Модульна контрольна робота № 2

Термінологічний словник із навчальної дисципліни
«Трудове право України»

Арбітр — підготовлена Національною службою посередництва й примирення особа, яка в разі залучення її сторонами колективного трудового спору (конфлікту) до участі в роботі трудового арбітражу набуває статусу члена трудового арбітражу та має право розгляду колективного трудового спору (конфлікту) з метою його вирішення.

Акт про нещасний випадок — офіційний документ, який засвідчує факт нещасного випадку, що стався з лю­диною чи групою людей. Порядок розслідування та обліку нещасних випадків регламентується спеціальним Поло­женням, затвердженим постановою КМ України від 10.08.93 р. № 623 (ЗП України. — 1994. — № 1. — Ст. 1) і залежить від того, пов'язаний даний нещасний випадок з працею чи ні. Від цієї обставини залежать умови надан­ня допомоги з тимчасової непрацездатності, а також призначення пенсії з інвалідності.

Акт юридичний — офіційний письмовий документ, що породжує певні правові наслідки, створює юридичне ста­новище і спрямований на регулювання суспільних відно­син, як-от: рішення МСЕК про встановлення групи інва­лідності, рішення управління соціального захисту насе­лення про призначення пенсій і т. ін.

Безробітні — громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до відповідної роботи.

Безстроковий трудовий договір — трудовий договір, укладений на невизначений термін.

Вахтовий метод — особлива форма організації робіт, що ґрунтується на використанні трудових ресурсів поза місцем їх постійного проживання за умов, коли щоденна доставка працівників до місця роботи й назад, до місця постійного проживання неможлива.

Випробування — період, який установлюється за угодою сторін під час укладення трудового договору з метою перевірки відповідності працівника дорученій йому роботі; умову про випробування повинна бути застережено в наказі (розпорядженні) про прийняття на роботу.

Відповідна робота — робота, що відповідає освіті, професії (спеціальності), кваліфікації працівника (громадянина, який втратив роботу й заробіток (трудовий дохід)) та надається в тій місцевості, де він проживає; заробітна плата повинна відповідати рівню, який особа мала за попередньою роботою з урахуванням її середнього рівня, що склався в галузі відповідної області за минулий місяць.

Відпочинок протягом дня — перерва для відпочинку та харчування тривалістю не більше двох годин, не включена до робочого часу; повинна надаватися, як правило, через чотири години після початку роботи.

Відпустка — вільний від виконання робочої функції період часу, який установлюється на законодавчому та локальному рівнях у календарних днях.

Відпустка без збереження заробітної плати за згодою сторін — відпустка, яка надається за сімейними обставинами та з інших причин працівникові на термін, обумовлений угодою між працівником та роботодавцем, але не більше 15-ти календарних днів на рік.

Відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку — відпустка, яка надається за бажанням жінки після закінчення відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами (може бути використано повністю або частинами також батьком дитини, бабою, дідом чи іншими родичами, які безпосередньо доглядають за дитиною, або особою, яка всиновила чи взяла під опіку дитину).

Відпустка у зв’язку з вагітністю та пологами — відпустка, яка надається на підставі медичного висновку; жінкам надається оплачувана відпустка у зв’язку з вагітністю та пологами тривалістю: до пологів — 70 календарних днів; після пологів — 56 календарних днів (70 календар­них днів — у разі народження двох і більше дітей та в разі ускладнення пологів), починаючи з дня пологів.

Відпустка у зв’язку з навчанням у вищих навчальних закладах, навчальних закладах післядипломної освіти та аспірантурі — додат­кова оплачувана відпустка, яка надається працівникам, що успішно навчаються без відриву від виробництва у вищих навчальних закладах із вечірньою та заочною формами навчання на період установчих занять, виконання лабораторних робіт, складання заліків та іспитів для тих, хто навчається на першому та другому курсах у вищих навчальних закладах: першого та другого рівнів акредитації з вечірньою формою навчання — 10 календарних днів, третього та четвертого рівнів акредитації з вечірньою формою навчання — 20 календарних днів, незалежно від рівня акредитації із заочною формою навчання — 30 календарних днів; на період установчих занять, виконання лабораторних робіт, складання заліків та іспитів для тих, хто навчається на третьому й наступних курсах у вищих навчальних закладах: першого та другого рівнів акредитації з вечірньою формою навчання — 20 календарних днів, третього та четвертого рівнів акредитації з вечірньою формою навчання — 30 календарних днів, незалежно від рівня акредитації із заочною
формою навчання — 40 календарних днів; на період складання державних іспитів у вищих навчальних закладах незалежно від рівня акредитації — 30 календарних днів; на період підготовки та захисту дипломного проекту (роботи) студентам, які навчаються у вищих навчальних закладах із вечірньою та заочною формами навчання першого та другого рівнів акредитації — два місяці, а у вищих навчальних закладах третього й четвертого рівнів акредитації — чотири місяці.

Відпустка у зв’язку з навчанням у професійно-технічних на­вчальних закладах — додаткова оплачувана відпустка для підготовки та складання іспитів загальною тривалістю 35 календарних днів протягом навчального року, яка надається працівникам, що успішно навчають­ся на вечірніх відділеннях професійно-тех­нічних навчальних закладів.

Відпустка у зв’язку з навчанням у середніх навчальних закладах — додаткова оплачувана відпустка, що надається працівникам, які здобувають загальну середню освіту в середніх загальноосвітніх вечірніх (змінних) школах, класах, групах з очною, заочною формами навчання при загальноосвітніх школах; надається додаткова оплачувана відпустка на період складання випускних іспитів в основній школі тривалістю 10 календарних днів; випускних іспитів у старшій школі — тривалістю 23 календарні дні; перевідних іспитів в основній та старшій школах — від 4 до 6 календарних днів без урахування вихідних.

Відпустка без збереження заробітної плати — відпустка, яка надається працівникові за його бажанням в обов’язковому порядку та/чи за згодою сторін.

Внутрішній трудовий розпорядок — порядок, установлений в організації, де працівник виконує свою трудову функцію, включає взаємовідносини працівника та роботодавця, а також відносини між працівниками у процесі праці.

Гарантії — заходи, способи та умови, за допомогою яких забезпечується забезпечення наданих працівникам прав у сфері соціально-трудових відносин.

Гнучкий графік — форма організації робочого часу, за якою для окремих категорій працівників або колективів підрозділів допускаються саморегулювальні початок, закінчення та загальна тривалість робочого часу.

Державна служба в Україні — професійна діяльність осіб, які обіймають посади в державних органах та їхньому апараті, щодо практичного виконання завдань і функцій держави й одержують заробітну плату за рахунок державних коштів.

Державний комітет нагляду за додержанням законодавства про працю — урядовий орган державного управління, який діє у складі Міністерства праці та соціальної політики України й підпорядковується йому (є правонаступником Головної державної інспекції праці та Державної експертизи умов праці України).

Державні нагороди України — вища форма відзнаки громадян за видат­ні заслуги в розвитку економіки, науки, культури, соціальної сфери, захисті Вітчизни, охороні конституційних прав і свобод людини, державному будівництві та громадській діяльності, за інші заслуги перед Україною.

Джерела трудового права України — нормативно-правові акти, що регулюють суспільні відносини, які є предметом трудового права.

Дисципліна праці — взаємні зобов’язання сторін трудового договору: роботодавця — створювати працівникові умови праці, необхідні для найбільш ефективного здійснення ним трудової функції, працівника — неухильно дотримуватися правил поведінки, встановлених законодавством України.

Дисциплінарна відповідальність — один із видів юридичної відповідальності, осуд поведінки працівника шляхом накладення на нього дисциплінарного стягнення.

Дисциплінарний проступок — винне, протиправне невиконання або неналежне виконання працівником покладених на нього трудових обов’язків.

Додаткова відпустка працівникам, які мають дітей — додаткова оплачувана відпустка тривалістю 5 календарних днів без урахування вихідних, яка надається жінці, що працює і має двох і більше дітей віком до 15-ти років або дитину-інваліда, за її бажанням щорічно.

Додаткова заробіт­на плата — винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці; включає доплати, надбавки, гарантійні й компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов’язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Загальнообов’яз­кове державне соціальне страхування на випадок безробіття — система прав, обов’язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин та надання соціальних послуг за рахунок коштів Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

Зайняте населення — громадяни, що проживають на території держави на законних підставах: ті, що працюють за наймом на умовах повного або неповного робочого дня (тижня) на підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності, у міжнародних та іноземних організаціях в Україні та за кордоном; громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, осіб, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю, творчою діяльністю; члени кооперативів, фермери та члени їхніх сімей, що беруть участь у виробництві; обрані, призначені або затверджені на оплачувану посаду в органах державної влади, управління та в громадських об’єднаннях; які проходять службу в Зброй­них Силах України, Службі безпеки України, Прикордонних військах України, військах внутрішньої та конвойної охорони і Цивільної оборони України, органах внутрішніх справ, інших військових формуваннях, створених відповідно до законодавства України; які проходять альтернативну (невійськову) службу; які проходять професійну підготовку, перепідготовку й підвищення кваліфікації з відривом від виробництва; навчаються в денних загальноосвітніх школах і вищих навчальних закладах; працюючі громадяни інших країн, які тимчасово перебувають в Україні та виконують функції, не пов’язані із забезпеченням діяльності посольств і місій.

Зайнятість — діяльність громадян, пов’язана із задоволенням особистих та суспільних потреб і така, що, як правило, приносить їм дохід у грошовій або іншій формі.

Заохочення — спосіб забезпечення трудової дисципліни — певна форма визнання заслуг працівника у зв’язку з досягнутими успіхами в роботі.

Заробітна плата — винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Звання «Герой України» — вищий ступінь відзнаки в Україні, присвоюється громадянам України за здійснення визначного героїчного вчинку або визначного трудового досягнення (за визначні трудові досяг­нення Герою України вручається орден Держави).

Зміст колективного договору — взаємні зобов’язання сторін у межах їх компетенції щодо регулювання виробничих, трудових, соціально-економічних відносин, зокрема зміни в організації виробництва й праці; забезпечення продуктивної зайнятості; нормування й оплати праці, встановлення форми, системи, розмірів заробітної плати та інших видів трудових виплат (доплат, надбавок, премій та ін.); установлення гарантій, компенсацій, пільг; участі трудового колективу у формуванні, розподілі й використанні прибутку підприємства (якщо це передбачено статутом); режиму роботи, тривалості робочого часу та відпочинку; умов і охорони праці; забезпечення житлово-побутового, культурного, медичного обслуговування, організації оздоровлення й відпочинку працівників; гарантій діяльності профспілкової чи інших представницьких організацій працівників; умов регулювання фондів оплати праці та встановлення міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень в оплаті праці, а також додаткові порівняно з чинним законодавством і угодами гарантії, соціально-побутові пільги.

Індексація — установлений законами та іншими нормативно-пра­вовими актами України механізм підвищення грошових доходів громадян, що дає можливість частково або повністю компенсувати їм подорожчання споживчих товарів і послуг; індексації підлягають грошові доходи громадян, що одержуються ними в гривнях на території України та не мають разового характеру: пенсії; соціальна допомога (сім’ям із дітьми, за безробіттям, тимчасовою непрацездатністю тощо); стипендії; оплата праці (грошове забезпечення); суми компенсування шкоди, заподіяної працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я, а також суми, що виплачуються особам, які мають право на компенсування шкоди в разі втрати годувальника тощо.

Інші заохочувальні та компенсаційні виплати — виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами й положеннями, компенсаційні та інші грошові й матеріальні виплати, які не передбачено актами чинного законодавства або які проводяться понад установлені зазначеними актами норми.

Колективна угода — правовий акт, який установлює загальні принципи регулювання соціально-трудових відносин та пов’язаних із ними економічних відносин і укладається між повноважними представниками працівників та роботодавців на державному, галузевому, регіональному рівнях у межах їхньої компетенції.

Колективний договір — правовий акт, який регулює соціально-трудові відносини на підприємстві, в установі та організації та укладаєть­ся між роботодавцем і працівниками в особі їхніх представників.

Колективний трудовий спір (конфлікт) — розбіжності, що виник­ли між сторонами соціально-трудових відносин, щодо встановлення нових або зміни наявних соціально-економічних умов праці та виробничого побуту; укладення чи зміни колективного договору, угоди; виконання колективного договору, угоди або окремих їхніх положень; невиконання вимог законодавства про працю.

Комісія державних нагород та геральдики — дорадчий орган, який утворюється при Президентові України для попереднього розгляду питань, пов’язаних із нагородженням державними нагородами, президентськими відзнаками та забезпеченням єдиних підходів до розвитку геральдичної справи.

Компенсація — грошові виплати, які встановлюються з метою відшкодування працівникам затрат, пов’язаних із виконанням ними трудових або інших передбачених законодавством України обов’язків та функцій.

Конституційний Суд України — єдиний орган конституційної юрисдикції в Україні, який приймає рішення та дає висновки у справах щодо: конституційності законів та інших правових актів Верховної Ради України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим; відповідності до Конституції України чинних міжнародних договорів України або тих міжнародних договорів, що подаються до Верховної Ради України для надання згоди на їх обов’язковість; додержання конституційної процедури розслідування й розгляду справи про усунення Президента України з поста в порядку імпічменту; офіційного тлумачення Конституції та законів України.

Контракт у трудовому праві України — одна з форм строкового трудового договору, сфера застосування якого визначається законами.

Кратна матеріальна відповідальність — матеріальна відповідальність, яка постає в кратному розмірі заподіяної шкоди.

Локальні нормативно-правові акти — один із видів джерел трудового права України, які приймаються безпосередньо на підприємстві, в установі, організації.

Матеріальна відповідальність — один із видів юридичної відповідальності, зобов’язання однієї зі сторін трудового договору (працівника, роботодавця) відшкодувати відповідно до законодавства України матеріальну шкоду, заподіяну іншій стороні цього договору.

Матеріальна відповідальність працівника — обов’язок відшкодувати шкоду, заподіяну роботодавцеві.

Метод трудового права України — комплексне поєднання централізованого (імперативного) та децентралізованого (автономного) правового регулювання суспільних відносин, що є предметом трудового права України, на основі координації дій суб’єктів правовідносин, локального правовстановлення та можливостей застосування спеціальних юридичних санкцій для забезпечення належного виконання учасниками цих правовідносин своїх прав та обов’язків.

Мінімальна заробітна плата — законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може проводитися оплата за виконану працівником місячну, погодинну норму праці (обсяг робіт).

Міністерство праці та соціальної політики України — центральний орган виконавчої влади, діяльність якого спрямовується й координується Кабінетом Міністрів України; є головним (провідним) органом у системі центральних органів виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у сфері зайнятості, соціального захисту населення, соціального страхування, оплати, нормування та стимулювання праці, охорони й умов праці, пенсійного забезпечення, соціального обслуговування населення, соціально-трудових відносин, трудової міграції.

Момент виникнення колективного трудового спору (конфлікту) — під час надходження повідомлення від роботодавця до вповноваженого представницького органу найманих працівників, категорії найманих працівників, колективу працівників чи профспілки про повну або час-
ткову відмову в задоволенні колективних вимог і прийняття рішення про незгоду з рішенням роботодавця, або коли строки розгляду вимог закінчилися, а відповіді від роботодавця не надійшло.

Надурочні роботи — роботи понад установлену тривалість робочого дня.

Найманий працівник — фізична особа, яка працює за трудовим договором на підприємстві, в установі та організації, у їх об’єднаннях або у фізичних осіб, які використовують найману працю.

Національна рада соціального партнерства — постійно діючий консультативно-дорадчий орган при Президентові України, який утворено Президентом України із представників Кабінету Міністрів України, об’єднань підприємців та професійних спілок для узгодженого вирішення питань, що виникають у соціально-трудовій сфері.

Національна служба посередництва та примирення — постійно діючий державний орган, який сприяє поліпшенню соціально-трудових відносин та запобігає виникненню колективних трудових спорів (конфліктів), прогнозує їх та сприяє своєчасному їх вирішенню, здійснює посередництво для вирішення таких спорів (конфліктів).

Незалежний посередник — визначена за спільним вибором сторін особа, яка сприяє встановленню взаємодії між сторонами, проведенню переговорів, бере участь у виробленні примирною комісією взаємоприйнятного рішення.

Ненормований робочий день — особливий режим робочого часу, який установлюється для певної категорії працівників у разі неможливості нормування часу трудового процесу.

Неповний робочий час — вид робочого часу, який установлюється в обов’язкову випадку (на прохання вагітної жінки, жінки, яка має дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда (у тому числі таку, що знаходиться під її опікуванням) або здійснює догляд за хворим членом своєї родини відповідно до медичного висновку) та угодою між працівником і роботодавцем, а оплата праці здійснюється пропорційно відпрацьованому часу або залежно від виробітку.

Нещасний випадок — обмежена в часі подія або раптовий вплив на працівника небезпечного виробничого фактора чи середовища, що сталися в процесі виконання ним трудових обов’язків, унаслідок чого заподіяно шкоду здоров’ю або настала смерть.

Нещасні випадки невиробничого характеру — непов’язані з виконанням трудових обов’язків травми, у тому числі отримані внаслідок заподіяних тілесних ушкоджень іншою особою, отруєння, самогубства, опіку, обмороження, утоплення, ураження електричним струмом, блискавкою, травми, отримані через стихійне лихо, контакт із тваринами тощо, які призвели до ушкодження здоров’я працівників.

Нічний час — час із 22 години до 6 години ранку.

Нормальна тривалість робочого часу — тривалість робочого часу працівників, яка не повинна перевищувати 40 годин на тиждень.

Нормативно-правовий акт — акт, що видається в установленому порядку та визначає норми права, уводить їх у дію, вносить зміни або скасовує правила загального характеру.

Норми праці — норми виробітку, часу, обслуговування, чисельності, що встановлюються для працівників відповідно до досягнутого рівня техніки, технології, організації виробництва й праці.

Об’єктивний бік дисциплінарного проступку — протиправна поведінка працівника (невиконання чи неналежне виконання трудових обов’язків), шкідливі наслідки й причинний зв’язок між ними та поведінкою правопорушника.

Об’єднання організацій роботодавців — неприбуткова організація роботодавців, яка об’єднує організації роботодавців на засадах добровільності та рівноправності з метою представництва й захисту прав та інтересів організацій роботодавців.

Облік робочого часу — фіксовані відомості про явку працівників на роботу та виконання ними трудових обов’язків протягом установленої тривалості робочого часу.

Обмежена матеріальна відповідальність — матеріальна відповідальність, яка постає в розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше за середній місячній заробіток.

Організації профспілки — організаційні ланки профспілки, визначені статутом профспілки, що діють у межах повноважень, наданих статутом та Законом України «Про професійні спілки, гарантії їх діяльності».

Організація роботодавців — громадська неприбуткова організація, яка об’єднує роботодавців на засадах добровільності та рівноправності з метою представництва та захисту їхніх прав та інтересів.

Основна заробітна плата — винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов’язки).

Охорона праці — система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактич­них заходів та засобів, спрямованих на збереження здоров’я та працездатності людини в процесі праці.

Первинна організація профспілки — добровільне об’єднання членів профспілки, які, як правило, або працюють на одному підприємстві, в установі, організації незалежно від форми власності й виду господарювання чи
у фізичної особи, яка використовує найману працю, або забезпечують себе роботою самостійно, або навчаються в одному навчальному закладі.

Переведення на іншу роботу — доручення працівникові роботи, яка не відповідає спеціальності, кваліфікації чи посаді, визначеній трудовим договором.

Підприємство — самостійний суб’єкт господарювання, який має права юридичної особи та здійснює виробничу, науково-дослідницьку й комерційну діяльність із метою одержання відповідного прибутку (доходу).

Повна матеріальна відповідальність — матеріальна відповідальність, яка настає у повному розмірі заподіяної шкоди.

Поділ щорічної відпустки на частини — надання щорічної відпустки на прохання працівника частинами будь-якої тривалості за умови, що основна безперервна її частина становитиме не менше 14-ти календарних днів, проте невикористана частина відпустки надається з дня тижня, що є наступним за днем закінчення попередньої використаної її частини.

Посада — визначена структурою та штатним розкладом первинна структурна одиниця державного органу та його апарату, на яку покладено встановлене нормативними актами коло службових повноважень.

Посередник — підготовлена Національною службою посередництва та примирення особа, яка в разі визначення її за спільним вибором сторін колективного трудового спору (конфлікту) набуває статусу незалежного посередника.

Почесне звання України — державна нагорода, яка присвоюється особам, що працюють у відповідній галузі економічної та соціально-культурної сфери, як правило, не менше десяти років, мають високі трудові досягнення та професійну майстерність, якщо інше не встановлено положенням про почесне звання України.

Працевлаштування — комплекс організаційних, економічних та правових заходів із забезпечення трудової зайнятості населення.

Працівник — фізична особа, яка працює на підставі трудового договору на підприємстві, в установі, організації чи у фізичної особи, що використовує найману працю.

Предмет трудового права України — система індивідуальних та колективних трудових відносин чи трудових та тісно пов’язаних із ними відносин; у свою чергу, останні поділяються на відносини, що передують трудовим відносинам, відносини, що функціонують одночасно з ними, та відносини, які є їхнім наслідком.

Предмет трудового права України як науки — трудове право України як галузь права.

Примирна комісія — тимчасовий позавідомчий орган, що створюється сторонами соціально-трудових відносин у разі виникнення колективного трудового спору (конфлікту) відносно встановлення нових або зміни наявних соціально-економічних умов праці та виробничого побуту; укладання чи зміни колективного договору, угоди.

Принципи трудового права України — основні засади правового регулювання суспільних відносин, що є предметом трудового права України (індивідуальні та колективні трудові відносини, або трудові відносини та відносини, які з ними тісно пов’язані), визначають загальну спрямованість та притаманні змісту трудового права ознаки.

Простій — припинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами.

Професійна підготовка, перепідготовка та підвищення кваліфікації — навчання осіб, які зареєстровані у службі зайнятості як такі, що шукають роботу, та безробітних; організоване державною службою зайнятості за її направленням у навчальних закладах, на підприємствах, в установах, організаціях (незалежно від їхньої підпорядкованості) згід­но з укладеними договорами або у спеціально створених для цього навчальних центрах державної служби зайнятості за рахунок коштів Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

Професійна спілка (профспілка) — добровільна неприбуткова громадська організація, що об’єднує громадян, пов’язаних спільними інтересами за родом їхньої професійної (трудової) діяльності (навчання).

Професійне захворювання — захворювання, що виникло внаслідок професійної діяльності застрахованого працівника та зумовлюється виключно або переважно впливом шкідливих речовин і певних видів робіт та інших факторів, пов’язаних із роботою.

Профспілковий орган — орган, створений згідно зі статутом (положенням) профспілки, об’єднання профспілок, через який профспілка здійснює свої повноваження.

Профспілковий представник — керівник профспілки, її організації, об’єднання профспілок, профспілкового органу, профорганізатор або інша особа, вповноважена на представництво статутом або відповід­ним рішенням профспілкового органу.

Пряма дійсна шкода — втрата, погіршення або зниження цінності майна, необхідність для підприємства, установи, організації провести затрати на відновлення, придбання майна чи інших цінностей або здійснити зайві, тобто викликані внаслідок порушення працівником трудових обов’язків, грошові виплати.

Роботодавець — власник підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, виду діяльності, галузевої належності або вповноважений ним орган (керівник) чи фізична особа, яка відповідно до законодавства використовує найману працю.

Роздроблений робочий день — форма організації робочого часу, за якої робочий день може бути поділено на частини за умови загальної тривалості роботи, що не перевищує встановленої тривалості робочого дня.

Святкові дні — установлені законодавчими актами вільні від роботи дні, які присвячено видатним подіям або пам’ятним датам, а саме: 1 січня — Новий рік, 7 січня — Різдво Христове, 8 березня — Міжнарод­ний жіночий день, 1 і 2 травня — День міжнародної солідарності трудящих, 9 травня — День Перемоги, 28 червня — День Конституції України, 24 серпня — День незалежності України.

Система оплати праці — спосіб визначення розміру винагороди за працю залежно від витрат або результатів праці.

Система трудового права України — складається з трьох частин — загальних положень, індивідуального трудового права та колективного трудового права чи загальної та особливої (спеціальної) частини.

Складові внутрішнього трудового розпорядку — основні права та обов’язки працівника й роботодавця, режим робочого часу, порядок заохочення працівників, порядок притягнення до відповідальності.

Скорочений робочий час — вид робочого часу, який установлюється в обов’язковому порядку тривалістю, меншою за нормальну тривалість робочого часу для працівників віком до 18 років, окремих категорій працівників, за умов роботи в нічний час, перед святковими й неробочими днями; оплата праці проводиться як і за нормальної тривалості робочого часу.

Службові відрядження — поїздка працівника за розпорядженням роботодавця на визначений термін для виконання службового доручення поза місцем постійної роботи.

Соціальне партнерство — система колективних відносин між най­маними працівниками, роботодавцями, виконавчою владою, які ви-
ступають сторонами соціального партнерства в ході реалізації їхніх соціально-еконо­мічних прав та інтересів.

Строковий трудовий договір — трудовий договір, укладений на визначений термін, установлений за погодженням сторін і на час виконання певної роботи.

Структурні одиниці — виробничо-господарські суб’єкти підприємства, що мають статус, визначений у статуті (положенні) підприємства, є цілісними майновими комплексами, виробляють продукцію (виконують роботу, надають послуги) в єдиному (замкненому) технологічному процесі, знаходяться за юридичною адресою підприємства (об’єд­нання) або в іншому місці, а також відокремлені підрозділи підприємства чи об’єднань (філіали, представництва, відділення тощо) із правом відкриття поточних і розрахункових рахунків.

Структурні підрозділи — цехи, відділи, ферми, інші господарюючі підрозділи, що здійснюють діяльність на підставі положення, затвердженого директором підприємства (об’єднання), і очолені керівником, який призначається (затверджується) на посаду директором підприємства.

Сумісництво — виконання робітниками, спеціалістами й службовцями державних підприємств, установ і організацій іншої роботи поза основною на умовах трудового договору (на умовах сумісництва працівники можуть працювати на тому самому або іншому підприємстві, в установі, організації або в громадянина у вільний від основної роботи час).

Творча відпустка — відпустка, яка надається працівникам підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності за основним місцем їхньої роботи для закінчення дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата (тривалістю до трьох місяців) або доктора наук (до шести місяців), для написання підручника або монографії, довідника (до трьох місяців) тощо.

Трудова книжка — основний документ про трудову діяльність.

Трудове право України як галузь права України — система правових норм, які регулюють сукупність суспільних відносин, що складають предмет трудового права.

Трудове право України як наука — система об’єктивних знань про поняття, розвиток, закономірність, принципи самостійної галузі права.

Трудовий арбітраж — орган, який складається із залучених
сторонами фахівців, експертів та інших осіб і приймає рішення з питань трудового спору (конфлікту) щодо встановлення нових або зміни наявних соціально-економічних умов праці та виробничого побуту; укладання чи зміни колективного договору, угоди (у разі неприйняття примирною комісією рішення в установлені терміни або ж у разі неприйняття примирною комісією погодженого рішення щодо врегулювання цього питання); виконання колективного договору, угоди або окремих їх положень; невиконання законодавства про працю.

Трудовий договір — угода між працівником і роботодавцем, за якою працівник зобов’язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядку, а роботодавець зобов’язується виплачувати працівникові заробітну плату й забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Трудовий договір про надомну працю — трудовий договір, що укладається з працівником, який виконує роботу вдома із матеріалів та з використанням знарядь праці, виділених роботодавцем.

Трудовий договір про сезонну роботу — трудовий договір, який укладається з працівником для виконання роботи протягом не всього року, а за певний період (сезон), залежно від природних та кліматичних умов, але не більше шести місяців.

Трудовий договір про суміщення професій та посад — трудовий договір, що укладається з працівником, який протягом робочого дня (зміни) одночасно з основною роботою, обумовленою трудовим договором, виконує додаткову роботу за іншою професією або на іншій посаді на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Трудовий договір про тимчасову роботу — трудовий договір, який укладається з працівником, прийнятим на роботу до двох місяців, а для заміщення тимчасово відсутнього працівника — до чотирьох місяців.

Трудовий колектив — громадяни, які своєю працею беруть участь у діяльності підприємства (установи, організації) на основі трудового договору (контракту, угоди), а також інших форм, що регулюють трудові відносини працівника з підприємством.

Трудовий потенціал — сукупність громадян працездатного віку, які за певних ознак (стан здоров’я, психофізіологічні о