Комітет постійних представників ради ЄС

 

Комітет постійних представників посідає особ­ливе місце серед органів, запроваджених основними документами Євросоюзу. Це пояснюється не в остан­ню чергу тим, що головною його функцією є за­безпечення постійного представництва держав-членів в Раді. Саме за допомогою Кореперу заповнюється прогалина, яка виникає у зв'язку із самою природою Ради, тобто з тимчасовим характером представництва держав-членів. Адже, внаслідок того, що рівень пред­ставників у Раді є надзвичайно високим - не нижче рівня міністрів - а ргіогі неможливо забезпечити їх постійну присутність та участь не лише в засіданнях, а й у повсякденній роботі Ради. Виходом із цієї досить непростої ситуації стало створення постійного органу на рівні послів, компетенцією якого є надзвичайно важливі та складні питання управління діяльністю Ра­ди та підготовки матеріалів до її засідань. Тобто фак­тично саме Корепер виконує всю рутинну роботу, яка забезпечує належне та безперервне функціонування Ради.

У Договорі про заснування Європейського співтовариства з вугілля та сталі — першого та одного з найважливіших Європейських Співтовариств, не бу­ло передбачено створення подібного органу, але досвід інших європейських організацій, таких як ОБСЄ, Рада Європи, довів надзвичайну ефективність подібного органу. Отже, у 1953 р. рішенням Спеціальної Ради було передбачено створення коор­динаційного комітету на рівні найвищих державних службовців держав-членів, який має відповідати за підготовку засідань Ради та вирішення завдань, що виникатимуть. Цей досвід, дійсно, виявився корисним і був закріплений у Договорі про заснування Євро­пейського співтовариства з атомної енергії та Договорі про Європейський Союз. Крім того, функції Ради по­ступово розширювались, і згодом названому органу було надано повноваження створювати спеціальні комітети представників країн-членів та визначати їх функції.

 

Способи прийняття рішень Радою ЄС

Що стосується процедури прийняття рішень у рамках Ради, то загальною тенденцією щодо голосу­вання є поступовий перехід від одностайного ухва­лення рішень до ухвалення рішень кваліфікованою більшістю.

Формально Договір про Європейський Союз пе­редбачає три способи прийняття рішень: простою більшістю, кваліфікованою більшістю та одностайно. Але на сьогодні голосування простою більшістю застосовується дуже рідко, а саме при вирішенні незначних питань технічного характеру. Також у До­говорі про заснування Європейського Співтовариства та Договорі про Європейський Союз міститься пе­релік випадків, коли обов'язковим є одностайне голо­сування.

Процедура голосування закріплена в ст. 205 Договору про заснування Європейського Спів­товариства. Тенденція переходу до голосування кваліфікованою більшістю пов'язана з тим, що саме така процедура надає значення кожному голосу країн-членів, але не дозволяє застосувати право вето, що відбувається під час одностайного прийняття рішень.

Основною ідеєю голосування кваліфікованою більшістю є розподіл відповідальності. Завдяки цьому вдається запобігти ситуації, коли, наприклад, інтереси країн "великої четвірки" переважали б над інтересами інших членів Ради. Такий розподіл голосів забезпечує прийняття рішення за умов згоди не менше восьми країн Євросоюзу.

Нині, після вступу до Євросоюзу Швеції, Австрії та Фінляндії, загальна кількість членів Ради становить 87 осіб, зокрема Австрія - 4, Бельгія - 5, Велика Бри­танія - 10, Греція - 5, Данія - З, Ірландія - З, Іспанія -X, Італія - 10, Люксембург - 2, Нідерланди - 5, Німеччина - 10, Португалія — 5, Фінляндія - З, Франція - 10, Швеція - 4.

З січня 1995 р. загальна кількість голосів, не­обхідна для прийняття актів Ради кваліфікованою більшістю, дорівнює 62. Таким чином, щоб заблокувати акт Ради, необхідно набрати не менше 26 голосів. Але впровадження системи прийняття рішен ь кваліфікованою більшістю відбувалось вельми непро­сто.

 

Комісія ЄС як головний консультативний орган

Комісія є головним консультативним органом.

Зважаючи на основні функції Комісії в самому Свросоюзі ЇЇ інколи називають "останнім оплотом єврократів", які чинять перешкоди інтересам країн-членів, втручаються у внутрішньодержавні справи. Слід зазначити, що певна невдоволеність Комісією окремих держав-членів пов'язана з тим, що саме вона покликана здійснювати контроль за виконанням рішень Євросоюзу та охороняти його спільні інтереси від власних інтересів країн, які входять до складу об'єднання. Тобто, по суті, за основними засадами діяльності Комісія певним чином нагадує наддержав­ну виконавчу владу. Однак спосіб утворення та поря­док функціонування Комісії ніяким чином не схожий па такий інститут, як уряд у суверенних державах.

За загальним правилом, засідання Комісії про­ходять не рідше одного разу на тиждень та додатково у будь-який момент, коли в цьому е потреба. Голова Комісії визначає порядок денний засідання згідно із річною програмою ЇЇ діяльності. Крім того, до порядку денного можуть бути внесені й Інші питання, щодо яких необхідно отримати рішення Комісії, Будь-який з членів Комісії може вимагати відкладення розгляду окремих пунктів порядку денного па певний строк. За ініціативою Голови Комісії на засіданні може бути розглянуте й будь-яке інше питання, не включене до порядку денного. Комісія також може більшістю го­лосів зняти з розгляду певне питання порядку ден­ного.

На практиці більшість рішень Комісії прий­маються кваліфікованою більшістю голосів. Однак згідно зі ст. 7 Правил процедури Комісії для того, щоб рішення було прийняте, достатньо й більшості го­лосів. На сьогодні кворум становить 11 голосів.

Засідання Комісії с закритими, а дебати прохо­дять в умовах конфіденційності.

Роботу Комісії забезпечує її апарат, то працює у відділах, службах та інших підрозділах, які утворю­ють потужну інфраструктуру Комісії

такі основні групи повноважень Комісії:

- забезпечення застосування положень цього Договору та положень, що приймаються інсти'Іугами на його основі;

- підготовка рекомендацій та надання висновків з питань, які є предметом даного Договору, якщо це передбачено положеннями останнього або якщо Комісія вважає це за потрібне;

- повноваження приймати рішення та брати участь у розробці рішень, що їх приймають Рада та Європарламент, у спосіб, передбачений цим догово­ром;.... п

- виконання повноважень, наданих їй Радою для здійснення правил, встановлених останньою.

Роль ГОЛОВИ комісії ЄС

Європейського Співтовариства проце­дура формування нового складу Комісії починається із обрання Голови Комісії, який призначається за зго­дою країн-членів, після чого його кандидатуру за­тверджує Європарламент.Призначення Голови Комісії врегульовано внутрішнім регламентом Європарламенту.

Він має перевагу над всіма іншими членами Комісії, про що наголошено в ст. 219 Дого­вору про заснування Європейського Співтовариства наступним чином: "Комісія працює під політичним керівництвом свого Голови". Голова відіїрає значну роль при формуванні загальних засад діяльності Комісії, особливо під час ведення переговорів із Радою та Європарламентом. Тому важливість роботи Комісії певною мірою залежить від особи, яка займає посаду Голови. Саме в зв'язку з цим багато суттєвих рішень щодо подальшої інтеграції Євросоюзу було прийнято завдяки діяльності Комісії та безпосередньо ЇЇ Голови.

Поряд з формуванням основних політичних на­прямків діяльності Комісії Голова розподіляє обов'яз­ки між комісарами, призначає засідання Комісії та визначається щодо їх порядку денного, мас право підписувати та встановлювати автентичність прото­колів та актів Комісії. Крім того, Голова представляє Комісію па зовнішньополітичній арені, підтримує зв'язки з іншими органами Євросоюзу. Разом з Голо­вою Ради він приймає вірчі грамоти іноземних ди­пломатів.. Голова Комісії визначає порядок денний засідання згідно із річною програмою ЇЇ діяльності. Крім того, до порядку денного можуть бути внесені й Інші питання, щодо яких необхідно отримати рішення Комісії, Будь-який з членів Комісії може вимагати відкладення розгляду окремих пунктів порядку денного па певний строк. За ініціативою Голови Комісії на засіданні може бути розглянуте й будь-яке інше питання, не включене до порядку денного. Комісія також може більшістю го­лосів зняти з розгляду певне питання порядку

Апарат Комісії ЄС

 

Роботу Комісії забезпечує її апарат, то працює у відділах, службах та інших підрозділах, які утворю­ють потужну інфраструктуру Комісії. Весь постійний персонал апарату Комісії входив до складу 25 Генеральних Директоратів (загально­визнана абревіатура - ПО), кожний з яких спеціалізувався на певній галузі діяльності Комісії:

зовнішні відносини з країнами Північної Америки, Далекого Сходу, Австралії та Нової Зеландії (І);

зовнішні зносини з країнами Європи та Спів­дружності Незалежних Держав (ІА);

зовнішні зносини з країнами Південного Середземномор'я, Централь­ного та Близького Сходу, Латинської Америки, Пів­денної та Південно-Східної Азії а також спів­робітництва Півночі та Півдня (ЇВ);

економічні та фінансові питання (II);

промисловість (III);

конку­ренція (IV);

працевлаштування, промислове співробіт­ництво та соціальні питання (V);

сільське господар­ство (VI);

транспорт (VII);

розвиток (VIII);

адміні­страція та кадри (IX);

аудіовізуальний та інфор­маційний зв'язок, культура (X);

навколишнє середовище, ядерна безпека, захист цивільного населення (XI);

наука, дослідження (XII);

телезв'язок, інфор­маційний ринок, використання найновіших досягнень (XIII);

рибний промисел (XIV);

внутрішній ринок та фінансові послуги (XV);

регіональна політика та зв'я­зки (XVI);

енергетика (XVII);

бюджетні питання (XIX);

фінансовий контроль (XX);

митні питання та непряме оподаткування (XXI);

освіта, навчання, про­блеми молоді (ХХП);

політика в галузі підприєм­ництва, роздрібна торгівля, туризм та співробітництво(XXIII);

захист прав споживачів та охорона здоров'я (XXIV).

 

Повноваження комісії ЄС

такі основні групи повноважень Комісії:

- забезпечення застосування положень цього Договору та положень, що приймаються інсти'Іугами на його основі;

- підготовка рекомендацій та надання висновків з питань, які є предметом даного Договору, якщо це передбачено положеннями останнього або якщо Комісія вважає це за потрібне;

- повноваження приймати рішення та брати участь у розробці рішень, що їх приймають Рада та Європарламент, у спосіб, передбачений цим догово­ром;.... п

- виконання повноважень, наданих їй Радою для здійснення правил, встановлених останньою.

 

Комісія наділена повно­важеннями, щоб ініціювати розслідування щодо заяв про порушення основних угод та права Євросоюзу, незалежно від того, скоєне дане порушення країною-членом або фізичною чи юридичною особою, оцінити свідчення та вжити необхідних заходів.

Зокрема, вона має право збирати інформацію, а країни-члени зобов'язані надавати її згідно з Догово­ром про заснування Європейського Співтовариства. Після її оцінки Комісія може почати діалог з виявле­ним порушником та зробити відповідні попередження для того, щоб запобігти порушенню вказаного Дого­вору. У разі, якщо названі заходи не призводять до бажаного результату, Комісія може застосувати заходи примусу.

Як розробник основних напрямків діяльності Комісія формулює програму дій та рекомендацій або свої пропозиції щодо питань, які визначені в за­значеному вище Договорі. Ці пропозиції направля­ються на розгляд Ради і, якщо в цьому є потреба, країнам-членам. Важливо зауважити, що у вказаному Договорі спеціально виділені повноваження Комісії щодо надання рекомендацій та пропозицій країнам-членам стосовно гармонізації національних правових систем.

Пропозиції щодо руху капіталів у треті країни та з них, співробітництва в соціальній сфері та сфері по­рушень даного Договору повинні безпосередньо на­правлятися країнам-членам. Пропозиції, згідно з яки­ми мають буги здійснені попереджувальні заходи сто­совно країн-членів, яким за результатами моніторингу Комісії загрожує серйозний урядовий дефіцит або труднощі в реалізації економічної політики, направ­ляються до Ради.