Допоміжні органи Європарламенту

Намагаючись ефективно здійснювати свою діяльність, Європарламент як один з важливих органів Євросоюзу самостійно визначає свою внутрішню ор­ганізаційну структуру і Правила процедури. Від­повідно до останньої Європарламент шляхом гаємного голосування абсолютною більшістю голосів, строком на два з половиною роки обирає Голову, який фактично виконує функції спікера, а також офіційно представляє Європарламепт на зовнішньо­політичній арені, на різних урочистих подіях. Голова вирішує також ряд важливих адміністративних, юри­дичних та фінансових питань, контролює діяльність Європарламенту та його органів, а ще дотримання Правил процедури, закриває та відкриває засідання цього органу.

Важливу роль у здійсненні керівництва діяльністю Європарламенту відіграє Бюро Євро-парламеїпу, до складу якого входять; Голова Євро-парламепту, його 14 заступників з числа депутатів Європарламен'Іу та п'ять квесторів. На цей орган по­кладено вирішення ряду адміністративних, фінан­сових та кадрових питань, особливо, щодо штату Сек­ретаріату. До повноважень Бюро належить обрання членів парламентських комітетів.Щодо квесторів, то вони є асоційованими членами Європарламенту, що не мають права голосу. В Бюро вони виконують функції' консультативного характеру і відповідають за адміністративні, фінансові та деякі інші сторони діяльності Свропарламенту. При здійсненні своїх повноважень вони керуються вказівками Бюро.Крім того, в структурі Європарламенту існує ціла ни.зка допоміжних органів. До них, в першу чергу, необхідно віднести Конференцію голів, Конфе­ренцію голів комітетів та Конференцію голів деле­гацій.

Конференція голів, до складу якої входять Голова Європарламенту та голови всіх політичних угруповань. Метою діяльності зазначеного органу є вироблення спільної точки зору щодо деяких важливих питань його функціонування. Повноваженнями Євро­парламенту є, зокрема, вирішення питання організації його роботи в законодавчій сфері, а також розподіл місць між політичними партіями, безпартійними членами та представниками інших органів Євросоюзу. Конференція голів відповідальна і за співпрацю Євронарламепту з іншими органами Євросоюзу, на­ціональними парламентами країн-членів, країнами, що не входять до цього об'єднання, а ще з іншими міжнародними організаціями. Крім того, вона повно­важна вирінгувати питання розподілу компетенція між постійно діючими та тимчасовими парламентськими комітетами. Суттєвою частиною роботи Конференції голів с розробка проектів парламентського порядку денного та винесення рекомендацій із фінансових та адміністративних питань.Одним із допоміжних органів у структурі Європарламенту с Конференція голів комітетів, яка скла­дається з голів усіх постійно діючих та тимчасових комітетів, з числа яких обирається Голова. До повно­важень:винесення рекомен­дацій стосовно роботи комітетів та розробки плану розгляду законопроектів на наступний сесійний період.Щодо Конференції голів деле­гацій, то вона складається з голів постійних між­парламентських делегацій, які обирають власного Го­лову. Основним завданням цього органу е розробка рекомендацій для Конференції голів стосовно ор­ганізації роботи делегацій.

 

Постійні комітети ЄП

Основна робота Європарламенту проводиться в його комітетах, засідання яких тривають щомісяця не менше двох тижнів. У той же час, щомісячні пленарні засідання депутатів тривають лише один тиждень. Са­ме діяльність комітетів дозволяє значною мірою підвищити ефективність роботи Європарламенту. Вра­ховуючи, що в межах одного комітету представлені різні політичні точки юру, які беруться до уваги при підготовці пропозиції щодо проекту законодавчого акта, слід зауважити, що він приймається без особли­вих ускладнень. Цьому сприяє і те, що Комісія за до­говором із Європарламеитом видає законодавчу про­граму на кожний рік. Європарламент також може й за власною ініціативою надати Комісії відповідні заува­ження щодо конкретного проекту. Принагідне звер­немо увагу на те, що саме в парламентських комітетах було підготовлено проект Договору про Європейський Союз.В ЄП налічується 17 постійних комітетів, кожен з яких спеціалізується на вирішенні питань конкретної сфери діяльності Євросоюзу. Зміст діяльності комітету визначає в основному його назву. Система комітетів включає: Комітет із зовнішніх відносин, прав людини, безпеки та оборонної політики; Бюджетний комітет; Комітет із контролю за бюджетом; Комітет з громадянських прав та свобод, юстиції та внутрішніх справ; Комітет з пи­тань економіки та фінансів; Комітет з правових пи­тань та питань внутрішнього ринку; Комітет з про­мисловості, зовнішньої торгівлі, досліджень та енерге­тики; Комітет з питань праці та соціальних відносин; Комітет з навколишнього середовища, охорони здо­ров'я та споживчої політики; Комітет із землеробства та розвитку сільського господарства; Комітет рибного господарства; Комітет із регіональної політики, тран­спорту та туризму; Комітет з культури, освіти молоді, інформації та спорту; Комітет розвитку та співро­бітництва; Комітет з конституційних питань; Комітет з прав та рівних можливостей жінок; Комітет з петицій.Члени комітетів обираються на першій сесії після виборів членів Європарламенту, а вдруге - через два з половиною роки. Всі комітети обирають власні керівні органи, в першу чергу, Голову та Генерального доповідача. Важливе питання не обговорюється Європарламентом без попереднього його розгляду в комітетах та відповідної доповіді члена комітету на пленарному засіданні. Однак рішення комітетів не є обов'язковими для Євро­парламенту, хоча й мають вагоме значення. Це зумо­влюється ще й тим, що у своїх рішеннях комітети не лише висловлюють власну точку зору, а й відтворюють результати своєї співпраці з певними органами Комісії та Ради.

 

Обудсмен ЄП

Розгляд діяльності Європарламенту буде непов­ним, якщо не зупинитись на ролі Омбудсмена, якого він призначає (ст.195 Договору про заснування Євро­пейського Співтовариства). Омбудсмен має повнова­ження "отримувати скарги від будь-якого громадянина Співтовариства, будь-якої фізичної чи юридичної осо­би, яка мешкає або зареєстрована в одній з держав-членів, щодо порушень у діяльності інститутів чи ор­ганів Європейського Співтовариства, за винятком Су­ду та Суду першої інстанції, якщо вони виконують свої судові функції".Слід зазначити, Ідо саме через Омбудсмена Європарламент реалізує певні свої контрольні повно­важення. Його діяльність тісно пов'язана із роботою Європарламенту, Так, обирається Омбудсмен після кожних нових виборів до цього органу і строк його повноважень збігається із періодом функціонування саме цього парламентського складу. Але названий факт не виключає можливості повторного обрання Омбудсмена на цю ж посаду. Регламентування діяльності Омбудсмена також здійснюється Євро-парламентом після консультацій із Комісією та Радою.Як і всі особи, що входять до органів, які пев­ною мірою пов'язані з виконанням функції контролю за діяльністю основних інститутів Євросоюзу, Омбуд­смен є абсолютно незалежним під час виконання своїх службових обов'язків. Він має повноваження діяти як за власною ініціативою, так і на підставі скарги, отриманої ним безпосередньо або переданої йому членом Європарламенту. Правом подачі скарги наділені всі громадяни Євросоюзу, всі фізичні особи, які постійно проживають на території будь-якої країни-члена, а також всі юридичні особи, які за­реєстровані в одній з них.Відповідно, предметом скарги можуть бути дії будь-якого органу Євросоюзу, крім судового, які будь-яким чином зачіпають права зазначених осіб. Але до компетенції Омбудсмена не належать питання, що стали предметом судового розгляду в межах Євросоюзу.Якщо дані, отримані Омбудсменом, під­тверджуються, він передає всі матеріали до того орга­ну, дії якого оскаржуються. Даний орган зобов'язаний вжити відповідних заходів та відповісти протягом трьох місяців. Після цього Омбудсмен складає звіт і передає його до Європарламенту та відповідного ор­гану. По закінченні цієї процедури надсилається відповідь скаржнику.

Крім того, Омбудсмен за результатами своєї діяльності готує щорічну доповідь.

42.Функції ЄП.

Основними його функціями довгий час залиша­лись тільки контрольна та консультативна, які лише нещодавно були доповнені повноваженнями, що до­зволяють Європарламенту брати участь в законодавчій процедурі та в процесі формування бюджету разом з іншими органами Євросоюзу.

Таким чином, за системою повноважень Європарламент поступово наближається до націо-

пальних парламентів. Нині серед них можна виділити чотири основні групи, які зовні схожі на повноважен­ня національних парламентських установ. Так, Євро­парламент здійснює: 1) політичний контроль за діяльністю Комісії; 2) функцію затвердження законо­давчих актів Комісії, а також реалізацію певного обся­гу власної законодавчої ініціативи; 3) розробку та прийняття бюджету Євросоюзу; 4) зовнішньополітичні функції Євросоюзу.

Європарламент у процесі своєї діяльності видає відповідні акти. Але, незважаючи на те, що внутрішні процедурні правила розробляються в основному ним самим, ці акти, які, безумовно, мають певні правові наслідки, є предметом юридичного контролю. Однак такі питання, як, наприклад, розміщення персоналу або надання фінансової допомоги певним партіям, які беругь участь у виборах, були визнані такими, що є виключною компетенцію Європарламенту. Це пояс­нюється тим, що подібні витрати повністю покри­ваються країнами-членами та не входять до бюджету Євросоюзу

Резолюції, пропозиції та рекомендації є резуль­татом здійснення Європарламентом консультативної функції, яка за значенням не може зрівнюватись із повноваженням прийняття рішень, однак консультації є важливим етапом законотворчого процесу. У тих випадках, коли основними Договорами передбачено необхідність консультацій з Європарламентом, його точка зору має бути уважно розглянута та про­аналізована. У протилежному разі рішення може бути визнане недійсним, тобто анульоване у зв'язку з суттєвими порушеннями процедурних вимог.