Емуляція віддаленого термінала. Віддалений доступ до ресурсів мережі.

Віддалений доступ - це робота на віддаленому комп'ютері в режимі, коли Ваш комп'ютер емулює термінал віддаленого комп'ютера, тобто Ви можете робити все (або майже все), що можна робити із звичайного терміналу цієї машини.

Почати сеанс віддаленого доступу можна в UNIX, подавши команду telnet і вказавши ім'я машини, з якою Ви хочете працювати. Якщо опустити номер порта, то Ваш комп'ютер за замовчуванням емулює термінал тієї машини і Ви входите в систему як звичайно. Вказування номера порта дозволяє зв'язуватись з нестандартними серверами, інтерфейсами.

telnet - протокол емуляції термінала, який забезпечує підтримку віддаленого доступу в Internet та Intranet. telnet - так само називається програма в UNIX, яка обслуговує ці сеанси роботи. telnet має і свій власний набір команд, які керують власне цією програмою, тобто сеансом зв'язку, його параметрами, відкриттям нових, закриттям відкритих і т.ін. Ці команди подаються з командного режиму telnet, в який можна перейти, натиснувши так звану escape-послідовність клавіш, яка повідомляється при досягненні віддаленої машини.

Сеанс забезпечується сумісною роботою програмного забезпечення віддаленої ЕОМ і Вашої. Прикладна програма складається з двох компонентів, що взаємодіють між собою: програми-клієнта, що виконується на комп'ютері, з якого виконується запит на обслуговування, і програми-серевера, яка виконується на комп'ютері, що надає таку послугу. Мережа, яка реалізує засоби протоколів TCP або UDP, є середовищем, через яку ці програмні модулі взаємодіють між собою.

Програма-клієнт, виконання якої почалось у Вашій системі, коли Ви набрали команду telnet, повинна:

· встановити мережеве з'єднання із сервером за допомогою протоколу TCP;

· прийняти від Вас вхідні дані в будь-якій зручній формі;

· перетворити ці дані в стандартний формат і відправити їх серверу;

· прийняти від сервера вихідні дані в стандартному форматі;

· переформатувати отримані вихідні дані для відображення на екрані Вашого термінала.

Програма-сервер виконується на комп'ютері, який надає послугу; якщо програма-сервер не працює, послуга недоступна. Якщо програма-сервер готова приймати запити, то вона виконує наступні дії:

• інформує мережеве програмне забезпечення про те, що вона готова до встановлення з'єднання;
• очікує запиту в стандартному форматі;
• обслуговує цей запит;
• відправляє результати назад програмі-клієнту в стандартному форматі;
• очікує на наступний запит.

Командний режим програми telnet

Для переходу в командний режим програми telnet необхідно ввести escape-символ. За замовчуванням в якості escape-символа використовується комбінація '^]'. Крім того, в командний режим можна ввійти шляхом запуску telnet без вказування імені комп'ютера. При цьому з'явиться запрошення

telnet>

що означає, що telnet очікує вводу команди.

До основних команд програми telnet відносяться:

open ім'я

намагається встановити з'єднання з вказаним комп'ютером. Необхідно вказати ім'я або адресу потрібно Вам комп'ютера; в більшості реалізацій telnet система запитує ім'я комп'ютера, якщо воно не вказане; слід пам'ятати, що перед відкриттям нового з'єднання необхідно закрити існуюче (командою close);

Close

завершує (розриває) з'єднання, яке існує або створюється; автоматично від'єднує Вас від віддаленої системи і допомагає вийти з програми, якщо при її запуску бцло вказане ім'я віддаленого комп'ютера;

Set echo

вмикає або вимикає локальне ехо (ехо-відображення - це режим, коли символи, що Ви вводите, з'являються на екрані Вашого терміналу); як правило, віддалений комп'ютер повинен після отримання символа передати його назад на Ваш термінал - цей процес називається "дистанційне ехо", він служить для забезпечення більшої надійності (Ви знаєте, що віддалена система отримує символи, що Ви вводите без помилок); "локальне ехо" означає, що локальний комп'ютер (в даному випадку telnet-клієнт) сам відображає символи, які Ви вводите, на екрані;

set escape символ

об'являє вказаний символ escape-символом; використовується, як правило, при виконанні транзитних з'єднань для розрізнення escape-символів на кожному етапі з'єднання;

Quit

вихід із програми telnet;

Enter

не вводячи ніякої команди, а тільки натискаючи клавішу [Enter] (пустий рядок в командному режимі) Ви повертаєтесь із командного режиму в сеанс на віддаленому комп'ютері.

 

 

Робота з протоколом FTP.

FTP-архіви є одними з основних ресурсів Internet. Фактично, це розподілений депозитарій текстів, програм, фільмів, фотографій, аудіозаписів та іншої інформації, що зберігаються у вигляді файлів на різних комп'ютерах у всьому світі.

Протокол FTP (File Transfer Protocol - Протокол передачі файлів) призначений для переміщення файлів з одного комп'ютера в інший. При цьому немає значення, де ці комп'ютери розташовані, як вони з'єднані між собою, і навіть те, чи працюють вони в одній операційній системі. Якщо обидва комп'ютери використовують протокол FTP і мають доступ до Internet, можна пересилати файли за допомогою програми ftp.

Інформація в FTP-архівах поділяється на три категорії:

• захищена інформація, режим доступа до якої визнається її власником і дозволяється за спеціальною угодою із споживачем; до цього виду ресурсів відносяться комерційні архіви, закриті національні та міжнародні некомерційні ресурси, приватна некомерційна інформація із спеціальними режимами доступа;
• інформаційні ресурси обмеженого використання, до яких відносяться програми класу shareware; до даного класу можуть входити ресурси обмеженого часу використання або обмеженого часу дії (тобто користувач може використовувати цю версію на свій страх і ризик, але ніхто не буде надавати йому підтримки);
• вільно розповсюджувані інформаційні ресурси або freeware, якщо мова йде про програмне забезпечення; до цих ресурсів відноситься все, що можна вільно отримати по мережі без спеціальної реєстрації - це може бути документація, програми, та інше.

З вище перерахованих ресурсів найбільш цікавими, звичайно, є дві останні категорії, які, як правило, оформлюються у вигляді FTP-архівів.

FTP - це також інтерфейс користувача при обміні файлами по протоколу FTP. Програма встановлює канал керування з віддаленим сервером і очікує команди користувача. Ім'я (адреса) віддаленого сервера вказується або в якості віддаленого сервера:

> ftp адреса_сервера
ftp>...

або в команді інтерфейса open:

> ftpftp> open адреса_сервера
...

Після видачі подібних команд послідують запити ідентифікації користувача. Зареєструвати користувача можна і по команді user:

ftp> user anonymous

В даному прикладі користувач реєструється як анонімний (anonymous) і не має особливих прав доступу на віддаленому сервері. У відповідь на запит ідетифікації слід ввести свою поштову адресу (e-mail). Звичайно достатньо ввести щось подібне на поштову адресу для допуску до ресурсів архіва, але бувають сервера, що перевіряють наявність такої адреси.

Після цього користувач може виконувати команди програми ftp (переміщення по дереву файлової системи віддаленого та локального комп'ютерів, перегляд вмісту директорій, прийом та передачу файлів). Вихід з програми ftp виконується по команді quit.

 

 

Сервери WWW.

Інтернет - це глобальна комп'ютерна мережа, що охоплює весь світ.

Одним з найвідоміших сервісів Інтернет є система WWW - World Wide Web. Перші згадування про WWW відносяться до 1991 року, коли вона була розроблена в Европейському центрі ядерних досліджень CERN в Женеві (Швейцарія).

Web є інтеграцією інструментарія і даних в рамках загального формату, основаного на гіпертекстовій технології. Оболонка Web стала на сьогодні одним з основних інструментів, що формують образ Інтернет. Система Web базується на методі зв'язування слів або фраз з аналогічною інфомаціїєю, що знаходиться в тому ж самому або іншому документах. Оскільки останні можуть бути розташовані на різних серверах, ці зв'язки формують "павутиння" (web) перехресних посилань, що описують шляхи доступу до інформації у мережі Інтернет.

Гіпертекст - це текст із вставленими в нього словами (командами) розмітки, що посилаються на інші місця цього тексту, інші документи, графічні зображення і т. ін. Під час читання такого тексту (у відповідній програмі, що його обробляє і виконує відповідні посилання або дії) користувач бачить підсвічені (виділені) в тексті слова або фрази. Якщо навести на них курсор миші, то висвічується об'єкт, на який посилається це слово або фраза, наприклад, інший параграф цієї ж глави цього ж тексту. В WWW по ключових словах можна перейти у зовсім інший текст з іншого документа, увійти в деяку програму, провести деяку дію та ін. В Інтернет в контексті WWW можна отримувати доступ до будь-якого Інтернет-сервісу, наприклад telnet, e-mail, ftp, Gopher, WAIS, Archie, USENET News. В WWW можна посилатись на дані на інших машинах в довільному місці мережі, тоді при активації цього посилання дані автоматично передадуться на вихідну машину і користувач побачить на екрані текст, дані, зображення, а якщо використовується мультимедіа, то і почує звук. В WWW користувач переміщується по документу, який може мати довільну гіпертекстову структуру. Маючи редактор гіпертекстів, можна створювати довільну структуру робочого середовища, що містить документацію, файли, дані, зображення, програмне забезпеченя та ін., і це не буде нове програмне забезпечення, а просто гіпертекст.

Web-броузери - це програмні засоби для роботи з гіпертестовими документами World Wide Web. З їх допомогою можна також зкачувати довільні файли з мережі. В деякі броузери вже вбудовані поштові програми та редактори гіпертекстів.

До Web-броузерів висуваються наступні вимоги:

• від кінцевих користувачів:
• перегляд різноманітної інформації та "активного вмісту";
• персоналізація роботи і настройка представлення інформації, з якою вони працюють;
• комунікації з іншими користувачами за допомогою засобів електронної та мовної пошти;
• від адміністраторів, що керують локальними мережами з використанням технологій Інтранет:
• простий та недорогий перевід настольних систем на клієнтське програмне забезпечення для роботи в інтрамережі;
• скорочення вартості підтримки настільних персональних комп'ютерів, підключених до мережі;
• підвищення продуктивності роботи кінцевих користувачів локальних мереж;
• від Web-дизайнерів та авторів документів Інтернет, які хочуть отримати відкриту платформу, з використанням прийнятих стандартів, для створення активного "наповнення" Web і розробки Web-сторінок наступного покоління:
• широкого спектру мов сценарієв і програмування для створення вмісту Web, підтримку;
• різних видів активних об'єктів Java, елементів керування ActiveX і розширень HTML, мультимедіа і інтегрованих модулів (plug-in);
• відкритої і розширюваної архітектуру, яка дозволяє додавання і інтеграцію нових технологій і можливостей перегляду інформації;
• більшості популярних операційних систем.

Найбільш популярними Web-броузерами в ОС Windows є Microsoft Internet Explorer та Netscape Communicator. Вони мають подібні властивості у всіх операційних системах, для яких вони розроблені. В обох продуктах реалізовано підтримку HTML 3.2, Java, JavaScript, різноманітні інші розширення. Обидва доступні безкоштовно.

Netscape 4 Communicator

Netscape Communicator містить декілька окремих програм в одному пакеті:

Він реалізує наступні функції:

• Web-броузер для роботи в WWW,
• підготовка до роботи з поштою і групами новин в режимі offline,
• пошук всередині груп новин,
• додавання закладок в потрібний розділ каталогу без переходу в режим редагування,
• програма для Інтернет-конференцій (спілкування через мережу в режимі реального часу),
• календар,
• вдосконалена система захисту комп'ютера,
• зручний графічний інтерфейс як самого броузера, так і вбудованого графічного редактора гіпертекстових документів,
• простий конструктор для створення влвсного домашнього Web-сервера.

Microsoft Internet Explorer

Internet Explorer розроблений фірмою Microsoft і є інтегрованим в ОС Windows (наприклад, при інсталяції Windows 98 Second Edition Internet Explorer 5.0 встановлюється автоматично). Він має наступні особливості:

• можливість використовувати його для пошуку інформації не тільки в Інтернет, але і на жорсткому диску, і по локальній мережі,
• при зустрічі з аплікацією, що вимагає додаткової інсталяції, Internet Explorer розпочинає з користувачем діалог, допомогаючи скачати і встановити новий модуль (наприклад, підтримка Macromedia Flash або мови івріт),
• дозволяє виводити список відвіданих вузлів, запам'ятовувати параметри регулярно заповнюваних користувачем стандартних форм (наприклад, при роботі із серверами безкоштовної пошти), автоматично виправляти помилки при набиранні адреси і настроювати проксі-сервер, регулювати діяльність системи автопошуку та ін.,
• підтримує можливість модернізації інтерфейсу програми,
• по команді "Save" перетягує на локальний комп'ютер всі файли і директорії, що містяться на даній гіпертекстовій сторінці - дуже зручно для подальшої роботи з ними в оффлайн-режимі.

З іншого боку, на відміну від Netscape Communicator, Internet Explorer не забезпечує поштового сервісу, редагування гіпертекстових документів або інших додаткових сервісів, оскільки Microsoft випускає для цього додаткові програмні засоби (Outlook Express або Microsoft Outlook - для роботи з електронною поштою, Microsoft FrontPage - потужний гіпертекстовий редактор, та ін.).