденської конвенції про міжнародний договір купівлі-продажу (1980р):

-сфера дії договору міжнародної купівлі-продажу;

-укладення договору міжнародної купівлі-продажу (вимоги, що ставляться до оферти та акцепту);

-зміст договору міжнародної купівлі-продажу;

-засоби правового захисту покупця та продавця за договору міжнародної купівлі-продажу;

-розірвання договору міжнародної купівлі-продажу;

-відповідальність сторін за договором міжнародної купівлі-продажу;

-фарс мажорні обставини та умови яким вони повинні відповідати.

5. Загальна характеристика правила ІНКОТЕРМС – в редакції 2010 року.

 

Завдання.

1. Бельгійська фірма “Пусс” і українське підприємство “Рош” уклали договір міжнародної купівлі-продажу, в якому передбачили взаємні права і обов’язки. В процесі виконання договору виникли сумніви в бельгійської сторони щодо дійсності укладеного договору, оскільки сторінки, на яких містився текст, не були парафовані.

Дайте аналіз ситуації з позицій українського законодавства.

2. Між українським АТ “Антрацит” і чеською фірмою був укладений договір міжнародної купівлі-продажу. З українського боку договір був підписаний однією особою – головою правління АТ. Чеська фірма, в процесі виконання договору обома сторонами, звернулася з позовом про визнання його недійсним, оскільки, на її думку, він укладений з порушенням законодавства України щодо порядку підписання зовнішньоекономічних договорів (контрактів).

Дайте правовий аналіз.

3. У Віденській конвенції про міжнародний договір купівлі-продажу вживаються такі терміни:

· розумний строк (ст.18)

· акцепт, що запізнився (ст.21)

· істотне порушення договору (ст.25).

· додаткові збитки (ст.75)

Дайте тлумачення перелічених категорій.

4. Гамбургзька фірма продала лондонській торговій фірмі 1000 тон масла. В договорі міститься умова про застосування німецького права і встановлена підсудність німецькому суду. В ряді умов договору є посилання на норми НЦУ, які передбачали відповідальність продавця за недоліки проданого товару. Коли спір розглядався в німецькому суді в Гамбурзі, англійська фірма заявила, що до договору має застосовуватися Віденська конвенція 1980 року.

Проаналізуйте ситуацію. Як на вашу думку чи може бути застосовною до даних відносин Віденська конвенція 1980 року? Як вирішити спір?

5. ЗАТ “Закарпатвино” уклало договір купівлі-продажу скляного посуду з угорською фірмою. Оскільки на момент укладення угоди сторони не змогли домовитись щодо ціни товару, відповідна умова не була включена до договору.

В день, коли товар повинен був надійти українському контрагенту, останній одержав повідомлення з Угорщини про те, що угорська фірма не вважає себе зобов’язаною доставляти скляний посуд на Україну. Відмова мотивувалась відсутністю згоди щодо ціни, яка за українським законодавством є істотною умовою договору купівлі-продажу. Оскільки не було досягнуто згоди щодо істотної умови, то договір слід вважати не укладеним.

ЗАТ “Закарпатвино” звернулося з позовом до Міжнародного комерційного арбітражу при Торгово-промисловій палаті України.

Яке рішення прийме суд і який порядок його виконання?

6. Австрійська фірма «Вегас» уклала договір купівлі-продажу з українською фірмою «Агро» про поставку 7 тон помідорів вищого ґатунку з метою їх переробки та виготовлення томатної пасти та кетчупу. Обов’язок щодо поставки покладено на українську фірму згідно умов договору. Продукція мала поставлятися залізницею обов’язок по очистці вагонів продавець взяв на себе. Продукція була відправлена і прибула вчасно. Австрійська фірма отримавши товар та провіривши його огляд на якість (виявилося, що після проведення експертизи на якість помідорів, вони містили домішки шкідливих речовин, випари яких ввібрали в себе від вагонів, де перед тим перевозили хімічні речовини. Вагони де перевозилися помідори як з’ясувалося не були належним чином прибрані) відмовилася оплачувати за них та звернулася в український суд з вимогою відшкодування збитків. Українська фірма подала зустрічний позов про відшкодування шкоди та оплатити за поставлений товар.

Вирішіть спір.

7.З метою відзначити ювілей свого чоловіка Грейса (громадянин Німеччини) його дружина замовила в агентстві «Рестур» трьохденну поїздку до м.Києва з метою відвідати балет «Лебедине озеро» та історичні місця Києва. Їх зустріли відповідно до умов договору в аеропорті Бориспіль та поселили в готель «Київ». Проте коли подружжя звернулося за білетами в бюро обслуговування готелю виявилося, що квитків на балет не має, оскільки труппа театру дає гастролі в Москві. У зв’язку із цим подружжя вирішило повернутися до Німеччини та подати позов на агентство «Рестур» про відшкодування як матеріальної так і моральної шкоди.

Право якої держави повинно застосовуватися з питань відшкодування майнової та моральної шкоди: чи право місця укладення договору чи право держави заподіяння шкоди? Проаналізуйте Німецьке цивільне уложення та національне законодавство з цих питань.

Джерела правового регулювання:

1. Віденська конвенція про право міжнародних договорів 1969р. // Відомості Верховної Ради Української РСР. -1986. - N 17. - Ст.343.

2. Віденська конвенція про правонаступництво держав стосовно договорів від 23 серпня 1978 року // Відомості Верховної Ради України. -1992. - N 41. - Ст.601.

3. Гаагська конвенція про право, що застосовується до договорів міжнародної купівлі-продажу товарів (22грудня 1986р.) // Міжнародне приватне право. Т1, К.: Port-Royal,1999.

4. Господарський кодекс України від 16.01.2003р. // Відомості Верховної Ради України, № 18-22, ст.144.

5. Декрет Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року “Про систему валютного регулювання і контролю” // Відомості Верховної Ради України, 1993, N 17, ст.184.

6. Закон України від 16 травня 1991 року “Про зовнішньоекономічну діяльність” // Відомості Верховної Ради України, 1991, N 29, ст.377

7. Закон України від 19 березня 1996 року “Про режим іноземного інвестування” //Відомості Верховної Ради України.-1996, N 19, ст.80

8. Закон України від 23 червня 2005 року “Про міжнародне приватне право” // Відомості Верховної Ради України.-2005, N 32, ст.422

9. Закон України від 24 лютого 1994 року “Про міжнародний комерційний арбітраж”// Відомості Верховної Ради України.-1994, N 25, ст.198

10. Закон України від 29 червня 2004 року “Про міжнародні договори України” // Відомості Верховної Ради України, 2004, N 50, ст.540

11. Закон України від23 вересня 1994 року “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” // Відомості Верховної Ради України, 1994, N 40, ст.364.

12. Конвенція ООН (Віденська) про договори міжнародної купівлі-продажу товарів 1980 року.// Международное частное право: Учебное пособие / под ред. Задыхайла Д.В.,-Х.: Фирма “Консум”, 1998.-752с.; Міжнародне приватне право. Т1, К.: Port-Royal,1999.

13. Конвенція про позовну давність у міжнародній купівлі-продажу товарів 1974 року (із наступними змінами в 1980 році). // Международное частное право: Учебное пособие / под ред. Задыхайла Д.В.,-Х.: Фирма “Консум”, 1998.-752с.; Міжнародне приватне право. Т1, К.: Port-Royal,1999.

14. Конвенція про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах // Мінськ 22 січня 1993 року Закон України “Про ратифікацію Конвенції про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах” // Відомості Верховної Ради України.- 1994, N 46, ст.417

15. Конституція України від 28 червня 1996 року// Відомості Верховної Ради України.- 1996.-№30.- ст.141

16. Наказ Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 6 вересня 2001 року №201 “Про затвердження Положення про форму зовнішньоекономічних договорів (контрактів) ”// Офіційний вісник України., 2001 р.,№39, стор. 158, стаття 1784.

17. Офіційні правила тлумачення торговельних термінів (ІНКОТЕРМС) в ред.2010 року

18. Постанова Правління НБУ від 12 листопада 2003 року №492 “Про затвердження Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах”.// Офіційний вісник України.-2003 р., №51, стор.316, стаття 2707.

19. Постанова Правління НБУ від 27 травня 2008 року №148 “Про переміщення готівки і банківських металів через митний кордон України” // Офіційний вісник України., 2008 р., №43, стор 124, стаття1430

20. Статут Гаазької конференції з міжнародного приватного права //Набув чинності 15 липня 1955 року, Закон України “Про прийняття Статуту Гаазької конференції з міжнародного приватного права //Відомості Верховної Ради України, 2003, N 30, ст.250

21. Указ Президента України від 4 жовтня 1994 року “Про застосування Міжнародних правил інтерпритації комерційних термінів” // Голос України.- 1994.- 12 жовтня.

22. Цивільний кодекс України від 16.01.2003р. // Відомості Верховної Ради України ВВР. 2003. № 40-44. ст.356.

 

Література:

1. Аверьянов В. и др. Юридическая памятка участнику внешнеэкономической деятельности в Украине. К.: Либідь. 1992.

2. Венская конвенція о договорах международной купле-продажи товаров. Комментарий.-М.: Юридическая література, 1994г.

3.Галущенко В.Г. Питання міжнародного приватного права у міжнародних договорах України про правову допомогу. - К.: “Юстиніан”, 2005.-472с.

4. Гражданское и торговое право капиталистических стран. Под ред. Е.Васильева. М.: Междунар. отношения, 1993.

5. Жданов А. Практическое руководство по внешнеэкономической деятельности. –СПб: Питер,2001.-224с.

6.Зыкин И.С. Договор во внешнеэкономической деятельности.-М.: Международ.отношения, 1990.

7.Контрактное право. В 3 томах. Под ред. Г. Петровой М.: Юрид лит. 1992.

8. Коссак В.М. Застосування Віденської конвенції про міжнародний договір купівлі-продажу в національному законодавстві України // Український часопис міжнародного права.-1994.-№1.- С.131-139.

9. Коссак В.М. Відповідальність учасників зовнішньоекономічної діяльності// Львівський економічно-біржовий вісник. 1993. №4.

10. Коссак В.М. Концептуальні проблеми державного регулювання інвестиційної та зовнішньоекономічної діяльності// Державність. 1994. №1-2.

11. Коссак В.М. Правові засади ведення зовнішньоекономічної діяльності в Україні//Правове забезпечення зовнішньоекономічних зв'язків підприємств України з підприємствами Польщі, Білорусії та США. Луцьк, 1999р.

12. Коссак В.М. Проблеми адаптації зобов'язального права України до вимог ЄС.// Сучасні проблеми адаптації цивільного законодавства до стандартів Європейського Союзу: Матеріали І Міжнародної науково-методичної конференції. - Львів, 2006. - Вип.1. – С. 236-242

13. Kossak V. Haftung aus Verschulden beim Vertragsabschluss in der Ukraine // Haftung aus Verschulden beim Vertragsabschluss in Zentral - und Ostreuropa. - Wien, Manzsche Verlags - und Universitatsbuchhandlung, 2012. - S. 109-113.

14. Кох Х., Магнус У., Винклер фон Моренфельс П. Международное частное право и сравнительное правовидение. – М.:Международные отношения, 2003.- 480с.

15. Лукашук И.И. Современное право международных договоров Т2 (в 2 томах).- М.: Волтерс Клувер,2006.-496с.

16. Луць В.В. Контракти у підприємницькій діяльності. К. Юрінком Інтер. 1999.

17. Мамутов В., Чувпило О. Господарче право зарубіжних країн. К.: Ділова Україна. 1996.

18. Международные валютно-кредитные и финансовые отношения // Под ред. Л.Н. Красавиной.- М.: Финансы и статистика, 1994.- 592с.

19. Международные конвенции и соглашения по внешнеэкономической деятельности.- М.: Экономисть, 2008.-1152с.

20. Мережко А.А. Договор в часном праве. – К., 2003.-176с.

21. Мілаш В. Договірна правосуб'єктність сторін зовнішньоекономічного договору // Право України.-2004.-№6.-С.39-42.

22. Николюкин С. В. Внешнеторговые сделки и обычаи в международном коммерческом обороте. - М.: Юрлитинформ, 2009.-224с.

23. Поєдинок В.В. Правове регулювання зовнішньоекономічної діяльності. – К.: Юрінком Інтер, 2006.- 288с.

24. Правовий прогрес через порівняльне право: проблеми розбудови комерційного законодавства України на тлі досвіду США. В 4 книгах. Під ред. П.Мартиненка, В.Коссака та ін. К. 1993.

25. Принципы международных коммерческих договоров УНИДРУА-2004. М.: Статут, 2006.-735с.

26. Розенберг М.Г. Заключение договора международной купли-продажи. М. 1991.

27. Шмиттгофф К. Экспорт: право и практика международной торговли. М.: Юрид. лит. 1993.

Тема 6

Міжнародні перевезення

 

1.Поняття та види міжнародних перевезень.

2.Загальна характеристика міжнародних перевезень залізничним транспортом.

3.Загальна характеристика міжнародних автомобільних перевезень.

4.Загальна характеристика міжнародних морських та річкових перевезень.

5.Загальна характеристика міжнародних повітряних перевезень.

 

 

Завдання.

1. Дайте характеристику коносаменту. Складіть коносамент використовуючи положення. Конвенції ООН про морське перевезення вантажів від 30 березня 1978р. і Кодекс торговельного мореплавства України.

2. При завантаженні вантажу на контейнеровоз “Калькутта”, термін якого тривав 5 днів, вантажовідправник зажадав від перевізника коносамент на вантаж, прийнятий до перевозки. Перевізник відмовив, мотивуючи це тим, що коносамент видається після завантаження всього вантажу на борт судна.

Дайте правовий аналіз ситуації.

3. За договором міжнародної перевозки вантажу автомобілем, укладеним 1 вересня 2000р., перевізник вантажу зобов’язався доставити вантаж до 1 жовтня 2000р. Станом на 10 листопада 2000р. вантаж доставлений не був. Коли закінчується строк позовної давності для пред’явлення позову? Чи зміниться строк позовної давності, якщо б термін доставки вантажу не був визначений. До взаємовідносин сторін застосовується Конвенція про договір міжнародної дорожньої перевозки вантажів 1956р.

4. Громадянину М., який виконував трудові обов’язки за кордоном, після прибуття в аеропорт призначення не був виданий багаж. Виявилось, що під час пересадки в аеропорті Франкфурт-на-Майні багаж випадково направили в іншу країну. Після прибуття багажу в Бориспіль М. вже вдома виявив, що шов валізи розпорений. Оскільки М. перебував у відпустці і готувався від’їжджати на море, він не пред’явив претензій до перевізника. Після закінчення відпустки М. відбув за кордон до місця служби, залишивши довіреність на пред’явлення позову та вчинення інших процесуальних дій іншій особі. Через хворобу повіреного позов про відшкодування заподіяної шкоди був пред’явлений в Бориспільський міський суд лише через 14 місяців.

Чи підлягає позов задоволенню?

 

Джерела правового регулювання:

 

1. Афінська конвенція про перевезення морем пасажирів та їх багажу, 13 грудня 1974 р. // Міжнародне приватне право. Т1, К.: Port-Royal,1999.

2. Бернська конвенція про міжнародні залізничні перевезення КОТІФ, 9 травня 1980 р. // Міжнародне приватне право. Т1, К.: Port-Royal,1999.

3. Варшавська конвенція для уніфікації деяких правил стосовно міжнародних повітряних перевезень, 1929 рік. // Міжнародне приватне право. Т1, К.: Port-Royal,1999.

4. Господарський кодекс України від 16.01.2003р. // ВВР, № 18-22, ст.144.

5. Женевська конвенція про договір міжнародного перевезення вантажів (КДПВ), 19 травня 1956 р. // Міжнародне приватне право. Т1, К.: Port-Royal,1999.

6. Женевська конвенція про цивільну відповідальність за шкоду, заподіяну при перевезення небезпечних вантажів автомобільним, залізничним та внутрішнім водним транспортом, 1 лютого 1990 р. // Гуреев С.А., Копылов М.А. Международное транспортное право. Сборник международно правовых актов.М., 1987.

7. Закон України “Про залізничний транспорт” від 4 липня 1996 року // ВВР. 1996. №40. Ст.183.

8. Закон України “Про транспорт” від 10 листопада 1994 року // ВВР. 1994. №51. Ст. 446.

9. Закон України від 23 червня 2005 року “Про міжнародне приватне право” // Відомості Верховної Ради України.-2005, N 32, ст.422

10. Закон України від 5 квітня 2001 року “Про автомобільний транспорт” (в редакції 2006 року) // Відомості Верховної Ради України, 2001, №22, ст.105.

11. Кодекс торгового мореплавства України // ВВР. 1995. №47-52. Ст.349.

12. Конвенція ООН про міжнародні змішані перевезення вантажів, 24 травня 1980 р. // Гуреев С.А., Копылов М.А. Международное транспортное право. Сборник международно правовых актов.М., 1987.

13. Конвенція про договори міжнародного дорожнього перевезення вантажів автомобільним транспортом (Женева, 1956р.) // Міжнародне приватне право. Т1, К.: Port-Royal,1999.

14. Конвенція про міжнародні автомобільні перевезення пасажирів та їх багажу, 9 жовтня 1997 р. // Гуреев С.А., Копылов М.А. Международное транспортное право. Сборник международно правовых актов.М., 1987.

15. Міжнародна конвенція ООН про морське перевезення вантажів, 31 березня 1978 р. // Гуреев С.А., Копылов М.А. Международное транспортное право. Сборник международно правовых актов.М., 1987.

16. Міжнародна конвенція про уніфікацію деяких правил про коносамент, 25 серпня 1924 р. (Гаага). // Гуреев С.А., Копылов М.А. Международное транспортное право. Сборник международно правовых актов.М., 1987.

17. Повітряний кодекс України // Відомості Верховної Ради України.2011. № 48-49 ст.536.

18. Порядок і умови перевезень пасажирів та багажу автомобільним транспортом // Затв. наказом Міністерства транспорту України від 21 січня 1998 року; //Офіційний вісник України. 1998. №17.

19. Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні // Затв. наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року; Офіційний вісник України. 1998. №8.

20. Наказ Міністерства транспорту та зв’язку України від 27.12.2006 N 1196 «Про затвердження Правил перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України // Офіційний вісник України., 2007 р., №26, стор51, стаття 1065.

21. Статут залізниць України // Затв. постановою Кабінету Міністрів України від 6 квітня 1998 року; Офіційний вісник України. 1998. №14.

22. Указ Президента “Про запровадження ліцензування діяльності господарюючих суб’єктів у сфері природних монополій” від 17 листопада 1998 року // Урядовий кур’єр. 1998, 19 листопада.

23. Цивільний кодекс України від 16.01.2003р. // ВВР. 2003. № 40-44. ст.356.

24. Чиказька конвенція про міжнародну цивільну авіацію, 7 грудня 1944 р. // Міжнародне приватне право. Т1, К.: Port-Royal,1999.

Література:

 

1. Гуреев С.А., Копылов М.Н. Международное транспортное право. М., 1987.

2. Демиденко В.В. и др. Морское право Украины. – Одесса.: АО БАХВА, 1996.

3. Демиденко В.В. Міжнародно-правова основа національного морського права України (теоретичні аспекти). – Одеса.: АТ БАХВА, 1995.

4. Садиков О.Н. Правовое регулирование международных перевозок. М.,1981.

5. Фединяк Л. Уніфікація норм міжнародних договорів про міжнародні автомобільні перевезення // Право України.-2000.-№10.-С.113-116.

6. Холопов К.В. Комментарий к Конвенции о договоре международной дорожной перевозки груза.М.,2000.

7. Холопов К.В. Международное частное транспортное право.- М.: Статут, 2010.-702с.

8. Науково-практичний коментар Цивільного кодексу України // за ред. проф. Коссака В.М., Київ, 2004.