Т. 5.: Антропологія (філософія людини)

Мета: ознайомити студентів з проблематикою філософської антропології. Розглянути основні вчення про людину, проблему походження людини і суспільства. Зрозуміти проблему єдності в людині біологічного, психічного та соціального. На підставі порівняння понять "індивід", "індивідуальність", "особистість" усвідомити багатовимірність людини. Довести важливість свободи та справедливості якзагальнолюдських цінностей в історичному контексті.

Основні поняття: антропологія, людина, індивід, індивідуальність, особа, особистість, свобода і необхідність, вибір, совість, гуманізм, сутність і екзистенція, практика, праця, досвід, еволюція, дух, духовність, тілесність, життя, смерть, безсметя, евтаназія, клонування.

План лекції:

1. Основні підходи до проблеми людини.

2. Суттєві властивості людини. Людська сутність та екзистенція.

3. Взаємовідношення біологічного, соціального і духовного в людині.

4. Співвідношення понять людина, індивід, індивідуальність, особистість.

 

Семінар: Проблема людини в філософії:

1. Проблема людини в філософії: субстанціалістська та екзистенціалістська концепції.

2. Проблема походження людини та суспільства.

3. Біологічне, психічне та соціальне в людині: складна сутність особистості.

4. Взаємодія свободи та необхідності в житті людини.

 

 

Методичні рекомендації до семінарського заняття:

1. Для відповіді на перше запитання поясніть різницю між субстанціалістським і екзистенціалістським підходами в антропології. Обидва приймають твердження про те, що людина поділяється на сутність (природу) та екзистенцію (існування). До людської природи включаються усі загальні властивості людини: розумність, свобода, здатність обирати, здатність оцінювати. До екзистенції включають усі індивідуальні, неповторні риси кожної людини. Студент повинен усвідомити різницю між філософськими підходами, які на перше місце покладають природні властивості людини (платонізм, гегельянство, марксизм) та тими вченнями, в яких для пояснення людини на перше місце ставиться екзистенція (екзистенціалізм). Для субстанціалістів сутність визначає існування людини. Для екзистенціалістів людська екзистенція визначає людську природу.

2. Студент має знати, що немає загальноприйнятої теорії походження людини. Він повинен пояснити, чому? Для цього варто розуміти, що існують щонайменше три типи теорій ґенезу людства: релігійна, наукова, космічна. При поясненні звернути увагу, що усі релігійно-міфологічні теорії розрізняють духовне і тілесне. Космічні теорії приводять чимало загадкових фактів історії, які тлумачать як докази спілкування людства з позаземними цивілізаціями. Науково-філософські теорії походження людства виділяють три етапи еволюції: космічний, біологічний та культурний. Студент повинен дати характеристику кожному враховуючи, так званий, «антропний принцип», за яким космічна еволюція проходила з врахуванням майбутнього виникнення людини. Пояснюючи біологічну еволюцію важливо наголосити про перегляд в сучасній науці класичного дарвінізму. Мутаційна теорія та сальтаціоністські концепції походження людини доводять нелінійний розвиток еволюції. Варто пояснити наслідки цих концепцій.

3. Для відповіді на третє питання розкрийте усі компоненти біологічного, психічного та соціального в людині. Назвіть, аспекти, які складають біологічну індивідуальність: організм, генетика, темперамент, певні риси характеру, інстинкти, здібності, тощо. Так само, назвіть соціальні фактори, що формують людину – мову, спілкування, свідомість, мислення, виховання, тощо. До соціального в людині варто віднести соціальні ролі, якими оволодіває особистість в практичному житті. Психічне – це воля, внутрішнє «Я», характер. Всі означені аспекти є в рівній мірі важливими. Якщо зробити одне з них домінуючим, то виникають або біологізаторство, або соціологізаторство, або панпсихізм.

4. Для пояснення смислу поняття «свобода» необхідно усвідомити, що її суть полягає у здатності людини діяти з власної волі, не де термінуючись обставинами. Свободі протистоїть необхідність, власне свобода полягає у здатності діяти попри необхідність. Свобода, також, є свободою обирати серед можливих варіантів. Варто пояснити, що свобода є підставою моральності, адже бути моральним неможливо при відсутності свободи. Так само потребує пояснень зв’язок свободи та відповідальності. Окремо треба пояснити як в історії філософії поділяли проблему свободи на: «свободу від» та «свободу для». Перша – негативна, вона означала прагнення звільнитися від зовнішньої необхідності. Друга – позитивна, вона передбачає опору на внутрішню необхідність совісті чи переконань.

 

Питання для самостійної роботи:

1. Натуралістичний та спіритуалістичний підходи до проблеми походження людини.

2. Роль культури та суспільства в становленні людини.

3. Тілесність та раціональність: аспекти взаємодії.

4. Поняття практики та досвіду людини.

5. Релігійні та філософські підходи до пояснення щастя й долі людини.

Методичні рекомендації до самостійної роботи:

1. Поясніть значення культури – штучних форм і предметів, створених людиною. Роль культури фундаментальна, адже вона не лише продовжує буття людини, але й формує її. Назвіть, які саме компоненти культури відіграли найбільшу роль в становленні людства.

2. Зверніть увагу, що у поясненні проблеми походження людини протистоять два вчення: натуралізм та спіритуалізм. Перший виводить людину з природи і відстоює позицію про її походження від мавпи. Другий підхід розкриває ґенезу людини як духовної істоти і виводить її від Бога. Студент повинен пояснити різницю цих підходів. Подумайте, чи можливий діалог між цими позиціями.

3. Для відповіді на третє запитання студент повинен продумати зв’язок між здатністю раціонально мислити та тілесністю людини. Варто згадати ті філософські течії, які доводили незалежність мислення від тіла (платонізм, раціоналізм). Сучасні філософи відстоюють думку про значну роль тілесності у розвитку мислення. Вони нагадують, що формування дитини було б неможливим без участі її тіла. Органи тіла відіграють найпершу роль в чуттєвому пізнанні. Тіло і практика відіграють важливу роль у набутті досвіду, практичній діяльності без яких були б неможливими практичний рівень пізнання. Тіло є запорукою нашого самоусвідомлення, адже поза тілом ми не були б індивідуальностями. Важливим фактором мислення є уява, яка є виявом тілесності. Нарешті, ми не змогли б абстрактно мислити, якби перебували поза простором і часом, цими обов’язковими формами матеріального світу.

4. Відповідь на четверте запитання передбачає усвідомлення того, що практика – цілеспрямована предметна діяльність людини щодо перетворення світу. Трохи іншого значення набуває поняття досвіду – сукупності переживань людини. Виділяють зовнішній та внутрішній досвід.

5. Варто пам’ятати, що філософія не лише створює теоретичну модель світу, за допомогою неї людина намагається зрозуміти себе, складності свого життя. Поряд з релігією, філософія намагається розкрити таємницю долі людини, осмислює феномен її щастя. Проте між підходами релігії та філософії існує відчутна різниця. Релігія в поясненні долі та щастя людини виходить з постулату існування Бога, який в своємі одкровенні розкриває таємницю вічного блаженства, і сповіщає причину тягаря долі кожного. Лише в єднанні з Богом та служінні Йому можливо досягнути щастя і змінити долю на краще. Останньою метою філософії є так само досягнення щастя й мудрості, але через активну пізнавальну діяльність людини, через самозаглиблення й рефлексію. На цьому шляху філософ не засвоює готових істин, а шукає їх, не дотримується незмінних положень, а постійно перевіряє їх певність, не покладається на віру, а шукає останньої очевидності розумом, не зберігає, а змінює ситуацію.

Питання до індивідуальної роботи:

1. Як повязані між собою в людині біологічне та соціальне?

2. Які види людської свободи Ви знаєте?

3. Як співвідносяться в людині її сутність та екзистенція?

4. Духовність і свобода як сутнісні властивості людини.

5. Чи існує сенс в проблемі сенсу життя людини?

6. Які Ви знаєте варіанти вирішення питання про сенс життя?

Теми творчих робіт:

1. Особливості “екзистенційної” свободи людини.

2. Специфіка духовного буття людини.

3. Чи продовжується еволюція людини і людства в наш час?

4. Сутність і форми сучасного гуманізму.

5. Феномен натовпу та його вплив на поведінку особистості.

 

Першоджерела:

1. Абаньяно Н. Экзистенция как свобода // Вопросы философии. – 1992. – № 8.

2. Бахтин М.М. Філософія поступка // http://www.sfi.ru/lib.asp?rubr_id=814

3. Бубер М. Проблема человека // Два образа веры. – М., 1995.

4. Вебер М. Избранное. М., 1994.

5. Зиммель Г. Человек как враг // Социологический журнал. – 1994. – № 2.

6. Камю А. Бунтующий человек. – М., 1990.

7. Кассирер Э. Опыт о человеке // Человек. – 1990. – № 3.

8. Леви-Строс К. Структурная антропология. – М., 1985.

9. Лотман Ю.М. Культура и взрыв. – М., 1992.

10. Маркузе Г. Одномерный человек. – М., 1994.

11. Марсель Г. Люди против гуманности // Философские науки. – 1994. – № 1-3.

12. Культурология. XX век. Антология. – М., 1995.

13. Ортега-и-Гасет Х. Человек и люди // Дегуманизация искуства. – М., 1991.

14. Ортега-и-Гасет Х. Восстание масс // Дегуманизация искуства. – М., 1991.

15. Проблема человека в западной философии. – М., 1988.

16. Сартр Ж.П. Экзистенциализм – это гуманизм // Сумерки богов. – М., 1989.

17. Смысл жизни: Антология. — М., 1994.

18. Страх: Антология / П.С. Гуревич. — М., 1998.

19. Тейяр де Шарден П. Феномен человека. – М., 1987.

20. Хайдеггер М. Письмо о гуманизме // Хайдеггер М. Время и бытие. – М., 1993.

21. Шеллер М. Положение человека в космосе // Избранные произведения. – М., 1994.

22. Эрос: Антология / Отв. ред. П.С. Гуревич. – М., 1998.

23. Это человек: Антология / Отв. ред. П.С. Гуревич — М., 1995.

 

Основна література:

1. Апресян Р.Г., Барулин В.С., Борзенков В.Г., Гаранина О.Д., Гиренок Ф. И. Философская антропология: Учеб. пособие. — М., 2005.

2. Бичко І.В., Бойченко І.В., Табачковський В.Г. Філософія. Підручник. – К., 2002.

3. Губерський Л.В., Надольний І.Ф., Андрущенко В.П., Розумний В.П., Бойченко В. П. Філософія: Навч. Посібник. — 5 вид., випр. і доп. — К., 2005.

4. Канке В.А. Философия. Исторический и систематический курс. – М., 1996.

5. Кремень В.Г., Ільїн В.В. Філософія: Мислителі. Ідеї. Концепції: Підручник. — К., 2005.

6. Лазарев Ф.В. Трифонова М.К. Философия. Учебное пособие. – Симферополь, 1999.

7. Нестеренко В.Г. Вступ до філософії: онтологія людини. – К., 1995.

8. Петрушенко В.Л. Філософія. Навчальний посібник. – К., 2002.

9. Плотников В.И. Онтология: Хрестоматия. — М.; Екатеринбург, 2004.

10. Причепій Є.М., Черній А.М., Чекаль Л.А. Філософія: Підручник. — 2.вид., випр., доп. – К., 2007.

Додаткова література:

1. Брюнинг В. Философская антропология // Западная философия (итоги тысячелетия). – Екатеринбург, 1997.

2. Быстрицкий Е.К. Феномен личности: мировоззрение, культура, бытие. – К., 1991.

3. Вальверде. Философская антропология. – М., 2000.

4. Головко Б.А. Філософська антропологія. – К., 1997.

5. Дмитриев В.Е. О "природе" человека // Живое знание. М., 1989.

6. Казначеев В.П., Спирин Е.А. Космопланетарный феномен человека. – Новосибирск, 1991.

7. Карпинская Р.С., Никольский С.А. Социобиология. – М., 1988.

8. Максимов С.І. Особистість і суспільство. – Харьков, 1993.

9. Морен Э Утраченная парадигма: Природа человека. – К., 1995.

10. Проблема поиска жизни во Вселенной. – М., 1986.

11. Рубцов В.В., Урсул А.Д. Проблема внеземных цивилизаций. – Кишинев, 1987.

12. Стивенсон Л. Десять теорий о природе человека. – М., 2004.

13. Степин В.С. Философская антропология и философия науки. – М., 1992.

14. Табачковський В.Г. Людина–Екзистенція–Історія. – К., 1996.

15. Трубников Н.Н. Время человеческого бытия. – М., 1987.

16. Філософська антропологія: екзистенціальні проблеми / В.І. Шинкарук, В.Г. Табачковський, Г.І. Шалашенко, Є.І. Андрос, Г.П. Ковадло. – К., 2000.

17. Человек в системе наук. – М., 1989.

18. Шульц П. Философская антропология. Введение для изучающих психологию. – Носибирск, 1996.