Сервери доменних імен і механізми пошуку ІР адрес.

Програма named, яка реалізує BIND, як і довільний сервіс прикладного рівня використовує транспорт ТСР та UDP. Якщо ми не можемо звернутись до певного комп’ютера, а раніше могли, то перш за все треба перевірити доступність комп’ютера за його ІР адресою. Якщо цього не можна зробити, то треба шукати помилки або збої в роботі сервісу доменних імен. Клієнтська частина – це процедура дозволу імен resolver, а сервер – програма named. Resolver – це набір процедур з системи бібліотеки libc.a які дозволяють прикладній програмі, яка відредагована з цими процедурами отримати за доменним іменем ІР адресу комп’ютера, або за ІР адресою доменне ім’я. Ці процедури звертаються до системної компоненти resolver, яка веде діалог із сервером доменних імен і таким чином обслуговує запити прикладних програм користувача. Загальну схему взаємодії різних компонент BIND можна представити таким чином:

 

Схема 1. Взаємодія компонент BIND

Керується named спеціальною базою даних, яка складається з декількох файлів і містить відповідності між адресами і іменами, а також адреси інших серверів BIND, до яких даних сервер може звертатись в процесі пошуку імені або адреси. Опираючись на схему 1 розглянемо два способи дозволу запиту на отримання ІР адреси за доменним іменем.

1-й випадок. Запит на отримання ІР адреси в рамках зони відповідальності даного місцевого сервера імен.

1) Прикладна програма через resolver запитує ІР адресу за доменним іменем у місцевого сервера.

2) Місцевий сервер повідомляє прикладній програмі ІР адресу запитаного імені.

2-й випадок. Запит прикладної програми до сервера доменних імен на отримання ІР адреси за доменним іменем із домена, який знаходиться в зоні відповідальності віддаленого сервера доменних імен, тобто сервера відмінного від того, домену якого належить комп’ютер який виконує запит.

В загальному випадку схема виглядає наступним чином:

1) Прикладна програма звертається до місцевого сервера доменних імен за ІР адресою, повідомляючи йому доменне ім'я.

2) Сервер визначає, що адреса не входить в даний домен і звертається за адресою сервера домена, який запитує до кореневого сервера доменних імен.

3) Кореневий сервер доменних імен повідомляє місцевому серверу доменних імен адресу сервера того домена, який вимагається.

4) Місцевий сервер доменних імен запитує віддалений сервер на предмет дозволу запиту свого клієнта – прикладної програми.

5) Віддалений сервер повідомляє ІР адресу місцевому серверу.

6) Місцевий сервер повідомляє ІР адресу прикладній програмі.

 

Електронна пошта

Це один з найбільш важливих інформаційних ресурсів Internet, найбільш масовий засіб електронної комунікації. Через неї можна отримати доступ до інформаційних ресурсів інших мереж, наприклад до архівів мережі BITNET, а також можна відправити повідомлення ще у 2 десятки міжнародних комп’ютерних мереж, які не мають сервісу online.

 

Принцип організації

Кореспонденція готується текстовим редактором. Програма підготовки почти викликається програмою відправки автоматично (sendmail). Sendmail працює як поштовий кур’єр який доставляє пошту у відділення зв’язку для подальшої розсилки. В Unix – системах роль відділення зв’язку грає sendmail. Вона сортує пошту і розсилає адресатам. Для користувачів комп’ютерів, які мають поштові скриньки на своїх комп’ютерах і працюють з поштовими серверами через комутовані лінії можуть бути необхідні додаткові дії. Наприклад: користувач Relcom повинен запустити програму UUCP яка виконує доставку пошти на поштовий сервер.

Для роботи електронної пошти в Internet розроблені спеціальні протоколи – SMTP та UUCP.

SMTP (Simple Mail Transfer Protocol) – це протокол прикладного рівня, використовує транспортний протокол ТСР.

Для використання телефонних ліній більше підходить UUCP (Unix–Unix- CoPy). Різниця між цими двома протоколами в тому, що у випадку SMTP sendmail намагається знайти програму – отримувач пошти і встановити з нею взаємодію в режимі online для того, щоб передати пошту в її поштову скриньку і швидкість доставки залежить від того, як часто користувач заглядає в свою поштову скриньку. У випадку UUCP пошта передається за принципом stop-go, тобто поштове повідомлення передається за ланцюжком поштових серверів від одної машини до іншої доки не досягне отримувача або не буде відкинуто через відсутність абонента отримувача.

Протокол SMTP бажано використовувати при надійній роботі в режимі online, UUCP – при неякісних лініях зв’язку або якщо online не використовується.

 

Основою довільної поштової служби є система адрес. В Internet прийнята система адрес яка базується на доменній адресі комп’ютера, підключеного до мережі. Наприклад:

[e-mail]

А адреса UUCP буде записана так:

net.kiae.su!polin!paul

Програма sendmail сама перетворює адреси формату Internet в адреси формату UUCP якщо доставка повідомлення відбувається за цим протоколом.

 

Структура взаємодії учасників поштового обміну.