НС техногенного характеру та ліквідація їх наслідків

Раптове виникнення надзвичайних ситуацій техногенного характеру призводить до значних соціально-екологічних і економічних збитків, необхідності захисту людей від дії шкідливих для здоров'я факторів ураження, проведення рятувальних, невідкладних медичних і евакуаційних заходів, а також ліквідації негативних наслідків, які склалися внаслідок виникнення надзвичайних техногенних ситуацій.

Техногенні джерела небезпеки — це передусім небезпеки, пов'язані з використанням транспортних засобів, з експлуатацією підіймаль­но-транспортного обладнання, використанням горючих, легкозаймистих і вибухонебезпечних речовин та матеріалів, з використанням процесів, що відбуваються при підвищених температурах та підвищеному тиску, з використанням електричної енергії, хімічних речовин, різних видів ви­промінювання (іонізуючого, електромагнітного, акустичного).

Надзвичайна ситуація (НС) - порушення нормальних умов життя і діяльності

людей на об'єкті або території, спричинене аварією, катастрофою,

стихійним лихом чи іншою небезпечною подією, яка призвела (може

призвести) до загибелі людей та (або) значних матеріальних втрат.

Рівні НС: державний, регіональний, місцевий об*актовий.

Небезпеки і загрози техногенного характеру – транспортні аварії, пожежі, неспровоковані вибухи чи загрози, аварії з викодом (небезпечних хімічних, радіоактивних, біологічних речовин) раптове руйнування споруд, аварії на інженерних спорудах та ін.

Найбільшу небезпеку становлять: транспортні аварії, вибухи і пожежі, радіаційні аварії, аварії з викидами хімічних і біологічних небезпечних речовин, гідродинамічні аварії, аварії на гідросистемах і очисних спорудах та ін.

Аварія — це небезпечна подія техногенного характеру, що створює на об'єкті, території або акваторії загрозу для життя і здоров'я людей і призводить до руйнування будівель, споруд, обладнання і транспортних засобів, порушення виробничого процесу чи завдає шкоди довкіллю.

Ліквідація надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру - проведення комплексу заходів, які включають аварійно-рятувальні та інші невідкладні роботи, що здійснюються у разі виникнення надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру і спрямовані на припинення дії небезпечних факторів, рятування життя та збереження здоров'я людей, а також на локалізацію зон надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру;

Ліквідація наслідків надзвичайної ситуації проводиться з метою відновлення роботи підприємства, організації, навчальних закладів тощо. Вона включає:

розвідку осередків надзвичайних ситуацій;

аварійно-рятувальні й лікувально-евакуаційні заходи;

локалізацію й гасіння пожеж;

відбудову споруд і шляхів сполучення;

проведення ізоляційно-обмежувальних заходів в осередках біологічного зараження;

проведення спеціальної обробки населення;

дезактивації, дегазації техніки, доріг, місцевості тощо.

НС природного характеру та мінімізація втрат у разі їх виникнення

Надзвичайні ситуації природного характеру

Надзвичайні ситуації природного характеру — це небезпечні геологічні, метео­рологічні, гідрологічні морські та прісноводні явища, деградація грунтів чи надр, природні пожежі, зміна стану повітряного басейну, інфекційна захворюваність людей, сільськогосподарських тварин, масове ураження сільськогосподарських рослин хво­робами чи шкідниками, зміна стану водних ресурсів та біосфери тощо.

. У наш цивілізований, технічно розвинений час людство залишається залежним від природних явищ, які досить час­то мають катастрофічний характер. Виверження вулканів, землетру­си, посухи, селеві потоки, снігові лавини, повені спричиняють заги­бель багатьох тисяч людей, завдають величезних матеріальних збитків.

Найбільші збитки з усіх стихійних лих спричиняють повені (40%), на другому місці — тропічні циклони (20%), на третьому І четвертому місцях (по 15%) — землетруси та посухи.

* Стихійні лиха — це природні явища, які мають надзвичайний ха­рактер та призводять до порушення нормальної діяльності населення, загибелі людей, руйнування і нищення матеріальних цінностей.

За причиною виникнення стихійні лиха поділяють на:

• тектонічні (пов'язані з процесами, які відбуваються в надрах землі), до них належать землетруси, виверження вулканів;

• топологічні (пов'язані з процесами, які відбуваються на поверхні землі), до них належать повені, зсуви, селі;

• метеорологічні (пов'язані з процесами, які відбуваються в атмо­сфері), до них належать спека, урагани, посуха та ін.

Надзвичайні ситуації природного характеру виникають унаслідок прояву небезпечних природних явищ – подій природного походження, які за своєю інтенсивністю, масштабом поширення і тривалістю можуть впливати на життєдіяльність населення.

За походженням природні явища надзвичайного характеру поділяють на такі види:

– геологічні (землетруси, обвали, зсуви);

– метеорологічні (бурі, урагани, смерчі, зливи, сильні снігопади, ожеледь);

– гідрологічні (повені, паводки, підвищення рівня ґрунтових вод та ін.);

– природні пожежі лісових, торф’яних і хлібних масивів;

– масові інфекції та хвороби людей, тварин і рослин (епідемії, епізоотії, епіфітотії).

Антропогенний вплив поширюється і на прояв природних небезпек. Порушення рівноваги в природі в результаті діяльності людини призводить до зростання ймовірнсті небезпечних подій. Так, близько 80 % зсувів пов’язано з діяльністю людини.

За наявними оцінками, кількість небезпечних природних подій на Землі з часом не зростає або майже не зростає, але людські жертви і матеріальні збитки збільшуються. Тільки у 2006 р. було зафіксовано 395 стихійних лих, жертвами яких стали 21 тис. 342 людини. Україна за кількістю жертв зайняла восьме місце (загинула 801 людина). Кількість людей, що опинились в зоні лиха – 131,5 млн. Збитки від стихійних лих у 2006 р. становили 19 млрд дол., а ще більше у 2005 р. – 210 млрд дол. (тоді ураганом «Катріна» було повністю зруйновано м. Новий Орлеан, США). Щорічно ймовірність загибелі жителя планети від природних небезпек орієнтовано становить 10-5, тобто на кожні 100 тис. жителів гине одна людина.

Отже, запобігання виникненню НС природного характеру, зниження їх наслідків та ефективний захист людей від природних не-безпек є актуальною проблемою, яка вирішується на підставі глибокого вивчення причин і механізмів прояву природних небезпек, що дозволяє передбачити їх, прогнозувати наслідки і впроваджувати як активні (будівництво інженерних споруд і т. ін.), так і пасивні заходи щодо захисту життєдіяльності в районах лиха.

Основні способи захисту населення в надзвичайних ситуаціях техногенного і природного характеру
Інформування та оповіщення.

Інформування та оповіщення у сфері захисту населення і території від надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру є основним і головним невід‘ємним елементом усієї системи заходів такого захисту. Інформацію становлять відомості про прогнозовані або виниклі надзвичайні ситуації з визначенням їх класифікації, меж поширення і наслідків, а також способи і методи реагування на них.

Спостереження.

З метою своєчасного захисту населення і території від надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру, запобігання і реагування на них відповідними центральними і місцевими органами виконавчої влади здійснюється:

Укриття в захисних спорудах.

Укриттю в захисних спорудах, у разі потреби, підлягає населення відповідно до його приналежності до груп (працююча зміна, населення, яке проживає в небезпечних зонах).

Евакуаційні заходи.

В умовах неповного забезпечення захисними спорудами в містах та інших населених пунктах, які мають об‘єкти підвищеної небезпеки, основним засобом захисту є евакуація населення і розміщення його в зонах, безпечних для проживання людей і тварин.

Інженерний захист.

При проектуванні й експлуатації споруд та інших об‘єктів господарювання, наслідки діяльності яких можуть шкідливо вплинути на небезпеку населення і навколишнього середовища, обов‘язково розробляються і здійснюються заходи інженерного захисту з метою запобігання виникнення надзвичайної ситуації техногенного і природного характеру.

Медичний захист.

Заходи запобігання чи зменшення ступеня ураження людей, своєчасного надання медичної допомоги постраждалим і іх лікування, забезпечення епідемічного благополуччя в зонах надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру.

Біологічний захист:

Захист від біологічних засобів ураження включає своєчасне виявлення факторів біологічного ураження в залежності від їх виду і ступеня ураження, проведення комплексу адміністративно-господарських режимно-обмежувальних і спеціальних протиепідемічних і медичних заходів.

Радіаційний і хімічний захист.

Радіаційний і хімічний захист включає заходи для виявлення й оцінки радіаційної, хімічної обстановки, організацію і здійснення дозиметричного і хімічного контролю, розробку типових режимів радіаційного захисту, забезпечення засобами індивідуального і колективного захисту, організацію і проведення спеціальної обробки.