Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь КАТЕГОРИИ: АрхеологияБиология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
А (Air). Відновлення прохідності дихальних шляхів. В (Breathing). Штучна вентиляція легень рот у рот.
С (Circulation). Штучне підтримання кровотоку. У перші 30 с зупинки серця — прекардіальний удар, потім — непрямий масаж серця. II стадія (ABC + Д) Д (Drugs). Медикаментозна терапія зупинки кровообігу: вводять 2-3 мг адреналіну, 3 мг атропіну, 300 мг аміодарону чи 1 мг/кг лідокаїну; при гіпомагніємії — сульфат магнію — 8 мл 25%-ного розчину магнію сульфату; при гіперкаліємії, метаболічному ацидозі та передозуванні трициклічними антидепресантами — бікарбонат натрію (50 ммоль). Якщо дефібриляція проводиться в перші 3 хв, то виживання може досягати 74%, а якщо вона проводиться пізніше, то виживання складає менше 40%. Встановлено, що при безуспішній дефібриляції аміодарон більш ефективний, ніж лідокаїн (!). Призупиняти серцево-легеневу реанімацію можна тільки тоді, коли були використані всі доступні методи і не спостерігались ознаки її ефективності протягом ЗО хв. (починати відрахунок часу необхідно не від початку проведення серцево-легеневої реанімації, а з того моменту, коли вона перестала бути ефективною, тобто через 30 хв, протягом яких відсутня електрична активність серця). Ефективність серцево-легеневої реанімації на догоспітальному етапі не перевищує 40%, а серед пацієнтів, у яких вона проведена в стаціонарі, виживає лише 14-17%. Більшість хворих, у яких проведення серцево-легеневої реанімації відновлює діяльність серця, помирає протягом 3-х діб від постреанімацій-ної дисфункції міокарда. Під час компресій грудної клітки відбувається газообмін (оксигенація крові та виведення С02) за принципами високочастотної штучної вентиляції легень, що також може частково компенсувати респіраторні потреби організму. Припинення компресій грудної клітки на час проведення дихання «рот у рот» призводить до критичного зменшення тиску в аорті та величин мозкового й коронарного кровообігу. Між тим вдування повітря в дихальні шляхи підвищує внутрішньоплевральний тиск і зменшує величину венозного повернення до серця. Під час вдування в дихальні шляхи повітря (500-600 мл) збільшується ризик потрапляння його до шлунка та його перерозтягнення, що сприяє регургітації та аспірації до дихальних шляхів шлункового вмісту. Останнім часом опубліковані дані, що зменшення частоти дихання призводить до покращення результатів серцево-легеневої реанімації. В Японії в крупному проспективному дослідженні (4068 пацієнтів) доведено, що проведення лише компресій супроводжувалось достовірним покращенням результатів реанімації у порівнянні з традиційними заходами серцево-легеневої реанімації. Тому за останньою схемою реанімацій співвідношення непрямого масажу серця і дихання «рот у рот» складає 30:2. Для медиків не буде помилкою проводити безперервно штучний масаж серця протягом кількох хвилин, а вентиляцію легень розпочнуть пізніше і проводитимуть її значно рідше. Медикам пропонується самостійно вибирати методику проведення реанімації у залежності від власного досвіду та виниклих обставин.
При проведенні реанімаційних заходів доцільно звернути увагу на такі рекомендації: • для підвищення серцевого викиду і зменшення навантаження на міокард компресії необхідно проводити протягом 2-х хвилин після дефібриляції навіть за відновлення серцевого ритму; • якщо після дефібриляції ритм серця не відновлено, другий і подальший розряд доцільно проводити тільки після додаткових циклів компресій; • заходи серцево-легеневої реанімації можуть бути ефективними лише тоді, коли їх проводять протягом перших 5 хв з моменту розвитку РСС; • затримка проведення компресій грудної клітки на кожну хвилину призводять до зниження виживання на 10-15%(!); • на сьогодні одним з головних шляхів покращення ефективності непрямого масажу серця є значне скорочення перерви під час його проведення (навіть на проведення штучного дихання та повторних дефібриляцій); • для підвищення ефективності реанімаційних заходів необхідно оснастити дефібриляторами не тільки всі машини швидкої допомоги, але й громадські місця (аеропорти, супермаркети, казино тощо). Типові помилки при проведенні серцево-легеневої реанімації:
|
|||||
Последнее изменение этой страницы: 2017-01-19; просмотров: 164; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.144.187.103 (0.006 с.) |