Право приватної власності.Субєкти права приватної власності.

Приватна власність в Україні, як і в інших державах - республіках колишнього СРСР, має незначну питому вагу в економічному житті. І хоч у процесі приватизації вона зростатиме, проте, враховуючи економічні та історичні умови розвитку України, ця форма власності навряд чи матиме найближчим часом вирішальне значення і зможе стати основою господарювання.
Суб'єктами права приватної власності в Україні є громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства.
Іноземні громадяни та особи без громадянства користуються правами і несуть обов'язки щодо належного їм на території України майна однаково з громадянами України, якщо інше не передбачено законодавчими актами України. Так, іноземним громадянам та особам без громадянства земельні ділянки у власність не передаються (ч. З ст. 11 Закону України "Про власність").
Основою створення і примноження власності громадян є їхня праця. Громадянин набуває права власності на доходи від участі в суспільному виробництві, індивідуальної праці, підприємницької діяльності, вкладання коштів у кредитні установи, акціонерні товариства, а також на майно, одержане внаслідок успадкування або укладення інших угод, не заборонених законом.
Об'єктами права приватної власності є житлові будинки, квартири, предмети особистого користування, дачі, садові будинки, предмети домашнього господарства, продуктивна і робоча худоба, земельні ділянки, насадження на земельній ділянці, засоби виробництва, вироблена продукція, транспортні засоби, грошові кошти, акції, інші цінні папери, а також інше майно споживчого і виробничого призначення. Склад, кількість і вартість майна, що може бути у власності громадян, не обмежується, крім випадків, передбачених законом.
Відповідно до ст. 13 Закону України "Про власність" Верховна Рада України постановою "Про право власності на окремі види майна" від 17 червня 1992 р. затвердила перелік видів майна, що не може перебувати у власності громадян (зброя, боєприпаси, бойова і спеціальна військова техніка, вибухові та бойові отруйні речовини, наркотичні, психотропні, сильнодіючі отруйні лікарські засоби та ін.), та встановила спеціальний порядок набуття права власності громадянами на окремі види майна: мисливську зброю, об'єкти - пам'ятки історії та культури, радіоактивні речовини.
Окрема стаття Закону України "Про власність" присвячена праву приватної власності громадян на землю. Згідно зі ст. 14 громадяни України мають право на одержання у власність земельних ділянок для ведення селянського (фермерського) господарства; ведення особистого підсобного господарства; будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель (присадибна ділянка); садівництва, дачного і гаражного будівництва.
Майно може належати громадянам на праві спільної власності (сумісної чи часткової). Так, майно, придбане внаслідок спільної праці членів сім'ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено письмовою угодою між ними. Майно, придбане внаслідок спільної праці громадян, які об'єдналися для спільної діяльності, є їхньою спільною частковою власністю, якщо інше не встановлено письмовою угодою між ними. Розмір частки кожного визначається ступенем його трудової участі.
Що стосується майна селянського (фермерського) господарства, правовий режим якого, крім ст. 18 Закону України "Про власність", визначається також статтями 16-19 Закону України "Про селянське (фермерське) господарство" (в редакції закону від 24 червня 1993 р.), то воно належить особам, які об'єдналися для ведення селянського (фермерського) господарства, на праві спільної сумісної власності, якщо інше не передбачено письмовою угодою між ними.
Важливим аспектом здійснення громадянами права приватної власності є право використовувати належне їм майно для ведення господарської та іншої, не забороненої законом діяльності.

Обєкти права приватної власності.

Перелік об'єктів права приватної власності наведений в ст. 13 Закону «Про власність» і, зокрема, охоплює:

жилі будинки, квартири, предмети особистого користування, дачі, садові будинки, предмети дома шнього вжитку, продуктивну і робочу худобу, земельні ділянки, насадження на земельній ділянці, засоби виробництва, виготовлену продукцію, транспортні засоби, грошові кошти, акції, інші цінні папери або майно споживчого та виробничого призначення;

об'єкти інтелектуальної власності: твори науки, літератури, мистецтва, відкриття, винаходи, промислові зразки і т. ін.

В цій же статті міститься вказівка на те, що склад, кількість і вартість майна, що може бути у власності громадян, не обмежуються, крім випадків, передбачених законом. Таким чином, перелік об'єктів права приватної власності не є вичерпним.Відносно новими об'єктами права приватної власності є цінні папери, перелік яких міститься в Законі України «Про цінні папери та фондову біржу». До них належать акції, облігації, казначейські зобов'язання, ощадні сертифікати, векселі, приватизаційні папери — приватизаційні майнові сертифікати, житлові чеки та земельні бони.

Останнім часом особливо істотного значення набули такі об'єкти права приватної власності, як акції, отримуючи котрі внаслідок участі в приватизації або на фондовому ринку громадянин стає їх власником. Право власності на акції надає йому корпоративних прав участі в управлінні акціонерним товариством — у загальних зборах, бути обраним у правління або наглядову раду; на одержання доходу по акціях у вигляді дивідендів, а також на одержання майна акціонерного товариства при його ліквідації. Тобто акціонер не має права приватної власності на майно акціонерного товариства. Об'єктом його права власності є акція як цінний папір. Здійснюючи права, надані йому акцією, громадянин тим самим їх використовує і задовольняє свої потреби. Розпорядження акціями відкритих і закритих акціонерних товариств є різним. Якщо акціонер відкритого акціонерного товариства може реалізувати свою акцію на фондовій біржі або шляхом укладення цивільно-правових угод купівлі-продажу, міни, дарування безпосередньо з набувачем, то акціонер закритого акціонерного товариства позбавлений права укладення угод про їх продажу через фондову біржу. Згідно з п. 4 ст. 13 Закону «Про власність» законодавством може бути встановлений

спеціальний порядок набуття прав власності громадянами на окремі види майна, а також види майна, що не може знаходитись у власності громадян, з метою забезпечення суспільної безпеки та інших суспільних інтересів. Це положення конкретизоване постановою Верховної Ради України від 17 червня 1992 р. «Про право власності на окремі види майна»1, якою встановлено, по-перше, перелік видів майна, що не може знаходитись у власності громадян, громадських об'єднань, міжнародних організацій і юридичних осіб інших держав на території України. До такого майна належать бойова і спеціальна воєнна техніка, вибухові речовини, зброя і т. ін. По-друге, запроваджується спеціальний порядок набуття права власності громадянами на окремі види майна, такі як вогнепальна гладкоствольна зброя,що може бути придбана з дозволу органів внутрішніх справ громадянами, які досягай віку 21 року, а нарізна зброя — громадянами, які досягай віку 25 років. Радіоактивні речовини придбаються за дозволом Міністерства екології та природних ресурсів України.

Новими об'єктами, що підпадають під дозвільну систему, є газові пістолети, револьвери та патрони до них. Придбання їх можливе за наявності дозволу органів внутрішніх справ громадянами, що досягли 18 років і мають довідку медичного закладу. Ці вимоги передбачає Положення про порядок продажу, придбання, реєстрації, обліку та застосування спеціальних засобів самооборони, що заряджені речовинами сльозоточивої та дратівної дії, затверджене постановою Кабінету Міністрів Украіни від 7 вересня 1993 р. № 706і.