Кафедра обліку, аудиту і статистики

КАФЕДРА ОБЛІКУ, АУДИТУ І СТАТИСТИКИ

 

 

ОПОРНИЙ КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ

З навчальної дисципліни

«Соціально-економічна статистика»

для студентів денної форми навчання

 

 

Одеса - 2012

 

Укладач: ст..виладач - Смирнова В.Д.

 

 

Розглянуто на засіданні кафедри

Обліку, аудиту і статистики

Протокол № __ від _________ р.

Зав.кафедрою: д.е.н., проф.

_____________ Б.І.Валуєв

 

 

Передмова

 

В соціально-економічній сфері країни відбуваються значні зміни. Швидкими темпами формується інформаційне суспільство з високими потребами і вимогами до інформації, в т.ч. статистичної. Впровадження системи національних рахунків, що базується на міжнародних стандартах, призвело до змін у підходах визначення системи показників, методів їх збору та аналізу для економіки в цілому і для окремих її секторів. Статистичні дослідження соціально-економічної сфери дозволяють визначити структурні зрушення в економіці, демографічні та соціальні зміни, тенденції та закономірності цих змін, оцінити рівень ефективності суспільного виробництва, матеріального, соціального та духовного благополуччя населення, обсяги національного багатства країни, макроекономічні показники та багато інших, спрогнозувати подальший розвиток соціально-економічної сфери країни.

Тому вивчення курсу «Соціально-економічна статистика» має дуже важливе значення для майбутніх фахівців спеціальностей «Фінанси», «Облік і аудит». Даний опорний конспект лекцій має за мету полегшити засвоєння студентами найважливіших термінів, класифікацій, формул для обчислення різноманітних показників соціально-економічної статистики, а викладачам – більш ефективно використовувати різко обмежений лекційний час, супроводжувати основні теоретичні знання прикладами, аналізом стану, структури та динаміки розвитку соціально-економічних явищ і процесів суспільного життя України.

Опорний конспект лекцій може використовуватися студентами під час лекцій, в період підготовки до практичних і контрольних занять, а також виконання самостійної роботи.

Згідно робочої програми курсу «Соціально-економічної статистики» для спеціальності «Фінанси» опорний конспект лекцій включає 9 лекцій за темами:

Лекція №1 Тема 1. Предмет, метод та основні завдання соціально - економічної статистики.

Лекція №2 Тема 2. Система національних рахунків – методологічна

основа соціально-економічної статистики

Лекція №3 Тема 3. Статистика ефективності суспільного виробництва.

Лекція №4 Тема 7. Статистики науки та інноваційної діяльності

Лекції №5,6 Тема 8. Статистика населення.

Лекція №7 Тема 9. Статистика трудових ресурсів, зайнятості та ринку праці.

Лекція №8 Тема 10. Статистика рівня та вартості життя населення.

Лекція №9 Тема 11. Статистика соціального обслуговування та соціального захисту населення.

 

Лекція №1

Тема: «Предмет, метод та основні завдання соціально - економічної статистики»

1.1 Соціально-економічна статистика як одна із галузей статистики.

1.2 Предмет і метод соціально –економічної статистики.

1.3 Основні завдання соціально-економічної статистики.

 

 

1.1 Статистика – багатогалузева наука і являє собою цілісну систему галузей, які тісно пов’язані між собою, але мають різні об’єкти дослідження, мету, завдання, систему показників.

Галузі статистики:

1) Загальна теорія статистики. Це методологічна основа всіх галузей статистики. Розробляє поняття та категорії статистичної науки, методи збирання та обробки статистичної інформації, затверджує систему статистичних показників та порядок їх розрахунку, за допомогою яких аналізуються, оцінюються та прогнозуються масові явища та процеси суспільного життя.

2) Соціально-економічна статистика. Розробляє та аналізує систему макро та мікроекономічних показників національної економіки, вивчає структуру, пропорції та взаємозв’язок окремих галузей; особливості розміщення продуктивних сил, склад і використання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів; використовує систему національних рахунків та міжнародні статистичні стандарти для всебічного вивчення та прогнозування економічних процесів, що відбуваються в суспільстві; вивчає соціальні умови і характер праці, доходи населення, рівень його життя, демографічну ситуацію в цілому по країні та окремих її регіонах; розвиток науки, освіти, соціального обслуговування, та захисту населення та ін.

3) Галузева статистика. Вивчає стан та розвиток окремих галузей народного господарства (статистика промисловості, в т.ч. важкої, легкої, харчової, тощо, статистика АПК, статистика транспорту, статистика торгівлі та ін.) за допомогою системи загальних та спеціальних статистичних показників, характерних для кожної галузі.

Соціально-економічна статистика є найважливішою складовою статистичної науки.

Мета соціально-економічної статистики - формування системи знань про стан, структуру, тенденції та закономірності функціонування та розвитку економіки і соціальної сфери суспільства, щільність взаємозв’язків та взаємозалежностей між окремими соціально-економічними явищами і процесами.

1.2 Предметом соціально –економічної статистики є кількісна сторона явищ і процесів, що відбуваються у соціально-економічній сфері у взаємозв’язку з їх якісною стороною у конкретних умовах місця та часу.

Вивчення стану, тенденцій та закономірностей розвитку соціально-економічних процесів відбувається за допомогою системи статистичних показників які повинні повністю забезпечити інформаційні потреби країни про стан та розвиток її соціально-економічної сфери.

Система статистичних показників соціально-економічної сфери характеризує:

1. Економічні одиниці (підприємства, які згруповані за розмірами, галузями, регіонами, формами).

2. Ресурси (трудові, матеріальні, фінансові).

3. Виробництво (випуск продукції та послуг, витрати, виробнича діяльність).

4. Розподіл та перерозподіл доходів (доходи від діяльності, податки, внески, кінцеві доходи, соціальні виплати).

5. Використання матеріальних благ (проміжне споживання, капітальні вкладення, кінцеве споживання, зовнішнє торгівельне сальдо).

6. Грошові та фінансові показники (зарплата, ціни, грошовий оборот, кредитна, страхова діяльність, фінансові результати підприємств, обіг цінних паперів тощо).

7. Показники чисельності та складу населення.

8. Показники руху населення.

9. Показники рівня життя (реальна зарплата, рівень споживання товарів та послуг).

10. Показники соціального та духовного благополуччя (зайнятість населення; його освітній рівень, стан здоров’я, стан довкілля, фактори соціальної напруги) та ін.

Розрахунок цих показників відбувається відповідно статистичної методології.

Методологія соціально-економічної статистики – це сукупність спеціальних статистичних методів для глибокого і всебічного дослідження соціально-економічних процесів, що відбуваються в суспільстві.

Методи соціально-економічної статистики:

1. Статистичне спостереження планомірне науково-організоване збирання інформації про явища і процеси, що вивчаються.

2. Статистичне зведення і групування зібраної інформації, з широким використанням табличного та графічного методів.

3. Аналіз статистичної інформації за допомогою різноманітних статистичних показників: відносних та середніх величин, показників ряду динаміки, індексів, тощо.

4. Економіко-математичні методи (коефіцієнт кореляції та ін.)

В соціально-економічній статистиці важливу роль відіграють економічні класифікації, що розроблені міжнародними та національними органами і рекомендовані як статистичні стандарти:

а) світового рівня (стандарти ООН)

б) європейського рівня (стандарти ЄС)

в) національні стандарти

Лекція №2.

Тема: «Система національних рахунків – методологічна основа соціально-економічної статистики»

2.1 Загальна характеристика системи національних рахунків (СНР).

2.2 Основні макроекономічні показники СНР і взаємозвۥязки між ними. Порядок розрахунку ВВП різними методами.

2.3 Використання основних статистичних прийомів і методів аналізу ВВП та інших макроекономічних показників.

	СНР -це логічно послідовна, гармонійна та цілісна сукупність взаємопов’язаних макроекономічних рахунків і балансових таблиць, які характеризують результат економічної діяльності, структуру економіки і найважливиші взаємозв’язки в народному господарстві

2.1

 

В основі СНР лежить концепція економічного обороту, тобто відображається розвиток економіки на різних стадіях процесу відтворення:

- виробництво товарів та послуг;

- утворення, розподіл і перерозподіл доходів;

- кінцеве використання доходів;

- фінансові результати.

Система рахунків СНР в Україні - рахунок товарів та послуг; - рахунок виробництва; - рахунок утворення доходу; - рахунок розподілу первинного доходу; - рахунок вторинного розподілу доходу; - рахунок використання доходу; - рахунок капіталу; - рахунки іншого світу.

 

 

 

Сучасна система національних рахунків охоплює рахунки і показники для окремих галузей секторів та економіки країни в цілому.

 

 

Дані для національних рахунків відповідно до міжнародних стандартів СНР ООН (1993 р.) поступають від 6 груп секторів:

1) сектор нефінансових корпорацій

(підприємства та об’єднання різних форм власності, що виробляють товари

та послуги)

2)) сектор фінансових корпорацій

(банки, фонди, страхові компанії тощо)

3) сектор державного управління

(державні заклади, що займаються виробництвом неринкових послуг та

перерозподілом доходів та багатства)

4)) сектор домашніх господарств

(фізичні особи, які споживають і виробляють товари та ринкові послуги)

5) сектор некомерційних організацій

(профспілки, політичні партії, асоціації, фонди, які виробляють неринкові

послуги для домашніх господарств)

6) сектор екстериторіальної діяльності (– інший світ)

групує іноземців (нерезидентів), які здійснюють операції з вітчизняними

інституційними одиницями

Для цих секторів передбачено стандартний набір рахунків, в яких реєструються економічні операції, пов’язані з виробництвом, утворенням доходів, збереженням та накопиченням, придбанням фінансових активів і прийняттям фінансових зобов’язань.

Інформація, що міститься в рахунках секторів, використовується для обчислення найбільш важливих макроекономічних показників, здійснення аналізу та прогнозування розвитку економіки

2.2. Результати економічної діяльності у СНР характеризує система взаємопов’язаних показників.

На стадії виробництва:

- валовий випуск (ВВ);

- проміжне споживання (ПС);

- валова додана вартість (ВДВ);

- валовий внутрішній випуск продукції (ВВП);

- чистий внутрішній продукт (ЧВП).

На стадії утворення і розподілу доходу:

- валовий національний доход; (ВНД)

- валовий національний наявний доход (ВННД);

- чистий національний доход (ЧНД);

- чистий національний наявний доход (ЧННД).

На стадії використання доходів і заощадження:

- кінцеве споживання;

- заощадження;

- чисте кредитування (чисте запозичення).

 

	Найважливіші макроекономічні показники і взаємозв’язки між ними

 

1. Валовий внутрішній продукт (ВВП) обчислюється 3 методами: а) виробничим; б) розподільним; в) кінцевого використання.

 

 

а) ВВП виробничим = ВДВ + Чисті податки методом на продукти та імпорт де ВДВ – це сумарна валова додана вартість товарів і послуг в основних цінах тобто первинні доходи підприємств, що створені ними та підлягають розподілу ВДВ = (ВВ – ПС), де ВВ- сумарна вартість випуску продукції та послуг резидентів в основних цінах у звітному періоді ПС – проміжне споживання, тобто сумарні витрати на товари і послуги, які спожиті для виробничих потреб

 

Чисті податки на продукти та імпорт = податки на продукти та

імпорт – субсидії на продукти та імпорт.

 

На стадії виробництва в залежності від цін на продукцію розрізняють номінальний та реальний ВВП. Номінальний ВВП характеризує обсяг виробництва у фактичних цінах поточного року, а реальний ВВП – в цінах базисного періоду

Р_{реал.ВВП} = Номін._ВВП / і_р, І_{реал.ВВП} = І_{фіз.обсягуВВП}

б) ВВП розподільним методом = первинних доходів

 

Первинні доходи включають:

- заробітна плата працівників підприємств, з включенням відрахувань на соц. страх;

- чисті податки на виробництво та імпорт;

- споживання основного капіталу;

- чистий прибуток, змішаний доход.

Чисті податки на виробництво та імпорт = податки на виробництво та імпорт – субсидії на виробництво та імпорт.

Споживання основного капіталу = витрати на амортизацію + капремонт.

Чистий прибуток = валовий прибуток – споживання основного капіталу.

Змішаний доход = винагорода за роботу власника або підприємця, яка не відділяється від його доходу.

 

ВВП методом кінцевого використання = кінцеве споживання + валове нагромадження + чистий експорт товарів та послуг

в)

Обсяг кінцевого споживання товарів та послуг – це витрати домашніх господарств на власне кінцеве споживання.

Валове нагромадження – це сума інвестицій у виробництво для створення нового доходу у майбутньому + зміна запасів матеріальних оборотних фондів + чисте придбання цінностей.

Чистий експорт = експорт – імпорт

 

Валовий національний доход (ВНД)

ВНД= ВВП + Первинні доходи резидентів даної держави за кордоном – Первинні доходи, що передані резидентами даної держави за кордон.

ВНД характеризує доход нації.

 

Валовий наявний національний доход (ВННД)

ВННД = ВНД + Поточні трансферти, отримані резидентами даної держави з-за кордону – Поточні трансферти, передані резидентами держави за кордон

Поточні трансферти – це гуманітарна допомога, дарунки родичів, штрафи і пені, виплачені резидентами за кордоном, тощо.

 

Чистий національний доход (ЧНД)

ЧНД = ВНД – споживання основного капіталу,

або ЧНД = ЧВП + сальдо первинних доходів з-за кордону

 

Чистий наявний національний доход (ЧННД)

ЧННД = ВННД – вартість спожитого капіталу

Перелічені макроекономічні показники є найважливішими і складають лише частину тих, що існують.

 

2.3. При аналізі ВВП та інших макроекономічних показників статистика широко використовує відносні величини динаміки, структури, порівняння, інтенсивності, середні величини, показники ряду динаміки, індекси, математичні методи (коефіцієнт кореляції та ін.)

Статистика також вивчає вплив окремих факторів на зміну макроекономічних показників. Для цього використовують багатофакторну модель взаємозв’язку ЧНД з трьома факторами, що впливають на його зміну.

ЧНД =

Де ЧВП/ВВП – частка ЧВП у ВВП

ЧНД/ЧВП – співвідношення ЧНД і ЧВП

Для використання цієї багатофакторної моделі введемо такі позначення:

ВВП = а

ЧВП/ВВП = в

ЧНД/ЧВП= с

Алгоритм обчислення абсолютної зміни ЧНД за рахунок трьох факторів:

В т.ч.

Для обчислення відносної зміни ЧНД за рахунок трьох факторів використовують індексний метод та взаємозв’язок між індексами:

І_{ЧНД =} І_ВВП

Лекція №3

Тема: «Статистика ефективності суспільного виробництва»

3.1. Поняття та показники ефективності суспільного виробництва».

3.2. Статистичний аналіз ефективності суспільного виробництва.

3.3. Статистичний аналіз впливу зміни ефективності суспільного виробництва на зміну макроекономічних показників.

 

3.1. Ефективність результатів суспільного виробництва характеризує співвідношення результату суспільного виробництва до витрат на його отримання.

Результатом суспільного виробництва є макроекономічні показники, насамперед ЧНД.

Категорія витрат включає поняття ресурсів та поточних витрат.

Ресурси (Р) – це авансовані витрати до початку виробництва. Вони включають середній розмір основних виробничих засобів (ОВЗ), оборотні засоби (ОБЗ) і ресурси праці (РП)

 

Р= ОВЗ + ОБЗ + РП

Загальний обсяг ресурсів обчислюється в вартісних показниках

 

Поточні витрати (П) – це витрати, які мають місце безпосередньо в праці виробництв. Вони включають: суму нарахованої амортизації за певний період часу (А), вартість спожитої сировини, матеріалів, палива та ін (М), суму фактично нарахована оплати праці, як грошову характеристику витрат живої праці (ОП)

П=А+М+ОП

Ефективність суспільного виробництва (Е) обчислюється 2 методами (способами):

1) по відношенню до ресурсів (ресурсний метод)

- показує ефективність використання ресурсів

 

 

2) по відношенню до витрат (витратний метод)

 

- показує ефективність використання поточних витрат

Це узагальнюючі показники ефективності результатів суспільного виробництва і характеризують ступінь ефективності використання загальних витрат на виробництві.

 

Часткові показники ефективності:

а) ; - характеризує ефективність використання основних виробничих засобів

 

б) ; - характеризує використання ресурсів праці

 

в) ; - та інші.

 

Чим більше Е, тим ефективніше розвивається економіка

 

3.2. Важливим завданням статистичного дослідження є вивчення динаміки зміни ефективності результатів суспільного виробництва в абсолютному та відносному виразі, як в цілому за певний період часу так і за рахунок впливу окремих факторів:

а) зміни ЧНД;

б) зміни витрат

Алгоритм обчислення абсолютної зміни ефективності суспільного виробництва, в тому числі за рахунок окремих факторів:

Е = Е₁ - Е_о

Е(ЧНД) =

 

Е(Витрати) =

Алгоритм обчислення відносної зміни ефективності суспільного виробництва в т.ч. за рахунок окремих факторів

 

 

Показник економічної ефективності – середня величина.

Загальна середня ефективність результатів виробництва залежить з одного боку, від рівня ефективності в окремих регіонах і галузях (Е_і), а з другого -від частки кожного з підрозділів народного господарства в сукупних витратах (d_і)

Вплив кожного з цих факторів розраховують за допомогою системи взаємозв’язаних індексів змінного складу, постійного (фіксованого) складу та структурних зрушень.

Він показує відносну зміну Е під впливом 2-х факторів – зміни ефективності в окремих галузях і регіонах (Е₁) та зміни частки окремих підрозділів (d₁) в загальних витратах

 

Він показує вплив лише зміни рівня ефективності окремих підрозділів

 

 

Він показує вплив зміни структури витрат на зміну ефективності

 

 

3.3. Статика вивчає також, якою мірою впливають на кінцевий результат суспільного виробництва (ЧНД) інтенсивні (Е) та екстенсивні фактори (ресурсні або поточні витрати – (В)

ЧНД = Е В

Алгоритм обчислення впливу окремих факторів на абсолютну змінну ЧНД.

ЧНД = ЧНД₁ – ЧНД₀

в т.ч. ЧНД _(Е) = (Е₁ – Е₀) В₁

ЧНД = (В₁ – В₀) Е₀

Вплив окремих факторів на відносну зміну ЧНД обчислюється індексним методом

Лекція №4

Лекція № 6

План

1. Види цін і тарифів, значення їх статистичного вивчення.

2. Вимірювання динаміки цін індексним методом.

1. Ціна - це грошове вираження виробленої продукції чи послуг, яке відображає суспільно необхідні витрати праці, пов'язані з їх виробництвом, та обігом до кінцевого споживання.

З поняттям ціни тісно пов'язане поняття тарифу. Тариф - це поширена форма (ставка оплати) визначення ціни на продукцію (послуги) виробничого та особистого споживання. Тарифи встановлюються на вантажні та пасажирські перевезення всіх видів транспорту, послуги зв'язку, житлово-комунальних підприємств, служб побуту, електро- та теплоенергії. Тарифи бувають внутрішні та міжнародні, ті, що встановлюються в системі заробітної плати і у митній справі.

На даний час державна статистика відстежує та досліджує роздрібні та оптові ціни, ціни зовнішньої торгівлі, тарифи на послуги. Крім того, органами статистики здійснюється регіональні та міждержавні порівняння цін і

товарів 1 послуг різними групами населення і а. купівельна спроможність грошей.

Інформація, яка здобувається про ціди і тарифи, широко використовується в маркетинговій діяльності для вивчення стану товарного, споживчого та фінансового ринків і окремих їх сегментів, дослідження страхової та маркетингової діяльності, споживання товарів і послуг, оцінювання рівнів життя, прогнозуванні виробництва товарів та надання послуг.

В країнах з ринковою економікою існує багато видів цін і тарифів. Основні з їх можна класифікувати за такою схемою:

• за сферами товарного обслуговування:

- роздрібні, за якими товар реалізується кінцевому споживачу (населенню) в обмеженій кількості; включають роздрібні ціни на товари народного споживання та тарифи на послуги населенню;

- закупівельні ціни, за якими держава закуповує сільськогосподарську продукцію у " фермерів та сільськогосподарських підприємств;

- ціни та тарифи на послуги транспорту;

• за формами продажу:

- договірні, які застосовуються за домовленістю між продавцем і покупцем на реалізацію конкретної кількості продукції чи послуг;

- біржові, за якими конкретний товар реалізується в ході торгів на біржі;

- аукціонні, які відображають хід реалізації в ході аукціонних продаж;

• за стадіями продажу:

- ціна пропозиції (ціна продавця), за якою продавець намагається продавати товар;

- ціна попиту, за якою покупець зацікавлений придбати товар;

- ціна реалізації це ціна, за якоюфактично реалізується товар;

• за ступенем регулювання:

фіксовані - встановлюються державою на певному граничному рівні;

- регульовані - ціни, рівень яких регулюється державою за відповідною номенклатурою продукції чи послуг;

вільні - встановлюються виробником товару на підставі попиту і пропозиції на ринку;

• за ступенем стійкості в часі:

- тверді - ціни, які встановлюються при заключенні угоди на весь термін її дії;

- рухомі - ціни, що змінюються під впливом умов, про які домовлено в угоді;

- ковзні - ціни, розмір яких визначено угодою, що передбачає порядок внесення змін у випадку зміни вартості ціноутворюючих факторів;

- порівнювані ~ ціни, які порівнюються за періодами зрівняння (базовий та звітний).

Крім перерахованих існують і інші види цін, наприклад:

- трансфертні (внутріфірмові), які встановлюються між підрозділами фірми, в тому числі і за межами країни;

- світові, за якими проводяться крупні комерційні операції у зовнішній торгівлі з платіжкою у вільно конвертируємій валюті;

- базисні, які є вихідними для встановлення ціни фактично поставленої продукції в залежності від її сортності (якості);

- номінальні, інформація за якими публікується в прейскурантах, довідниках фірм, бірж тощо;

- ринкові - ціни купівлі-продажу товару на даному ринку;

- ціни ФОБ і СІФ - грошовий вираз вартості товарів з включенням витрат на доставку та вантажні роботи до порту відправлення (ФОБ) і всіх витрат з доставлення і розвантаження в порту призначення та ін.

- процес мимовільного підвищення загального рівня цін та знецінювання грошей, що викликано розбалансованістю між грошовою масою та товарним покриттям. * * *

Індекс інфляції - це відношення загальної потужності інфляційного зсуву до суми наявних доходів у поточному році. Потужність інфляційного зсуву у витратах населення на товари і послуги являє собою абсолютну вартісну оцінку зниження купівельної сили грошей за рахунок інфляційного зростання середніх цін та тарифів, яка може бути обчислена як різниця чисельника та знаменника індексу цін (див. п. 1.3.3.2).

Відкрита інфляція — це хронічне зростання цін на товари та послуги.

Придушена інфляція характерна для економіки країни, де ціни регулюються; це проявляється в товарному дефіциті, зниженні якості продукції, вимушеному нагромадженні грошей, розвитку тіньової економіки.

Повзуча інфляція проявляється у випадках коли темпи розвитку інфляції складають 10...20% на рік.

Галопуюча інфляція - це розвиток інфляції зі змінними темпами від 10 до 300% на рік.

Гіперінфляції характерні надвисокі темпи розвитку інфляції: понад 1000% на рік.

 

Територіальні індекси

При вивченні явищ суспільного життя в статистиці широко застосовують метод порівняння показників у розрізі окремих країн, економічних районів, міст, підприємств тощо. Узагальнюючі показники, тобто відносні величини, що дають порівняльну характеристику в розрізі територій і об'єктів — це і є територіальні індекси. Що стосується визначення індивідуальних територіальних індексів, то ніяких проблем не виникає, бо мова йде в цьому випадку про звичайні величини порівняння.

При побудові загальних територіальних індексів виникає питання вибору бази порівняння і району (об'єкта), на рівні якого слід зафіксувати вагу індексу. У кожному конкретному випадку його вирішують, виходячи з мети самого дослідження.

Порівняння показників можна здійснювати або по двох територіях (об'єктах), або по колу територій (об'єктів). У першому випадку базою може бути показник будь-якої з територій, а в другому — база порівняння повинна бути економічно обґрунтованою. Так, якщо порівнюється, наприклад, продуктивність праці робітників по колу однотипних підприємств з приблизно однаковими техніко-економічними умовами виробництва, то цілком очевидно, що за базу порівняння слід узяти підприємство, яке має найвищий рівень продуктивності праці.

При побудові територіальних індексів інтенсивних по­казників вагами можуть бути:

екстенсивний показник, що відноситься до території, на якій інтенсивний показник є більш економічним;

середня величина екстенсивного показника по сукуп­ності одиниць порівнюваних територій;

екстенсивний показник, прийнятий за стандарт.

При побудові територіальних індексів для екстенсивних показників як вимірники можуть виступати середній рівень інтенсивного показника: а) по території, по якій здійснюється порівняння; б) встановлений для території, прийнятої за стандарт.

Саме стандартні показники найчастіше використо­вують як вагу та сумірники при побудові територіальних індексів.

Лекція №7

Тема: «Статистика науки та інноваційної діяльності»

4.1. Значення та основні завдання статистичного вивчення наукової та інноваційної діяльності.

4.2. Статистика науки та науково - технічної діяльності.

4.3. Статистика інновацій та результативності наукової та інноваційної діяльності.

4.1. В умовах глобалізації світових процесів суттєво зростає соціально-економічне значення знань, тобто інформації, втіленої в фактах. Параметри економічного поступу держави визначають науково-технічні знання, розвиток науки, впровадження інновацій у всі сфери життя. Тому дуже важливим є систематичне та глибоке вивчення розвитку науки та інновацій.

Статистика науково-інноваційної діяльності вивчає кількісну сторону всіх явищ і процесів у сфері науки та інновацій у поєднанні з їх якісною стороною.

Основні завдання статистики науки та інновацій:

1) Забезпечення суспільства повною і достовірною інформацією щодо ресурсів і результатів науково-інноваційної діяльності.

2) Оцінка стану та розвитку науково-інноваційного потенціалу країни за методикою ОЕСР в динаміці.

3) Оцінка виконання плану наукових досліджень та розробок (НДР) в цілому по країні, та в розрізі науки окремих видів НДР, за галузями, регіонами, науково-дослідницькими організаціями.

4) Аналіз витрат на НДР та їх ефективності

5) Моніторинг науково – технічних кадрів країни, ефективність використання наукового потенціалу, його складу.

6) Вивчення дослідницької бази науки.

7) Факторний аналіз та оцінка ресурсного забезпечення інноваційної діяльності.

8) Вдосконалення системи статистичних показників науково-технічної та інноваційної діяльності.

Наукові дослідження і розробки (НДР) – це творча діяльність, яка здійснюється систематично з метою збільшення наукових знань, а також пошуком нових сфер застосування цих знань.

 

Лекція №8

Тема: «Основні категорії населення. Абсолютні та відносні показники природного приросту населення».

5.1. Основні категорії населення та зв'язок між ними.

5.2. Розрахунок середньої чисельності населення та його структури.

5.3. Абсолютні та відносні показники природного руху населення

5.1. Населення – головна продуктивна сила суспільства і включає всіх тих, хто проживає на території даної країни.

Важливим завданням соціально-економічної статистики є вивчення чисельності, структури та розміщення, а також руху населення. Цим займається демографічна статистика. Вона періодично проводить переписи населення і поточний облік народжуваності, смертності, міграції. Дані про населення є цінною інформацією, яка необхідна для вирішення багатьох народногосподарських проблем і при складанні науково - обґрунтованих прогнозів розвитку суспільства в перспективі.

Найбільш важливим показником, який застосовується для характеристики різних країн та континентів є чисельність населення країни. Розрізняють наявне і постійне населення.

Наявне населення – це особи, що фактично перебувають на території даного населеного пункту на момент обліку, незалежно від того, де вони постійно проживають.

Постійне населення – це особи, що постійно живуть у даному населеному пункті, зв’язані з ним роботою або тривалим проживанням.

Крім цих основних категорій виділяють ще допоміжні показники: чисельність тимчасово проживаючих (не більше 6 місяців) та чисельність тимчасово відсутніх (не більше 6 місяців).

Між наявним та постійним населенням існує взаємозв’язок:

Наявне населення = Постійне населення + Тимчасово проживаючі – Тимчасово відсутні

Постійне населення = Наявне населення – Тимчасово проживаючі + Тимчасово відсутні

Чисельність наявного населення використовуєтьсяпри плануванні роботи міського транспорту, торгівельної мережі, пропускної здатності підприємств громадського харчування тощо, а також при обчисленні всіх показників природного та механічного руху населення.

Чисельність постійного населення використовується припроектуванні житла, мережі шкільних та дитячих закладів, для фондів соціального забезпечення.

Чисельність населення є моментним показником. Найчастіше його визначають на початку та на кінець року, а іноді на перше число місяця або на якусь конкретну дату. Чисельність населення на кінець року виводиться за допомогою балансового методу:

Чисельність на кінець року = Чисельність на початок року + Чисельність народжуваних – Чисельність померлих + Чисельність прибулих – Чисельність вибулих.

5.2. При багатьох економічних розрахунках виникає необхідність знати середню чисельність населення за певний період часу, найчастіше за рік. Середня чисельність населення(S) обчислюється різними формулами середніх величин в залежності від відомої інформації.

1 спосіб.

Середня арифметична проста

Використовується, якщо відомі дані про чисельність населення на початок та кінець періоду:

2 спосіб

Середня хронологічна

Використовується, коли між датами однакові проміжки часу:

 

, S₁, S₂,...... S_п – чисельність населення на певну дату.

3 спосіб

Середня арифметична зважена,

Використовується, якщо між датами різні проміжки часу

де, - середня чисельність між двома сусідніми датами,