Отримані нові важливі дані з лікування аритмій серця. У хворих з гіпер-холестеринемією застосування статинів супроводжується значним зниженням ймовірності рецидиву ФП після кардіоверсії.

Таким чином, інгібітори АПФ, блокатори рецепторів ангіотензину II та ста-тини теж можуть знижувати ймовірність виникнення ФП чи його рецидивуван-ня після кардіоверсії. Поряд із цим слід підкреслити, що при ФП АК верапаміл і блокатори рецепторів ангіотензину II посилюють профілактичну ефектив­ність ААП І А, І С і III класів (зокрема аміодарона, пропафенона та хінідина).

У хворих з ФП за допомогою підтримання синусового ритму при постій­ному прийомі ААП і повторних електричних кардіоверсіях не знижується підвищений ризик розвитку ішемічного інсульту та інших тромбоемболічних ускладнень. Декілька рандомізованих досліджень показали, що підхід, направ­лений на підтримання синусового ритму, не призводить до зниження ймовір­ності тромбоемболічних ускладнень, але значно підвищує ризик небезпечних для життя аритмогенних побічних ефектів ААП. Профілактична антиарит-мічна терапія після кардіоверсії у зв'язку з ФП більш виправдана у чоловіків і хворих зі збереженою систолічною функцією ЛШ. Отже, для останньої кате­горії хворих ААП — єдиний надійний засіб знизити ризик розвитку інсульту та інших тромбоемболічних ускладнень на фоні застосування антикоагулянта варфарину у хворих з хронічною (перманентною, постійною) ФП.

Резюме. Згідно з данними проведених багатоцентрових досліджень необ­хідно впроваджувати такі рекомендації доказової медицини для вторинно ї профілактики ФП:

1. Серед ААП перше місце в профілактиці ФП посідають препарати III кла­су — аміодарон в дозі 200-400 мг/добу (ефективність наближається до 80%), дофетилід (70%), азимілід (60%), а; £ соталол у дозі 160-960 мг/добу запобігає виникненню рецидивів ФП у 50-55% хворих.

2. Із ААП І класу найбільш ефективно запобігає виникненню рецидивів ФП пропафенон у дозі 450-900 мг/добу (ефективність — 70%), дещо йому по­ступається флекаїнід (ефективність у дозі 200-300 мг/добу досягає 60-65%), ефективність хінідину та інших препаратів І А класу складає близько 50%.

3. При рецидивах ФП на фоні органічних захворювань серця краще застосо­вувати ААП III класу, а на фоні неорганічних захворювань серця — ААП І класу.

4. У хворих з рецидивами ФП на фоні клінічних проявів ХСН слід застосо­вувати ААП III класу (аміодарон, дронедарон) або їх комбінацію з БАБ. Дроне-дарон зменшує смертність, розвиток ІМ, інсультів.

5. При вивченні впливу на розвиток смертності двох методів лікування ФП встановлено, що нормалізація ритму серця у таких пацієнтів з подальши­ми застосуванням антиаритмічної терапії не має суттєвих переваг перед пе­реведенням персистуючої в постійну форму ФП з подальшим застосуванням препаратів, що регулюють ЧСС, і антикоагулянтів. З цих досліджень зроблено два висновки:

1) у хворих з персистуючою формою ФП у віці понад 65 років і тих, що мають високий ризик смерті або хоч один фактор ризику розвитку інсульту, стратегія контролю синусового ритму не має переваг перед стратегією кон­тролю ЧСС при умові постійної антикоагулянтної терапії;

2) у хворих з ФП у віці понад 65 років, які мають фактори ризику розвитку ішемічного інсульту, незважаючи на відновлений та підтримуваний на фоні по­стійної антиаритмічної терапії синусовий ритм, необхідно проводити постійну антикоагулянтну терапію варфарином з цільовим значенням МНВ 2,0-3,0.

Отже, на сьогоднішній день складається враження, що у хворих з персистую­чою формою ФП жодна із двох стратегій лікування не має достовірних переваг. У своїй практичній діяльності ми частіше використовуємо при ФП нормаліза­цію ритму серця з подальшим застосуванням антиаритмічної та антиагрегант-ної (у деяких випадках антикоагулянтної) терапії, що більше покращує якість життя пацієнтів, ніж друга методика профілактичного лікування.

6. У хворих з постійною формою ФП дигоксин зменшує ЧСС тільки в спо-
кої, а БАБ — як у спокої, так і при фізичному навантаженні. На основі бага-
торічної клінічної роботи ми, як і інші автори, для нормалізації ЧСС у таких
пацієнтів, як правило, застосовуємо дигоксин у поєднанні з БАБ.

7. Препаратами І ряду при ФП є:

— у хворих без органічних уражень міокарда (ідіопатична ФП) — ААП ІС і ІА класів;

— у хворих на ІХС без виражених структурних змін і дисфункції ЛШ — ААП ІП класу;

— у пацієнтів, хворих на гіпертонічну хворобу з ГЛШ — аміодарон, дроне-дарон; без ГЛШ — пропафенон, етацизин, хінідин, дизопірамід;

— у пацієнтів з ХСН — ААП III класу.