Матеріалознавство. Альгінатні відбиткові маси.

Альгінатні відбиткові маси. Альгінатні відбиткові матеріали являють собою наповнені структуруючі системи альгінату натрію – сшивагент. Відбиткові матеріали на основі альгінатів випускали в наступному виді. Перша група являла собою комплект, що полягає із грузлого (5% водяного розчину) альгінату натрію і багатокомпонентного порошку. Друга група альгінатних матеріалів випускалася у вигляді пасти й порошку, при змішуванні яких утворюється відбитковий компаунд, що кристалізується при кімнатній температурі. Третя група - найпоширеніші й більш досконалі альгінатні матеріали - випускається у вигляді багатокомпонентного порошку, до якого додається вода. У цей час відомо багато відбиткових матеріалів, виготовлених на основі альгінату натрію - натрієвої солі альгінової кислоти. Альгінат натрію - порошок, який при з'єднанні з водою набухає, утворюючи гель необоротного характеру. Для одержання матеріалу із властивостями, необхідними для одержання відбитків, до порошку додають наповнювачі і каталізатори. Найбільше визнання одержала відбиткова маса стомальгін, у зв'язку із чим альгеласт і новальгін втратили своє значення й промисловістю вже не випускаються.
Стомальгін-73 - еластична відбиткова маса, виготовлена на основі альгінату натрію. Являє собою тонкоподрібнений порошок. При змішуванні порошку з водою утворюється нерозчинний гель, який використовують як відбитковий матеріал.
До складу стомальгіна входять альгінат натрію (24,95 %), карбонат барію (35 %), діатоміт (23,44 %), карбонат натрію (2,5 %), силікат натрію (2%), аеросил (10%), етиленгліколь (2%), пігмент (0,05 %) і м'ятне масло (0,06 %).
Відмінною рисою стомальгіна є підвищена щільність після затвердіння, що охороняє відбиток від розриву при виведенні його з порожнини рота й від деформації при відливанні моделі. Після затвердіння маса втрачає в'язкість і легко відділяється від тканин. Це полегшує виведення відбитка з порожнини рота, але маса також легко відділяється й від ложки, що затрудняє відливання моделі. Для запобігання відриву відбитка від відбиткової ложки необхідно користуватися твердою перфорованою ложкою або ложкою з бортами, обклеєними лейкопластиром.

 

 

Матеріалознавство. Силіконові відбиткові маси.

В даний час в стоматологічній практиці все ширше використовуються відбиткові матеріали на основі кремнійорганічних полімерів - силіконових каучуків. Переваги силіконових відбиткових мас: 1. Дуже висока точність відображення рельєфу тканин протезного ложа; 2. Низька усадка; 3. Висока механічна міцність; 4. Еластичність; 5. Стійкість до деформацій; 6. Можливість вибору ступеню в'язкості (консистенції) матеріалу; 7. Простота дезінфекції; 8. Добра адгезія до відтискної ложки. Недоліки: 1. Висока вартість; 2. Можливість токсичного ефекту (С-силікони); 3. Висока чутливість каталізаторів А-силіконів до зовнішніх чинників.

В'язкість матеріалу визначається процентною часткою наповнювача і довжиного ланцюжка полімеру. В даний час промисловістю випускаються силіконові маси різного ступеня в'язкості:

• переминаючої консистенції (для первинного відтиску); • в'язкої консистенції (для індивідуальних ложок); • рідкою консистенції (коригуюча маса); • рідкотекучої консистенції (коригуюча маса). Кількість наповнювача в матеріалах з Iпо IVгрупу зменшується від 70 до 35%.

Процес вулканізації різних силіконових відбиткових матеріалів протікає шляхом однієї з двох реакцій: поліконденсації або поліприєднання. На цій підставі силіконові відбиткові матеріали розділені на дві групи: - С-силікони (поліконденсація); - А-силікони (поліприєднання).

С - силікони. Матеріали, основна структура яких складається з молекулярних ланцюжків груп Si - Метал - Про (силікони). Обидві кінцеві вільні валентності молекул насичені групами ОН (хімічна назва - полідиметилзіланол). Затверджувач складається з органічної сполуки олова і ортоетилсиліката. Під дією вулканізуючих агентів активаторів і каталізаторів лінійні полімери «схрещуються», утворюючи «зшитий» полімер. У результаті цього маса структурується і набуває необхідних пружно-еластичних властивостей. А-силікони. Основні властивості пов'язані з гідрофобністю полівінілсилоксанового ланцюга. Реактивними групами є як вінілові групи наприкінці силоксанового ланцюга, так і - Si-H-групи в поперечному сполучному ланці. В якості каталізатора використовуються Pt-комплекси. Реакція полімеризації відбувається за рахунок утворення поперечного зв'язку між ланцюгами шляхом приєднання - Si-H-груп до вінілових половинок. При затвердінні матеріалів даної групи йде специфічна реакція полімеризації, при якій не відбувається утворення побічних продуктів. Відрізняючись від поліконденсації, реакція приєднання не створює низькомолекулярний продукт, а є іншим видом полімеризації, тому на сьогоднішній день - це самі розміростабільні матеріали.

 

 

Матеріалознавство. Термопластичні відбиткові маси.

Назва "термопластичні" означає здатність маси набувати пластичних власти­востей під впливом певної температури. Відбиткові матеріали цієї групи містять ком­бінацію різноманітних речовин із термопластичними властивостями (парафін, стеа­рин, бджолиний віск, гутаперча) і наповнювачів, що забезпечують певну структуру і термічні властивості. Крім того, до їх складу входить смола і деякі синтетичні речо­вини, що надають матеріалу відповідної твердості після охолодження, а також барвни­ки - ароматичні речовини, що надають масі відповідних смакових якостей. Термопластичні відбиткові матеріали мають відповідати таким основним медико-технічним вимогам:

1) не ушкоджувати тканини порожнини рота, бути економічно вигідними і до­ступними;

2) розм'якшуватися при температурі вище температури в порожнині рота, але не викликати опіку слизової оболонки і відчуття дискомфорту в пацієнта;

3) не розчинятися і не набухати під впливом секрету порожнини рота, швидко твердіти при температурі, дещо вищій від температури порожнини рота;

4) мати добру пластичність;

5) точно відтворювати відбиток тканин протезного ложа, не деформуючись при виведенні з порожнини рота й у наступний період до відливання моделей;

6) легко оброблятися гострим інструментом без перекручувань, розтріскування або утворення пластівців;

7) піддаватися стерилізації без погіршення властивостей.

Відомі два види термопластичних відбиткових мас: оборотні - за багаторазово­го використання не втрачають пластичних властивостей, можуть стерилізуватися нагріванням; необоротні — за повторного використання стають менш пластичними внаслідок зміни властивостей або зникнення окремих компонентів. Необоротні термопластичні маси підрозділяються на два типи: 1-й тип - зазвичай забарвлені в зелений, червоний або сірий кольори, розм'як­шуються при температурі 30-60 °С (низькоплавкі) та не відтворюють піднутрень. Ці маси використовують для роботи з мідним кільцем, для отримання відбитків при ви­готовленні вкладок, коронок, а також для отримання функціональних і компресійних відбитків, при виготовленні повних знімних протезів; 2-й тип - пофарбовані в білий або чорний кольори, розм'якшуються при темпе­ратурі понад 70 °С (високотемпературні). Ці відбиткові маси щільні, з високою темпе­ратурою розм'якшення і достатньо міцні, щоб служити основою для утримання інших відбиткових матеріалів.

Термопластичні маси використовують:

•для зняття відтисків з беззубих щелеп;

•для отримання відбитків з жувальної поверхні зубів при виготовленні допоміжних моделей;

• для отримання відтисків з окремих зубів при виготовленні штифтових зубів, вкладок, індивідуальних ложок;

• як основний матеріал для подвійних відтисків;

• для виготовлення оклюзійних валиків.

Стенс —матеріал, названий по прізвищу автора (Stens, 1856 p), випускається у вигляді дисків 75 мм в діаметрі, червоного, рожевого кольору, розм'якшується при температурі 55-56°С. Основний недолік — необоротна деформація після виведення з порожнини рота.