Показання до протезування штучними коронками. Вимоги до коронок.

Відновлення анатомічної будови зруйнованого зуба штучними коронками застосовується найчастіше в клініці ортопедичної стоматології і має широкі показання, а саме:

1) беззаперечним показанням до застосування штучних коронок є значне руйнування зуба внаслідок карієсу та його ускладнень, клиноподібні дефекти, у разі яких відновити анатомічну форму зуба пломбуванням або вкладкою не вдається;

2) у випадках, коли металеві коронки служать опорою для кламерів;

3) використовуються як опорні коронки у разі лікування мостоподібними протезами;

4) за наявності аномалій форми зуба (шилоподібні зуби, мікродентії, зуби, які злилися);

5) за наявності патологічної стертості, для запобігання подальшому стиранню емалі та дентину, інколи — одночасно і для підвищення міжальвеолярної висоти;

6) для фіксації різноманітних ортодонтичних та щелепно-лицевих апаратів;

7) для шинування у разі комплексного лікування захворювань тканин пародонта;

8) за необхідності значної препаровки коронки зуба, який висунувся або нахилився у бік дефекту зубного ряду;

9) для утримання лікарських засобів;

10) естетичні показання (фарфорові, пластмасові, металопластмасові, металокерамічні коронки).

Вимоги до коронок: 1. Коронка повинна щільно охоплюватишийку зуба, тобто діаметр шийки штучної коронки повинен за своїм розміром відповідати діаметру шийки природного коронки.

2. Коронка не повинна ні в найменшій мірі підвищувати прикус ні при центральній, ні при інших видах оклюзії. 3. Край коронки зуба повинен бути просунутий під десневой край в фізіологічний кишеню не більше ніж на 03-05 мм. 4. Штучна коронка повинна повністю відновлювати анатомічну форму зуба, правильно артикулювати з антагоністами. Одночасно повинні бути відновлені контактні точки з сусідніми зубами.

 

 

Поняття про маргінальну адаптацію незнімних протезів. Приясневі уступи – мета створення, різновиди.

Уступ — це заглиблення у твердих тканинах зуба під кутом у ділянці ясенного краю на віддалі від нього 0,5—1 мм. Формування його має два етапи: попереднє та завершальне. Ці етапи однакові як для виготовлення металокерамічних, металопластмасових конструкцій, так фарфорових коронок. Власне формування уступу починають зі зпрепарування твердих тканин зуба алмазним бором, оберненим конусом на глибину до 1 мм. Далі зішліфовують тверді тканини зуба по всій поверхні до дна борозни. Завершальне формування уступу проводять під час кінцевого препарування зуба турбінною бормашиною за допомогою циліндричного бора з алмазним покриттям. Згладжують перехідні поверхні, де розміщений уступ (з апроксимальних поверхонь на вестибулярну і оральну), за необхідності розширяють його. Добиваються рівномірного розміщення уступу під кутом 135° на необхідному рівні по всьому периметру зуба. Завершують обробку уступу за допомогою торцевого бора. Підбирають бор відповідного розміру (за шириною уступу) і, працюючи на невеликих обертах, почергово (за годинниковою стрілкою і проти) по всій поверхні уступу згладжують його, усувають нерівності.

Препарування зубів із створенням уступу є цілком доречним, адже товщина металокерамічної коронки з шаром цементу становить близько 2 мм. Оскільки переважає під"ясенне розміщення краю опорних коронок, то фіксація такої коронки спричинить гінгівіт та наступний перехід до запального процесу у глибинні відділи пародонта, якщо ж пародонт уражений деструктивними змінами — до його загострення та оголення ясен.

Якщо край металокерамічної коронки буде розміщуватися на рівні ясен, то її товщина ускладнюватиме хворому дотримання гігієни ротової порожнини і в ясенній борозні (кишені) буде акумуляція зубної бляшки. Край металокерамічної коронки, розміщений на рівні з ясенним гребенем, не буде відповідати естетичним вимогам.

Тому створення уступу є необхідним як для збереження тканин крайового пародонта, так і для дотримання естетичних норм. Найдоцільнішим є створення уступу на глибину, що відповідає товщині краю майбутньої коронки.

Розрізняють такі види уступів: під кутом 90°, під кутом 135°, під кутом 90° зі скосом 45°, жолобкоподібний уступ, символ уступу (у разі створення "гірлянди"). Найдоцільнішим є уступ під кутом 135°. Форма і ширина уступу залежать від конструювання опорної коронки. Хоча і рекомендують дотримуватися циркулярного розміщення уступу, але в низці конструкцій розміщують уступ на вестибулярній та апроксимальних поверхнях. Розміщення уступу на рівні ясен чи під яснами є питанням дискусійним і вирішується індивідуально. У пацієнтів з широкою усмішкою і видимими приясенними ділянками розміщення уступу на фронтальних зубах може бути під"ясенним. У таких випадках препарування зубів на вестибулярній поверхні і в ділянках переходу її на апроксимальні поверхні уступу, а відповідно і край коронки, допускається формувати під яснами, але не більше ніж на 1/2 глибини ясенної борозни (кишені). Слід проводити попереднє вимірювання глибини ясенної борозни (кишені) градуйованим зондом.

По можливості слід обмежити під"ясенне розміщення краю естетичних конструкцій, використовуючи у деяких випадках керамічну масу для уступу. Спеціальні керамічні маси для уступу дозволяють отримати металокерамічний протез, який повністю відповідає естетичним вимогам незалежно від рівня краю коронок.

 

 

Препарування зубів під незнімні конструкції.

1. Після постановки діагнозу та вибору конструкції мостоподібного протеза

починають препарування опорних зубів під опорні коронки. Препарування

проводять під анестезією, оскільки підготовка опорних зубів під

мостоподібні протези передбачає зняття значного шару твердих тканин і

створення паралельності стінок зубів. Препарування опорних зубів під

мостоподібні протези проводять у тій же послідовності, що й препарування

зубів під одиночні коронки.

 

За відсутності паралельності стінок опорних зубів мостоподібний протез

буде примірятися зі значним зусиллям, а в разі великого нахилу зубів

його зовсім не вдасться приміряти. Великий нахил зубів передбачає зняття

значного шару їх твердих тканин, що без попереднього депульпування

зробити неможливо.

ння зубів під незнімні конструкції зубних протезів приводить до змін в тканинах в ділянці краєвого пародонту та ясенного сосочка навколо опорних зубів, яке супроводжується ушкодженням епітеліальних пластин міжзубних ясенних сосочків, а в окремих ділянках мікрочасточки емалі та дентину й абразивного матеріалу виявляли в середині остистих епітеліоцитів базального шару. Глибина ураження залежить від швидкості обертів абразивного матеріалу.

2. Вивчення зішліфованих поверхонь відпрепарованих зубів при різних швидкостях обертів абразивного інструментарію дало підставу стверджувати, що вітальні зуби краще протистоять ушкоджуючій механічній дії абразивного матеріалу. Установлено, що якісні показники відпрепарованих поверхонь зубів залежать від тиску абразивного інструменту на зуб.

3. Препарування зубів під незнімні конструкції зубних протезів супроводжується ушкодженням епітеліальних пластин міжзубних ясенних сосочків, а в окремих ділянках, мікро часточки емалі та дентину й абразивного матеріалу виявляли в середені остистих епітеліоцитів базального шару. Глибина ураження залежить від швидкості обертів абразивного матеріалу.

4. Дослідженнями клініко-морфологічних змін в навколозубних тканинах, які виникають при препаруванні зубів під незнімні конструкції протезів встановлено, що оптимальний термін фіксації незнімних протезів складає п'ять діб.

5. Виявлено, що при препаруванні зубів під незнімні конструкції застосування кофердаму дає можливість захисту навколозубних тканин від травмування мікро часточками емалі та дентину та сприяє профілактиці ушкоджень.