Хворого потрібно покласти в ліжко, підняти нижні кінцівки, зігріти грілкою.

2. Для відновлення ОЦК вводять кристалоїди в різних поєднаннях: 5 та 10%-ний розчин глюкози, розчин Рингера, лактосоль, дисоль, трисоль тощо.

Призначають симпатоміметики дофамін, добутамін, норадреналін, налоксан в оптимальних дозах, які підвищують АТ, ЗПСО і скоротливість серця.

Внутрішньовенно вводять глюкокортикостероїди (преднізолон, метил-пред, дексаметазон) протягом доби і більше (при необхідності проводять пульс-терапію).

Інгаляції вологого кисню для боротьби з гіпоксемією і гіпоксією.

6. При метаболічному ацидозі (коли рН крові складає нижче 7,2) признача­ють 4%-ний розчин соди.

Збільшують дози чутливих антибактеріальних засобів.

Профілактика. Специфічна профілактика пневмонії не розроблена. Необ­хідно підвищувати неспецифічну резистентність організму шляхом загартуван­ня організму, заняттям спортом, дихальною гімнастикою, налагодженням повноцінного збалансованого харчування з достатньою кількістю вітамінів, мікроелементів, особливо тих, що містять цитопротектори (вітамін А, Е, мікро­елемент селен тощо).

БРОНХІАЛЬНА АСТМА

Це захворювання зустрічається приблизно в 5-10% населення багатьох країн світу (в Україні зареєстроване значно рідше).

 

Визначення. Бронхіальна астма — хронічне запальне захворювання дихальних шляхів, спричинене значною кількістю клітинних елементів та медіаторів запалення і призводить до гіперреактивності бронхів, що прояв­ляється рецидивуючими симптомами свистячого дихання, скутості у грудній клітині, кашлю, особливо вночі та рано вранці. Вказані епізоди обумовлені розповсюдженою, але варіабельною бронхіальною обструкцією, яка минає спонтанно або під впливом лікування.

Етіологія. На основі вивчення бронхіальної астми виділяють наступні групи етіологічних факторів [14, 24]:

1. Неінфекційні (атопічні алергени, пилові, виробничі, харчові, медикамен­тозні, алергени тварин, комах, кліщів тощо).

2. Інфекційні алергени (віруси, бактерії, гриби, нейсерії, мікоплазма).

3. Фізичні та метеорологічні фактори (зміна температури та вологості по­вітря, коливання атмосферного тиску, магнітного поля землі).

Інтенсивні фізичні навантаження.

5. Механічні та хімічні фактори (неорганічний пил, пари кислот і лугів).

Нервово-психічні впливи.

Патогенез. Слід виділити 4 основні механізми розвитку бронхіальної об­струкції:

— гостра обструкція — обумовлена спазмом гладенької мускулатури бронхів;

— підгостра обструкція — внаслідок набряку слизової оболонки бронхів;

— хронічна обструкція — закупорка бронхів, переважно термінальних відділів, в'язким секретом;

— незворотня (склеротична) — внаслідок розвитку склеротичних змін у стінці бронхів при тривалому та важкому перебігові захворювання.

 

Характеристика запалення у розвитку бронхіальної астми наведена в табл. 3.10.

Таблиця 3.10

Характеристики запалення при ХОЗЛ та бронхіальній астмі

 

	ХОЗЛ	Бронхіальна астма
Клітини	Нейтрофіли Велика кількість макрофагів Підвищення С08+	Еозинофіли Незначне підвищення макрофагів Підвищення СБ4 + Тп2-лімфо-цитів Активація тучних клітин
Медіатори	ЬТВ4 ІЬ-8	ЬТО4 ІЬ-4 ІЬ-5 тощо
Ушкодження	Злущення метаплазованого епі­телію Деструкція паренхіми Метаплазія слизової оболонки Збільшення залоз	Ушкодження епітелію Потовщення базальної мембра­ни Метаплазія слизової оболонки Збільшення залоз
Відповідь на лікування	Незначний або відсутній ефект на призначення глюкокортикостеро-їдів	Глюкокортикостероїди пригнічують запалення

 

Примітка: ТОТ-а — фактор некрозу пухлини альфа.

 

Поряд з цим у розвитку бронхіальної астми певне значення має:

1) недостатність глюкокортикоїдної функції наднирників;

2) гіперальдостеронізм;

3) надлишкове накопичення Са²⁺ в гладеньком'язових клітинах бронхів, що призводить до їх спазму;

4) порушення мікроциркуляції;