Спеціальні попередження й особливості застосування ібупрофена

Необхідно з обережністю застосовувати для лікування пацієнтів з:

• Системним червоним вовчаком, а також у випадку змішаного сполучнотканинного захворювання у зв’язку з підвищеним ризиком появи асептичного менінгіту.

• Кишково-шлунковими розладами та хронічними запальними захворюваннями кишечнику (виразковий коліт, хвороба Крона) - оскільки ці захворювання можуть загострюватися.

• Слід обережно застосовувати препарат перед початком лікування пацієнтів з гіпертензією та/або серцевою недостатністю. Набряки, гіпертензія та/або серцева недостатність у зв’язку з порушенням функціонування нирок можуть погіршуватися та/або може виникнути затримка рідини.

• Симптомами ниркової недостатності, оскільки у зв’язку з наявністю тяжких порушень функції нирок можуть погіршуватися.

• Печінковою дисфункцією.

Небажані ефекти можуть бути мінімізовані за рахунок контролю появи симптомів при застосуванні мінімальної ефективної дози препарату протягом мінімального терміну.

Пацієнти літнього віку належать до групи особливого ризику внаслідок побічних ефектів, особливо кишково-шлункових кровотеч та проривів, які можуть призвести до летальних наслідків.

Бронхоспазм може виникнути у пацієнтів, що страждають на бронхіальну астму або алергічні захворювання нині або мали в анамнезі вказівки на бронхоспазм.

Використання препарату з супутніми нестероїдними протизапальними засобами, включаючи специфічні інгібітори циклооксигенази-2.

Вплив на серцево-судинну та церебрально васкулярну систему

Проведене клінічне дослідження та дані епідеміологічних досліджень свідчать про те, що застосовування ібупрофену, особливо у високих дозах (2400 мг щодня), а також тривале застосування може призвести до незначного підвищення ризику появи артеріальних тромботичних ускладнень (наприклад, інфаркт міокарда або інсульт).

Дерматологічний вплив

Такі серйозні шкірні реакції з можливим летальним наслідком, як ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, дуже рідко пов’язані з використанням нестероїдних протизапальних засобів.

Вважається, що найбільшого ризику розвитку цих реакцій пацієнти зазнають на початку курсу лікування: більшість алергічних реакцій розвиваються саме протягом першого місяця вживання препарату.

Вживання Ібупрофену має бути припинене при першій появі шкірного висипу, ушкодження слизової оболонки чи будь-якого іншого прояву гіперчутливості до препарату.

Пацієнти з рідкісними спадковими проблемами неперенесення фруктози не повинні приймати цей препарат, оскільки він містить цей моносахарид.

 

Парацетамол

Парацетамол з обережністю призначають пацієнтам з гострою нирковою та печінковою недостатністю. Небезпека передозування значно вища для пацієнтів з нецирозними алкогольними захворюваннями печінки. Не перевищувати встановлену дозу.

Не приймати одночасно інші препарати, що містять парацетамол.

Якщо симптоми спостерігаються більше ніж 3 дні або погіршуються, зверніться до лікаря.

У випадку передозування слід негайно проконсультуватися з лікарем, навіть у випадку гарного самопочуття.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Ібупрофен не слід застосовувати в комбінації з:

Ацетилсаліциловою кислотою, якщо менша доза ацетилсаліцилової кислоти (не вища за 75 мг на день) не була призначена лікарем, оскільки це може призвести до ризику виникнення побічних ефектів.

Експериментальні дані свідчать, що в разі одночасного прийому Ібупрофен може пригнічувати вплив невеликих доз ацетилсаліцилової кислоти на агрегацію тромбоцитів. Однак недостатня кількість цих даних у поєднанні з проблемами екстраполяції результатів досліджень ex-vivo на клінічну ситуацію призводить до неможливості формулювання висновків щодо регулярного вживання Ібупрофену. Що стосується нерегулярного вживання препарату, то його ефект не є клінічно значимим.

Інші нестероїдні протизапальні засоби, включаючи специфічні інгібітори циклооксигенази-2. Це може призвести до підвищеної частоти виникнення побічних ефектів.

З обережністю слід застосовувати Ібупрофен в комбінації з:

Кортикостероїди: можуть підвищити ризик появи небажаних реакцій, особливо у шлунково-кишковому тракті.

Протигіпертонічні та сечогінні засоби: нестероїдні протизапальні засоби можуть знизити лікувальний ефект цих препаратів. Сечогінні засоби можуть підвищити ризик нефротоксичності нестероїдних протизапальних засобів.

Антикоагулянти: нестероїдні протизапальні засоби можуть збільшити лікувальний ефект таких антикоагулянтів, як варфарін.

Антитромбоцитарні агенти та специфічні інгібітори зворотного захвату серотоніну: можливе підвищення ризику кишково-шлункових кровотеч.

Серцеві глікозиди: при одночасному застосуванні з нестероїдними протизапальними засобами можливе загострення серцевої недостатності, зниження швидкості клубочкової фільтрації та підвищення концентрації серцевих глікозидів у плазмі крові.

Літій: існують докази потенційного підвищення рівня літію в плазмі крові.

Метотрексат: є можливість підвищення рівня метотрексату в плазмі крові.

Циклоспорин: підвищення ризику нефротоксичності.

Міфепристон: застосування нестероїдних протизапальних засобів дозволяється лише через 8-12 днів після відміни міфепристону, оскільки нестероїдні протизапальні засоби знижують ефект міфепристону.

Таклоримус: у разі одночасного прийому можливе підвищення ризику нефротоксичності.

Зидовудин: існують докази підвищення ризику появи гемартрозу та гематоми у ВІЛ-інфікованих пацієнтів, що застосовують супутнє лікування зидовудином та ібупрофеном.

Хінолони: дані, отримані на тваринах свідчать, що нестероїдні протизапальні засоби можуть збільшити ризик виникнення судом, пов’язаних з вживанням хінолонів. Відповідно у пацієнтів, які приймають нестероїдні протизапальні засоби та хіноліни, одночасно збільшується ризик виникнення судом.

З обережністю слід застосовувати Парацетамол в комбінації з:

Холестирамін: знижує швидкість всмоктування парацетамолу. Таким чином, якщо необхідна максимальна аналгезія, то холестирамін не слід приймати протягом 1 год після прийому парацетамолу.

Метоклопрамід та Домперидон: метоклопрамід та домперидон посилюють всмоктування парацетамолу. Одночасне їх використання дозволене.

Варфарин: антикоагулянтний ефект варфарину та інших кумаринів посилюється при тривалому регулярному використанні парацетамолу, з відповідним підвищенням риску кровотечі. Нерегулярне використання парацетамолу подібного ефекту не має.

Хлорамфенікол: Підвищення рівня хлорамфеніколу в плазмі крові.

4.5. Застосування під час вагітності та годування груддю:

Ібупрофен

Вагітність:

Незважаючи на те, що дослідженнями не доведено тератогенної дії у тварин, не рекомендується застосовувати Ібупрофен впродовж перших 6 місяців вагітності. У третьому триместрі застосування Ібупрофену протипоказано, оскільки існує ризик передчасного закриття артеріального протоку у плода з можливою стабільною легеневою гіпертензією. Настання пологів може бути затримано, а тривалість пологів збільшується разом зі збільшенням ймовірності появи кровотечі у матері та дитини.

Годування груддю:

Під час проведення декількох досліджень незначна кількість Ібупрофену була виявлена у материнському молоці, однак не було виявлено негативного впливу Ібупрофену на новонароджених, що знаходяться на грудному вигодовуванні.

Парацетамол

Епідеміологічні дослідження під час вагітності продемонстрували відсутність будь-яких негативних ефектів при прийомі парацетамолу в рекомендованих дозах, однак пацієнти мають радитись з лікарем стосовно його використання.

Парацетамол секретується в грудне молоко, однак не в клінічно значимій кількості. Доступні літературні дані не забороняють годування груддю під час прийому парацетамолу.