Тема 4. Буття світу та людини в античній філософії

1. Які періоди розвитку античної філософії?

а) ведичний–синкретичний–естетичний

б) досократівський–епічний–схоластичний

в) досократівський–класичний–еллінський

 

2. Які філософські школи репрезентують досократівську філософію?

А. Мілетська. В. Піфагорійська. С. Елейська. D. Джайнізм. Е. Буддизм. F. Даосизм.

 

3. Чи вірно, що за своєю проблематикою досократівська антична філософія була космоцентричною?

а) так

б) ні

 

4. Яка основна проблематика досократівської філософії?

А. Пізнання природних явищ. В. Пошук першопричин світу.

С. Доброчинність і щастя. D. Пізнання суспільних явищ.

 

5. Яке з наведених нижче тверджень є визначенням натуралізму?

А. Онтологічне вчення, де за першооснову світу беруть матерію

В. Онтологічне вчення, де за першооснову світу беруть числа

С. Онтологічне вчення, де за першооснову світу беруть природні стихії

D. Онтологічне вчення, де за першооснову світу беруть Бога

 

6. Засновником мілетської школи був:

а) Геракліт; б) Фалес; в) Піфагор; г) Епікур; ґ) Демокріт; д) Зенон.

 

7. Хто вважав, що першооснова світу – вода?

а) Ксенофан; б) Фалес; в) Геракліт; г) Сократ; ґ) Демокріт; д) Зенон.

 

8. Хто вважав, що першооснова світу – повітря?

а) Анаксимен; б) Фалес; в) Геракліт; г) Епікур; ґ) Анаксимандр; д) Демокріт.

 

9. Хто вважав першоосновою світу апейрон?

а) Анаксимен; б) Фалес; в) Демокріт; г) Анаксимандр; ґ) Геракліт; д) Аристотель.

 

10. Хто вважав світ вічним вогнем, що мірою спалахує та мірою згасає?

а) Фалес; б) Анаксимен; в) Піфагор; г) Геракліт; ґ) Демокріт; д) Платон.

 

11. Хто із давньогрецьких філософів сформулював принцип “panta rei” (все тече, все змінюється)?

A. Сократ. B. Аристотель. C. Геракліт. D. Демокріт. Е. Піфагор. F. Плотин.

 

12. Хто перший з філософів помітив, що суперечності є у світі і вони – джерело змін?

а) Піфагор; б) Платон; в) Аристотель; г) Геракліт; ґ) Епікур; д) Сократ.

 

13. Яке з наведених нижче тверджень є визначенням символізму?

А. Онтологічне вчення, де за першооснову світу беруть матерію

В. Онтологічне вчення, де за першооснову світу беруть числа

С. Онтологічне вчення, де за першооснову світу беруть природні стихії

D. Онтологічне вчення, де за першооснову світу беруть Бога

 

14. Хто вважав основою світу гармонію чисел?

а) Демокріт; б) Геракліт; в) Епікур; г) Фалес; ґ) Піфагор; д) Парменід.

 

15. Хто вводить у філософію поняття “буття” і “небуття”:

а) Анаксагор; б) Парменід; в) Геракліт; г) Фалес; ґ) Демокріт; д) Платон.

 

16. Хто з давньогрецьких філософів обстоював атомістичне розуміння світу?

A.Піфагор. B. Фалес. C. Парменід. D. Сократ. Е. Демокріт. F. Плотин.

 

17. Представникам класичного періоду Античності є:

а) Піфагор; б) Аристотель; в) Сократ;

г) Демокріт; ґ) Епікур; д) Платон.

 

18. Хто в античності вважається ученим-енциклопедистом?

а) Демокріт; б) Платон; в) Сократ; г) Аристотель; ґ) Сенека; д) Плотин.

 

19. Онтологія Платона є вченням про:

А. Ідеальні духовні потреби людини. В. Матеріальну першооснову світу.

С. Моральні норми життя суспільства. D. Ідеї як духовні субстанції всього існуючого.

 

20. Речі за Платоном – це:

а) світ комп’ютерної реальності;

б) ствердження їх матеріальності;

в) світ ілюзій розуму;

г) тіні ідей;

ґ) продукт людської свідомості.

 

21. Платон розуміє матерію як:

а) світ об’єктивної реальності;

б) субстрат, тобто те, з чого виникають тіла;

в) речовину та її атомістичну структуру;

г) продукт людської свідомості;

ґ) світ суб’єктивної реальності.

 

22. Які риси світу неістинного буття (речей), за Платоном?

А. Безсмертний. В. Недосконалий. С. Чуттєвий. D. Смертний. Е. Раціональний. F. Досконалий.

 

23. Під істинним буттям Платон розуміє:

а) світ речей, б) світ ідей, в) світ живої природи, г) світ атомів і порожнечі, ґ) світ людини

 

24. Які риси світу істинного буття (ідей), за Платоном?

А. Чуттєвий. В. Часовий. С. Позачасовий. D. Досконалий. Е. Раціональний.

 

25. Ідеї стосовно речей за Платоном є:

а) відображенням речей; б) продуктом людської уяви;

в) досконалим взірцем для речей; г) аналогією речей.

 

26. Вчення про ідеї наголошує на їх:

а) вічності

б) безсмертності

в) минущості

г) досконалості

ґ) смертності

д) недосконалості

 

27. До ірраціональних ідей Платона належать:

а) ідея двох світів; б) ідея Деміурґа; в) ідея Світової душі;

г) ідея матерії; ґ) ідея безсмертя душі.

 

28. За Платоном, душа містить три складові частини:

а) сензитивну; б) розумну; в) екстравертивну; г) мотиваційну; ґ) імпульсивну, е) пристрасну

 

29. Хто із античних філософів є автором концепції ідеальної держави:

а) Платон; б) Геракліт; в) Сократ; г) Аристотель; ґ) Демокріт.

 

30. Який принцип поклав Платон в основу ідеальної держави?

а) доброчинності; б) справедливості; в) демократії; г) тимократії;

 

31. За Платоном, найкращою формою політичного устрою є:

а) демократична республіка; б) аристократична республіка;

в) олігархічна республіка; г) тимократична республіка;

 

32. Кому належить вислів: “Платон мені друг, але істина дорожча”?

а) Сократу; б) Аристотелю; в) Епікуру; г) Сенеці.

 

33. Які праці написані Аристотелем?

а) Метафізика; б) Бенкет; в) Тімей; г) Категорії; ґ) Органон; д) Апологія Сократа

 

34. Речі за Аристотелем – це:

• самостійно існуючі субстанції
• ілюзії розуму
• тіні ідей
• продукт людської свідомості

 

365. Згідно зі вченням Арістотеля, основу буття складають дві причини:

А. Бог і природа. В. Матерія та форми. С. Матерія та ідеї.

D. Любов і ненависть. Е. Атоми й порожнеча.

 

36. До причин всього існуючого Аристотель відносить:

а) космічну; б) матеріальну; в) формальну;

г) дієву; ґ) спонтанну; д) цільову.

 

37. Субстанція за Аристотелем – це:

· чотири елементи світу – повітря, вогонь, вода, земля

· матерія як безформний і невизначений субстрат

· будь-яка річ як самодостатнє буття

• атоми та порожнеча, в якій вони рухаються

 

38. Буття за Аристотелем

а) світ ідей; б) форми в речах;

в) матеріальний субстрат речі; г) одиничне, як єдність матерії і форми.

 

39. Бог у Аристотеля є:

а) Єдине; б) Ентелехія; в) Першорушій; г) Деміурґ.

 

 

40. Які три види душі в людині виділив Аристотель:

а) рослинну, тваринну, людську;

б) пристрасну, імпульсивну, розумну

в) естетичну, етичну, релігійну

г) економічну, екологічну, енергетичну

 

41. Центральною проблемою еллінської філософії є

а) проблема віднайдення першооснови світу; б) проблема віднайдення людиною щастя;

в) проблема пізнаваності світу; г) проблема перевтілення людини після смерті.

 

42. До еллінської філософії належать представники:

а) елейської школи; б) стоїцизму; в) мілетської школи;

г) епікуреїзму;.ґ) піфагорійського союзу.

 

43. Які світоглядні принципи обстоювала епікурійська філософія?

А. Проживи непомітно. В. У всьому дотримуйся міри.

С. Вірую, бо це абсурдно D. Вірую, щоб розуміти.

Е. Розумію, щоб вірити.

 

44. Еллінська філософія набуває статусу “першої порадниці” тому, що:

а) вказує кожному стежку до морального вдосконалення і щастя;

б) вказує кожному шлях до пізнання світу та його перетворення;

в) вказує шлях кожному до активної політичної діяльності та успіху

 

45. Які світоглядні принципи обстоювала філософія стоїцизму?

А. Пізнай себе. В. У всьому дотримуйся міри.

С. Вірую, бо це абсурдно. D. Вірую, щоб розуміти.

Е. Розумію, щоб вірити.

 

46. Хто є автором концепції насолоди?

А) Марк Аврелій; б) Сенека; в) Епіктет; г) Лукрецій Кар; ґ) Епікур.

 

47. Хто є представником стоїцизму в Римі?

а) Епікур; б) Демокріт; в) Цицерон; г) Сенека.

 

Що таке “епікуреїзм”?

• вчення про мудре ухиляння від ударів долі;
• вчення про безпристрасність і незворушність
• вчення про ідеї як взірці речей
• вчення про форми як сутності речей

 

48. Що таке “стоїцизм”?

а) вчення про позбавлення страждань тіла;

б) вчення про скромність і невтручання у державні справи;

в) вчення про мудре ухиляння від ударів долі;

г) вчення про щастя та свідоме примирення з долею.

Дайте визначення наступних понять:

Натуралізм

Монізм

Принципи буття космосу (за Гераклітом)

Буття і небуття (за Парменідом)

Буття і небуття (за Демокрітом)

Плюралізм

Річ (за Платоном)

Матерія (за Платоном)

Дуалізм

Субстанція (за Аристотелем)

Тема 5. Буття Бога, світу та людини у філософії