Інтегровані корпоративні структури в міжнародній біржі.

Свою історію великі інтегровані структури ведуть з 70-х років ХІХ століття. Аж до початку 50-х років минулого сторіччя в розвинутих країнах панувала тенденція укрупнення виробництва, що супроводжувалася процесами інтеграції. Наслідком була поява безлічі різноманітних форм організації господарської діяльності. Інтегрування йшло шляхом вертикальної і горизонтальної консолідації капіталів, різні сполучення яких давали безліч варіантів побудови інтегрованих корпоративних структур (ІКС).

Основою для формування ІКС є принципи кооперації, концентрації, централізації.

Кооперація характеризується об'єднанням ресурсів таким чином, що в учасників виникають принципово нові можливості з реалізації якої-не-будь функції. Наприклад, учасник А має патент, але не має фінансових ресурсів для виробництва продукту на підставі патенту, а учасник В має фінансові ресурси, але не має патенту. Концентрація розширює можливості, пов'язані з ефектом масштабу. Централізація надає учасникам можливість поліпшувати свої ринкові позиції за рахунок координації своїх зусиль. Інтегрування організацій відбувається, як правило, на основі централізації чи концентрації, рідше - кооперації. Взаємодія організацій на основі принципу кооперації здійснюється, як правило, у відносно простих формах і добровільно. Кооперація підприємств характеризується: координацією виконуваних виробничо-господарських функцій; юридичною і господарською самостійністю окремих підприємств.У залежності від виду зв'язків між організаціями розрізняють три типи інтегрування:

1) на горизонтальному рівні;

2) по вертикалі;

3) на основі нерегулярної структури.

Інтегрування "по горизонталі" являє собою об'єднання підприємств однакових ступенів (етапів) виробництва чи збуту продукції. Вертикальне інтегрування виникає шляхом об'єднання організацій низки послідовних ступенів (етапів) виробництва чи збуту продукції (заготівельне підприємство - обробне - складальне). Інтеграція може бути "прямою" - від початкових етапів виробництва до кінцевого і "зворотною" - у зворотній послідовності (машинобудівне підприємство поєднується з металургійним заводом і гірничо-збагачувальною фабрикою). Об'єднання на основі нерегулярної структури містять як горизонтальні, так і вертикальні зв'язки, та включають організації різних галузей, ступенів виробництва і збуту продукції. Найбільш широко зустрічаються наступні форми об'єднання. Об'єднання за інтересами - оформлене угодою об'єднання інтересів двох чи більше підприємств для досягнення загальної мети без втрати самостійності. Юридичною формою об'єднання за інтересами виступає "договір про спільну діяльність". Об'єднання за інтересами, як правило, виникають на горизонтальному рівні, при цьому не виникають відносини підпорядкування й відсутнє об'єднання капіталів. Інтересами організацій у спільній господарській діяльності можуть бути:

o координація виробничих програм;

o підвищення серійності продукції;

o спільне використання патентів, відходів виробництва;

o взаємне інформування про господарські ситуації тощо.

Мета об'єднання за інтересами - підвищення рентабельності "своїх" організацій шляхом спільної реалізації задач, що раніше виконувалися окремо (дослідження, розробки, раціоналізація тощо).Об'єднання для виконання роботи - об'єднання юридично і господарчо-самостійних організацій, що має на меті спільне виконання визначеного завдання, здійснення одного чи обмеженого числа виробничих угод чи угод постачання. Така форма інтегрування найчастіше утворюється в сфері промислового будівництва для виконання великих замовлень, окремих науково-дослідних проектів і розробок. Одним з мотивів їх створення є бажання розподілити ризик господарської діяльності.Кооперація підприємств у цій формі, як правило, здійснюється на горизонтальному рівні, тобто об'єднуються підприємства подібних галузей.Консорціум - тимчасове об'єднання організацій на договірних засадах для реалізації конкретного завдання, що вимагає мобілізації значних ресурсів, після виконання якого воно розпускається.Історично консорціум є однією з форм зрощування банківського і промислового капіталу. Найчастіше утворюються консорціуми банків для спільного проведення великих фінансових операцій, посилення сукупної фінансової потужності і розподілу ризику між партнерами.У промисловості консорціуми створюються для спільного здійснення великомасштабних проектів. Консорціум, як правило, не має спільного капіталу і не створює спільних виробництв. Майно, надане учасниками, управляється, як правило, на довірчих засадах. Консорціуми часто виникають у нових науко- і капіталомістких галузях промисловості чи на стику галузей.В консорціумі організації цілком зберігають свою самостійність, підпорядковуючись спільному керівництву лише в частині договору. Картель - об'єднання незалежних організацій, що припускає координацію маркетингової діяльності його учасників і окремих елементів бізнес-планування на договірних засадах. Власне, це угода про розподіл ринку в частині регулювання цін і умов збуту товарів і послуг.Основне призначення картелю - забезпечення його членам панівного стану на ринку шляхом усунення чи обмеження конкуренції між ними.В основі картелю лежить угода, що встановлює обов'язкові для всіх його учасників "правила гри": умови торгових угод, найму робочої сили, обсяги виробництва і збуту продукції, рівень цін тощо. Картельна угода звичайно містить різноманітні кількісні квоти, характер і склад яких визначається цілями картелю: квоти на ліміти кредитів, експорт продукції, частку в спільному капіталі тощо. Перевищення квот учасниками звичайно спричиняє штрафні санкції, недовиконання - заохочується премією.В залежності від ступеня автономності й господарської свободи, наданої договором членам картелю, розрізняють картелі нижчого і вищого порядку.Перші прямо регулюють тільки умови збуту і ділової активності учасників, не торкаючись безпосередньо процесів виробництва і збуту продукції.Другі безпосередньо регулюють ціни, вид і обсяги виробленої членами картелю продукції, питання раціоналізації виробництва, використання патентів, форми і процеси збуту продукції гоню.В даний час ця форма об'єднання не має широкого поширення, що обумовлюється наступними основними причинами:

o ефективність картелів, як правило, нижче від монопольного становища на ринку (об'єктивний фактор);

o існуюче антимонопольне законодавство більшості держав стримує спроби утворення картелів (суб'єктивний фактор), що призвело до появи різновидів картельних спілок, які існують у прихованій формі - конвенцій, корнерів, рингів, джентльменських угод.

Синдикат - хитка форма об'єднання, що централізує структуру просування товарів і послуг на ринки, управління збутом, маркетингові плани в умовах загострення конкуренції. Об'єднані в синдикат суб'єкти, зберігаючи свою юридичну і виробничу самостійність, втрачають комерційну. У синдикаті реалізація продукції всіх його членів, а також закупівля матеріальних ресурсів здійснюються пропорційно квотам через єдиний орган - контору із збуту. У чистому вигляді ця форма інтеграції нині практично не застосовується, хоча її основні риси часто зустрічаються в створюваних альянсах для одноразових інтервенцій з метою захоплення ринкових ніш. Концерн - об'єднання організацій, що мають обмежену самостійність, єдине ядро власності і контролюючий орган; до складу концерну звичайно включається фінансова організація, однак вона відіграє підпорядковану роль.Концерн може виникнути на базі відносин залежності чи як об'єднання рівноправних організацій-партнерів під єдиним керівництвом. На практиці склалися два підходи до утворення концерну:

o так званий "договірний концерн", що спирається на угоду про визнання однієї з організацій головною;

o "фактичний концерн", заснований на фактичному пануванні капіталів одного з членів об'єднання.

Як правило, однієї угоди для утворення концерну недостатньо. Загальною передумовою його створення є встановлення відносин панування одних організацій над інтими шляхом відповідної участі капіталів.Єдине керівництво концерном може ґрунтуватися:

o на угодах підпорядкування одних організацій іншим;

o на включенні одних організацій до складу інших;

o на фактичному пануванні одних організацій над іншими.

Один зі шляхів створення концерну - виокремлення від головної організації "дочірніх", в яких вона бере участь із правом вирішального голосу.Фактичне панування над членами об'єднання може бути досягнуте також шляхом утворення холдингу - акціонерного товариства чи товариства з обмеженою відповідальністю, що володіє контрольними пакетами акцій організацій концерну і здійснює тільки функції управління і керівництва. Головна відмінність холдингу від концерну - у відсутності угод як підстави для входження в холдинг, що характерне для концерну.Концерн може бути створений внаслідок горизонтального і вертикального об'єднання організацій з вираженим виробничим ядром.Цілі "горизонтального'' концерну подібні цілям картелю - досягнення пануючих позицій на ринку, усунення конкуренції між його членами, проведення самостійної цінової політики."Вертикальний" концерн - об'єднання організацій, що здійснюють послідовні стадії (етапи) виробництва чи збуту продукції.Концерни можуть мати також нерегулярну організацію і поряд з горизонтальними і вертикальними зв'язками поєднувати організації різних галузей, ступенів виробництва чи збуту продукції.На чолі концерну звичайно стоїть правління, що вирішує принципові питання діяльності об'єднання, здійснює контроль і загальне керівництво його справами. Для оперативно-господарського управління концерном формується рада директорів.Управління концерном випливає з принципу його побудови: материнська компанія - дочірні (залежні) фірми - формально незалежні від материнської компанії фірми, пов'язані договірними зобов'язаннями з учасниками концерну.Однією з форм інтеграції, близької до концерну, є трест. Його учасники також цілком втрачають виробничу і комерційну самостійність і підпорядковуються єдиному управлінню.Утворення тресту здійснюється шляхом передачі контрольного пакета акцій раніше незалежних організацій чи довірчої угоди в так називану довірчу раду. Акціонери одержують сертифікат, що дає право на дивіденди, але не право голосу. Загальний прибуток у тресті розподіляється відповідно до пайової участі раніше незалежних учасників. Ця форма об'єднання через надмірну централізацію й обмеження самостійності учасників не знайшла поширення в сучасних умовах. До того ж, розподіл прибутку тресту відповідно до пайової участі його членів не дозволяє здійснювати централізовані інвестиції. У цьому відношенні стійкою формою, що реалізувала процес централізації капіталу, не завершений у тресті, став холдинг (концерн). Розбіжності між об'єднаннями типу картель, синдикат і трест - насамперед у відносинах власності:

* у картелі й синдикаті - у загальному випадку різні власники;

o у тресті - одна юридична особа.

Також не одержали широкого поширення пули й альянси. Розподіл результатів діяльності пула між учасниками здійснюється відповідно до заздалегідь узгоджених квот. Поняття "альянсу" у сучасному менеджменті трактується подвійно:

o форма угоди, не підкріплена відносинами власності;

o загальне поняття різних видів об'єднань, звичайно міжнародних. Конгломерати - об'єднання типу концерн, сфери бізнесу яких слабко пов'язані. Основна мета таких об'єднань - гнучке управління капіталами, спрямування їх у будь-які вигідні сфери, швидка ліквідація нерентабельних виробництв, ефективна реалізація надлишкових нагромаджень, мінімізація негативного впливу циклів ділової активності галузей. Транснаціональні компанії (ТНК). Подальша концентрація виробництва і капіталу приводить до об'єднань міжнародного характеру, таких як транснаціональні (ТНК) і багатонаціональні (БНК) корпорації.ТНК - це концерн, що функціонує на ряді національних ринків. ТН К не тільки реалізують продукцію на багатьох зовнішніх ринках, але і розмішують там свої виробничі потужності. Це дозволяє використовувати ті чи інші переваги економік різних держав (ресурси, робоча сила, податкове законодавство тощо) в інтересах ТНК, активніше здійснювати експансію на нові ринки. Промислово-фінансова група (ПФГ) - об'єднання юридично самостійних взаємозалежних за капіталом організацій, що включає в себе спеціалізовані фінансові інститути, які цілком чи частково об'єднали свої матеріальні і нематеріальні активи на договірних засадах з метою вирішення спільних завдань. Декларовані цілі - технологічна чи економічна інтеграція для реалізації інвестиційних чи інших проектів і програм, спрямованих на підвищення конкурентноздатності і розширення ринків збуту товарів і послуг, підвищення ефективності виробництва, створення нових робочих місць.Загальні закономірності формування ПФГ

o широкий розвиток трастових відносин усередині групи;

o цілеспрямована концентрація власності, у тому числі шляхом перехресного володіння акціями;

o довгострокові перспективи інвестицій і власності на підставі високого рівня експертизи проектів;

o високий ступінь управлінської автономії і конкуренції членів групи при реалізації проектів;

o селективне втручання головних акціонерів з мовою великих проблем;

o спільна реалізація функцій маркетингу продукції в умовах жорсткого суперництва вертикально інтегрованих груп.

Метою створення підприємницьких груп є прагнення ефективно впливати на ринок за допомогою контролю над виробничо-розподільним циклом з одного центру. Для підприємницьких груп характерна перевага вертикальної інтеграції, в той час як для ПФГ більш типовою є горизонтальна структура. Між учасниками групи розвиваються економічні і фінансові взаємозалежності, поділ і координація праці. Аналіз практики створення ПФГ дає підставу для виявлення факторів, вплив яких обумовлює формування інтегрованих корпоративних структур. Найважливіші серед них:

o розвиток фінансового капіталу;

o технологічні фактори;

o ринкові фактори;

o управлінські фактори.

Якщо класична схема виникнення фінансового капіталу має у своїй основі концентрацію виробництва і капіталу, то у вітчизняних умовах базою цього процесу стало подрібнення виробництва, що супроводжується поширенням акціонерної власності. Об'єднання організацій у рамках ІКС будується на принципах вертикальної, горизонтальної та конгломератної інтеграції. При горизонтальній інтеграції однопрофільних підприємств досягається зниження постійних витрат на одиницю продукції (ефект масштабу). При вертикальній інтеграції об'єднання зусиль декількох технологічно взаємодоповнюючих виробничих одиниць призводить до якісного удосконалення результатів діяльності (ефект синергії), особливо в інноваційній сфері. Інтегрування дозволяє підвищити ефективність інноваційної діяльності - діяльність венчурних фірм не настільки болісно відбивається на загальних результатах підприємницької діяльності (мінімізація ризиків).