Про форму проведення державного іспиту

До початку іспиту група студентів, які складають його за розкладом у цей день, запрошується в аудиторію, де відбувається засідання ДЕК.

Голова комісії поздоровляє студентів з початком державного екзамену, знайомить їх зі складом ДЕК і коротко пояснює порядок її роботи.

Враховуючи режим роботи комісії, до іспиту запрошуються одночасно не більше 5-ти студентів. Кожному з них для підготовки відповідей виділяють окремий стіл. Необхідні записи студент робить на стандартних аркушах, що видаються комісією.

Кульмінаційна частина іспиту – заслуховування комісією відповідей студента. Якщо останній відхиляється у бік від сформульованих у білеті питань, голові комісії необхідно спрямувати відповідь студента у правильному напрямі. Члени комісії, з дозволу голови ДЕК, мають право задавати уточнюючі й додаткові питання. Методично доцільно задавати питання після відповідей студента на всі питання екзаменаційного білета.

Якщо студент допускає у відповіді помилки, його треба негайно виправляти. При необхідності можна супроводжувати свої зауваження короткими поясненнями, щоб запобігти можливим повторенням аналогічних помилок у наступних відповідях студента.

Додаткові питання члени комісії задають на державному екзамені за таких обставин:

· відповідь студента не достатньо повна, позбавлена логічності й визначеності;

· у відповіді допущені суттєві помилки;

· виникають сумніви в оцінці знань студента.

Уточнюючі й додаткові питання треба чітко сформулювати. Члени комісії повинні пам’ятати про необхідність підтримки на іспиті невимушеної, доброзичливої обстановки, яка сприятиме спокійній підготовці студентів до відповідей.

Разом із тим важливо органічно поєднувати на державному іспиті високу вимогливість і об’єктивність в оцінках, індивідуальний підхід до студентів у визначенні рівня їх знань.

 

Єдині критерії екзаменаційних оцінок і методика оцінки результатів державного екзамену

Критерії екзаменаційних оцінок:

Критерії оцінювання знань, умінь та навичок студентів спеціальності Психологія

А 5 (відмінно) Студент ґрунтовно знає фактичний та теоретичний матеріал, вільно оперує широким колом джерел, володіє понятійним апаратом, знайомий з головними науковими проблемами, поглядами дослідників. Він (вона) вміє використовувати та аналізувати джерела та наукову літературу. Має навички самостійної роботи з різними видами джерел, їх співставлення.

 

В 4,5 (добре) Студент вільно володіє фактичним та теоретичним матеріалом, оперує значним колом джерел і наукової літератури із заданої тематики. Вміє використовувати теоретичні знання під час аналізу джерел. Має навички роботи з наукової літератури.

 

С 4 (добре) Студент знає матеріал навчального курсу, ознайомлений з науковою літературою. Бракує вмінь самостійного аналізу джерел, критики джерела, самостійного формулювання питання. Має первинні навички роботи з науковою літературою.

 

D 3,5 (задовільно) Студент має основний теоретичний матеріал, має уявлення про значення різних видів історичних джерел, але помиляється, має певні прогалини в розумінні теоретичного курсу. Не вміє окреслити коло проблем, визначити головні теми і поняття. Має навички роботи з джерелами, але не критично сприймає інформацію.

 

Е 3 (задовільно) Студент має загальні уявлення з тематики та проблематики курсу, оперує головними дефініціями, але не розуміє

Критерії екзаменаційних оцінок

“Творча робота”

(відмінно) (за системою ECTS – A; 90-100 балів)		Виставляється, якщо студент демонструє високий рівень володіння внутрішньою і зовнішньою технікою актора; як режисер-постановник організовує сценічний простір, володіє мовою мізансценування, вдало поєднуючи у постановчій роботі всі компоненти театрального мистецтва: сценографію, музику, світло, костюми, грим; створив постановчий план, який повністю розкриває зміст усіх його розділів: режисерський аналіз п’єси, режисерський задум вистави, втілення режисерського задуму вистави.
4,5 (добре) (за системою ECTS – В; 82-89 балів)		Ставиться у випадку, якщо студент демонструє високий рівень володіння внутрішньою і зовнішньою технікою актора; як режисер-постановник організовує сценічний простір, володіє мовою мізансценування, вдало поєднуючи у постановчій роботі всі компоненти театрального мистецтва: сценографію, музику, світло, костюми, грим; створив постановчий план, який не у повному обсязі розкриває зміст його розділів.
(добре) (за системою ECTS – С; 74-81 балів)		Ставиться, якщо студент демонструє достатній рівень володіння внутрішньою і зовнішньою технікою актора; як режисер-постановник організовує сценічний простір, володіє мовою мізансценування, поєднуючи у постановчій роботі всі компоненти театрального мистецтва на середньому рівні; створив постановчий план, який не у повному обсязі розкриває зміст його розділів.
3 (задовільно) (за системою ECTS – Е; 60-63 балів)		Виставляється, якщо студент не має акторських робіт; як режисер-постановник посередньо організовує сценічний простір, поєднує у постановчій роботі компоненти театрального мистецтва на середньому рівні; створив постановчий план, який недостатньо розкриває зміст його розділів.
2, 1 (незадовільно) (за системою ECTS – F, FX; 1-59 балів)		Вказує на те, що студент не оволодів технікою актора; не проявив здібності режисера-постановника; не створив постановчий план за певним драматургічним матеріалом.

Оформлення результатів державного екзамену

Рішення щодо оцінки знань студента приймається Державною екзаменаційною комісією на закритому засіданні відкритим голосуванням простою більшістю голосів членів комісії,які брали участь у засіданні. За умов рівності кількості голосів вирішальним є голос голови.

Результати комплексного державного іспиту за фахом визначаються оцінками «відмінно», «добре», «задовільно», «незадовільно».

Студентам,які не склали комплексний державний іспит за фахом з повноважних причин(підтверджених документально),ректором університету йому може бути надана можливість складання іспиту під час підготовки до інших державних іспитів,а також захисту випускної роботи.

Протоколи засідання Державної екзаменаційної комісії,залікові книжки з проставленими в них оцінками підписуються головою і членами комісії.

III. ПІДВЕДЕННЯ ПІДСУМКІВ КОМПЛЕКСНОГО ДЕРЖІСПИТУ

Методика аналізу та оголошення результатів комплексного держіспиту

Результати комплексного державного іспиту за фахом оголошується студентам у день його проведення після оформлення протоколів Державної екзаменаційної комісії. При цьому дається загальна оцінка студентів,визначаються найбільш яскраві з них,характеризується рівень фахової підготовки студентів.

 

 

Звіт про результат іспиту

 

Після закінчення роботи Державної екзаменаційної комісії її голова складає звіт. Підсумки державного екзамену обговорюються на засіданнях Вченої ради університету,Вченої ради факультету культури і мистецтв випускаючими кафедрами.

 

Реалізація висновків і рекомендацій Державної екзаменаційної комісії

 

Ректорат, Вчена рада факультету культури і мистецтв, випускаючи кафедри за підсумками комплексного державного іспиту за фахом розробляють і здійснюють відповідні заходи, які спрямовані на подальше удосконалення викладання фахових дисциплін і підвищення якості підготовки фахівців в галузі музичного мистецтва.

 

ПЕРЕЛІК ПИТАНЬ КОМПЛЕКСНОГО ДЕРЖАВНОГО ЕКЗАМЕНУ

Освітньо-кваліфікаційний рівень «бакалавр»

 

Питання до державного екзамену з «Загальної психології»

1. Проблема появи та розвитку психіки. Стадії та рівні розвитку психіки.

2. Мислення як психічний процес. Основні розумові операції. Види мислення. Складові компоненти мислення як процесу рішення завдань.

3. Емоції як форма переживання, механізм регуляції психічного стану. Види емоційних реакцій, їх класифікація. Основні функції емоцій. Загальне уявлення про почуття, емоційні стани, емоційні властивості особистості.

4. Поняття здібностей у психології. Проблема успадкування й розвитку здібностей. Структура здібностей.

5. Проблема особистості у психології. Структура особистості у різних теоретико-методологічних концепціях.

6. Вольова регуляція поведінки. Критерії виділення вольових дій і вольової регуляції. Основні етапи вольового процесу.

7. Психічна діяльність як функція роботи мозку. Локалізація психічних функцій у корі великих півкуль.

8. Темперамент як форма інтеграції первинних індивід них властивостей. Класичні (гуморальні) теорії темпераменту. Типи темпераменту в історії психології. Роль темпераменту у діяльності.

9. Розвиток уявлень про предмет психології. Проблема виділення загальних категорій психологічного знання (душа, свідомість, поведінка, несвідомість, діяльність, особистість тощо).

10. Людина як індивід, суб’єкт діяльності, особистість, індивідуальність. Біологічний та соціальний фактори психічного розвитку.

11. Характер і структура особистості. Визначення характеру. Структура характеру (факторний та типологічний підходи). Поняття акцентуації характеру.

12. Основні класифікації методів у психології (С.Л. Рубінштейн, Г.Д. Пирьов, Б.Г.Ананьєв).

13. Загальні поняття про сприймання. Основні властивості сприймання. Фізіологічні основи сприймання. Закони сприймання предметів і форм.

14. Категорія діяльності в психології. Структура індивідуальної діяльності людини.

15. Спрямованість особистості. Основні структурні компоненти мотиваційної сфери особистості.

16. Специфіка процесу уяви, його відмінності від інших пізнавальних процесів. Види уяви. Етапи вирішення творчих завдань.

17. Загальне уявлення про відчуття. Класифікація відчуттів. Загальні властивості відчуттів. Пороги відчуттів. Чутливість.

18. Процеси пам’яті. Рівні та типи пам’яті.

19. Психіка як механізм суб’єктивного відображення об’єктивної діяльності. Категорія відображення в психології. Свідомість як ідеальне відображення.

20. Специфіка процесу уваги, його природа та механізми. Основні властивості процесу уваги. Класифікація видів уваги.

21. Поняття людської індивідуальності. Змістовні й динамічні характеристики індивідуальності.

22. Методологія, методи, методика та їх співвідношення у дослідженнях з вікової психології.

23. Закономірності та динаміка психічного розвитку і формування особистості в онтогенезі. Аналіз теорій психічного розвитку.

24. Головні етапи історії психології. Виникнення психологічних знань. Антична психологія. Психологічні погляди Платона і Аристотеля.

25. Особливості психічного розвитку дітей дошкільного віку. Гра як провідна діяльність у дошкільному віці.

26. Провідні психологічні школи кінця ХІХ – 30-х років ХХ століття. Біхевіоризм. Дж. Уотсон. Закони научання. Психоаналіз З.Фрейда. Психоаналітичні теорії К.Юнга, А.Адлера, Е. Фрома, К.Хорні. Гештальтизм: динаміка психічних структур.

27. Система методів соціально-психологічного дослідження. Зв'язок соціальної психології з іншими науками, галузі та розділи соціальної психології.

28. Особливості психічного розвитку у підлітковому віці. Теорії підліткової кризи.

29. Виховання особистості. Засоби виховного впливу на людину. Типи виховання. Моделі і стилі виховання.

30. Психологічні особливості зрілого віку. Самоактуалізація, професійний розвиток, життєві цінності, розвиток особистості.

31. Визначення й аналіз процесу навчальної діяльності. Структура навчальної діяльності та її основні характеристики.

32. Спілкування як сприйняття людьми один одного. Ідентифікація, емпатія, рефлексія як механізми взаєморозуміння. Види соціальної перцепції. Каузальна атрибуція.

33. Поняття юності. Проблема юнацької субкультури. Формування світогляду. Професійний вибір та життєві цілі.

34. Психологія навчальної діяльності. Принципи і методи навчання. Теорії навчання.

35. Розвиток психіки в ранньому дитинстві. Взаємовідносини дитини і дорослого у ранньому дитинстві. Розвиток когнітивної та афективної сфер дитини у ранньому дитинстві.

36. Проблема груп в соціальній психології. Спільноти і групи, види та їх класифікація. Класифікація малих груп. Поняття про групову динаміку, її процеси та механізми.

37. Психологія в епоху Відродження. Етично – релігійна традиція в історії психології. Томізм. Схоластика. Пантеїстичні ідеї.

38. Сучасна періодизація психічного розвитку. Провідні види діяльності і психічні новоутворення.

39. Психологічні способи впливу в процесі спілкування. Поняття способів впливу: зараження, навіювання, мода, переконання.

40. Характеристика психічного розвитку у молодшому шкільному віці. Навчальна діяльність, її зміст, структура, мотивація.

41. Соціально-психологічна сутність феномену спілкування. Спілкування як взаємодія. Поняття інтеракції, її види.

42. Спілкування як обмін інформацією. Вербальна та невербальна комунікація. Поняття бар’єрів спілкування.

43. Проблема групової згуртованості та лідерства. Поняття про згуртованість. Лідерство і керівництво в малих групах.

44. Структура соціальної установки: емоційний, когнітивний та поведінковий компоненти. Роль соціальних установок у регуляції соціальної поведінки особистості.

45. Особистість у структурі групових відносин. Механізми соціальної регуляції поведінки особистості в групі. Групові санкції.

46. Розвиток психології на Україні в ХХ столітті. Г.С. Костюк, Д.Ф. Ніколенко, С.Д.Максименко, І.П.Синиця, В.А.Роменець та ін. Наукова психологія на Україні за період існування незалежності, її входження в європейську та світову науку.

 

Питання до державного екзамену з «Психодіагностики»

 

1. Роль і значення психодіагностики. Наукова психодіагностика та психодіагностична практика.

2. Структура наукового дослідження, принципи його проведення. Типи дослідження. Етапи нормативного процесу наукового дослідження. Специфіка проведення власне психологічного дослідження.

3. Аналіз результатів рішення тестових завдань у відповідності з їх складністю та дискримінативністю.

4. Основні методи та прийоми дослідження властивостей сприйняття (дослідження константності, предметності, об’єму сприйняття). Основні прийоми вивчення сприйняття часової послідовності подій.

5. Обґрунтування тестів як вимірювальних інструментів і їх інтерпретація. Надійність тесту, методи визначення надійності.

6. Описова статистика. Визначення середнього арифметичного, моди, медіани для дискретних та неперервних даних.

7. Проективні методи, їх особливості та використання у практиці.

8. Експериментальні методи дослідження особливостей пам’яті. Класичні методи вивчення об’єму короткочасної пам’яті.

9. Основи кореляційного аналізу даних. Поняття кореляції. Коефіцієнт кореляції. Поняття рангової кореляції. Визначення коефіцієнта кореляції Пірсона.

10. Методи психологічної діагностики пам’яті.

11. Поняття про репрезентативну вибірку досліджуваних, кількісні та якісні критерії відбору досліджуваних.

12. Психофізіологічні, асоціативні та ігрові методи вивчення мислення, мовної продукції й мовного процесу.

13. Експериментально-психологічні методи дослідження мовлення.

14. Тестові норми. Статистичне обґрунтування тестових норм.

15. Основні методи дослідження процесів відтворення та впізнання інформації. Класичні методи аналізу особливостей процесу зберігання інформації у пам’яті.

16. Психологічний експеримент, його загальна характеристика. Планування експерименту. Вимоги до одержання достовірних даних: репрезентативність, валідність і надійність дослідження.

17. Методи діагностики рівня загального інтелектуального розвитку. Принципи побудови інтелектуальних тестів.

18. Методи психологічної діагностики уваги.

19. Вибір шкал тестів. Шкалування. Класифікація шкал.

20. Психодіагностика рис особистості. Багатомірні особистісні опитувальники.

21. Диференційна психометрика. Вимоги до використання психодіагностичних методів.

22. Психодіагностика мотивації.

23. Методи діагностики емоційної сфери особистості.

24. Методи психологічної діагностики особливостей темпераменту. Методи психологічної діагностики властивостей нервової системи.

25. Методи психологічної діагностики мислення.

26. Особливості використання малюнкових методів у психодіагностичному дослідженні.

27. Визначення та класифікація тестів.

28. Методи психологічної діагностики особливостей темпераменту. Методи психологічної діагностики властивостей нервової системи.

29. Вимоги до тестових завдань та їх формулювання.

30. Експериментально-психологічні методи визначення процесу розуміння тексту (метод здійснення переказу тексту, метод доповнення інформації, метод надання відповідей на запитання тощо).

31. Основні методи та прийоми вивчення особливостей уваги. (об’єм, вибірковість, концентрація, переключення, розподіл).

32. Багатофункціональні статистичні критерії. Багатофункціональний статистичний критерій кутового перетворення Фішера (ф). Мета застосування. Обмеження застосування. Алгоритм розрахунку.

33. Експериментально – психологічні методи вивчення сфери суб’єкта. Фізіологічні показники емоційних станів та їх діагностика. Методи дослідження особливостей психоемоційної сфери за суб’єктивними показниками.

34. Специфіка проведення опитування в психології. Основні форми опитування: інтерв’ю й анкетування. Види інтерв’ю. Основні фази проведення опитування. Основні типи питань і особливості їх формулювання. Правила складання програми опитування.

35. Методи дослідження основних мнемічних процесів. Аналіз особливостей запам’ятовування інформації.

36. Основні припущення природничо – наукового дослідження. Типи гіпотез. Основна відмінність статистичної гіпотези від теоретичної.

37. Фактори, які обумовленні ситуацією взаємодії експериментатора та досліджуваного. Способи контролю впливу ефектів спілкування на результати психологічного експерименту.

38. Виявлення відмінностей у рівні ознаки, що досліджується. Критерій Розенбаума. Обмеження застосування (об’єм вибірки, достатня варіація ознаки).

39. Класифікація методів вивчення психомоторних компонентів діяльності. Структура реакцій суб’єкта. Визначення основних показників дослідження рухової активності та їх психічного змісту.

40. Експериментально-психологічні методи аналізу особливостей розумових операцій(аналіз, синтез, узагальнення, конкретизація тощо).

41. Визначення та класифікація тестів.

42. Виявлення відмінностей у рівні ознаки, що досліджується. Х -критерій Пірсона. Мета застосування критерію. Обмеження застосування. Алгоритм розрахунку.

 

Питання до державного екзамену з «Педагогіки та психології»

1. Суть процесу виховання та його особливості. Застосування народної педагогіки у виховному процесі.
2. Методика роботи класного керівника з батьками учнів.
3. Виховання як цілеспрямована система формування особистості. Виховний потенціал українського фольклору
4. Методи психолого-педагогічного дослідження особистості учня та класного колективу, їх використання в педагогічній роботі.
5. Моральне та правове виховання школярів. Формування у них свідомої дисципліни, почуття відповідальності.
6. Самовиховання учнів. Зміст, методи та прийоми самовиховання
7. Учнівський колектив і його вплив на особистість. А. Макаренко, В. Сухомлинський про значення колективу у формуванні особистості. Сучасні підходи до оцінки виховної ролі колективу.
8. Завдання, зміст та форми фізичного виховання. Народна педагогіка про фізичне виховання.
9. Трудове виховання, його зміст і завдання. Професійна орієнтація учнів у сучасних умовах.
10. Загальні методи виховання в школі. Класифікація та вибір доцільних методів виховання.
11. Обов’язки та зміст роботи класного керівника. Соціальне значення його роботи.
12. Шляхи формування естетичної культури школярів. Зміст виховної діяльності, спрямованої на виховання естетичної культури учнів.
13. Розумове виховання. Формування світоглядних позицій учнів в процесі навчально-виховної діяльності.
14. Позашкільна та позакласна робота з естетичного виховання учнів. Особливості роботи керівника творчого дитячого колективу.
15. Сучасний дитячий та молодіжний громадський рух. Громадська та державна підтримка творчо обдарованої молоді.
16. Методи навчання та їх класифікація. Роль словесних, наочних та практичних методів у навчальному процесі.
17. Контроль і оцінювання навчально-пізнавальної діяльності учнів з дисциплін мистецького спрямування (хореографія, музика, образотворче мистецтво, художня культура) у сучасній школі за 12-бальною системою.
18. Дидактика: суть, історія становлення. Стратегія розвитку освіти в Україні на сучасному етапі українського державотворення (державні стандарти базової і повної середньої освіти).
19. Урок – основна форма організації навчання за класно-урочною системою.
20. Позаурочні та неурочні форми навчання з дисциплін мистецького спрямування – загальна характеристика, структура, вимого щодо організації та проведення.
21. Типологія уроків, структура уроку. Особливості підготовки до уроку вчителя мистецьких дисциплін.
22. Система народної освіти України та принципи її організації.
23. Освітня, виховна та розвивальна функції навчання. Особливості їх реалізації в процесі викладання фахових дисциплін.
24. Закономірності і принципи навчання.
25. Диференційоване навчання в умовах загальноосвітньої школи.
26. Становлення психології як науки. Поле, мета та методи психологічного дослідження.
27. Характеристика основних наукових течій: біхевіоризм, гештальтпсихологія, фрейдизм.
28. Увага. Види, функції та властивості.
29. Сприйняття. Види, властивості та закономірності сприйняття.
30. Свідомість. Структура свідомості. Стан свідомості. Свідомість, підсвідомість, альтернативна свідомість. Концепції без свідомого у роботах З.Фрейда, К.Юнга.
31. Пам’ять. Структура та види пам’яті. Процеси пам’яті.
32. Мислення. Види та процеси мислення. Творче мислення.
33. Мова та мовлення. Мова. Її походження та основні функції.
34. Здібності. Розвиток творчих здібностей та інтересів.
35. Творчість та проблеми безсвідомого. Психологічні основи творчої діяльності.
36. Обдарованість. Дослідження обдарованості. Індивідуальні виявлення та особливості особистості (воля, темперамент, характер, здібності).
37. Креативність в структурі особистості.
38. Теорія особистості в зарубіжній психології. Теорія особистості та етапи розвитку за З.Фрейдом.
39. Емоції, стрес та мотивація активності. Ієрархічна модель мотивації за А.Маслоу.
40. .Розвиток Я (біологічний, сексуальний, моральний та соціальний).
41. Самосвідомість особистості. Визначення, змістовні та процесуальні компоненти самосвідомості, їх характеристики. Вивчення та діагностика в різних психологічних теоріях та школах.
42. Темперамент, його структура. Сталість та постійність темпераменту у процесі психічного розвитку людини.
43. Теорія діяльності у сучасній вітчизняній психології.
44. Спілкування у системі суспільних та межособистісних відносин. Комунікативна та перцептивна функції спілкування. Інтерактивне спілкування.
45. Поняття групи. ЇЇ основні характеристики. Диференціація та інтеграція у групі. Групова динаміка.
46. Психологічні аспекти лідерства в колективі.
47. Мова тіла як виявлення цілісної особистості.
48. Тривога і стрес. Концепція стресу. Спілкування під час стресу.
49. Типологія особистості та конфлікт. Конфлікти та їх вирішення. Педагогічний конфлікт: причини виникнення, шляхи розв’язку.

50. Проблеми психології вікового розвитку як складова діяльності сучасного вчителя.

1. Здібності, інтереси та обдарованість школярів. Фактори, умови та джерела їх розвитку. Розвиток творчіх здібностей на уроках з Вашої спеціальності.
2. Загальна характеристика психології молодшого школяра. Труднощі засвоєння наукових понять, особливості організації творчої діяльності.
3. Співвідношення спадковості, середовища і виховання в психічному розвитку дитини.
4. Характер виховання у первісному суспільстві.
5. Порівняльна характеристика афінської і спартанської системи виховання.
6. Виховання і освіта в епоху середньовіччя. Система шкільної освіти.
7. Школа і педагогічна думка епохи Відродження та Реформації. Педагогічна діяльність Вітторино да Фельтре.
8. Я.-А. Коменський – творець класно-урочної системи навчання. Дидактика Я.-А. Коменського.
9. Теорія “вільного виховання” Ж.-Ж. Руссо “Еміль, або про виховання”.
10. Життя і педагогічна діяльність Й.-Г. Песталоцці. Ідея елементарної освіти в педагогічному доробку Й.-Г. Песталоцці.
11. Теорія “виховання джентльмена” в педагогічній спадщині Д.Локка.
12. Педагогічні ідеї Й.-Ф. Гербарта. Обумовленість їх його соціально-філософськими поглядами.
13. Педагогічна діяльність А. Дістервега. Дістервег – учитель німецьких учителів.
14. Характер виховання у Київській Русі. Перші школи і літературно-педагогічні пам’ятки.
15. Народна педагогіка – основа наукової педагогіки.Народна педагогіка про сутність, принципи та методики виховання дітей. Співвідношення народної педагогіки та етнопедагогіки.
16. Становлення та розвиток козацької педагогіки, як культурного та педагогічного феномену.
17. Освітня діяльність і педагогічні погляди Ю. Федьковича, О.Духновича
18. Життя і педагогічна діяльність К. Ушинського. К. Ушинський про ідею народності у вихованні.
19. Педагогічна думка епохи українського Відродження..
20. Педагогічні погляди Т.Шевченка. Педагогічні погляди і просвітницька діяльність М. Грушевського, П. Куліша, М. Драгоманова.
21. Життя і педагогічна діяльність А. Макаренка.
22. Життя і педагогічна діяльність В. Сухомлинського. В. Сухомлинський про естетичне, трудове і моральне виховання.