Первинний облік оплати праці.

Облік використання робочого часу. А також контроль за станом трудової дисципліни на підприємствах здійснюється шляхом табельного обліку.

При прийнятті на роботу працівникові надається табельний номер, а в трудовій книжці робиться позначка про його зарахування на основі наказу керівника підприємства.

На кожного працівника відкривають особисту картку, в якій зазначають необхідні анкетні дані про працівника і всі зміни, що відбуваються в його роботі.

Облік робочого часу ведеться у табелі робочого часу. Кількість годин, які відпрацював робітник позначають цифрою.

Первинними документами про виробіток є рапорти або відомості виробітку бригади.

Крім оплати відпрацьованого часу, виконуваного обсягу робіт і виготовлення продукції заробітну плату нараховують відповідно до чинного законодавства з інших умов. Так, операції, передбачені технологічним процесом, оплачуються за нарядами на відрядні роботи, а різні доплати – за листком на доплату. Оплату простоїв не з вини робітників оформляють листком обліку простоїв. На оплату виправлення браку продукції виписують окремий наряд з позначкою: „Виправлення браку”.

Для нарахування заробітної плати, яка належить кожному працівнику, розраховують заробіток за місяць і від цієї суми здійснюють необхідні утримання.

За рахунок коштів соціального страхування робітникам і службовцям оплачуються лікарняні за листками непрацездатності.

Для нарахування лікарняних розраховується середньоденна заробітна плата, для чого береться заробітна плата за два місяця, що передували місяцю хвороби, і ділиться на загальну кількість робочих днів.

Згідно із Законом України „Про відпустки” право на відпустки мають громадяни України, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами незалежно від форм власності.

Розрахунок відпускних здійснюється за такою схемою. Спочатку розраховують середню заробітну плату. Для цього сумують всю заробітну плату працівника за попередні 12 міс., що мали місце до виходу працівника у відпустку (якщо робітник працював менше як 12 міс., то сумується заробітна плата за фактично відпрацьовану кількість місяців і ділиться на кількість відпрацьованих днів). Отриману суму ділять на кількість днів у році з вирахуванням святкових і неробочих днів, а також на кількість робочих днів, протягом яких працівник не працював при скороченому робочому тижні, та на кількість календарних днів перебування працівника у відпустці без збереження заробітної плати або з частковим її збереженням.

Для розрахунку середньої заробітної плати використовують фактично нараховані суми, тобто суми, що включають податки та платежі (податок з фізичних осіб, Пенсійний фонд, страхування на випадок безробіття). Якщо підприємство створює резерв на оплату відпускних, то для цього використовується субрахунок 471 „Забезпечення виплат відпусток” і складається запис: Д-т 471, К-т 661. Якщо на підприємстві не створюється резерв, то запис буде таким: Д-т 23, К-т 661. Суми відпускних, як і заробітна плата з нарахуваннями, включається до складу валових витрат.

З процесом нарахування і виплати заробітної плати пов’язана необхідність нарахування сум на соціальні заходи. Які підприємство розраховує виходячи із загального розміру виплат відповідних категорій працівників і самостійно перераховує у вигляді податків та обов’язкових платежів.

Перелік таких податків та обов’язкових платежів вміщено в Законі України „Про систему оподаткування”. До них належать:

- збір на обов’язкове державне пенсійне страхування (збір до Пенсійного фонду);

- збір на обов’язкове соціальне страхування (збір у Фонд соціального страхування);

- збір на обов’язкове соціальне страхування на випадок безробіття (збір у Фонд безробіття);

- збір на обов’язкове соціальне страхування від нещасних випадків.

Склад платників, база обкладання, ставка, порядок розрахунку та перерахувань, а також штрафні санкції визначені з кожного податку та платежу відповідними законодавчими і нормативними документами.

Ставка збору до Пенсійного фонду становить 32,3 % від нарахованих виплат, що входять до фонду оплати праці працівників, та 1 -2 % утримань від сукупного оподаткованого доходу кожного працівника (1% утримується, якщо дохід становить 150грн. і менше, 2% - якщо дохід перевищує 150 грн.).

Ставка збору до Фонду соціального страхування становить 2,9% від нарахованої основної та додаткової заробітної плати працівників та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, та 0,25 – 0,5% від сукупного оподаткованого доходу кожного працівника.

Ставка збору до Фонду безробіття становить 2,1% від наведеної вище бази обкладання та 0,5% утримань від сукупного доходу кожного працівника.

 

Синтетичний облік оплати праці та заповнення відомості

Форми № В – 8.

Синтетичний облік розрахунків за заробітною платою ведеться на рахунку 66 „Розрахунки з оплати праці”, який має два субрахунки: 661”Розрахунки за заробітною платою”, 662”Розрахунки з депонентами”.

1. Нарахування заробітної плати робітникам основного виробництва, виробництва напівфабрикатів, робітникам допоміжних виробництв відображають так:

Д-т 231”Виробництво”;

Д-т 232”Напівфабрикати власного виробництва”;

Д-т 233”Допоміжні виробництва”

К-т 661”Розрахунки за заробітною платою”.

Заробітну плату робітників, нараховану за догляд, обслуговування та ремонт обладнання цехів основного виробництва, записують:

Д-т 91”Загально виробничі витрати”

К-т 661”Розрахунки за заробітною платою”.

Заробітну плату інженерно-технічних працівників, службовців і обслуговуючого персоналу цехів відображають такими записами:

Д-т 91”Загально виробничі витрати”

К-т 661”Розрахунки за заробітною платою”.

Заробітну плату адміністративно-управлінського й обслуговуючого персоналу відносять:

Д-т 92”Адміністративні витрати”

К-т 661”Розрахунки за заробітною платою”.

2. Суми допомоги з тимчасової непрацездатності нараховуються за рахунок соціального страхування:

Д-т 652”Розрахунки за соціальним страхуванням”

К-т 661”Розрахунки за заробітною платою”.

3. Суми премій, що нараховують за рахунок фонду оплати праці та прибутку підприємства, записують:

Д-т 23”Виробництво”

К-т 661”Розрахунки за заробітною платою”.

та

Д-т 443”Використання прибутку звітного періоду”

К-т 661”Розрахунки за заробітною платою”.

4. Нарахування оплати за чергові відпустки за рахунок коштів резерву наступних витрат і платежів:

Д-т 471”Забезпечення виплати відпусток”

К-т 661”Розрахунки за заробітною платою”.

Отже, за кредитом субрахунку 661”Розрахунки за заробітною платою” відображаються всі види нарахованої заробітної плати персоналу підприємства за звітний період.

За дебетом відображають сплачені суми заробітної плати, допомоги з тимчасової непрацездатності, депоновані суми, а також суми утримань податків, платежів за виконавчими документами та інших утримань, встановлених законодавством України. При цьому виконують такі записи:

- виплачену заробітну плату відображають так:

Д-т 661”Розрахунки за заробітною платою”

К-т 301”Каса”.

- на депоновану заробітну плату складають запис:

Д-т 661”Розрахунки за заробітною платою”

К-т 662”Розрахунки з депонентами”;

- виплату депонованої заробітної плати за заявою працівника записують так:

Д-т 662”Розрахунки з депонентами”

К-т 301”Каса”.

За дебетом субрахунку 661 здійснюють утримання із заробітної плати.

Облік відрахувань на соціальні заходи здійснюється на рахунку 65”Розрахунки за страхуванням” та на таких субрахунках:

651”За пенсійним забезпеченням”;

652”За соціальним страхуванням”;

653”За страхуванням на випадок безробіття”.

Нараховані суми відображаються бухгалтерськими записами:

Д-т 23 – від заробітної плати робітників;

Д-т 91- від заробітної плати апарату управління цехами;

Д-т 92 – від заробітної плати апарата управління підприємства;

Д-т 93 – від заробітної плати робітників відділу збуту

К-т 65.

Відомість обліку заробітної плати форми № В – 8 використовується для обліку розрахунків з робітниками та службовцями з оплати праці і призначена для нарахування заробітної плати і розрахунків з неї.

Відомість заповнюється на підставі особових рахунків (ф. № Т -54), затверджених тарифів відрахувань із заробітної плати до бюджету, до позабюджетних фондів, до Пенсійного фонду.

У розділі відомості „Кредит (нараховано) ” відображаються нараховані працівникам підприємства суми заробітної плати (включаючи премії) за виконану роботу, обчислені виходячи з прийнятих на підприємстві систем і форм оплати праці, надбавки, доплати та інші виплати, передбачені чинним законодавством. Заробітна плата групується у відомості за категоріями працівників, об’єктами обліку, видами виробництв.

У розділі „Дебет (утримано)” відображаються всі утримання із заробітної плати працівників відповідно до чинного законодавства і визначається сума, що підлягає видачі працівникам.

За цією відомістю також здійснюється виплата заробітної плати працівникам підприємства (що не завжди зручно).

За наявності не виданої працівникам підприємства заробітної плати у графі „Розписка в одержанні” робиться запис „Депоновано”, і зазначена сума переноситься для кожного працівника(позиційним способом) у відомість наступного місяця до графи 4 „Залишок заробітної плати на початок місяця”.

Дані цієї відомості використовуються для записів по кредиту рахунків 65 „Розрахунки за страхуванням”, 64”Розрахунки за податками та платежами” у графі „Кредит” відомості форми № В – 5.

Питання для закріплення знань

1. Що собою являє система оплати праці?

2. Які виплати входять та які не входять до складу фонду оплати праці?

3. Яка заробітна плата називається основною? Як ведеться її облік?

4. Що входить до складу додаткової заробітної плати? Як вона обліковується?

5. Як нараховується допомога у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю? На яких рахунках здійснюється її облік?

6. Які існують форми первинних документів з обліку оплати праці?

7. Який порядок нарахування щорічної основної та додаткової частини відпусток?

 

 

ТЕМА 5. ОБЛІК ГОТОВОЇ ПРОДУКЦІЇ ТА ЇЇ РЕАЛІЗАЦІЇ. ОБЛІК ДОХОДІВ І ФІНАНСОВИХ РЕЗУЛЬТАТІВ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА.

 

Мета: розкрити зміст поняття та класифікації готової продукції, навести послідовність документального оформлення операцій з обліку готової продукції, визначити сутність та види доходів і витрат підприємств малого бізнесу та формування їх фінансових результатів.

 

ПЛАН.

5.1. Поняття та класифікація готової продукції.

5.2. Документальне відображення операцій з обліку готової продукції.

5.3. Види доходів і витрат підприємства.

5.4. Формування фінансових результатів підприємства.

 

Час: 2 год.

Література: [2 C.247-286, 3 C.158-173, 8 C.269-297, 10 C. 456-498]

 

Основні терміни і поняття

Готова продукція – це продукція, що повністю закінчена обробкою на даному підприємстві, пройшла всі стадії технічного випробування, відповідає технічним умовам і стандартам, не потребує подальшої обробки на цьому підприємстві і здана на склад.

Реалізована продукція – це продукція (товари, роботи, послуги), за яку покупцеві (замовникові) пред’явлені розрахункові документи або за яку отримані гроші (оплата чи авансові платежі).

Доходи – збільшення економічних вигод у звітному періоді у вигляді надходження (збільшення) активів або зменшення зобов’язань, що збільшують капітал (за виключенням внесків власників).

Валовий дохід – це загальна сума доходу платника податку усіх видів діяльності, одержаного (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

 

5.1. Поняття та класифікація готової продукції.

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про готову продукцію визначені П(С)БО 9 „Запаси” та П(СБО 16 „Витрати”.

Готова продукція – це продукція, що повністю закінчена обробкою на даному підприємстві, пройшла всі стадії технічного випробування, відповідає технічним умовам і стандартам, не потребує подальшої обробки на цьому підприємстві і здана на склад.

Класифікація готової продукції

1. За формою:

- вироби;

- виконані роботи;

- надані послуги.

2. За ступенем готовності:

- готова продукція

- напівфабрикати.

3. За технологічною складністю:

- проста;

- складна (основна, побічна, супутня).

Готова продукція проходить такі етапи:

а) випуск продукції з виробництва і здача її на склад;

б) зберігання продукції на складах підприємства;

в) відпуск продукції на місці місцевим і відправка (відвантаження) іногороднім покупцям;

г) відпуск продукції для внутрішніх потреб основних цехів, для збуту продукції та ін.

д) реалізація продукції.

 

5.2. Документальне відображення операцій з обліку готової продукції.

Здача готової продукції на склад оформляється здавальною накладною. Виконання роботи та послуги оформляється приймально-здавальним актом.

На складі готова продукція обліковується в кількісному вираженні за її видами в картках або в книгах складського обліку. В картці або в книзі зазначають назву продукції, її номенклатурний номер, одиницю виміру, розмір, марку, ціну за одиницю. Облік готової продукції на складі ведеться в міру її надходження або відпуску зі складу.

Планом рахунків для обліку наявності та руху готової продукції передбачено рахунок 26 „Готова продукція”.

У бухгалтерському обліку готова продукція має оцінюватися за первісною вартістю, тобто за фактичною собівартістю виготовлення. Проте оскільки фактична собівартість може бути визначена лише після визначення всіх витрат та калькулювання її фактичної собівартості, постає потреба в щоденному обліку наявності та руху готової продукції в облікових цінах.

На накладній ставиться підпис покупця або іншої уповноваженої особи. Товарно-транспортна накладна виписується, як правило, в шести примірниках.

Рахунки – фактури на відвантажену продукцію направляються покупцям, а їх копії залишаються в бухгалтерії підприємства постачальника. В рахунках – фактурах зазначають: найменування вантажоотримувача та відправника, їх адреса, номер угоди, найменування банку та його реквізити, сума рахунка – фактури, дата відвантаження та інша необхідна інформація.

Сума відхилень фактичної собівартості готової продукції від її вартості за обліковими цінами (при списанні на реалізацію) визначається як добуток рівня (відсотка) відхилень і вартості реалізованої продукції за обліковими цінами. Рівень () відсоток

Відхилень визначається діленням суми відхилень на початок місяця з сумою відхилень з продукції, що надійшла на склад із виробництва за звітний місяць, на суму вартості залишку готової продукції за обліковими цінами на початок місяця та вартості оприбуткованої за звітний місяць з виробництва на склад готової продукції за обліковими цінами. Ця сума відхилень відображається записом:

Д-т 90”Собівартість реалізації”

К-т 26”Готова продукція”.

Рахунок 93”Витрати на збут” призначений для обліку витрат, що пов’язані з реалізацією продукції (робіт, послуг).

Витрати на збут, обчислені за дебетом рахунку 63, щомісяця списуються у частині реалізації продукції в дебет рахунку 79 „Фінансові результати” записом: Д – 79 К- т 93.

Реалізованою продукцією підприємства вважають продукцію (товари, роботи, послуги) за яку покупцеві (замовникові) пред’явлені розрахункові документи. Пред’явленими розрахунковими документами вважаються документи з моменту подання їх до установи банку (за умови здійснення розрахункових операцій через установи банків) або іншої їх передачі відповідно до умов, передбачених договором (контрактом), тобто без участі установ банків.

Реалізованою вважається також продукція, за яку підприємство-продавець одержало плату або авансові платежі.

Для відображення собівартості реалізованої продукції використовують рахунок 90 „Собівартість реалізації”, який наприкінці звітного періоду закривається за дебетом рахунку 79 „Фінансові результати”.

Доходи від реалізації продукції(товарів, робіт, послуг) відображаються бухгалтерським записом:

Д –т 361 „Розрахунки з покупцями та замовниками”

К – т70 „Доходи від реалізації”

Для визначення чистого доходу від реалізації необхідно виключити ПДВ та акцизний збір:

Д-т 70 „доходи від реалізації”

К-т 641 „Розрахунки за податками”

Для підрахунку фінансових результатів від реалізації продукції (робіт, послуг) наприкінці звітного періоду чистий дохід від реалізації списують:

Д-т 70 „Доходи від реалізації”

К-т 79 „Фінансові результати”.

 

5.3. Види доходів і витрат підприємства.

Облік доходів і витрат та формування фінансового результату ведеться у розрізі різних видів діяльності підприємства, що тісно пов’язано із заповненням Звіту про фінансові результати.

Відповідно до П(СБО 3 фінансові результати підприємства складаються з фінансових результатів:

- від основної діяльності;

- від фінансових операцій;

- від іншої звичайної діяльності;

- від надзвичайних подій.

П(СБО 15 „Дохід” визначає порядок формування в обліку інформації про доходи від звичайної діяльності підприємства та розкриття її у фінансовій звітності. У свою чергу, порядок обліку витрат підприємства та розкриття інформації про витрати у фінансовій звітності визначаються П(СБО 16 ”Витрати”.

Фінансові результати діяльності підприємства визначають зіставленням доходів та витрат підприємства згідно з принципами нарахування і відповідності.

Види доходів і витрат:

1. Доходи і витрати від реалізації продукції, виконання робіт і надання послуг.

2. Доходи і витрати від надання окремого майна в оренду.

3. Штрафи, пені, неустойки та інші види санкцій за порушення умов господарських договорів, а також суми відшкодування завданих збитків.

4. Доходи, одержані на території України та за її межами від пайової участі в діяльності інших підприємств, дивіденди по акціях, облігаціях та інших цінних паперах та від інших дохідних активів, які належать підприємству.

5. Доходи і витрати від переоцінки виробничих запасів готової продукції і товарів крім випадків, коли вона проводиться за рішенням уряду.

6. Доходи від надання комерційного кредиту.

7. Виручка від продажу іноземної валюти і витрати на її придбання.

8. Втрати і нестачі товарно-матеріальних цінностей понад норм природних втрат у тому випадку, коли винних не встановлено або у стягненні з винуватців відмовлено судом.

9. Витрати за анульованими виробничими замовленнями, а також витрати на виробництво, яке не дало продукції.

10. Витрати на утримання законсервованих виробничих потужностей та об’єктів, крім витрат, які відшкодовуються за рахунок інших джерел.

 

5.4. Формування фінансових результатів підприємства та заповнення відомості форми № В – 6.

Для обліку доходів, витрат і фінансових результатів, а також для складання Звіту про фінансові результати призначені рахунки класів 7, 8 та 9.

Рахунки обліку доходів і витрат вважають тимчасовими, такими. Що відображають стан доходів і витрат за певний звітний період, по закінчені якого сальдо цих рахунків переноситься на рахунок 79 „Фінансові результати.”

Порівняння доходів і витрат підприємства та визначення фінансових результатів його діяльності здійснюється у кінці звітного періоду на рахунку 79, сальдо якого закривається на рахунок 44.

Записи у відомості за формою № В -6 здійснюються позиційним способом по кожному рахунку, покупцю або виду продукції (робіт, послуг) на підставі виписок банку, касових звітів, митних декларацій та інших документів.

Відомість форми № В – 6 об’єднує облік розрахунків з покупцями – рахунок 36 і облік реалізованої продукції (робіт, послуг) – 70, 71,72,73,74,75.

По дебету рахунків класу 7 відображається сума нарахованих податкових зобов’язань щодо ПДВ (для платників), що фіксується у графі 7 „Направлено у продаж продукції (робіт, послуг) звітного місяця”, під графі „Непрямі податки та інші платежі”. По кредиту цих рахунків відображається вартість реалізованої продукції за відпускними цінами, включаючи ПДВ. Ця сума записується до графи 9 „Направлено в продаж продукції (робіт, послуг) звітного місяця”, підграфи „За продажними цінами”.

Для контролю оплати відпущеної продукції заповнюються графи 11,12,13 „Оплата”.

Враховуючи зміни у веденні бухгалтерського обліку, деякі графи цієї відомості будуть мати дещо інше значення, а деякі можуть бути не заповненими.

Так, графи 5, 6 „Направлено у продаж продукції (робіт, послуг) звітного місяця” – „За фактичною собівартістю з кредиту рахунків” не можуть відображати фактичну собівартість відвантаженої продукції (робіт, послуг), тому що вона (фактична собівартість) списується з рахунку 26 „Готова продукція” на рахунок 79 „Фінансові результати”, оминаючи рахунки 70, 71, 72, 73,74, 75. Виходячи з цього, до цієї графи необхідно вписувати суму, що списується з дебету рахунків 70, 71, 72, 73, 74, 75 у кредит рахунка 79, тобто суму реалізації без урахування ПДВ.

Крім того, не уявляється можливим визначити фінансовий результат шляхом порівняння дебетових і кредитових оборотів рахунків 70, 71 та ін. Звідси випливає, що графа 10 „Прибуток (збиток) звітного місяця”, а також графа 14 „Різниця між продажною ціною і фактичною собівартістю” не можуть бути заповнені.

Питання для закріплення знань

1. Яку продукцію вважають готовою?

2. Які витрати входять до собівартості готової продукції?

3. З чого складається собівартість реалізованої продукції?

4. В яких вимірниках здійснюється облік готової продукції?

5. Як обліковується готова продукція на складах і в бухгалтерії?

6. Який порядок документального оформлення відпуску готової продукції покупцям?

7. Класифікація доходів і витрат у Звіті про фінансові результати.

8. Який порядок формування чистого прибутку (збитку) звітного періоду?

 

 

ТЕМА 6. ОБЛІК ВИТРАТ ВИРОБНИЦТВА І КАЛЬКУЛЮВАННЯ СОБІВАРТОСТІ ПРОДУКЦІЇ.

 

Мета: навести класифікацію витрат та порядок їх включення до собівартості продукції, визначити основні методи калькулювання собівартості продукції.

ПЛАН:

6.1. Відображення витрат у фінансовій звітності.

6.2. Класифікація витрат виробництва продукції.

6.3. Основні методи калькулювання продукції.

Час: 2 год.

Література: [3 C.378-403, 5 C.523-567, 6 C.369-392, 8 C.586-623]

 

Основні терміни і поняття

Елементи витрат – економічно однорідні види витрат

Витрати за статтями калькуляцій – це витрати на окремі види виробів, а також витрати на основне і допоміжне виробництва.

Прямі витрати – це витрати, пов’язані з виробництвом окремих видів продукції, що можуть бути безпосередньо включені до їх собівартості.

Непрямі витрати – це витрати, пов’язані з виробництвом кількох видів продукції (витрати на утримання та експлуатацію обладнання, загальновиробничі витрати), що включаються до собівартості продукції (робіт, послуг) за допомогою спеціальних методів.

Умовно-перемінні витрати – це витрати, абсолютний розмір яких збільшується зі збільшенням обсягу випуску продукції та знижується з його зменшенням.

Умовно-постійні – це витрати, абсолютний розмір яких із збільшенням (зменшенням) випуску продукції суттєво не змінюється.

Поточні витрати (постійні) – це звичайні витрати або витрати з періодичністю менш як місяць.

Одноразові витрати – це одноразові витрати або витрати, які здійснюються періодично (періодичність більше за місяць) і спрямовуються на забезпечення процесу виробництва протягом тривалого часу.

Виробнича собівартість – це грошове вираження витрат підприємства, пов’язаних з виробництвом продукції, виконанням робіт та наданням послуг.

Калькулювання – це спосіб обчислення собівартості одиниці продукції, виконаних робіт та послуг.

 

6.1. Відображення витрат у фінансовій звітності.

П(С)БО 16 „Витрати” визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття у фінансовій звітності.

У бухгалтерському обліку відображаються витрати одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов’язань та мають відповідати доходам періоду.

До витрат, що виникають у зв’язку зі зменшенням активів відносять:

- списання сировини, матеріалів на виробництво, для ремонту обладнання, на адміністративні потреби;

- витрати від знецінення запасів;

- нестачі запасів (сировини, комплектуючих, готової продукції, товарів тощо);

- нарахування амортизації;

- списання основних засобів, нематеріальних активів, МШП та інших необоротних активів, що стали непридатними і не використовуються;

- визнані економічні санкції – штрафи, пені, неустойки, що підлягають сплаті чи сплачені;

- нарахування резерву сумнівних боргів або списання дебіторської заборгованості, що не може бути погашена.

- Отже, все, що не може бути визнане активом, списується на витрати.

До витрат, що збільшують зобов’язання підприємства, відносять:

- заробітна плата працівників;

- податки, збори, обов’язкові платежі;

- відрахування на обов’язкове та добровільне страхування;

- транспортні витрати;

- послуги сторонніх організацій (консультаційних, юридичних, медичних, аудиторських);

- оренда, витрати зв’язку, послуг з реклами, комунальних послуг, інше нарахування витрат, пов’язаних зі збільшенням зобов’язань.

Відомість за формою № В – 3 складається на підставі первинних документів щодо витрати матеріалів, нарахування заробітної плати, розрахунків амортизації основних засобів, накладних на здавання готової продукції на склад, актів на брак продукції, актів виконаних робіт чи наданих послуг та інших документів. Витрати по дебету рахунка 23 „Виробництво” відображаються в кореспонденції з кредитом рахунків класу 8 з погляду економічних елементів на підставі даних, що містяться в інших відомостях (№ В – 2, В – 4, В – 5 і ін.), і безпосередньо з окремих первинних документів.

При списанні сум із рахунків класу 8 необхідно керуватися економічною сутністю витрат: якщо витрати можна охарактеризувати як прямі, то вони списуються до дебету рахунка 23 „Виробництво”, якщо витрати не є такими (наприклад, адміністративні, витрати на збут, інші непрямі витрати) – до дебету рахунка 79 „Фінансові результати”. Використання для обліку витрат тільки рахунків класу 8, з одного боку, полегшує ведення бухгалтерського обліку: відпадає необхідність у проведення трудомісткої процедури розподілу загально виробничих витрат (адже у разі невикористання рахунків класу 9 загальновиробничі витрати не групуються на окремому рахунку, а обліковуються тільки з погляду економічних елементів на різних рахунках класу 8). З іншого боку, зайве укрупнення витрат не сприяє ефективному проведенню аналітичної роботи.

 

6.2. Класифікація витрат виробництва продукції.

Для чіткого визначення витрат їх класифікують за різними ознаками:

1) за складом: фактичні, планові або прогнозні;

2) стосовно обсягу виробництва: змінні, постійні;

3) у міру усереднення: загальні, середні (витрати на одиницю;

4) за функцією управління: виробничі, комерційні, адміністративні;

5) за способом віднесення на собівартість: прямі, непрямі:

6) за порядком віднесення витрат на період генерування прибутку: на період, на продукт.

На особливу увагу заслуговують витрати за способом віднесення на собівартість виробів (прямі та непрямі), бо розподіл витрат з рахунків класу 8 здійснюється саме за цією ознакою.

До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються:

- прямі матеріальні витрати;

- прямі витрати на оплату праці;

- інші прямі витрати;

- загально виробничі витрати.

Перелік і склад статей калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) установлюються підприємством.

До складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини і основних матеріалів, що складають основу виробленої продукції, купованих напівфабрикатів і комплектуючих виробів, допоміжних та інших матеріалів, що можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об’єкта витрат.

До складу прямих витрат на оплату праці включають заробітну плату та інші виплати основним робітникам, зайнятим на виробництві продукції, виконанням робіт або наданням послуг, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об’єкту витрат.

Витрати на оплату праці інших категорій виробничого персоналу (майстри, допоміжний персонал тощо) і на заробітну плату робітників, що не може бути прямо віднесена на продукцію (оплата часу простою, додаткові виплати тощо), включають до складу виробничих накладних витрат.

До складу інших прямих витрат включають усі інші виробничі витрати, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об’єкту витрат, зокрема відрахування на соціальні заходи, плата за оренду земельних і майнових паїв, амортизація тощо.

Накладні витрати - це витрати, не пов’язані безпосередньо з технологічним процесом виготовлення продукції, а утворюються під впливом певних умов роботи по організації, управлінню та обслуговуванню виробництва.

Прикладом цих витрат є допоміжні матеріали, заробітна плата обслуговуючого персоналу (непряма), витрати на утримання і ремонт будівель, приміщень, устаткування, амортизація і страхування основних засобів, орендна плата, оплата комунальних послуг тощо.

Накладні витрати не можна точно розподілити між конкретною продукцією, так як вони поширюються на всю виробничу продукцію. Тому їх пов’язують з конкретною продукцією наближено, розподіляючи на всю суму накладних витрат за період між продукцією на основі прийнятої бази (пропорційно до заробітної плати основних робітників, суми прямих витрат, трудомісткості, завантаження обладнання тощо).

Накладні витрати можна поділити на виробничі та невиробничі. До виробничих накладних витрат відносяться загально виробничі витрати, які розподіляються між продукцією пропорційно до обраної бази.

По відношенню до обсягу виробництва виробничі накладні витрати поділяються на змінні, постійні та умовно-змінні. Прикладами змінних виробничих накладних витрат є витрати на допоміжні матеріали, на дрібне оснащення та інструменти, на опалення, освітлення та споживання електроенергії. Розмір цих витрат зростає або зменшується прямо пропорційно по кількості виготовленої продукції.

Частина виробничих накладних витрат, що називається постійними, залишається практично незмінною протягом звітного періоду незалежно від коливань обсягу випуску продукції. Це, наприклад, заробітна плата майстрів, амортизаційні відрахування на обладнання. До умовно-змінних накладних виробничих витрат варто віднести плату за користування телефоном (основна плата плюс плата за міжміські розмови), за комунальні послуги.

До невиробничих витрат включають: адміністративні витрати, витрати на збут та інші операційні витрати.

Поділ витрат на основні та накладні, прямі та непрямі пов’язаний, в першу чергу, з необхідністю більш точного калькулювання, тобто отримання об’єктивної інформації про рівень витрат.