Статистичні показники інноваційної діяльності

1. Рівень інноваційної активності

Число підприємств, зайнятих інноваційною діяльністю

Загальне число обстежених підприємств

 

2. Кількість придбаних і переданих технологій за формами придбання.

3. Кількість патентних заявок, поданих в країні, з них - вітчизняними і закордонними заявниками.

4. Кількість патентних заявок, поданих вітчизняними і закордонними заявниками за кордоном.

5. загальна кількість діючих патентів, зареєстрованих в країні.

6.

Коефіцієнт винахідницької = активності в ‰

Число патентних заявок, поданих заявниками країн и _{х 1000}

Середньорічна чисельність населення країни

 

 

7.

Коефіцієнт технологічної = залежності

Число патентних заявок, поданих закордонними заявниками

Число патентних заявок, поданих вітчизняними заявниками

 

Коефіцієнт само = забезпеченості

8.

Число патентних заявок, поданих заявниками країни

Загальне число патентних заявок, поданих у патентне

відомство

 

Коефіцієнт поширення =

9.

Число зовнішніх патентних заявок, поданих за кордоном

вітчизняними заявниками

Число патентних заявок, поданих вітчизняними заявниками

 

Вплив інновацій на результати діяльності підприємств вимірюється:

а) сумою прибутку від реалізації інновації та її часткою у загальній сумі прибутку.

б) зниженням витрат виробництва внаслідок впровадження інновацій

в) економічною ефективністю застосування нової техніки, яку характеризують 2 показника:

1) Коефіцієнт порівняльної ефективності: Е_ф =

2) Термін окупності капіталовкладень у нову техніку: Т_окупн.=

 

Де С_0, С₁ – поточні витрати до і після впровадження нової техніки;

К_1, К₀ - капітальні затрати до і після впровадження нової техніки

 

Лекція №8

Тема: «Основні категорії населення. Абсолютні та відносні показники природного приросту населення».

5.1. Основні категорії населення та зв'язок між ними.

5.2. Розрахунок середньої чисельності населення та його структури.

5.3. Абсолютні та відносні показники природного руху населення

5.1. Населення – головна продуктивна сила суспільства і включає всіх тих, хто проживає на території даної країни.

Важливим завданням соціально-економічної статистики є вивчення чисельності, структури та розміщення, а також руху населення. Цим займається демографічна статистика. Вона періодично проводить переписи населення і поточний облік народжуваності, смертності, міграції. Дані про населення є цінною інформацією, яка необхідна для вирішення багатьох народногосподарських проблем і при складанні науково - обґрунтованих прогнозів розвитку суспільства в перспективі.

Найбільш важливим показником, який застосовується для характеристики різних країн та континентів є чисельність населення країни. Розрізняють наявне і постійне населення.

Наявне населення – це особи, що фактично перебувають на території даного населеного пункту на момент обліку, незалежно від того, де вони постійно проживають.

Постійне населення – це особи, що постійно живуть у даному населеному пункті, зв’язані з ним роботою або тривалим проживанням.

Крім цих основних категорій виділяють ще допоміжні показники: чисельність тимчасово проживаючих (не більше 6 місяців) та чисельність тимчасово відсутніх (не більше 6 місяців).

Між наявним та постійним населенням існує взаємозв’язок:

Наявне населення = Постійне населення + Тимчасово проживаючі – Тимчасово відсутні

Постійне населення = Наявне населення – Тимчасово проживаючі + Тимчасово відсутні

Чисельність наявного населення використовуєтьсяпри плануванні роботи міського транспорту, торгівельної мережі, пропускної здатності підприємств громадського харчування тощо, а також при обчисленні всіх показників природного та механічного руху населення.

Чисельність постійного населення використовується припроектуванні житла, мережі шкільних та дитячих закладів, для фондів соціального забезпечення.

Чисельність населення є моментним показником. Найчастіше його визначають на початку та на кінець року, а іноді на перше число місяця або на якусь конкретну дату. Чисельність населення на кінець року виводиться за допомогою балансового методу:

Чисельність на кінець року = Чисельність на початок року + Чисельність народжуваних – Чисельність померлих + Чисельність прибулих – Чисельність вибулих.

5.2. При багатьох економічних розрахунках виникає необхідність знати середню чисельність населення за певний період часу, найчастіше за рік. Середня чисельність населення(S) обчислюється різними формулами середніх величин в залежності від відомої інформації.

1 спосіб.

Середня арифметична проста

Використовується, якщо відомі дані про чисельність населення на початок та кінець періоду:

2 спосіб

Середня хронологічна

Використовується, коли між датами однакові проміжки часу:

 

, S₁, S₂,...... S_п – чисельність населення на певну дату.

3 спосіб

Середня арифметична зважена,

Використовується, якщо між датами різні проміжки часу

де, - середня чисельність між двома сусідніми датами,

t_і – проміжок часу між двома сусідніми датами

Вивчення населення відбувається також і за допомогою різних відносних величин:

1) Відносна величина структури (вивчення складу населення за статтю, віком, рівнем освіти, місцем проживання, розміром доходів та інших ознаками).

2) Відносна величина координації, (співвідношення між собою різних категорій населення (чол. /жін)).

3) Відносна величина інтенсивності (щільність населення).

4) Відносна величина порівняння ( співвідношення чисельності в різних регіонах).

5.4. Численність населення постійно змінюється під впливом різних факторів. Статистика населення розрізняє природний та механічний рухи.

Природний рух – це рух, що змінює численність та склад населення шляхом його оновлення. Природний рух вивчається за допомогою абсолютних та відносних величин.

Абсолютні показники природного руху:

1) Кількість народжених – N;

2) Кількість померлих – М;

3) Кількість шлюбів – Ш;

4) Кількість розлучень – Р.

Природний приріст (зменшення) розраховується як абсолютна різниця між кількістю народжених та кількістю померлих, тобто ПП=N-M

Відносні показники природного руху:

1) Коефіцієнт народжуваності = К_н = (‰)

2) Спеціальний коефіцієнт народжуваності = (Число народжених за період / Середня чисельність жінок у фертильному віці) 1000(‰)

3) Коефіцієнт смертності = К_ст = (‰)

4) Коефіцієнт дитячої смертності

К_д.см.= 1000(‰)

5) Коефіцієнт природного приросту =

К_пп = К_н – К_см або К_пп= ‰)

6) Коефіцієнт життєвості (коефіцієнт Покровського) = К_ж= %)

7) Коефіцієнт шлюбності = К_шл= ‰)

8) Коефіцієнт розлучень = К_розл= ‰)

Лекція №9

Тема: «Статистичне вивчення механічного руху населення.»

6.1. Поняття та основні показники механічного руху населення.

6.2. Розрахунки перспективної чисельності населення.

6.1. Крім природного руху населення загальний рух населення включає і механічний рух населення, пов’язаний з міграційними процесами.

Міграція – це переміщення населення по території країни (внутрішня міграція) і за її межі (міжнародна міграція).

Міграція характеризується абсолютними та відносними величинами.

Абсолютні показники міграції (механічного руху населення)

1) Кількість прибулих на постійне місце проживання – П;

2) Кількість вибулих на постійне місце проживання – В;

3) Валова міграція ВМ=П+В;

4) Сальдо міграції або механічний приріст МП=П-В

Відносні показники міграції

1) Коефіцієнт прибуття: К _п = ‰)

2) Коефіцієнт вибуття: К_в = ‰)

3) Коефіцієнт валової міграції К _вм = ‰), або К _{вм =} К _п + К_В

 

4) Коефіцієнт механічного приросту: К_МП = ‰);

або К _{вм =} К _п - К_В, %

5) Коефіцієнт загального приросту: К_заг.пр = К_пп +К_мп

Зміну чисельності населення протягом певного періоду часу визначають за допомогою показників ряду динаміки: абсолютних та відносних приростів (ланцюгових, базисних та середніх)

Середньорічний абсолютний приріст (зниження) чисельності населення знаходять за формулою:

, або

де у₀ – початковий рівень ряду динаміки

у_п - кінцевий рівень ряду динаміки

п – кількість рівнів ряду динаміки

t – кількість ланцюгових абсолютних приростів.

Середньорічний темп зростання (зниження) чисельності населення знаходять за формулою:

, або де ТЗ_1, ТЗ_2,.....ТЗ_п - ланцюгові темпи зростання.

6.2. Важливим завданням демографічної статистики є перспективні розрахунки чисельності населення країни, окремих регіонів як в цілому, так і в статево віковій структурі.

Є 2 методи розрахунку перспективної чисельності населення.

1. Метод екстраполяції (демографічний)

де

 

Цей метод простий, досить поширений, але не виділяє окремі вікові групи.

2. Метод вікового пересування.

Сутність його в тому, що для кожного віку встановлюється коефіцієнт дожиття:

К_{дожиття} =1000 – К_{смерт. в ‰}

 

або К_{дожиття}= 1 – К_{смертн.}

Добуток чисельності населення в кожній віковій групі на відповідний К_{дожиття} дає чисельність населення на перспективу, тобто наступного віку.

Лекція №9

Тема: «Статистика трудових ресурсів, зайнятості та ринку праці».

7.1. Поняття трудових ресурсів та їх складу. Порядок обчислення чисельності трудових ресурсів.

7.2.Показники руху трудових ресурсів

7.3. Статистика вивчення зайнятості та інших показників ринку праці.

 

7.1. Трудові ресурси (далі ТР) як економічна категорія включає населення, що має фізичний розвиток, розумові здібності та знання, які необхідні для роботи в народному господарстві.

ТР як статистичний показник включає:

1) працездатне населення в працездатному віці;

2) зайняте населення за межами працездатного віку;

Працездатне населення – це все населення в працездатному віці за винятком непрацюючих інвалідів в І і ІІ груп та непрацюючих пільгових пенсіонерів за віком

Працездатний вік в Україні згідно діючого законодавства встановлений:

Для жінок – 16-54 років;

Для чоловіків 16 – 59 років.

До працездатний вік: 0-15 років

Після працездатний вік:

жінки – понад 55 років; чоловіки – понад 60 років.

Зайняте населення включає всіх осіб, що працюють за наймом, на постійній тимчасовій, сезонній та інших роботах незалежно від віку; роботодавці, що самостійно забезпечують себе роботою; військові; державні службовці; спецконтингент, служителі релігійних культів та інші.

До зайнятого населення не відносяться: учні працездатного віку, які навчаються з відривом від виробництва; жінки в декретній відпустці, іноземні громадяни. Відповідно міжнародним статистичним стандартам все населення поділяють на економічно-активне та економічно - неактивне. Економічно активне населення включає працездатне населення зайняте в народному господарстві та безробітних.

Економічно неактивне населення включає студентів денної форми навчання, осіб, що підвищують кваліфікацію з відривом від виробництва, пільгових непрацюючих пенсіонерів, матерів в декретній відпустці та ін.

Безробітні в Україні – це особи в працездатному віці, офіційно зареєстровані в державній службі зайнятості, як такі, що не мають роботи і відповідно доходів, шукають роботу і здатні приступити до неї протягом найближчих двох тижнів. Існують 2 методи розрахунку чисельності трудових ресурсів:

1) демографічний – на підставі даних перепису населення про постійне населення.

2) економічний – за даними про фактичну зайнятість

Демографічним методом чисельність трудових ресурсів визначають за формулою: Все працездатне населення в працездатному віці + Зайняті за межами працездатного віку.

Економічним методом чисельність трудових ресурсів визначають за формулою: Зайняте населення в працездатному віці + Незайняте населення в працездатному віці

Обидва методи дають різні результати і вживаються для різних цілей.

7.2. Чисельність трудових ресурсів постійно змінюється під впливом природного та механічного руху.

Природний рух трудових ресурсів зумовлений вступом населення до працездатного (робочого) віку і вибуттям з нього, а механічний рух – територіальним розміщенням переміщенням трудових ресурсів.

Статистика вивчає абсолютні та відносні показники руху трудових ресурсів.

Абсолютні показники руху ТР:

1) Природне поповнення трудових ресурсів – чисельність осіб, що вступили до працездатного віку.

2) Природне вибуття – чисельність осіб, яка вибула з працездатного віку.

3) Природний приріст трудових ресурсів = Природне поповнення –Природне вибуття.

4) Чисельність прибулих ТР з інших регіонів.

5) Чисельність вибулих ТР в інші регіони

6) Механічний приріст ТР (сальдо міграції) = Чисельність прибулих ТР – Чисельність вибулих ТР

7) Загальний приріст (скорочення) ТР = Природний приріст ТР + Механічний приріст ТР

Відносні показники ТР:

1) Коефіцієнт природного поповнення ТР;

2) Коефіцієнт природного вибуття ТР;

3) Коефіцієнт природного приросту ТР;

4) Коефіцієнт механічного поповнення (прибуття ТР);

5) Коефіцієнт механічного вибуття ТР;

6) Коефіцієнт механічного приросту (коефіцієнт міграції)

7) Коефіцієнт загального приросту ТР.

Ці коефіцієнти обчислюються як відношення чисельності кожної групи ТР до середньої чисельності осіб працездатного віку в ‰

 

Середня чисельність трудових ресурсів (в працездатному віці) розраховується аналогічно середньої чисельності населення.

Перспективну чисельність трудових ресурсів розраховують:

1) методом екстраполяції:

ТР_t =ТР₀ (1+

де t – період прогнозу.

2) методом демографічної статистики.

Спочатку обчислюється перспективи чисельності всього населення в прогнозному періоді, а потім помножують її на частку ТР, вірогідну в перспективному періоді

 

ТР_t =S₀ (1+ де - вірогідна в перспективі частка трудових ресурсів у загальній чисельності населення.

7.3. При статистичному аналізі ринку праці, розраховують абсолютні та відносні показники працездатності населення, зайнятості безробіття, економічної активності населення, демографічного, сімейного навантаження та інші.

К _{працездатності всього населення} =

К _{зайнятості всього населення} =

К _{зайнятості трудових ресурсів} =

К _{безробіття} =

К _{екон.актив.нас} =

К _{демографічне навантаження дітьми}=

К _{пенсійного навантаження} = (‰)

К _{сімейного навантаження} = (‰)

К _{заміщення населення працездатного віку =} (‰)

 

Лекція №10

Тема: „ Статистика рівня та вартості життя ”

8.1. Поняття „рівень життя населення”. Система показників, що характеризує рівень життя.

8.2. Статистичні показники заробітної плати.

8.3. Статистичне вивчення доходів населення.

8.4. Статистичні показники обсягу та структури споживання матеріальних благ та послуг.

 

8.1 Рівень життя населення – складна соціально-економічна категорія, яка характеризує, з одного боку, ступінь задоволення тільки особистих потреб людини, а з другого боку – це фактичний рівень споживання матеріальних, духовних, соціальних благ та послуг.

Система показників, що характеризують рівень життя населення:

1. ВНД та ЧНД на душу населення.

2. Рівень номінальної та реальної заробітної плати.

3. Рівень споживання населенням матеріальних благ та послуг.

4. Середньодушовий доход сім’ї.

5. Рівень зайнятості населення.

6. Середня тривалість життя.

7. Вартість продовольчого кошика.

8. Доходи та витрати населення та інші.

 

8.2. Одним з найважливіших вартісних показників рівня життя населення є заробітна плата.

Розрізняють номінальну та реальну заробітну плату.

Номінальна заробітна плата – це нарахована працівникам заробітна плата у грошовій та натуральній формах за відпрацьований час або виконану роботу + премії, доплати, надбавки, заохочування тощо. Номінальна заробітна плата систематично зростає, рівень її в різних галузях неоднаковий.

_{І ном.з/пл. =} З₁, де З_{1 та} з_о - середня заробітна плата у звітному та

Зо базисному періодах

Реальна заробітна плата - це кількість товарів та послуг, що можна придбати на номінальну заробітну плату.

І _{реал. з/пл..} = І ном. з/пл. або І ном. з/пл.. х І купів. спроможність гривні

Ір.

Взаємозв’язок між індексами ціни та купівельної спроможності гривні.

_{І куп.спром. гривні =} 1 _________ 1 ______

Ір Ір = І куп.спром. гривні

 

Чим вище рівень цін, тим нижче купівельна спроможність гривні і реальна заробітна плата.

8.3. Незважаючи на те, що заробітна плата є основним джерелом доходів населення, існують інші доходи. Статистика вивчає доходи населення за 3 основними видами:

1) сукупний доход населення;

2) кінцеві доходи населення;

3) реальні доходи населення.

Сукупний доход населення включає всі доходи, одержані домашніми господарствами з різних джерел, а саме: оплати праці, пенсії, стипендії, субсидії, допомоги, дотації на путівки, на утримання дітей в дошкільних закладах, надходження від особистих підсобних господарств та Ін.

Кінцеві доходи населення - це сума заробітної плати, доход від суспільних фондів споживання та інших джерел. до кінцевих доходів не включаються податки населення в державний бюджет, суспільні організації на оплату послуг,

Реальні доходи населення - це обсяг товарів та послуг, що можуть бути придбані за отримані кінцеві доходи.

І_{реальних доходів =}

Статистика вивчає доходи населення за допомогою різних середніх І відносних величин, моди і медіани, показників рядів динаміки та індексів.

8.4. Важливим показником рівня життя населення є споживання матеріальних благ в натуральному та вартісному виразі. Статистика вивчає такі групи споживання матеріальних благ та послуг:

1) матеріальні продукти - продовольчі та непродовольчі товари, матеріальне споживання електроенергії, водо- і газопостачання, теплофікація, споживання різних матеріалів в закладах культурно-побутових та соціального обслуговування населення;

2) матеріальні послуг и - оплата виготовлення, ремонту та монтажу споживчих товарів, ремонт квартир, послуги транспорту, зв'язку тощо.

3) нематеріальні послуги - юридичні, медичні, освітні тощо.
Статистика також вивчає споживання окремих видів товарів по окремих регіонах і вивчає окремо натуральні та вартісні показники споживання.

Натуральні показники споживання - вимірюються в натуральних одиницях і охоплюють основні продовольчі й непродовольчі товари, в тому числі товари довгострокового користування.

Ва ртісні показники споживання - обчислюються в поточних та порівняльних цінах, в роздрібних, ринкових, оптових цінах в залежності від того, де купуються товари,

Найважливішим показником споживання є рівень споживання конкретних видів матеріальних благ на душу населення: : де Q - кількість товарів, S - середня чисельність населення.

Індивідуальні індекси споживання на душу населення:

Загальні індекси споживання: I_q =

Зміна фонду споживання обчислюється в абсолютному та відносному виразі:

В абсолютному виразі	У відносному виразі
1. в цілому
2. за рахунок змін
а) рівня споживання на душу населення
б) середньої чисельності населення

При вивченні рівня споживання обчислюється коефіцієнт еластичності споживання, який показує: на скільки відсотків змінився рівень споживання при зміні середньодушового доходу на 1%.

 

Коефіцієнт еластичності споживання = Т_прсередньодушового рівня споживання Т _пр середньодушового доходу

Для вивчення рівня споживання у вартісному виразі використовують систему індексів, бо крім двох факторів: середньої чисельності населення і споживання на душу населення, на загальний фонд споживання впливає зміна цін на товари.

І загального рівня споживання = І_pqs

В тому числі

а) за рахунок зміни середньої ціни (р): І_pqs

б) за рахунок зміни рівня споживання (q): І_pqs

в) за рахунок зміни чисельності (S): І_pqs

 

Лекція №11

Тема: «Статистика соціального забезпечення та соціального захисту населення»

9.1. Значення та основні завдання соціального забезпечення та соціального захисту населення.

9.2. Система показників статистики пенсійного забезпечення, інвалідності та соціальних послуг.

9.3. Статистика житлових умов населення.

9.4. Статистика освіти.

 

9.1. Соціальне забезпечення – це система закладів та послуг з надання допомоги у разі стихійного лиха, при обмеженні або втраті працездатності, при низькому рівні життя, тощо.

Соціальний захист населення – це сукупність механізмів, передбачених законодавчими та нормативними актами для збереження доходів окремим особам або їх родинам у зв’язку з втратою працездатності.

Для визначення розмірів соціальної допомоги виходять як із потреб населення, що потребує підтримки, так і з реальних ресурсів держави для даних цілей.

Основні завдання статистики соціального забезпечення та соціального захисту.

1. Визначення чисельності осіб, що охоплюються соціальним забезпеченням та його окремими видами.

2. Оцінка ступеню охоплення соціальними послугами тих, хто потребує.

3. Визначення середніх розмірів соціальної допомоги і тенденції їх змін.

4. Визначення загальних розмірів соціальних виплат, їх структури, джерел.

5. Прогнозування чисельності осіб, які потребують соціальної допомоги, та розмірів соціальних виплат на перспективу.

Відповідно діючому законодавству України соціальні виплати дуже різноманітні: пенсійні виплати інвалідам, малозабезпеченим сім ̉ям з дітьми, особам похилого віку у зв’язку із хворобою, багатодітним матерям, сім ̉ям у зв’язку з втратою годувальника та інші.

9.2. Пенсійне забезпечення є одним з видів обов’язкового соціального страхування. Чисельність пенсіонерів та розміри пенсій в Україні постійно зростають. Передбачається перехід до нової концепції пенсійного забезпечення з врахуванням міжнародних стандартів. Створюється трьохрівнева пенсійна система. Введено персоніфікований облік страхових внесків.

Статистика вивчає 2 блоки статистичних показників:

1) трудові пенсії;

2) соціальні пенсії.

Трудові пенсії призначають з врахуванням трудового стажу і підрозділяють на:

- пенсії за віком;

- за вислугу років;

- по інвалідності;

- у випадку втрати годувальника.

Статистична звітність містить такі показники

- загальна чисельність пенсіонерів, в т.ч. за видами пенсій;

- розміри призначення пенсій різним категоріям пенсіонерів;

- співвідношення мінімальної, середньої та максимальної місячної пенсії з прожитковим мінімумом, встановленим для пенсіонерів;

- рівень та динаміка реального розміру пенсії (з врахуванням індексу споживчих цін);

- співвідношення розміру пенсії з розміром середньої заробітної плати;

- рівень фактичного споживання продуктів, товарів та послуг.

 

Соціальні пенсії призначають непрацездатним громадянам, які не досягли пенсійного віку. Статистична звітність містить дані також про цю категорію громадян і є об’єктом статистичного дослідження. Багаточисельною та специфічною групою населення є інваліди.

Для характеристики інвалідності визначають такі статистичні показники:

- чисельність інвалідів, зареєстрованих органами соціального забезпечення, і в тому числі тих, хто вперше визнаний інвалідом з різних причин;

- структуру інвалідів за групами інвалідності, категоріями;

- розміри трудових і соціальних пенсій інвалідам різних категорій за групами інвалідності;

- чисельність працюючих інвалідів, в т.ч. на спеціалізованих підприємствах;

- ступінь забезпечення інвалідів транспортними засобами, соціальними послугами на дому та іншими соціальними послугами.

- число будинків-інтернатів для людей похилого віку та інвалідів, дитячих будинків, лікувально-профілактичних установ, шкіл-інтернатів, тощо.

 

9.3. Житлові умови населення є важливим чинником здоров ̉я населення, його добробуту, комфортності проживання, зростання продуктивності праці, зміцнення і зростання родини, виховання дітей. Житлове господарство є важливою галуззю народного господарства і об’єктом статистичного дослідження.

Житлова статистика вивчає: 1) рух житлового фонду; 2) стан житла;

3) житлові умови населення.

Джерелами статистичного вивчення житлового фонду є: звіти житлових організацій, інвентаризації та переписи житлового фонду.

Статистика групує і вивчає весь житловий фонд за такими ознаками:

1) за призначенням приміщень (житлові, нежитлові)

2) за правом власності (місцевих органів самоврядування, державних, кооперативних, відомчих підприємств в особистій власності)

3) за типом будови (по матеріалу стін та перекриття)

4) поверховістю;

5) внутрішнім благоустроєм(електроосвітлення, вода, газ, каналізація та ін)

6) технічним станом (по рівню зносу)

Статистичне вивчення житлових умов населення здійснюється у трьох напрямках: 1) кількісна характеристика житлових умов; 2) якісна характеристика житлових умов; 3)економічні умови користування житлом.

Основні статистичні показники житлових умов населення:

- середньодушова забезпеченість житловою площею;

- коефіцієнт посімейного розселення;

- вартість плати за користування квартирою;

- питома вага житлових витрат у доходах сім ̉ї;

- кількість проживаючих, які користуються пільгами по квартплаті;

- розміри житлових субсидій, тощо

9.4. Система народної освіти – це сукупність навчально-виховних установ, призначених для здійснення цілеспрямованого навчання та виховання населення. Основне завдання статистики народної освіти – дати всебічну характеристику діяльності усіх ланок цієї системи.

Найважливішими оціночними показниками системи народної освіти є показники грамотності і рівня освіти населення. Для України більш актуальним є визначення рівня освіти окремих вікових груп населення, в сільській та міській місцевостях, серед чоловіків та жінок, за галузями економіки.

Статистичні показники рівня освіти населення.

1. Чисельність людей, які одержали закінчену освіту на певній ступені діючої системи навчання (початкова, базова середня, повна середня, базова вища, вища)

2. Питома вага людей, що мають певний рівень освіти, в загальній кількості людей, які за своїм віком відповідають граничній тривалості навчання.

3. Питома вага спеціалістів з вищою освітою у загальній кількості працівників або спеціалістів підприємств, галузі, регіону, країни.

При вивченні рівнів освіти населення різних регіонів і країн дуже важливо забезпечити порівнянність чисельника та знаменника цього показника.

Статистичні показники дошкільної та шкільної освіти:

1. Чисельність та структура дітей за віком та тривалістю перебування в дошкільному закладі або школі.

2. Частка дітей, що навчаються по програмі підготовчого класу в дитячих садках, в загальній чисельності дітей.

3. Число днів перебування однією дитиною в дитячому садку в звітному періоді, також число пропущених днів з певних причин.

4. Склад учнів в школах по групах класів, мові навчання, за статтю, віком прибуття та вибуття учнів із школи протягом навчального року.

5. Кількість дошкільних дитячих закладів, шкіл за їх типом, числом класів, число кабінетів, загальна площа приміщень та інші.

Статистичні показники вищих навчальних закладів.

9. Чисельність та склад абітурієнтів і відсоток прийнятих у вуз для навчання.

10. Чисельність прибулих та вибулих за рік студентів.

11. Виконання плану прийому студентів до вузу.

12. Склад студентів за віком, статтю, місцем проживання, формою навчання, спеціальністю, соціальним статусом та ін.

13. Забезпеченість студентів гуртожитком.

14. Рух студентів вивчають на підставі коефіцієнту прийому, та коефіцієнту вибуття. Коефіцієнт прийому = Чисельність прибулих за рік (не враховують заново прийнятих на початок року) / Чисельність студентів на кінець року. Коефіцієнт вибуття = Число вибулих з різних причин / Чисельність студентів на початок року.

15. Середньорічна чисельність студентів за рік.

16. Якість навчання характеризують декілька показників (число та % допущених до сесії, склавших іспити на певні оцінки, таких хто не з’явився, хто залишився повторно на другий рік та інші)

Список рекомендованої літератури

Основна

1. Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про державну статистику» від 13 липня 2000 р. №1922.

2. Закон України «Про Всеукраїнський перепис населення» від 19 жовтня 2000 р. №2058-111.

3. Закон України «Про зайнятість населення» за станом на 1.03.1999 р.

4. Бюджетний кодекс України №50-51 від 08.07.2010 р. зі змінами та доповненнями.

5. Податковий кодекс України від 02 грудня 2010 року №2755 – УІ за змінами і доповненнями.

6. Закон України від 08.07.2010 р. № 2464-УІ „Про збір і облік єдиного внеску на загальне обов’язкове державне соціальне страхування.”.

7. Гетало А.В., Борух В.О. Економічна статистика: навч. посібник. - К.: ТОВ. «УВПУ «Екс Об», 2002 -214 с.

8. Елисеева И.И. Статистика, учебник. Кнорус, Москва, 2006 г. 552 стр.

6. Єріна А.М., Моторин Р.М., Головач А.В. та ін Статистика: Навч.-метод. Посібник для самостійного вивчення дисципліни. -К.:КНЕУ, 2001-448 с.

7. Єріна А.М., Мазуренко О.К., Полян З.О. Економічна статистика: Практикум, - К., ТОВ. «УВПУ «Екс Об», 2002 - 232 с.

8. Квач Я.П., Іванченко Є.А., Малікова І.П. Статистика: Навчальний посібник, / ОІФ УДУФМТ.- Одеса: „Поліграф”, 2008.-260 с.

9. Крамченко Л.І., Лутчин Н.П., Москаль Б.С. Економічна статистика.: навч. посібник.-Львів: „Новий Світ-2000", 2004- 364 с.

10. Лугінін О.Є. Статистика. Економічна та соціальна статистка: Курс лекцій. - Херсон: МУБіП, 2003 - 99 с.

11. Лугінін О.Є, Білоусова С.В. Статистика: підручник. Київ 2005 р., с.580.

12. Назаров М.Г..Курс социально-зкономической статистики М: Финстатинформ, ЮНИТИ-Дана,2000.-771 с.

13. Удотова Л.С. Соціальна статистика: підручник.-К.: КНЕУ, 2002-376 с

14. Уманець Т.В. Економічна статистика: навч.пос- К.:3нання, 2006.-429 с

15. Федоренко В.С. Економічна статистика: Методична розробка.-К.

Додаткова:

1. Статистичний щорічник. Державний комітет статистики України.

2. Смирнова В.Д. Опорний конспект лекцій з курсу „Соціально-економічна статистика”. ОІФ. 2011 р.

3. Інтернет – ресурси: www. Ukrstat. dov/ua