Охарактеризуйте базові та інші операції банків. В чому полягає їх відмінність? Які з операцій належать до нетрадиційних?

Банківська послуга – це економічні відносини між виконавцем та споживачем з приводу виконання першим певних дій в інтересах останнього з метою задоволення його певної потреби в сфері грошового обігу та кредиту. Тобто банківська послуга являє собою форму задоволення потреб (у кредиті, розрахунково-касовому обслуговуванні, гарантіях, купівлі-продажу та збереженні цінних паперів, іноземної валюти, дорогоцінних металів тощо) споживачів-клієнтів банку.

Послугам властиві ще деякі особливості, зокрема:

- послуги мають універсальний характер, оскільки супроводжують як активні, так і пасивні операції,

- видів банківських послуг значно більше, ніж видів банківських операцій,

- свою діяльність щодо надання послуг банк здійснює в процесі проведення операцій,

- для надання послуг банкам не потрібні додаткові ресурси,

- доходи від надання послуг банки одержують у вигляді комісії,

- правовим оформленням операцій та послуг є договір.

Послуги можна класифікувати за різними критеріями:

- відповідно до специфіки діяльності: традиційні послуги – ті, що обслуговують базові операції банків: це послуги кредитного, депозитного, розрахункового, касового характеру, нетрадиційні послуги – ті, що обслуговують операції, не пов’язані з переміщенням ресурсів, або обслуговують інші операції банків: посередницькі, трастові, гарантійні, консультаційні, комісійні, депозитарні.

 

10. Наведіть поняття та охарактеризуйте види банківських послуг. На які види та групи вони поділяються?

Послуги можна класифікувати за різними критеріями:

- відповідно до специфіки діяльності: традиційні послуги – ті, що обслуговують базові операції банків: це послуги кредитного, депозитного, розрахункового, касового характеру, нетрадиційні послуги – ті, що обслуговують операції, не пов’язані з переміщенням ресурсів, або обслуговують інші операції банків: посередницькі, трастові, гарантійні, консультаційні, комісійні, депозитарні тощо;

- за принципом нарахування оплати: оплата у вигляді встановленого тарифу, наприклад, за перерахування коштів; за встановленою ціною, наприклад, валютообмінні послуги; у відсотках, наприклад, вартість факторингу, акредитивної послуги;

- за принципом стягнення оплати: по закінченню надання послуги, авансовими внесками:

- за відображенням в балансі: послуги, що обліковуються на балансових рахунках, наприклад, за касове обслуговування, послуги, що обліковуються на позабалансових рахунках, наприклад, гарантійні;

- за суб’єктним складом зобов’язань про надання послуг: послуги юридичного характеру – ті, що оформляються договором доручення і договором комісії, послуги фактичного характеру – ті, що оформляються договором схову, послуги змішаного характеру – ті, в яких поєднуються юридичні та фактичні дії, наприклад, договір на інкасацію готівки.

Чим банківські продукти принципово відрізняються від банківських операцій та банківських послуг?

Банківський продукт - система документально оформлених процедур обслуговування клієнтів, і спосіб надання послуг клієнту банка, і регламент взаємодії службовців банку з клієнтами, тобто комплекс взаємопов’язаних організаційних, інформаційних, фінансових та юридичних заходів, об’єднаних єдиною технологією обслуговування клієнтів.

Елементами банківського продукту є банківські послуги, банківські операції, банківські документи та технологія проведення операцій й надання послуг.

Банківський продукт на відміну від банківської послуги має відчутну форму.

Банківські продукти поділяються на:

прості – продукти, які реалізуються одним функціональним підрозділом банку шляхом надання однієї послуги;

складні – продукти, для реалізації яких можуть бути задіяні декілька підрозділів банку на протязі тривалого часу шляхом надання комплексної послуги;

лімітовані – продукти, обсяги або кількість випуску яких підлягає квотуванню. Наприклад, акції, облігації, кредитні угоди. Даний продукт виробляється в розрахунку на конкретного споживача;

не лімітовані – продукти, випуск яких не обмежені ніякими квотами. Цей продукти виробляється в розрахунку на можливості потенційних клієнтів, його обсяг залежить від попиту споживача. До не лімітованих банківських продуктів відносяться пластикові, розрахункові та кредитні картки, банківські рахунки тощо.

Чому ресурси банку вважають головним показником здатності банку до подальшого розвитку?

Банківські ресурси - сукупність коштів, що знаходяться в розпорядженні банків та використовуються ними для виконання активних та інших операцій.

Ресурси банку – головний показник здатності банку до подальшого розвитку. Зміцнення ресурсної бази українських кредитно-фінансових установ, інтеграція банківської системи країни у світове співтовариство значною мірою залежатимуть від зростання банківських ресурсів. Проблема залучення і підтримки на певному рівні обсягу капіталу комерційних банків є актуальною і надзвичайно важливою для банківської діяльності в країні загалом.

Операції, за допомогою яких комерційні банки формують свої ресурси, називаються пасивними.

Акумулюючи грошові накопичення, прибутки та заощадження юридичних і фізичних осіб, банки перетворюють їх у позичковий капітал, тобто грошовий капітал, наданий в кредит на умовах платності і повернення.

Для зручності розгляду джерел банківських ресурсів зазвичай здійснюють їх класифікацію. За своїм економічним змістом ресурси комерційних банків різноманітні.

З погляду на утворення джерел банківські ресурси поділяються на 3 групи: власний капітал, залучений капітал (депозити, вклади) та запозичені кошти (не депозитні джерела: міжбанківські кредити операції РЕПО).

Капітал банку – головний показник здатності банку до подальшого розвитку.

Залучені кошти – сукупність тимчасово вільних коштів підприємств, організацій, фондів, населення, які розміщуються їх власниками в банківській установі на певних умовах і використовуються банком з метою отримання прибутку чи забезпечення ліквідності.

Недепозитні залучені кошти - це кошти, які банк або отримує на міжбанківському ринку (в тому числі від НБУ на умовах РЕПО), або одержує або шляхом продажу власних боргових зобов’язань (векселів, облігацій).

Охарактеризуйте структуру капіталу банку. Яка частка згідно з вимогами Національного банку України може припадати на власний капітал банку?

Власний капітал банку складається з наступних елементів:

1) основний капітал - капітал першого рівня, до якого включають:

- фактично сплачений зареєстрований статутний капітал;

- резерви, створені або збільшені за рахунок нерозподіленого прибутку;

- емісійні різниці;

- резервні фонди;

- загальні резерви, що форсуються під невизначений ризик при проведенні банківських операцій;

- прибуток минулих років.

Загальний розмір основного капіталу визначається з урахуванням обсягу очікуваних збитків за невиконаними зобов’язаннями контрагентів.

2) додатковий капітал – капітал другого рівня, до якого включаються:

- резерви під стандартну заборгованість інших банків та клієнтів за кредитними операціями;

- результат переоцінки статутного капіталу та основних засобів;

- прибуток поточного року;

- субординований борг.

Частка власного капіталу банку у сукупних ресурсах невелика (до 15%), тоді як у сфері матеріального виробництва співвідношення власного і позиченого капіталів інше: так, для промислового підприємства вважається нормою, коли власний капітал становить 50% загального капіталу. Це пояснюється специфікою діяльності банків як фінансових посередників, що здійснюють мобілізацію тимчасово вільних коштів на грошовому ринку з подальшим їх розміщенням серед юридичних та фізичних осіб. Тому власний капітал у банківській діяльності має дещо інше призначення аніж в інших сферах підприємництва.