Соціально-економічна сутність, необхідність та призначення бюджету.

 

Бюджет держави — центральна ланка фінансової системи суспільства. У фінансовій теорії і практиці його розглядають з двох позицій:

Ø за сутністю економічної категорії;

Ø за матеріальним вираженням цієї категорії.

Як об’єктивна економічна категорія бюджет відображає частину розподіль­них відносин, пов’язану з формуванням і використанням основного централі­зованого фонду грошових коштів держави. Бюджетним відносинам властиві такі ознаки:

Ø розподільний характер. За допомогою цих відносин здійснюються роз­поділ і перерозподіл ВВП та національного багатства країни з метою забезпе­чення держави таким обсягом бюджетних ресурсів, який вона потребує для повноцінного виконання своїх функцій;

Ø вартісне вираження відносин, тобто носієм бюджетних відносин висту­пають гроші;

Ø формування і використання централізованого фонду грошових коштів держави, як кінцева мета бюджетних відносин.

Основним джерелом формування бюджету держави є ВВП. Держава як учасник розподільних процесів організовує розподіл і перерозподіл ВВП в ін­тересах усіх членів суспільства та суб’єктів суспільного відтворення. З одного боку, держава як власник засобів виробництва має право на певну частку ВВП на стадії його первинного розподілу. З іншого — держава виконує суспільні функції (управлінську, соціальну, економічну), конституційно закріплені за нею, які без необхідного обсягу грошових коштів виконати неможливо. Тому держава організовує перерозподільні процеси з метою централізації частини ВВП у відповідному бюджетному фонді, що по суті є платою суспільства за ви­конання державою своїх функцій.

Бюджетним відносинам властивий всеохопний характер; вони є дуже склад­ними, багатогранними, масштабними і включають такі види розподілу та пе­рерозподілу: між окремими суб’єктами господарювання (за допомогою бюджетних відносин держава в одних суб’єктів вилучає частину доходів у процесі оподат­кування, а іншим у процесі фінансування чи бюджетного кредитування виді­ляє бюджетні кошти);

Ø внутрішньогалузевий;

Ø міжгалузевий;

Ø між виробничою сферою та сферою послуг;

Ø між окремими адміністративно-територіальними формуваннями;

Ø між окремими ланками бюджетної системи;

Ø між окремими категоріями населення;

Ø між Україною та іншими державами;

Ø між Україною та міждержавними фінансовими об’єднаннями тощо.

Серед розмаїття бюджетних відносин можна виділити такі основні групи грошових відносин:

Ø між державою та підприємствами, організаціями та установами держав­ної форми власності;

Ø між державою та підприємствами й організаціями змішаної форми влас­ності (акціонерні товариства, спільні підприємства тощо);

Ø між державою та підприємствами, організаціями й установами, що зна­ходяться у приватній власності;

Ø між державою та громадськими організаціями;

Ø між державою і населенням;

Ø між Україною та іншими державами і міждержавними організаціями.

Сукупність перерахованих вище відносин характеризує бюджет як еконо­мічну категорію і матеріально відображається в основному централізованому фонді грошових коштів. Враховуючи наявність в Україні різноманітних ланок фінансової системи, яким відведена специфічна роль у розподільному процесі, бюджету належить центральне місце. Це зумовлено тим, що через бюджет здійснюється розподіл і перерозподіл валового внутрішнього продукту у всій його повноті. Іншої ланки, яка б могла забезпечити у такому масштабі роз­подільні та перерозподіл ьні процеси, у державі немає.

Окрім ВВП джерелом основного централізованого фонду є національне ба­гатство, а також зовнішні надходження. У цілому суб’єктами бюджетних відносин виступають, з одного боку, дер­жава, з іншого — юридичні і фізичні особи; об’єктом — ВВП і національне ба­гатство. Отже, бюджетними відносинами охоплюються всі юридичні особи, кожен громадянин держави і кожна державна структура, при цьому відносини можуть мати двосторонній або односторонній характер. Характер і масштаби участі держави у розподільних процесах залежить від моделі фінансових від­носин у суспільстві.

Таким чином, бюджет держави як об’єктивна економічна категорія — сукупність грошових відносин, пов'язаних з розподілом і перерозподілом ВВП і національного багатства, з метою формування і використання основного централізованого фонду грошових коштів, призначеного для забезпечення ви конання державою ії функцій.

Економічна сутність бюджету держави як економічної категорії не буде повною, якщо не розглянути функції, які він виконує. Економічна думка ос­танніх років така, що бюджет держави виконує дві функції — розподільну і контрольну. Вони об’єктивно притаманні бюджету як фінансовій категорії. Через розподільну функцію проходить процес концентрації грошових коштів в руках держави і їх використання з метою задоволення загальнодержавних потреб; контрольна функція дає змогу регулювати і слідкувати, наскільки своєчасно і повно фінансові ресурси надходять у розпорядження держави, як фактично складаються пропорції в розподілі бюджетних коштів, чи ефективно вони використовуються.

Особливості бюджету як економічної категорії відображаються і на функ­ціях, які він виконує. Зміст функцій, сфера й об’єкт їх дії характеризуються відповідною специфікою. Так, зміст розподільної функції бюджету визна­чається процесами розподілу і перерозподілу фінансових ресурсів між різними підрозділами суспільного виробництва. Жодна інша ланка фінансової системи не здійснює такого багатогранного (міжгалузевого, міжтериторіального та ін.) і багаторівневого (обласний, міський, районний та ін.) перерозподілу коштів, як бюджет. Специфіка розподільної функції заключається ще й у масштаб­ності операцій, багатоканальності грошових коштів і великій різновидності цільових фондів, які утворюються. Розподіляючи майже половину всього ва­лового внутрішнього продукту, бюджет формує численні фонди різноманітно­го цільового призначення. З бюджетом держави пов’язані всі підрозділи су­спільного виробництва і сфери послуг. Таким чином, розподільна функція бюджету характеризується багатократністю розподілу, проявляється у всіх сферах суспільних відносин і використовується державою для регулювання економічного і соціального розвитку.

Контрольна функція полягає в тому, що бюджет об’єктивно через форму­вання і використання централізованого фонду грошових коштів держави ві­дображає економічні процеси, які протікають у структурних ланках економі­ки. Завдяки цій якості бюджет може дати відповідь на те, як надходять у розпорядження держави фінансові ресурси від різних суб’єктів господарюван­ня, чи відповідає розмір централізованих ресурсів держави обсягу 'її потреб та ін. Основу контрольної функцЇЇ становить рух бюджетних коштів, які відоб­ражаються у відповідних показниках бюджетних надходжень і видаткових призначень. Особливістю контрольної функції бюджету є високий рівень цент- ралізадії фінансових ресурсів у руках держави, а централізація завжди озна­чає підзвітність і створює передумови для організації державного фінансового контролю зверху до низу.

Як об’єктивна економічна категорія за умови її матеріалізації бюджет набу­ває конкретних речових форм. Як матеріальне вираження категорії бюджет розглядається:

Ø за змістом;

Ø формою;

Ø організаційною будовою;

Ø правовим характером.

За матеріальним змістом бюджет є основним централізованим фондом грошових коштів держави. Поряд з такими централізованими фондами, як Пенсійний фонд, державні соціальні фонди, державні резерви, бюджету відво­диться основна роль.

Бюджет як основний централізований фонд грошових коштів держави ха­рактеризується такими ознаками:

Ø виключним правом держави на розпорядження коштами фонду. Крім держави, в особі органів державної влади, державного управління та місцевого самоврядування ніхто не має права приймати рішення про наповнення чи ви­користання коштів фонду;

Ø державно-правовим регулюванням процесу формування і використання коштів фонду. Держава при цьому регулює процес використання коштів фон­ду за напрямами та відповідно до своїх потреб і фінансових можливостей;

Ø одностороннім рухом грошових коштів у процесі формування і вико­ристання коштів фонду;

Ø строго цільовим призначенням фонду. Використання коштів за цільовою ознакою та цільовим спрямуванням є основною умовою діяльності органів дер­жавної влади, державного управління, місцевого самоврядування та їхніх структурних підрозділів;

Ø динамічністю. Фонд перебуває у постійному русі. У ньому кошти не на­громаджуються, а у міру надходження використовуються для фінансування видатків;

Ø мобільністю і масштабністю. За своїми масштабами та мобільністю бю­джетний фонд не може зрівнятися з жодним централізованим чи децентралі­зованим грошовим фондом, оскільки у ньому зосереджуються близько полови­ни ВВП держави.

За формою бюджет є основним фінансовим планом держави, займає цент­ральне місце серед інших фінансових планів, які існують у країні. У бюджеті як основному фінансовому плані відображені результати розподільних про­цесів, що здійснюються за допомогою бюджетних відносин, передбачені дже­рела та обсяги надходжень, напрями розподілу та використання коштів цент­ралізованого грошового фонду держави. Бюджет як фінансовий план має власну форму, є збалансованим, його показники тісно взаємопов'язані з іншими фінансовими планами. Вертикальна структура цього плану відповідає структурі бюджетного устрою. Хоча зведений бюджет України відповідно до Бюджетного кодексу України не затверджується (у процесі бюджетного плану­вання його показники розраховуються), з позиції фінансового плану бюджет держави розглядається як сукупність Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим і місцевих бюджетів. Складовими бюджету як фінансового плану є поточний бюджет, бюджет розвитку, загальний фонд бю­джету і спеціальний фонд бюджету.

За організаційною будовою бюджет України є центральною ланкою фінан сової системи суспільства та основною ланкою державних фінансів, яка має власну структуру, відображену у бюджетній системі. Бюджет держави вклю­чає державний бюджет та місцеві бюджети, за допомогою яких реалізується весь обсяг бюджетних відносин, причому у кожній з цих ланок бюджетні від­носини визначаються місцем відповідного бюджету в ієрархічній структурі бюджетної системи.

За правовим характером бюджет держави є юридичним актом. Так, закон про Державний бюджет України є одним з основних законів України еконо­мічного спрямування, визначає основну спрямованість фінансової політики держави, зміст і структурні основи фінансової діяльності країни, органів дер­жавної влади та державного управління. Рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим та місцевих рад є основними нормативними документами місцевого значення. Як закон, так і рішення про бюджет є обов’язковими для виконання всіма суб’єктами відносин, пов’язаних з формуванням доходів і ви­користанням коштів бюджетів.

В умовах утвердження в Україні економіки ринкового типу бюджет висту­пає одним із найголовніших інститутів економічного суверенітету держави. Він забезпечує не тільки акумулювання коштів, необхідних для фінансування держави, використовується не лише для часткового перерозподілу доходів із метою підтримання сприятливого соціального становища у державі, а й актив­но впливає на економічні, соціальні, національні, політичні та регіональні процеси у суспільстві і впровадження вищими органами влади відповідної на­ціональної стратегії розвитку, спрямованої на зміцнення державної безпеки. Економічна природа бюджету виявляється саме в тому, що за його допомогою держава надає суспільству блага й послуги, які істотно впливають на рівень добробуту та якість життя. До таких благ належать оборона країни, національ­на безпека й правопорядок, благоустрій, захист довкілля, освіта, охорона здоров’я, наука, культура тощо.

Призначення бюджету — забезпечити фінансовими ресурсами потреби еко­номічного й соціального розвитку на основі розподілу і перерозподілу валового внутрішнього продукту в державі. Таке забезпечення має свої особливості. Фі­нансові ресурси, сконцентровані в бюджеті, не є основним джерелом розвитку економіки і соціальної сфери. На зазначені цілі спрямовуються насамперел власні ресурси й накопичення підприємницьких структур і населення. Кошти, сконцентровані в бюджеті, виступають як елемент регулювання, стимулювання і гарантії фінансової системи держави. Держава впливає на розвиток економіки шляхом прямої участі чи завдяки посередницькому регулюванню. Основними формами прямої участі є бюджетне фінансування конкретних загальнодержав­них інвестиційних програм і кредитування за рахунок коштів бюджету.

Світовий досвід показує, що без належної організації бюджетних відносин відповідний обсяг бюджету сформувати неможливо. В Україні, економіка якої базувалась на командно-адміністративних методах управління, система бю­джетних відносин мала недосконалий характер. Це пов’язано з тим, що держа­ва регламентувала зміст цих відносин без урахування інтересів виробника та населення. Такі відносини були пов’язані в першу чергу із задоволенням кон’юнктурних інтересів адміністративно-управлінського апарату в умовах функціонування єдиної загальнодержавної власності.

Реформування економіки України, пов’язане із функціонуванням різних форм власності, потребує перегляду характеру і змісту бюджетних відносин. Станом на сьогодні виникають труднощі як із формуванням основного цент­ралізованого фонду грошових коштів держави, так і з його використанням, зу­мовлені недосконалістю законодавства України та традиційними застарілими підходами організації бюджетних відносин. У такій ситуації командно-ад- міністративні методи управління повністю не вдалось усунути, а нові перебу­вають у процесі становлення.