Методичні рекомендації до проведення Державних екзаменів

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО ПРОВЕДЕННЯ ДЕРЖАВНИХ ЕКЗАМЕНІВ

ПО КАФЕДРІ КУЛЬТУРОЛОГІЇ

I. ПІДГОТОВКА ДО ДЕРЖАВНОГО ЕКЗАМЕНУ

Вихідні положення Стандарту вищої освіти МОН України про державний екзамен

Відповідно до Стандарту вищої освіти МОН України у ХДУ вибрано структуру завдань державної атестації випускників згідно з наступним варіантом: державний екзамен з Загальної психології, Психодіагностики, Педагогіки та психології (освітньо-кваліфікаційний рівень - бакалавр); Психології, Української і світової художньої культури та методики її викладання, Творчої роботи (виконання театральних постановок) (освітньо-кваліфікаційний рівень – спеціаліст); Української і світової художньої культури та методики її викладання (освітньо-кваліфікаційний рівень – магістр).

Державний екзамен включає завдання з нормативних дисциплін для напрямів підготовки:

6.030102 Психологія: «Загальна психологія», «Психодіагностика» та Випускна робота;

6.020205 Образотворче мистецтво*, 6.020202 Хореографія*, 6.020204 Музичне мистецтво*: «Педагогіка та психологія»;

 

Спеціальність: 7.03010201 Психологія. Спеціалізація: художня культура, режисура шкільних театрів: «Психологія», «Українська і світова художня культура та методика її викладання», «Творча робота» (виконання театральних постановок) та Випускна робота.

Спеціальність: 7.02020501 Образотворче мистецтво. Спеціалізація: художня культура, комп’ютерний дизайн; декоративне мистецтво; Спеціальність: 7.02020201 Хореографія. Спеціалізація: художня культура, народно-сценічна хореографія; сучасна хореографія; Спеціальність: 7.02020401 Музичне мистецтво. Спеціалізація: художня культура, вокально-хорове мистецтво; інструментально-виконавська майстерність: «Українська і світова художня культура та методика її викладання»

 

Спеціальність: 8.02020501 Образотворче мистецтво; Спеціальність: 8.02020201 Хореографія; Спеціальність: 8.02020401 Музичне мистецтво: «Українська і світова художня культура та методика її викладання».

 

Цілі й функції державного екзамену

Державний екзамен повинен визначати рівень засвоєння студентами матеріалів наведених вище фахових дисциплін, вміння самостійно аналізувати складні психолого-педагогічні явища та процеси, активно використовувати набуті знання у своїй професійній та культурно-освітній діяльності.

Державний екзамен є продовженням навчально-виховного процесу, складовою частиною завершального етапу підготовки бакалаврів (спеціалістів, магістрів) напрямів (спеціальностей) Психологія; Образотворче мистецтво*; Хореографія*; Музичне мистецтво*.

Цілі державного екзамену зумовлюють і його функції. Головною з них є контроль та оцінка рівня фахових психолого-педагогічних, художньо-історичних та культурологічних знань, отриманих студентом протягом навчання.

Реалізація цієї функції припускає перевірку методологічних та теоретичних принципів, проблем і положень наведених вище дисциплін, а також вміння їх використовувати в аналізі культурно-освітніх явищ і практичній діяльності.

Важливе значення має функція виявлення навичок вирішення практичних завдань, конкретного аналізу проблемних ситуацій.

Державний екзамен виконує ще й важливу виховну функцію, яка виявляється у вмінні студента самостійно, логічно й послідовно висловлювати свої професійні переконання, здійснювати самоконтроль та критично оцінювати власні знання і навички.

Державний екзамен за умов всебічного аналізу його результатів, дозволяє найбільш вичерпно з’ясувати позитивний досвід та недоліки в організації, змісті й методиці викладання фахових дисциплін, а також самостійної роботи студентів.

Все це дає можливість визначити конкретні заходи щодо удосконалення викладання, накреслити шляхи поліпшення взаємозв’язку та спадкоємності у їх викладання.

Таким чином, державний екзамен в значно більшій мірі, аніж курсові іспити, є засобом всебічного впливу на особистість студента і має контрольну, пізнавальну та виховну функції.

 

Загальні вимоги до організації державного іспиту

Організаційна підготовка до державного екзамену проводиться згідно з розпорядженням ректору університету. Кафедри образотворчого мистецтва і дизайну, вокалу та хорових дисциплін, музичного мистецтва і хореографії, культурології разом з навчальним відділом, деканатом факультету культури і мистецтв організують підготовку до державного екзамену за заздалегідь розробленим планом.

Для підготовки і складання державних іспитів виділяється не менше п’яти навчальних днів, протягом яких організується читання оглядових лекцій обсягом 24 годин, проведення групових та індивідуальних консультацій.

 

Формування Державних екзаменаційних комісій (ДЕК)

Прийом державного екзамену здійснюється Державною екзаменаційною комісією. Державна екзаменаційна комісія формується щорічно на період проведення іспиту в межах Державної екзаменаційної комісії за спеціальністю з числа професорсько-викладацького складу кафедри культурології у кількості чотирьох осіб на чолі з головою – висококваліфікованим фахівцем в області соціально-гуманітарних наук, який має вчений ступінь або звання. Персональний склад комісії затверджується ректором університету не пізніше як за місяць до початку державного екзамену. Голова Державної екзаменаційної комісії з державного екзамену затверджується ректором за узгодженням з деканом, навчальним відділом.

 

Про перелік документів та їх підготовку для ДЕК

У Державну екзаменаційну комісію до початку державного екзамену подаються такі документи:

- наказ ректора (декана факультету культури і мистецтв) про допуск студентів до державного іспиту;

- довідка про виконання студентами навчального плану й отримані ними оцінки з теоретичних дисциплін, курсових робіт тощо.

Для оформлення протоколів Державної екзаменаційної комісії призначається секретар.

 

1.6. Розклад державного екзамену та формування складу екзаменаційних студентських груп

Розклад державного екзамену складається деканатом факультету психології, історії та соціології разом з навчальним відділом університету, затверджується проректором з навчальної та науково-педагогічної роботи і доводиться до відома всіх учасників державного екзамену не пізніше як за місяць до його початку.

Списки навчальних груп складаються деканатом відповідно до затвердженого розкладу. Кожна ДЕК приймає за день тільки одну екзаменаційну групу.

Для складання держіспиту навчальним відділом спеціально виділяються і закріплюються за ДЕК постійні аудиторії.

 

Методичні рекомендації з підготовки екзаменаційних питань

Підготовка і формування екзаменаційних білетів є одним з найбільш складних і відповідальних питань. При їх формуванні можна користуватися двома різними підходами.

Перший полягає у збереженні специфіки кожної дисципліни. Це полегшує вирішення організаційних моментів: питання оглядових лекцій, проведення консультацій, підведення підсумків іспитів тощо. Але можливе дублювання окремих питань.

Другий підхід – комплексний, системний, являє собою синтез усіх наскрізних проблем фахової підготовки. У цьому випадку екзаменаційні питання повинні формуватися на засадах методологічного їх значення, актуальності з погляду на сучасні вимоги. Безумовно, за таким підходом частина питань може залишитися поза увагою укладачів екзаменаційних білетів. Тому доцільно включати їх в білети як самостійні питання.

 

II. ОРГАНІЗАЦІЯ І ПРОВЕДЕННЯ ДЕРЖАВНОГО ЕКЗАМЕНУ

 

III. ПІДВЕДЕННЯ ПІДСУМКІВ КОМПЛЕКСНОГО ДЕРЖІСПИТУ

Методика аналізу та оголошення результатів комплексного держіспиту

Результати комплексного державного іспиту за фахом оголошується студентам у день його проведення після оформлення протоколів Державної екзаменаційної комісії. При цьому дається загальна оцінка студентів,визначаються найбільш яскраві з них,характеризується рівень фахової підготовки студентів.

 

 

Звіт про результат іспиту

 

Після закінчення роботи Державної екзаменаційної комісії її голова складає звіт. Підсумки державного екзамену обговорюються на засіданнях Вченої ради університету,Вченої ради факультету культури і мистецтв випускаючими кафедрами.

 

Питання до державного екзамену з «Загальної психології»

1. Проблема появи та розвитку психіки. Стадії та рівні розвитку психіки.

2. Мислення як психічний процес. Основні розумові операції. Види мислення. Складові компоненти мислення як процесу рішення завдань.

3. Емоції як форма переживання, механізм регуляції психічного стану. Види емоційних реакцій, їх класифікація. Основні функції емоцій. Загальне уявлення про почуття, емоційні стани, емоційні властивості особистості.

4. Поняття здібностей у психології. Проблема успадкування й розвитку здібностей. Структура здібностей.

5. Проблема особистості у психології. Структура особистості у різних теоретико-методологічних концепціях.

6. Вольова регуляція поведінки. Критерії виділення вольових дій і вольової регуляції. Основні етапи вольового процесу.

7. Психічна діяльність як функція роботи мозку. Локалізація психічних функцій у корі великих півкуль.

8. Темперамент як форма інтеграції первинних індивід них властивостей. Класичні (гуморальні) теорії темпераменту. Типи темпераменту в історії психології. Роль темпераменту у діяльності.

9. Розвиток уявлень про предмет психології. Проблема виділення загальних категорій психологічного знання (душа, свідомість, поведінка, несвідомість, діяльність, особистість тощо).

10. Людина як індивід, суб’єкт діяльності, особистість, індивідуальність. Біологічний та соціальний фактори психічного розвитку.

11. Характер і структура особистості. Визначення характеру. Структура характеру (факторний та типологічний підходи). Поняття акцентуації характеру.

12. Основні класифікації методів у психології (С.Л. Рубінштейн, Г.Д. Пирьов, Б.Г.Ананьєв).

13. Загальні поняття про сприймання. Основні властивості сприймання. Фізіологічні основи сприймання. Закони сприймання предметів і форм.

14. Категорія діяльності в психології. Структура індивідуальної діяльності людини.

15. Спрямованість особистості. Основні структурні компоненти мотиваційної сфери особистості.

16. Специфіка процесу уяви, його відмінності від інших пізнавальних процесів. Види уяви. Етапи вирішення творчих завдань.

17. Загальне уявлення про відчуття. Класифікація відчуттів. Загальні властивості відчуттів. Пороги відчуттів. Чутливість.

18. Процеси пам’яті. Рівні та типи пам’яті.

19. Психіка як механізм суб’єктивного відображення об’єктивної діяльності. Категорія відображення в психології. Свідомість як ідеальне відображення.

20. Специфіка процесу уваги, його природа та механізми. Основні властивості процесу уваги. Класифікація видів уваги.

21. Поняття людської індивідуальності. Змістовні й динамічні характеристики індивідуальності.

22. Методологія, методи, методика та їх співвідношення у дослідженнях з вікової психології.

23. Закономірності та динаміка психічного розвитку і формування особистості в онтогенезі. Аналіз теорій психічного розвитку.

24. Головні етапи історії психології. Виникнення психологічних знань. Антична психологія. Психологічні погляди Платона і Аристотеля.

25. Особливості психічного розвитку дітей дошкільного віку. Гра як провідна діяльність у дошкільному віці.

26. Провідні психологічні школи кінця ХІХ – 30-х років ХХ століття. Біхевіоризм. Дж. Уотсон. Закони научання. Психоаналіз З.Фрейда. Психоаналітичні теорії К.Юнга, А.Адлера, Е. Фрома, К.Хорні. Гештальтизм: динаміка психічних структур.

27. Система методів соціально-психологічного дослідження. Зв'язок соціальної психології з іншими науками, галузі та розділи соціальної психології.

28. Особливості психічного розвитку у підлітковому віці. Теорії підліткової кризи.

29. Виховання особистості. Засоби виховного впливу на людину. Типи виховання. Моделі і стилі виховання.

30. Психологічні особливості зрілого віку. Самоактуалізація, професійний розвиток, життєві цінності, розвиток особистості.

31. Визначення й аналіз процесу навчальної діяльності. Структура навчальної діяльності та її основні характеристики.

32. Спілкування як сприйняття людьми один одного. Ідентифікація, емпатія, рефлексія як механізми взаєморозуміння. Види соціальної перцепції. Каузальна атрибуція.

33. Поняття юності. Проблема юнацької субкультури. Формування світогляду. Професійний вибір та життєві цілі.

34. Психологія навчальної діяльності. Принципи і методи навчання. Теорії навчання.

35. Розвиток психіки в ранньому дитинстві. Взаємовідносини дитини і дорослого у ранньому дитинстві. Розвиток когнітивної та афективної сфер дитини у ранньому дитинстві.

36. Проблема груп в соціальній психології. Спільноти і групи, види та їх класифікація. Класифікація малих груп. Поняття про групову динаміку, її процеси та механізми.

37. Психологія в епоху Відродження. Етично – релігійна традиція в історії психології. Томізм. Схоластика. Пантеїстичні ідеї.

38. Сучасна періодизація психічного розвитку. Провідні види діяльності і психічні новоутворення.

39. Психологічні способи впливу в процесі спілкування. Поняття способів впливу: зараження, навіювання, мода, переконання.

40. Характеристика психічного розвитку у молодшому шкільному віці. Навчальна діяльність, її зміст, структура, мотивація.

41. Соціально-психологічна сутність феномену спілкування. Спілкування як взаємодія. Поняття інтеракції, її види.

42. Спілкування як обмін інформацією. Вербальна та невербальна комунікація. Поняття бар’єрів спілкування.

43. Проблема групової згуртованості та лідерства. Поняття про згуртованість. Лідерство і керівництво в малих групах.

44. Структура соціальної установки: емоційний, когнітивний та поведінковий компоненти. Роль соціальних установок у регуляції соціальної поведінки особистості.

45. Особистість у структурі групових відносин. Механізми соціальної регуляції поведінки особистості в групі. Групові санкції.

46. Розвиток психології на Україні в ХХ столітті. Г.С. Костюк, Д.Ф. Ніколенко, С.Д.Максименко, І.П.Синиця, В.А.Роменець та ін. Наукова психологія на Україні за період існування незалежності, її входження в європейську та світову науку.

 

Питання до державного екзамену з «Психодіагностики»

 

1. Роль і значення психодіагностики. Наукова психодіагностика та психодіагностична практика.

2. Структура наукового дослідження, принципи його проведення. Типи дослідження. Етапи нормативного процесу наукового дослідження. Специфіка проведення власне психологічного дослідження.

3. Аналіз результатів рішення тестових завдань у відповідності з їх складністю та дискримінативністю.

4. Основні методи та прийоми дослідження властивостей сприйняття (дослідження константності, предметності, об’єму сприйняття). Основні прийоми вивчення сприйняття часової послідовності подій.

5. Обґрунтування тестів як вимірювальних інструментів і їх інтерпретація. Надійність тесту, методи визначення надійності.

6. Описова статистика. Визначення середнього арифметичного, моди, медіани для дискретних та неперервних даних.

7. Проективні методи, їх особливості та використання у практиці.

8. Експериментальні методи дослідження особливостей пам’яті. Класичні методи вивчення об’єму короткочасної пам’яті.

9. Основи кореляційного аналізу даних. Поняття кореляції. Коефіцієнт кореляції. Поняття рангової кореляції. Визначення коефіцієнта кореляції Пірсона.

10. Методи психологічної діагностики пам’яті.

11. Поняття про репрезентативну вибірку досліджуваних, кількісні та якісні критерії відбору досліджуваних.

12. Психофізіологічні, асоціативні та ігрові методи вивчення мислення, мовної продукції й мовного процесу.

13. Експериментально-психологічні методи дослідження мовлення.

14. Тестові норми. Статистичне обґрунтування тестових норм.

15. Основні методи дослідження процесів відтворення та впізнання інформації. Класичні методи аналізу особливостей процесу зберігання інформації у пам’яті.

16. Психологічний експеримент, його загальна характеристика. Планування експерименту. Вимоги до одержання достовірних даних: репрезентативність, валідність і надійність дослідження.

17. Методи діагностики рівня загального інтелектуального розвитку. Принципи побудови інтелектуальних тестів.

18. Методи психологічної діагностики уваги.

19. Вибір шкал тестів. Шкалування. Класифікація шкал.

20. Психодіагностика рис особистості. Багатомірні особистісні опитувальники.

21. Диференційна психометрика. Вимоги до використання психодіагностичних методів.

22. Психодіагностика мотивації.

23. Методи діагностики емоційної сфери особистості.

24. Методи психологічної діагностики особливостей темпераменту. Методи психологічної діагностики властивостей нервової системи.

25. Методи психологічної діагностики мислення.

26. Особливості використання малюнкових методів у психодіагностичному дослідженні.

27. Визначення та класифікація тестів.

28. Методи психологічної діагностики особливостей темпераменту. Методи психологічної діагностики властивостей нервової системи.

29. Вимоги до тестових завдань та їх формулювання.

30. Експериментально-психологічні методи визначення процесу розуміння тексту (метод здійснення переказу тексту, метод доповнення інформації, метод надання відповідей на запитання тощо).

31. Основні методи та прийоми вивчення особливостей уваги. (об’єм, вибірковість, концентрація, переключення, розподіл).

32. Багатофункціональні статистичні критерії. Багатофункціональний статистичний критерій кутового перетворення Фішера (ф). Мета застосування. Обмеження застосування. Алгоритм розрахунку.

33. Експериментально – психологічні методи вивчення сфери суб’єкта. Фізіологічні показники емоційних станів та їх діагностика. Методи дослідження особливостей психоемоційної сфери за суб’єктивними показниками.

34. Специфіка проведення опитування в психології. Основні форми опитування: інтерв’ю й анкетування. Види інтерв’ю. Основні фази проведення опитування. Основні типи питань і особливості їх формулювання. Правила складання програми опитування.

35. Методи дослідження основних мнемічних процесів. Аналіз особливостей запам’ятовування інформації.

36. Основні припущення природничо – наукового дослідження. Типи гіпотез. Основна відмінність статистичної гіпотези від теоретичної.

37. Фактори, які обумовленні ситуацією взаємодії експериментатора та досліджуваного. Способи контролю впливу ефектів спілкування на результати психологічного експерименту.

38. Виявлення відмінностей у рівні ознаки, що досліджується. Критерій Розенбаума. Обмеження застосування (об’єм вибірки, достатня варіація ознаки).

39. Класифікація методів вивчення психомоторних компонентів діяльності. Структура реакцій суб’єкта. Визначення основних показників дослідження рухової активності та їх психічного змісту.

40. Експериментально-психологічні методи аналізу особливостей розумових операцій(аналіз, синтез, узагальнення, конкретизація тощо).

41. Визначення та класифікація тестів.

42. Виявлення відмінностей у рівні ознаки, що досліджується. Х -критерій Пірсона. Мета застосування критерію. Обмеження застосування. Алгоритм розрахунку.

 

Питання до державного екзамену з «Педагогіки та психології»

1. Суть процесу виховання та його особливості. Застосування народної педагогіки у виховному процесі.
2. Методика роботи класного керівника з батьками учнів.
3. Виховання як цілеспрямована система формування особистості. Виховний потенціал українського фольклору
4. Методи психолого-педагогічного дослідження особистості учня та класного колективу, їх використання в педагогічній роботі.
5. Моральне та правове виховання школярів. Формування у них свідомої дисципліни, почуття відповідальності.
6. Самовиховання учнів. Зміст, методи та прийоми самовиховання
7. Учнівський колектив і його вплив на особистість. А. Макаренко, В. Сухомлинський про значення колективу у формуванні особистості. Сучасні підходи до оцінки виховної ролі колективу.
8. Завдання, зміст та форми фізичного виховання. Народна педагогіка про фізичне виховання.
9. Трудове виховання, його зміст і завдання. Професійна орієнтація учнів у сучасних умовах.
10. Загальні методи виховання в школі. Класифікація та вибір доцільних методів виховання.
11. Обов’язки та зміст роботи класного керівника. Соціальне значення його роботи.
12. Шляхи формування естетичної культури школярів. Зміст виховної діяльності, спрямованої на виховання естетичної культури учнів.
13. Розумове виховання. Формування світоглядних позицій учнів в процесі навчально-виховної діяльності.
14. Позашкільна та позакласна робота з естетичного виховання учнів. Особливості роботи керівника творчого дитячого колективу.
15. Сучасний дитячий та молодіжний громадський рух. Громадська та державна підтримка творчо обдарованої молоді.
16. Методи навчання та їх класифікація. Роль словесних, наочних та практичних методів у навчальному процесі.
17. Контроль і оцінювання навчально-пізнавальної діяльності учнів з дисциплін мистецького спрямування (хореографія, музика, образотворче мистецтво, художня культура) у сучасній школі за 12-бальною системою.
18. Дидактика: суть, історія становлення. Стратегія розвитку освіти в Україні на сучасному етапі українського державотворення (державні стандарти базової і повної середньої освіти).
19. Урок – основна форма організації навчання за класно-урочною системою.
20. Позаурочні та неурочні форми навчання з дисциплін мистецького спрямування – загальна характеристика, структура, вимого щодо організації та проведення.
21. Типологія уроків, структура уроку. Особливості підготовки до уроку вчителя мистецьких дисциплін.
22. Система народної освіти України та принципи її організації.
23. Освітня, виховна та розвивальна функції навчання. Особливості їх реалізації в процесі викладання фахових дисциплін.
24. Закономірності і принципи навчання.
25. Диференційоване навчання в умовах загальноосвітньої школи.
26. Становлення психології як науки. Поле, мета та методи психологічного дослідження.
27. Характеристика основних наукових течій: біхевіоризм, гештальтпсихологія, фрейдизм.
28. Увага. Види, функції та властивості.
29. Сприйняття. Види, властивості та закономірності сприйняття.
30. Свідомість. Структура свідомості. Стан свідомості. Свідомість, підсвідомість, альтернативна свідомість. Концепції без свідомого у роботах З.Фрейда, К.Юнга.
31. Пам’ять. Структура та види пам’яті. Процеси пам’яті.
32. Мислення. Види та процеси мислення. Творче мислення.
33. Мова та мовлення. Мова. Її походження та основні функції.
34. Здібності. Розвиток творчих здібностей та інтересів.
35. Творчість та проблеми безсвідомого. Психологічні основи творчої діяльності.
36. Обдарованість. Дослідження обдарованості. Індивідуальні виявлення та особливості особистості (воля, темперамент, характер, здібності).
37. Креативність в структурі особистості.
38. Теорія особистості в зарубіжній психології. Теорія особистості та етапи розвитку за З.Фрейдом.
39. Емоції, стрес та мотивація активності. Ієрархічна модель мотивації за А.Маслоу.
40. .Розвиток Я (біологічний, сексуальний, моральний та соціальний).
41. Самосвідомість особистості. Визначення, змістовні та процесуальні компоненти самосвідомості, їх характеристики. Вивчення та діагностика в різних психологічних теоріях та школах.
42. Темперамент, його структура. Сталість та постійність темпераменту у процесі психічного розвитку людини.
43. Теорія діяльності у сучасній вітчизняній психології.
44. Спілкування у системі суспільних та межособистісних відносин. Комунікативна та перцептивна функції спілкування. Інтерактивне спілкування.
45. Поняття групи. ЇЇ основні характеристики. Диференціація та інтеграція у групі. Групова динаміка.
46. Психологічні аспекти лідерства в колективі.
47. Мова тіла як виявлення цілісної особистості.
48. Тривога і стрес. Концепція стресу. Спілкування під час стресу.
49. Типологія особистості та конфлікт. Конфлікти та їх вирішення. Педагогічний конфлікт: причини виникнення, шляхи розв’язку.

50. Проблеми психології вікового розвитку як складова діяльності сучасного вчителя.

1. Здібності, інтереси та обдарованість школярів. Фактори, умови та джерела їх розвитку. Розвиток творчіх здібностей на уроках з Вашої спеціальності.
2. Загальна характеристика психології молодшого школяра. Труднощі засвоєння наукових понять, особливості організації творчої діяльності.
3. Співвідношення спадковості, середовища і виховання в психічному розвитку дитини.
4. Характер виховання у первісному суспільстві.
5. Порівняльна характеристика афінської і спартанської системи виховання.
6. Виховання і освіта в епоху середньовіччя. Система шкільної освіти.
7. Школа і педагогічна думка епохи Відродження та Реформації. Педагогічна діяльність Вітторино да Фельтре.
8. Я.-А. Коменський – творець класно-урочної системи навчання. Дидактика Я.-А. Коменського.
9. Теорія “вільного виховання” Ж.-Ж. Руссо “Еміль, або про виховання”.
10. Життя і педагогічна діяльність Й.-Г. Песталоцці. Ідея елементарної освіти в педагогічному доробку Й.-Г. Песталоцці.
11. Теорія “виховання джентльмена” в педагогічній спадщині Д.Локка.
12. Педагогічні ідеї Й.-Ф. Гербарта. Обумовленість їх його соціально-філософськими поглядами.
13. Педагогічна діяльність А. Дістервега. Дістервег – учитель німецьких учителів.
14. Характер виховання у Київській Русі. Перші школи і літературно-педагогічні пам’ятки.
15. Народна педагогіка – основа наукової педагогіки.Народна педагогіка про сутність, принципи та методики виховання дітей. Співвідношення народної педагогіки та етнопедагогіки.
16. Становлення та розвиток козацької педагогіки, як культурного та педагогічного феномену.
17. Освітня діяльність і педагогічні погляди Ю. Федьковича, О.Духновича
18. Життя і педагогічна діяльність К. Ушинського. К. Ушинський про ідею народності у вихованні.
19. Педагогічна думка епохи українського Відродження..
20. Педагогічні погляди Т.Шевченка. Педагогічні погляди і просвітницька діяльність М. Грушевського, П. Куліша, М. Драгоманова.
21. Життя і педагогічна діяльність А. Макаренка.
22. Життя і педагогічна діяльність В. Сухомлинського. В. Сухомлинський про естетичне, трудове і моральне виховання.

 

Питання до державного екзамену з «Психології»

1. Основні фактори розвитку особистості людини. Соціалізація особистості. Психологічні особливості розвитку самосвідомості.

2. Умови, фактори, динаміка та закономірності психічного розвитку дитини.

3. Поняття про здібності. Ознаки здібностей. Здібності як інтеграція властивостей особистості і вимог діяльності. Методи психологічної діагностики здібностей.

4. Вікова періодизація. Психологічні принципи та підходи до побудови вікової періодизації. Поняття провідної діяльності та психічних новоутворень.

5. Свідомість як вищий рівень розвитку психіки. Структура свідомості. Свідомість та несвідоме.

6. Поняття про характер. Природні основи характеру. Психологічні особли­вості виховання рис характеру дитини. Акцентуації характеру.

7. Особливості розумових процесів. Єдність мислення та мовлення.

8. Характеристика видів мислення. Методи психологічної діагностики мислення.

9. Поняття про особистість в психології. Різні наукові підходи до визначення особистості. Психологічна структура особистості. Механізми розвитку особистості.

10. Завдання, напрямки та методи профорієнтаційної роботи шкільного психолога.

11. Причини та форми поведінки важковиховуваних підлітків. Загальна характеристика, діагностика та корекція.

12. Поняття про пам'ять. Види пам'яті. Методи психологічної діагностики пам'яті.

13. Загальне поняття про темперамент. Основні властивості темпераменту. Методи діагностики властивостей нервової системи і особливостей темпераменту.

14. Навчальна діяльність як провідний вид діяльності у молодшому шкільному віці. Основні психічні новоутворення молодшого шкільного віку. Методи психологічної діагностики інтелектуальної сфери дітей молодшого шкільного віку. Робота шкільного психолога з молодшими школярами.

15. Поняття про мотивацію в психології. Психологічні теорії мотивації. Види мотивів. Методи психологічної діагностики мотивації.

16. Поняття про емоції та почуття. Особливості розвитку емоційної сфери особистості, психологічна корекція емоційних порушень.

17. Розумова відсталість: причини, фактори, ступені, лікувально-педагогічна корекційна робота. Диференційна діагностика розумової відсталості та межових форм інтелектуального розумового дефекту.

18. Загальна характеристика психічного розвитку дитини у дошкільному віці.

19. Психологічні особливості сім'ї як малої групи. Функції сучасної сім'ї. Психологічна корекційна робота практичного психолога з сім'єю.

20. Спілкування, його структура і функції. Комунікативний аспект спіл­кування. Вербальна та невербальна комунікація. Психологічні особливості побудови і проведення ділової бесіди.

21. Основні завдання та функції психогігієни. Психогігієнічні прийоми регуляції психічних станів.

22. Особливості психічного розвитку у підлітковому віці. Робота шкільного психолога з підлітками.

23. Поняття про конфлікти. Види, причини, виникнення, шляхи управління конфліктом.

24. Психологічна готовність дитини до шкільного навчання. Методи діагностики шкільної зрілості.

25. Предмет шкільної психологічної служби. Провідні напрямки, цілі та принципи діяльності шкільної психологічної служби. Задачі і види діяльності шкільного психолога. Специфіка психодіагностики в шкільній психологічній службі.

26. Психопрофілактична робота шкільного психолога. Задачі психологічної профілактики. Психогігієнічні і психопрофілактичні аспекти праці вчителя та основи педагогічної ергономіки.

27. Заїкання: причини, особливості і лікувально-педагогічна робота.

28. Диференційний підхід до навчання і виховання дітей з різними аномаліями. Відхилення в читанні та письмі: причини, види та психологічна корекція.

29. Професійна взаємодія шкільного психолога з педагогічним колективом школи. Психолого-педагогічний консиліум.

30. Поняття про інтелект. Методи вимірювання рівня загального інтелектуального розвитку. Тести інтелекту.

31. Визначення та вимоги до тестів. Класифікація тестів. Психологічні основи побудови первинної форми теста. Основні типи тестових завдань.

32. Основні психогенні захворювання у дитячому та підлітковому віці: причини, види, корекція.

33. Психологічна інтерпретація результатів тестових випробувань. Тестові норми. Види тестових норм.

34. Проективні методи, їх особливості і використання на практиці.

35. Основні напрямки та форми надання психологічної допомоги. Теоретичні основи та практика психологічного консультування.

36. Психометричні вимоги до тестів. Надійність та валідність тестів. Методи визначення валідності та надійності психологічного тесту.

37. Активні методи навчання. Поняття про соціально-психологічний тренінг.

38. Увага та її значення у житті людини. Види уваги. Властивості уваги. Методи діагностики уваги.

39. Соціально-психологічні умови розвитку особистості в юнацькому віці. Навчально-професійна діяльність як провідний вид діяльності старшокласника. Профорієнтація та профвідбір на основі психодіагностичної інформації.

40. Невротична поведінка у дітей і підлітків: види, форми прояву, методи психологічної діагностики і корекції.

41. Наукове дослідження, його етапи. Специфіка психологічного дослідження. Класифікація методів психологічного дослідження.

42. Діагностико-корекційна робота практичного психолога. Етапи проведення діагностико-корекційної роботи в системі шкільної психологічної служби.

43. Які тренінгові вправи Ви запропонуєте підліткам для корекції агресивної поведінки? В якому психотерапевтичному напрямку Ви будете працювати з цієї проблеми?

44. Основні етапи проведення професійної консультації. Як психолог буде здійснювати вибір форми проведення профорієнтаційної роботи у залежності від профконсультативної ситуації?

45. Які витоки і хто є зачинателем поведінкового напрямку в консультуванні та психотерапії? Назвіть основні робочі поняття і техніки поведінкової парадигми в консультуванні.

46. Вчитель початкових класів вважає, що у першокласника затримка психічного розвитку. Ваші дії? Які психодіагностичні методи можна використовувати? Яка психодіагностична інформація необхідна? Проаналізуйте на прикладі можливу ситуацію.

47. Як відомо, серед дітей з недоліками розвитку зустрічаються діти з затримкою психічного розвитку. Дайте характеристику особливостей розвитку цих дітей. З'ясуйте, чому цим дітям потрібні спеціальні умови виховання та навчання. Чим діти з затримкою психічного розвитку відрізняються від розумово відсталих дітей?

48. Діти, які мають високий рівень тривожності, як правило, вчаться в школі гірше, ніж впевнені в собі діти. Якщо це положення треба довести експериментально, як треба побудувати програму: 1) лабораторного експерименту; 2) природного експерименту.

49. У практичній психодіагностичній роботі при вивченні рівня та особливостей розумового розвитку людини яким методом краще користуватися? Проаналізуйте переваги та недоліки інтелектуальних тестів у різних умовах (контингент досліджуваних, ситуація, мета, тощо).

50. За якими параметрами проводиться якісний аналіз результатів тесту ШТРР (шкільний тест розумового розвитку). Які у зв'язку з цим, можна сформулювати практичні психологічні рекомендації з корекції успішності навчання школяра? Проаналізуйте на конкретному прикладі.

51. Уявіть собі ситуацію, що треба провести психометричну адаптацію якого-небудь малюнкового тесту. Як можна визначити валідність та надійність цього тесту? Проаналізуйте послідовність етапів психометричної адаптації тестів. Поясніть на прикладі.

 

Питання до державного іспиту з «Української і світової художньої культури та методики її викладання»

1. Поняття культури та його сутність. Структура культури.

2. Релігія і мораль як визначальні основи середньовічної системи культури. Принцип теоцентризму.

3. Особливості духовної культури первісного суспільства (форми релігійних вірувань, походження мистецтва та його особливості).

4. Художня культура середньовічної Європи.

5. Типологія культури (авторські типології, історична типологія, регіональна типологія).

6. Мистецькі здобутки епохи Відродження.

7. Міфи як джерело вивчення давньої культури людства.

8. Гуманізм як світоглядна-філософська основа культури Відродження.

9. Художньо-естетичні особливості культур Стародавнього Сходу.

10. Видатні представники епохи Відродження.

11. Унікальність та значення культури Стародавнього Єгипту. Піраміди – шедеври єгипетської культової архітектури.

12. Реформація та її культурно-історичне значення.

13. Своєрідність культурної старовини Стародавньої Індії та Китаю.

14. Національно-культурні особливості розвитку Класицизму і Просвітництва в західноєвропейській культурі.