ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

МАГІСТЕРСЬКИХ (ДИПЛОМНИХ) РОБІТ



МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

З ПІДГОТОВКИ, НАПИСАННЯ

ТА ЗАХИСТУ

МАГІСТЕРСЬКИХ (ДИПЛОМНИХ) РОБІТ

для магістрів, спеціалістів

за спеціальністю “Облік і аудит”

 

Івано-Франківськ – 2010

Методичні вказівки з підготовки, написання та захисту магістерських (дипломних) робіт для магістрів, спеціалістів за спеціальністю “Облік і аудит” / Уклад.: Баланюк І.Ф., Пилипів Н.І., Василюк М.М., Гнатюк Т.М., Шкромида В.В., Якубів В.М., Шеленко Д.І., Гловацька В.В., Жук О.І., Матковський П.Є., Смушак М.В., Федорняк Л.С., Мельник Н.Б., Банашкевич Т.П., Баланюк Г.В. – Прикарпатський національний університет ім. Василя Стефаника, 2010. – 61 с.

 

 

Рецензенти:Романюк М.Д.–доктор економічних наук, професор;

Левандівський О.Т. – кандидат економічних наук, доцент.

 

 

Розглянуто і схвалено на засіданні кафедри обліку і аудиту, протокол № 2 від 26 жовтня 2010 р.

 

© Прикарпатський національний університет ім. Василя Стефаника, 2010


 

ЗМІСТ

Вступ................................................................................................................4

1. Загальні положення....................................................................................5

1.1. Мета і завдання магістерської (дипломної) роботи.............................5

1.2. Основні вимоги до магістерських (дипломних) робіт.........................6

1.3. Структура магістерської (дипломної) роботи ......................................7

1.4. Вимоги до змісту магістерської (дипломної) роботи...........................7

2. Етапи виконання магістерської (дипломної) роботи............................13

2.1. Визначення напряму дослідження........................................................13

2.2. Вибір і затвердження теми, плану магістерської (дипломної) роботи та індивідуального завдання.................................................................13

2.3. Проведення досліджень і написання роботи........................................14

3. Правила оформлення, підготовка до захисту та пропозиції оцінювання М(Д)Р............................................................................................................16

3.1. Загальні вимоги до оформлення М(Д)Р................................................16

3.2. Підготовка до захисту М(Д)Р.................................................................26

3.3. Критерії оцінювання М(Д)Р роботи.......................................................30

Додатки............................................................................................................33


ВСТУП

Магістерська (дипломна) робота (М(Д)Р) – це самостійна дослідницька кваліфікаційна робота, що синтезує підсумок теоретичної та практичної підготовки за відповідною спеціальністю, і є формою контролю набутих у процесі навчання інтегрованих знань, умінь та навичок, які необхідні для виконання професійних обов’язків.

Працюючи над М(Д)Р, студент має засвоїти навики правильної постановки проблеми та обґрунтування її актуальності, формулювання мети і завдань дослідження, побудови логічного плану і оптимальної структури, роботи з літературними джерелами та статистичною інформацією, аналізу та оцінки різних аспектів діяльності організації, обґрунтування власних узагальнень, висновків і пропозицій.

Дані методичні рекомендації підготовлені для надання методичної допомоги здобувачам освітньо кваліфікаційного рівня “магістр”, “спеціаліст” за спеціальністю “Облік і аудит”.


РОЗДІЛ І. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Мета і завдання магістерської (дипломної) роботи

М(Д)Р повинна містити глибоке теоретичне осмислення актуальної проблеми, а також обґрунтований варіант практичного її розв'язання, виконаний на основі ретельно проведеного аналізу діяльності конкретної організації-замовника (бази практики). Магістерська (дипломна) робота повинна містити постановку відповідної мети та завдань, методику дослідження проблеми, отримані результати, їх аналіз та висновки.

Метоюпідготовки М(Д)Р є поглиблення студентом теоретичних і практичних знань з обраного напряму спеціалізації, вироблення умінь застосовувати їх при вирішенні конкретних практичних завдань; глибоке осмислення професійної проблеми; комплексне оволодіння матеріалом, методами наукового дослідження; сприяння пошуку сучасних наукових досягнень у певній сфері та уміння їх самостійно застосовувати при вирішенні прикладних питань; визначення ступеня підготовки випускника до практичного застосування теоретичних знань при розробці інноваційних пропозицій у певній галузі чи сферах економічної діяльності та прийняття відповідних управлінських рішень.

Основними завданнями магістерської (дипломної) роботи є:

­ поглиблення та узагальнення теоретико-методичних засад з обраного напряму дослідження;

­ проведення всебічного вивчення практичного матеріалу;

­ розробка та оцінка альтернативних підходів до вирішення визначених проблем;

­ обґрунтування запропонованих рішень;

­ підготовка доповіді та наочних матеріалів, що передають основний зміст роботи та пропозиції автора, з подальшим їх публічним захистом.

Робота має демонструвати рівень фахової підготовленості її автора до професійної діяльності, а саме:

• ступінь оволодіння теоретичними засадами у певній сфері діяльності (галузі економіки);

• вміння узагальнювати та аналізувати наукові джерела і фактичні, зокрема статистичні й адміністративні дані;

• уміння працювати з нормативно-правовими актами;

• здатність використовувати сучасні методики дослідження, напрацьовані у галузях знань (соціологія, економіка, право, політологія, державне управління та ін.) та сучасні інформаційні технології;

• здатність до забезпечення інноваційної діяльності в процесі виконання своїх професійних (функціональних) обов’язків;

• готовність здійснювати дії щодо розвитку (або сприяння розвитку) всіх сфер життєдіяльності людини.

 

Основні вимоги до магістерської (дипломної) роботи

М(Д)Р на здобуття освітньо-кваліфікаційного рівня магістра необхідно оформлювати відповідно до державного стандарту України. З огляду на високі вимоги нормативних документів необхідно неухильно дотримуватися порядку подання текстового матеріалу, таблиць, формул та ілюстрацій, а також правил оформлення М(Д)Р.

Назва М(Д)Р повинна бути, по можливості, короткою, відповідати обраній спеціальності та суті вирішеної проблеми (завдання), вказувати на мету дослідження, його завершеність.

При написанні М(Д)Р студент повинен обов'язково посилатися на авторів і джерела, з яких запозичив матеріали, або окремі результати.

У разі використання запозиченого матеріалу без посилання на автора та джерело М(Д)Р знімається з розгляду рішенням кафедри, незалежно від стадії проходження без права її повторного захисту.

У М(Д)Р необхідно стисло, логічно й аргументовано викладати зміст і результати досліджень, уникати загальних слів, бездоказових тверджень, тавтології.

М(Д)Р подають у вигляді спеціально підготовленого рукопису в твердому переплетенні.

Структура магістерської (дипломної) роботи

М(Д)Р як оригінальне теоретично-прикладне дослідження повинна мати певну логіку побудови, послідовність і завершеність.

М(Д)Р повинна містити:

­ титульний аркуш;

­ індивідуальне завдання;

­ відгук наукового керівника;

­ зовнішню рецензію;

­ реферат;

­ довідка про впровадження;

­ анотація;

­ зміст;

­ перелік умовних позначень (за необхідності);

­ вступ;

­ основну частину:

· перший розділ (включаючи висновки з першого розділу);

· другий розділ (включаючи висновки з другого розділу);

· третій розділ (включаючи висновки з третього розділу);

­ загальні висновки;

­ список використаних джерел;

­ додатки.

Визначення напряму дослідження

Графік виконання магістерської (дипломної) роботи затверджується на початку навчального року, контролюється науковим керівником і кафедрою. За порушення графіка студент може бути недопущений до захисту М(Д)Р.

Визначення напряму дослідження здійснюється виходячи з наукових інтересів студента, тематики наукових досліджень кафедри, замовлень підприємств тощо. Вибираючи напрям дослідження, доцільно користуватися запропонованим переліком тем, який може уточнюватись або доповнюватись за бажанням студента тайого наукового керівника.

2.2. Вибір і затвердження теми, плану магістерської (дипломної)

Розділ ІІІ. ПРАВИЛА ОФОРМЛЕННЯ, ПІДГОТОВКА ДО

ЗАХИСТУ ТА ПРОПОЗИЦІЇ ОЦІНЮВАННЯ М(Д)Р

Загальні вимоги до оформлення М(Д)Р

Оформлення магістерської (дипломної) роботи повинно відповідати вимогам щодо оформлення друкованих робіт. Текст роботи повинен бути надрукованим в редакторі Word–97, 2000, ХР, при цьому файл називається прізвищем автора латинськими буквами із вказівкою на версію Word. Рекомендований обсяг магістерської роботи становить 80-100 сторінок комп’ютерного набору.

Робота повинна бути надрукована на одній стороні аркуша А4 - 14 кеглем через 1,5 інтервали, бажано на лазерному принтері (шрифт - Times New Roman), обов’язково з електронним варіантом (дискета 3,5 або компакт-диск).

Береги полів, мм:

· верхнє і нижнє – 2,0;

· ліве – 3,0;

· праве – 1,5;

· абзацний відступ – 1,25.

Текст основної частини поділяють на розділи, підрозділи, пункти та підпункти. Заголовки структурних частин М(Д)Р: “ЗМІСТ”, “ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ”, “ВСТУП”, “РОЗДІЛ”, “ВИСНОВКИ”, “СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ”, “ДОДАТКИ” друкують великими літерами симетрично до набору. Заголовки підрозділів друкують маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу. Крапку в кінці заголовка не ставлять. Якщо заголовок складається з двох або більше речень, їх розділяють крапкою. Заголовки пунктів друкують маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу в розбивку в підбір до тексту. В кінці заголовка, надрукованого в підбір до тексту, ставиться крапка.

М(Д)Р починається з титульного аркуша, який виконується за формою (додаток А).

У змісті зазначають початкові сторінки кожного розділу і параграфа. Назви розділів і параграфів у змісті й тексті мають бути однаковими. Реферат, відгук наукового керівника і зовнішню рецензію не нумерують.

Текстова частина М(Д)Р, рисунки, таблиці мають бути написані чорнилом (пастою) одного кольору (чорного, синього, фіолетового) або надруковані на машинці чи принтері.

Розділи, підрозділи, пункти й підпункти слід нумерувати арабськими цифрами та друкувати з абзацним відступом.

Розділи повинні мати порядкову нумерацію в межах усього тексту за винятком додатків (1, 2, 3 і т. ін.).

Номер підрозділу або пункту включає номер розділу і порядковий номер підрозділу або пункту, відокремлені крапкою (1.1, 1.2).

Відстань між заголовком (за винятком заголовка пункту) та текстом повинна дорівнювати 3-4 інтервалам.

Кожну структурну частину М(Д)Р треба починати з нової сторінки. До загального обсягу М(Д)Р не входять додатки, список використаних джерел, таблиці та рисунки, які повністю займають площу сторінки. Але всі сторінки зазначених елементів М(Д)Р підлягають суцільній нумерації.

Нумерація сторінок, розділів, підрозділів, пунктів, підпунктів, рисунків (малюнків), таблиць, формул подають арабськими цифрами без знака №.

Першою сторінкою М(Д)Р є титульний аркуш, який включають до загальної нумерації сторінок М(Д)Р. На титульному аркуші номер сторінки не ставлять, на наступних номер проставляють у правому верхньому куті сторінки без крапки в кінці.

Такі структурні частини М(Д)Р, як зміст, вступ, висновки, список використаних джерел не мають порядкового номера. Звертаємо увагу на те, що всі аркуші, на яких розміщені згадані структурні частини нумерують звичайним чином. Не нумерують лише їх заголовки, тобто не можна друкувати:

“1. ВСТУП” або “Розділ 6. ВИСНОВКИ”. Номер розділу ставлять після слова “РОЗДІЛ”, після номера крапку не ставлять, потім з нового рядка друкують заголовок розділу.

Підрозділи нумерують у межах кожного розділу. Номер підрозділу складається з номера розділу і порядкового номера підрозділу, між якими ставлять крапку. В кінці номера підрозділу повинна стояти крапка, наприклад: “2.3.” (третій підрозділ другого розділу). Потім у тому ж рядку наводять заголовок підрозділу.

Пункти нумерують у межах кожного підрозділу. Номер пункту складається з порядкових номерів розділу, підрозділу, пункту, між якими ставлять крапку. В кінці номера повинна стояти крапка, наприклад: “1.3.2.” (другий пункт третього підрозділу першого розділу). Потім у тому ж рядку наводять заголовок пункту. Пункт може не мати заголовка.

Підпункти нумерують у межах кожного пункту за такими ж правилами, як пункти.

Примітки до тексту і таблиць, в яких наводять довідкові та пояснювальні дані, нумерують послідовно в межах однієї сторінки. Якщо приміток на одному аркуші кілька, то після слова «Примітки» ставлять двокрапку, наприклад:

Примітки:

1. ...

2. ...

Якщо є одна примітка, то її не нумерують і після слова “Примітка” ставлять крапку.

Ілюструють М(Д)Р, виходячи із певного загального задуму, за ретельно продуманим тематичним планом, що допомагає уникнути ілюстрацій випадкових, пов'язаних із другорядними деталями тексту, запобігти невиправданим пропускам ілюстрацій до найважливіших тем. Кожна ілюстрація має відповідати тексту, а текст - ілюстрації.

Ілюстрації (схеми, графіки) і таблиці необхідно подавати в М(Д)Р безпосередньо після тексту, де вони згадані вперше, або на наступній сторінці. Ілюстрації і таблиці, розміщені на окремих сторінках М(Д)Р, включають до загальної нумерації сторінок. Таблицю, малюнок або креслення, розміри якого більше формату А4, враховують як одну сторінку і розміщують у відповідних місцях після згадування у тексті або в додатках.

Ілюстрації позначають словом “Рис.”, “Мал.” і нумерують послідовно в межах розділу, за винятком ілюстрацій, наведених у додатках.

Назви ілюстрацій розміщують після їхніх номерів. За необхідності ілюстрації доповнюють пояснювальними даними (під рисунковий підпис).

Номер ілюстрації повинен складатися з номера розділу і порядкового номера ілюстрації, між якими ставиться крапка.

Підпис під ілюстрацією зазвичай має чотири основних елементи:

найменування графічного сюжету, що позначається скороченим словом “Рис.” (“Мал.”);

­ порядковий номер ілюстрації, який вказується без знака номера арабськими цифрами;

­ тематичний заголовок ілюстрації, що містить текст із якомога стислою характеристикою зображеного;

­ експлікацію, яка будується так: деталі сюжету позначають цифрами, що виносять у підпис, супроводжуючи їх текстом. Треба зазначити, що експлікація не замінює загального найменування сюжету, а лише пояснює його.

Приклад:

Рис. 1.4. Показники росту тарифів на газ:

1. – населення;

2. – бюджетні організації;

3. – теплокомуненерго.

Основними видами ілюстративного матеріалу в М(Д)Р є: рисунок, схема, діаграма, графік.

Не варто оформлювати посилання на ілюстрації як самостійні фрази, в яких лише повторюється те, що міститься у підписі. У тому місці, де викладається тема, пов'язана з ілюстрацією, і де читачеві треба вказати на неї, розміщують посилання у вигляді виразу в круглих дужках “(рис. 3.1)” або зворот типу: “...як це видно з рис. 3.1” або “... як це показано на рис. 3.1”.

Таблиці, як правило, повинні містити цифровий матеріал. Приклад побудови таблиці.

Таблиця (номер)

Назва таблиці

Кожна таблиця повинна мати назву, яку розміщують над таблицею та друкують симетрично до тексту. Назву і слово “Таблиця” починають з великої літери. Назву наводять жирним шрифтом.

Таблиці нумерують послідовно (за винятком таблиць, поданих у додатках) в межах розділу. У правому верхньому куті над відповідним заголовком таблиці розміщують напис “Таблиця” із зазначенням її номера. Номер таблиці повинен складатися з номера розділу та порядкового номера таблиці, між якими ставиться крапка, наприклад:

“Таблиця 1.2.” (друга таблиця першого розділу).

Якщо в розділі М(Д)Р одна таблиця, її нумерують за загальними правилами.

При перенесенні частини таблиці на інший аркуш (сторінку) слово “Таблиця” і номер її вказують один раз справа над першою частиною таблиці, над іншими частинами пишуть слова “Продовж. табл.” і вказують номер таблиці, наприклад:

“Продовж, табл.1.2”.За логікою побудови таблиці її логічний суб'єкт, або підмет (позначення тих предметів, які в ній характеризуються), розміщують у боковику, головці, чи в них обох, а не у прографці; логічний предикат, або присудок, таблиці (тобто дані, якими характеризується підмет) - у прографці, а не в головці чи боковику. Кожен заголовок над графою стосується всіх даних цієї графи, кожен заголовок рядка в боковику - всіх даних цього рядка.

Заголовок кожної графи в головці таблиці мусить бути по можливості коротким. Слід уникати повторів тематичного заголовка в заголовках граф, одиниці виміру зазначати у тематичному заголовку, виносити до узагальнюючих заголовків слова, що повторюються.

Боковик, як і головка, потребує лаконічності. Повторювані слова тут також виносять в об'єднувальні рубрики; загальні для всіх заголовків боковика слова розміщують у заголовку над ним.

У прографці повторювані елементи, які стосуються до всієї таблиці, виносять у тематичний заголовок або в заголовок графи; однорідні числові дані розміщують так, щоб їх класи збігалися: неоднорідні - посередині графи; лапки використовують тільки замість однакових слів, які стоять одне під одним.

Заголовки граф повинні починатися з великих літер, підзаголовки - з маленьких, якщо вони складають одне речення із заголовком, і з великих, якщо вони є самостійними. Висота рядків повинна бути не меншою від 8 мм. Графу з порядковими номерами рядків до таблиці включати не треба.

Таблицю розміщують після першого згадування про неї в тексті так, щоб її можна було читати без повороту переплетеного блоку М(Д)Р або з поворотом за стрілкою годинника. Таблицю з великою кількістю рядків можна переносити на наступну сторінку.

При перенесенні таблиці на наступну сторінку назву вміщують тільки над її першою частиною. Таблицю з великою кількістю граф можна ділити на частини і розміщувати одну частину під іншою в межах однієї сторінки. Якщо рядки або графи таблиці виходять за формат сторінки, то в першому випадку в кожній частині таблиці повторюють її головку, в другому - боковик.

Коли текст, який повторюється в графі таблиці, складається з одного слова, його можна замінювати лапками; якщо з двох або більше слів, то при першому повторенні його замінюють словами «Те саме», а далі лапками. Ставити лапки замість цифр, марок, знаків, математичних символів, які повторюються, не можна. Якщо цифрові або інші дані в якомусь рядку таблиці не подають, то в ньому ставлять прочерк.

У Формуліяк символи фізичних величин слід оформляти у відповідності встановленим стандартам або іншим документам.

Пояснення символів і числових коефіцієнтів, що входять до формули, якщо вони не пояснювалися в тексті, мають бути наведені безпосередньо під формулою.

Формули, що подаються одна за одною і не розділені текстом, відокремлюють комою.

При використанні формул необхідно дотримуватися певних правил.

Найбільші, а також довгі та громіздкі формули, котрі мають у складі знаки суми, добутку, диференціювання, інтегрування, розміщують на окремих рядках. Це стосується також і всіх нумерованих формул. Для економії місця кілька коротких однотипних формул, відокремлених від тексту, можна подати в одному рядку, а не одну під одною. Невеликі нескладні формули, що не мають самостійного значення, вписують всередині рядків тексту.

Пояснення значень символів і числових коефіцієнтів слід наводити безпосередньо під формулою в тій послідовності, в якій вони наведені у формулі. Значення кожного символа та числового коефіцієнта треба подавати з нового рядка. Перший рядок пояснення починають зі слова «де» без двокрапки.

Рівняння і формули повинні бути відокремлені від тексту. Вище і нижче кожної формули залишають інтервал, що становить не менше одного рядка. Якщо рівняння не вміщується в один рядок, його переносять після знака рівності (=), або після знаків плюс (+), мінус (-), множення (х).

Нумерувати слід лише ті формули, на які є посилання в подальшому тексті. Інші нумерувати не рекомендується.

Порядкові номери позначають арабськими цифрами в круглих дужках біля правого поля сторінки без крапок від формули до її номера. Номер, який не вміщується у рядку з формулою, переносять у наступний нижче формули. Номер формули при її перенесенні вміщують на рівні останнього рядка. Якщо формулу взято в рамку, то її номер записують зовні рамки з правого боку навпроти основного рядка формули. Номер формули-дробу подають на рівні основної горизонтальної риски формули.

Номер групи формул, розміщених на окремих рядках і об'єднаних фігурною дужкою (парантезом), ставиться справа від вістря парантеза, яке знаходиться всередині групи формул і спрямоване в бік номера.

Загальне правило пунктуації в тексті з формулами таке: формула входить до речення як його рівноправний елемент. Тому в кінці формул і в тексті перед ними розділові знаки ставлять відповідно до правил пунктуації.

Двокрапку перед формулою ставлять лише у випадках, передбачених правилами пунктуації: а) у тексті перед формулою є узагальнююче слово; б) цього потребує побудова тексту, що передує формулі.

Розділовими знаками між формулами, котрі йдуть одна під одною і не відокремлені текстом, можуть бути кома або крапка з комою безпосередньо за формулою до її номера.

Розділові знаки між формулами при парантезі ставлять всередині парантеза. Після таких громіздких математичних виразів, як визначники і матриці, можна розділові знаки не ставити.

Загальні правила цитування та посилання на використані джерела.При написанні М(Д)Р студент повинен посилатися на джерела, матеріали або окремі результати з яких наводяться в М(Д)Р, або на ідеях і висновках яких розроблюються проблеми, завдання, питання, вивченню яких присвячена робота. Такі посилання дають змогу відшукати документи, перевірити достовірність відомостей про цитування документа, забезпечують необхідну інформацію про нього, допомагають з'ясувати його зміст, мову тексту, обсяг. Посилатися слід на останні видання публікацій. На більш ранні видання можна посилатися лише в тих випадках, коли наявний у них матеріал, не включений до останнього видання.

Коли використовують відомості, матеріали з монографій, оглядових статей, інших джерел з великою кількістю сторінок, тоді в посиланні необхідно точно вказати номери сторінок, ілюстрацій, таблиць, формул з джерела, на яке є посилання в М(Д)Р.

Посилання в тексті М(Д)Р на джерела слід зазначати порядковим номером за переліком посилань, виділеним двома квадратними дужками, наприклад, “... у працях [1-7]...”.

Коли в тексті М(Д)Р необхідно зробити посилання на складову частину чи конкретні сторінки відповідного джерела, можна наводити посилання у квадратних дужках, при цьому номер посилання має відповідати його бібліографічному опису за переліком посилань.

Приклад:

Цитата в тексті: “... зважаючи на пріоритет, що надається міжнародним стандартам [8, с. 44]”.

Відповідний опис у переліку посилань:

8. Ісай О.В. Особливості обліку на малих підприємствах: Навч. посіб. / О.В. Ісай – К.: KНЕУ, 2004. – 278 c.

Посилання на ілюстрації М(Д)Р вказують порядковим номером ілюстрації, наприклад: “рис. 1.2”.

Посилання на формули М(Д)Р вказують порядковим номером формули в дужках, наприклад: “... у формулі (2.1)”.

На всі таблиці необхідно посилатися в тексті, при цьому слово «таблиця» в тексті пишуть скорочено, наприклад: “...у табл. 1.2”.

У повторних посиланнях на таблиці та ілюстрації треба вказувати скорочено слово “дивись”, наприклад: “див. табл. 1.3”.

Для підтвердження власних аргументів посиланням на авторитетне джерело або для критичного аналізу того чи того друкованого твору слід наводити цитати. Етикет потребує точного відтворення цитованого тексту, бо найменше скорочення наведеного витягу може спотворити зміст, закладений автором.

Загальні вимоги до цитування такі:

1) текст цитати починається і закінчується лапками та наводиться в тій граматичній формі, в якій він поданий у джерелі, зі збереженням особливостей авторського написання. Наукові терміни, запропоновані іншими авторами, не виділяються лапками, за винятком тих, що викликали загальну полеміку. У цих випадках використовується вираз “так званий”;

2) цитування повинно бути повним, без довільного скорочення авторського тексту та без перекручень думок автора. Пропуск слів, речень, абзаців при цитуванні допускається без перекручення авторського тексту і позначається трьома крапками. Вони ставляться у будь-якому місці цитати (на початку, всередині, наприкінці). Якщо перед випущеним текстом або за ним стояв розділовий знак, то він не зберігається;

3) кожна цитата обов'язково супроводжується посиланням на джерело;

4) при непрямому цитуванні (переказі, викладі думок інших авторів своїми словами), що дає значну економію тексту, слід бути гранично точним у викладенні думок автора, коректним щодо оцінювання його результатів і давати відповідні посилання на джерело;

5) якщо необхідно виявити ставлення автора М(Д)Р до окремих слів або думок з цитованого тексту, то після них у круглих дужках ставлять знак оклику або знак питання;

Додатки.У разі повного використання літер української та латинської абеток допускається позначення додатків арабськими цифрами.

Кожний додаток слід починати з нової сторінки із зазначенням угорі в середині сторінки слова “Додаток” і його позначенням. Додаток повинен мати заголовок, який друкують симетрично відносно тексту з великої літери окремим рядком.

Текст кожного додатка за необхідності може бути поділений на розділи, підрозділи, пункти, підпункти.

Запозичена з літературних чи статистичних джерел інформація (формули, таблиці, схеми, графіки, висновки тощо) потребує обов'язкових посилань (у квадратних дужках) на порядковий номер джерела у списку використаної літератури та номери сторінок, з яких узято інформацію.

Матеріал, що доповнює положення стандарту, допускається розміщувати в додатках. Додатками можуть бути: графічний матеріал, таблиці великого формату, розрахунки, опис алгоритмів і програм задач, що розв'язуються на ЕОМ, і т. ін.

Додатки можуть бути обов'язковими та інформаційними. Інформаційні додатки можуть бути рекомендованого або довідкового характеру.

Додатки оформлюють як продовження М(Д)Р на наступних її сторінках, розміщуючи їх у порядку появи посилань у тексті.

Якщо додатки оформлюють на наступних сторінках М(Д)Р, кожний такий додаток повинен починатися з нової сторінки. Додаток повинен мати заголовок, надрукований угорі малими літерами з першої великої симетрично відносно тексту сторінки. Посередині рядка над заголовком малими літерами з першої великої друкується слово “Додаток _” і велика літера, що позначає додаток.

Додатки слід позначати послідовно великими літерами української абетки, за винятком літер Г, Є, І, Ї, Й, О, Ч наприклад: додаток А, додаток Б. Один додаток позначається як додаток А.

Текст кожного додатка за необхідності може бути поділений на розділи й підрозділи, які нумерують у межах кожного додатка. У цьому разі перед кожним номером ставлять позначення додатка (літеру) і крапку, наприклад: А.2 - другий розділ додатка А; В.3.1 - перший підрозділ третього розділу додатка В.

Ілюстрації, таблиці та формули, розміщені в додатках, нумерують у межах кожного додатка, наприклад: рис. Д.1.2 - другий рисунок першого розділу додатка Д); формула (А. 1) - перша формула додатка А.

Магістерську (дипломну) роботу оправляють у тверду обкладинку.

Підготовка до захисту М(Д)Р

Згідно з регламентом студент зобов'язаний подавати магістерську (дипломну) роботу науковому керівникові на першу перевірку частинами у встановлені строки. У разі недодержання студентом календарного графіка виконання М(Д)Р керівник магістерської (дипломної) програми, за поданням наукового керівника магістерської (дипломної) роботи, має право звернутися до ректора з пропозицією відрахувати студента з магістратури як такого, що не виконує навчальний план.

Після завершення написання роботи студент подає магістерську (дипломну) роботу науковому керівникові для одержання від нього письмового відгуку з оцінкою магістерського (дипломного) дослідження. Зразок структури змісту відгуку наукового керівника наведено в додатку .

Магістерська (дипломна) робота, підписана автором, з письмовим відгуком наукового керівника подається керівникові магістерської (дипломної) програми (завідувачу випускаючої кафедри).

Керівник магістерської (дипломної) програми вирішує питання про допуск студента до захисту, роблячи відповідний запис на титульному аркуші магістерської (дипломної) роботи.

У разі невідповідності магістерської (дипломної) роботи вимогам даних рекомендацій керівник М(Д)Р може не допустити студента до її захисту магістерської (дипломної) роботи.

Рішення керівника магістерської (дипломної) програми щодо недопущення студента до захисту має бути затверджене на засіданні кафедри.

Якщо студент допущений до захисту магістерської (дипломної) роботи, кафедра видає йому направлення до рецензента. Зовнішню рецензію на М(Д)Р може зробити висококваліфікований фахівець, який спеціалізується на розв'язанні проблем, споріднених з темою роботи.

Зовнішня рецензія має містити ґрунтовний аналіз і диференційовану оцінку якості магістерської (дипломної) роботи. Зразок структури рецензії вміщено в додатку Г.

Порядок захисту М(Д)Р встановлюється “Положенням про державні екзаменаційні комісії”.

Виконану та оформлену згідно з вимогами магістерську (дипломну) роботу студент подає на розгляд науковому керівнику, який пише відгук на неї, де відображає її теоретичний рівень, глибину проведених досліджень, доцільність рекомендацій, їх обґрунтованість, відмічає елементи новизни та підготовленість студента до самостійної роботи за фахом (додаток В).

Студент готує до захисту М(Д)Р реферат та ілюстративний матеріал для ілюстрації основних положень магістерської (дипломної) роботи (демонстраційні таблиці, схеми, графіки, діаграми, рисунки). Їх виконують на креслярському папері (2 аркушах), або подають їх ксерокопії (по примірнику для кожного з членів Державної екзаменаційної комісії).

Магістерська (дипломна) робота разом з відгуком керівника (демонстраційними таблицями, схемами тощо) подається студентом на відповідну кафедру, яка вирішує питання про допущення її до захисту.

Зовнішній рецензент магістерської (дипломної) роботи визначається з числа висококваліфікованих спеціалістів. На вимогу зовнішнього рецензента студент зобов'язаний подати необхідні пояснення стосовно усіх питань магістерської (дипломної) роботи.

Рецензія на магістерську (дипломну) роботу, підписана рецензентом та завірена печаткою підприємства, подається не пізніше ніж за 7 днів до захисту. В ній визначаються відповідність змісту роботи обраній темі, повнота вирішення поставлених питань, наявність матеріалів власних спостережень, реальність і практична цінність розроблених заходів тощо (додаток Г). Без зовнішньої рецензії робота до захисту не допускається.

Захист магістерської (дипломної) роботи здійснюється студентом перед Державною екзаменаційною комісією (ДЕК) на відкритому засіданні. Тези доповіді студент готує заздалегідь. У доповіді студенту слід розкрити актуальність обраної теми, дати характеристику об'єкта і предмета дослідження та доповісти про отримані результати, основні висновки і пропозиції, які він сформував під час дослідження обраної теми. Під час доповіді необхідно звертати увагу членів комісії на демонстраційний матеріал, коротко пояснюючи його зміст, і на пропозиції, які подані у розділі 3 магістерської (дипломної) роботи.

Час виступу не повинен перевищувати 10 хвилин, має бути стислим, конкретним, з використанням ілюстративного матеріалу: плакатів, роздаткового матеріалу (набору таблиць, графіків, діаграм, схем або відповідних слайдів). Головне призначення таких додатків — детально та наочно проілюструвати ті чи інші твердження автора, тому необхідно вчасно посилатися на відповідний матеріал, акцентувати на ньому увагу членів комісії.

У разі використання слайдів треба переконатися у наявності проектора, екрана, можливості затемнення, доступних джерел електричного струму та пам'ятати про специфіку підготовки та застосовування цього методу презентації.

Захист роботи розпочинається з доповіді, в якій студент має розкрити:

­ актуальність теми;

­ структуру роботи;

­ об'єкт дослідження;

­ висновки з аналізу, зміст запропонованих заходів та об ґрунтування їх ефективності (рекомендується витратити не менше 70% часу, відведеного для доповіді).

Завершуючи доповідь, випускник має відзначити: які його розробки та висновки впроваджені або намічені до впровадження; де ще слід, на його думку, застосувати результати дослідження; яка фактична чи очікувана соціально-економічна ефективність запропонованих ним заходів.

Після доповіді студент відповідає на питання членів ДЕК та присутніх на захисті. Члени ДЕК, присутні на захисті, можуть ставити студенту запитання з метою визначення рівня його спеціальної підготовки та ерудиції.

Далі зачитуються відгуки керівника і зовнішнього рецензента. Наприкінці студенту надається слово для відповіді на зауваження керівника і рецензента роботи. На зауваження рецензента випускник повинен дати аргументовану відповідь. Після цього слово може надаватися науковому керівникові для характеристики й оцінки роботи.

Під час захисту ведеться протокол засідання ДЕК. Окремо відзначається думка членів ДЕК про наукову та практичну цінність і рекомендації щодо використання пропозицій автора.

Загальний час захисту М(Д)Р не повинен перевищувати 10-12 хвилин у середньому на одного студента.

Після обговорення підсумків захисту на закритому засідань ДЕК виноситься рішення і голова ДЕК оголошує результати захисту М(Д)Р. У разі незгоди між членами ДЕК думка голови є вирішальною. Рішення комісії оголошується її головою в той самий день.

Студенти, які не виконали М(Д)Р у встановлений термін, або одержали під час захисту незадовільні оцінки, відраховуються з університету, отримуючи академічну довідку.

Після захисту М(Д)Р передається на зберігання в архів університету.

Магістерську (дипломну) роботу слід подавати у твердій обкладинці. На титульній сторінці повинні бути підписи студента та керівника роботи.

До М(Д)Р додається дискета з електронним варіантом роботи яка повинна бути підписана (прізвище студента, назва теми М(Д)Р).

Критерії оцінювання М(Д)Р роботи

Підсумкову, диференційовану за чотирибальною шкалою, оцінку магістерської (дипломної) роботи визначає державна екзаменаційна комісія, її рішення є остаточним і оскарженню не підлягає.

У процесі визначення оцінки враховується низка важливих показників якості М(Д)Р:

Змістовні аспекти роботи:

· актуальність обраної теми дослідження,

· спрямованість роботи на розробку реальних практичних рекомендацій;

· відповідність логічної побудови роботи поставленим цілям;

· широта й адекватність методологічного та діагностичного апарату;

· наявність альтернативних підходів до вирішення визначених проблем;

· рівень обґрунтування запропонованих рішень;

· ступінь самостійності проведення дослідження;

· розвинені





Последнее изменение этой страницы: 2016-08-15; Нарушение авторского права страницы

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.221.159.255 (0.03 с.)