Тема семінарського заняття № 11. Організація публічної влади на місцях в зарубіжних країнах.

План семінарського заняття

1. Поняття та сутність місцевих органів влади.

2. Основні риси адміністративно-територіального устрою зарубіжних країн.

3. Основні системи здійснення публічної влади на місцях.

4. Структура і порядок формування органів місцевого самоврядування.

5. Компетенція і фінансова база місцевого самоврядування.

6. Відносини органів місцевого самоврядування з центральною владою

Методичні вказівки

Насамперед студент (курсант) має знати, що місцеві територіальні одиниці є складовими усіх форм територіального устрою. Система управління всіма справами в межах територіальної одиниці покладається на органи місцевого управління.

Місцеве управління можна визначити як управлінську діяльність у місцевій територіальній одиниці, яка здійснюється через систему органів центральної влади або адміністрацією вищестоящого територіального рівня управління. Вищестояща влада формує певні адміністративні органи, які мають на меті здійснення управління на місцях.

Під місцевим самоврядуванням студентам (курсантам) слід мати на увазі діяльність самого населення місцевої територіальної одиниці та його виборних органів, які покликані здійснювати управління місцевими справами. Також, вони повинні усвідомлювати, що вплив і сила органів місцевого самоврядування, зазвичай, є основним чинником визначення рівня демократії в кожній державі.

У державному (конституційному) праві зарубіжних країн виділяють наступні системи організації влади на місцях:

1) англо-американська, яка характеризується наявністю місцевого самоврядування на всіх рівнях нижче за державу, суб’єкт федерації, державно-автономний регіон та відсутністю адміністративно-територіальних одиниць загального характеру (Канада, Великобританія, Австрія);

2) європейська, яка поєднує місцеве самоврядування з місцевим управлінням, де місцеві органи управління здійснюють адміністративну опіку та нагляд за діяльністю органів місцевого самоврядування (Франція, Італія);

3) радянська, за якої всі органи самоврядування формуються виборним шляхом, відсутні посадові особи, які призначаються, а керівництвоі контроль здійснюються за принципом демократичного централізму через апарат комуністичної партії (Китай, Куба, КНДР, В’єтнам).

З вищевикладеного можна зробити висновки, що кожна країна світу визначає свій адміністративно-територіальний поділ, враховуючи географічні, економічні, демографічні та соціальні фактори і він є сталим та незмінюваним навіть за умови прийняття нової конституції. Згідно такого положення незаперечним буде і той факт, що на основі адміністративно-територіального поділу під впливом місцевих умов формується система місцевого самоврядування.

Однак, слід наголосити, що порядок формування представницьких органів місцевого самоврядування регулюється спеціальними виборчими законами і законами про місцеве самоврядування. Загалом всі ці процеси відбуваються на основі таких принципів, як: загальність, рівність, прямих виборів, таємність голосування, несумісність діяльності та несумісність посад та інше. Існують також різноманітні цензи для реалізації пасивного виборчого права: віковий у межах від 18 до 25 років у різних країнах; осілості; громадянства; знання державної мови; освітній; майновий та інші.

Серед способів висунення кандидатів відомі: петиційне висування (збір підписів); висування від партії; самовисування та інше.

Депутати органів місцевого самоврядування не наділяються імперативним мандатом. Чисельний склад рад різний та залежить особливостей регіону, який представляють депутати. Термін повноважень також різний від 2 до 6 років (Великобританія-4 роки, Франція-6 років, Швейцарія-3 роки). За структурою ради однопалатні, але у великих містах та містах-столицях можуть бути двопалатними. Форма роботи рад – сесія.

До повноважень органів місцевого самоврядування відносять такі:

v у соціальній сфері – допомога малозабезпеченим, будівництво шкіл, лікарень, дешевого житла, дошкільних закладів, будинків престарілих, дитячих будинків сімейного типу та їх обслуговування і ремонт в разі необхідності;

v у сфері управління муніципальною власністю – встановлення правил забудови, відкриття підприємств, установ, організацій, які займаються наданням послуг населенню;

v у сфері керівництва і розвитку комунального господарства – будівництво, експлуатація та ремонт доріг, розвиток місцевого транспорту, охорона навколишнього середовища, нагляд за містобудуванням, водо-газопостачання та енергозабезпечення, прибирання вулиць. Утримання водойм та інше;

v у сфері охорони громадського порядку – встановлення правил поведінки у громадських місцях, санкціонування мітингів, демонстрацій, пікетів, здійснення санітарного нагляду, патрульна та охоронна служба, яка здійснюється поліцейськими підрозділами та інше;

v у фінансово-бюджетній сфері – встановлення та стягнення місцевих податків та інших обов’язкових платежів, формування та затвердження місцевих бюджетів тощо;

v у законодавчій сфері – доповнення та розробка місцевого законодавства, прийняття місцевих нормативно-правових актів.

Література: основна [ 5, 8, 9, 11, 14, 17 ]; додаткова [ 13, 36, 41, 59, 66, 111, 113 ]

 

 

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА

 

1. Австрийская республика. Конституция и законодательные акты / Под ред. И.П.Иквинского. – М., 1985.

2. Испания. Конституция и законодательные акты / Под ред. Н.Н.Разумовича. – М., 1982.

3. Италия. Конституция и законодательные акты / Под ред. В.А.Туманова. – М., 1988.

4. Китайская Народная Республика. Конституция и законодательные акты / Под ред. Л.М.Гудошникова. – М., 1984.

5. Конституции зарубежных стран / Сост. В.Н.Дубровин. – М., 2001.

6. Конституции стран СНГ и Балтии / Сост. Н.А.Миханева. – М., 1999.

7. Конституционное правосудие в странах СНГ и Балтии: сборник нормативных актов / Отв. ред. Н.А.Митюков. – М., 1998.

8. Конституції нових держав Європи та Азії / Упоряд. С.Головатий; Наук. ред. В.Шаповал. – К., 1996.

9. Мексиканские Соединённые Штаты. Конституция и законодательные акты / Под ред. О.А.Жидкова. – М., 1986.

10. Новые конституции стран Восточной Европы и Азии (1989-1992) / Сост. Д.Л.Знатопольский. – М., 1996.

11. Португалия. Конституция и законодательные акты / Под ред. И.П.Иквинского. – М., 1979.

12. Соединённые Штаты Америки. Конституция и законодательные акты / Под ред. О.А.Жидкова. – М., 1993.

13. Федеративная Республика Германия. Конституция и законодательные акты / Под ред. Ю.П.Урьяса. – М., 1991.

14. Французкая Республика. Конституция и законодательные акты / Под ред. В.А.Гуманова. – М., 1989.

15. Швеция. Конституция и законодательные акты / Под ред. М.А.Могуновой. – М., 1983.

16. Конституційне законодавство зарубіжних країн: Хрестоматія: Навч.посіб. / Упоряд. В.О. Ріяка, К.О. Закоморна. – К.: Юрінком Інтер, 2007. – 384 с. – Бібліогр.: с. 382. – укр., рос.

Основна література

1. Алебастрова И. А. Конституционное право зарубежных стран: Учебное пособие. – М., 2001.

2. Арановский К. В. Государственное право зарубежных стран: Учебное пособие. – М., 1999.

3. Баглай М. В., Туманов В. А. Малая енциклопедия конституционного права. – М., 1998.

4. Бостан С.К., Тимченко С.М. Державне право зарубіжних країн: Навчальний посібник. – К.: Центр навчальної літератури, 2005. – 504 с.

5. Гринюк Р.Ф., Захарченко М.А. Конституційне право зарубіжних країн: Навч. посібник. – Видання друге, перероб. і допов. – К.: Істина, 2009. -376 с.

6. Конституции государств Центральной и Восточной Европы. – М., 1997.

7. Конституции зарубежных государств. – М., 1997.

8. Конституционное (государственное) право зарубежных стран. Общая часть: Учебник для вузов / Рук. авт. колл. и отв. ред. Б.А. Страшун. – 4-е изд. обновл. и дораб. – М.: Норма, 2005. – 896 с.

9. Конституционное (государственное) право зарубежных стран. Особенная часть: Учебник для вузов / Рук. авт. колл. и отв. ред. д.ю.н., проф. Б.А. Страшун. – 2-е изд. обновл. и дораб. – М.: Норма, 2006. – 1104 с.

10. Конституційне (державне) право зарубіжних країн: Навч. посіб. / В.М. Бесчастний, О.Ф. Філонов, В.М. Субботін, С.М. Пашков; За заг. Ред.. В.М. Бесчастного. – К.: Знання, 2007. – 467 с. – (Серія «Вища освіта ХХІ століття»).

11. Конституційне право зарубіжних країн: Навч.посібник / М.С. Горшеньов, К.О. Закоморна, В.О. Ріяка та ін. – 2-е вид., допов. і перероб. – К.: Юрінком Інтер, 2004. – 544 с.

12. Конституційне право зарубіжних країн: Навчальний посібник. За загальною редакцією В. О. Ріяки. – К., 2002.

13. Лапка О.Я., Пікуля Т.О. Конституційне (державне) право зарубіжних країн (у схемах): Навчальний посібник. К.: Атіка, 2008. – 216 с.

14. Мишин А.А. Конституционное (государственное) право зарубежных стран. – М.,1999.

15. Міхневич Л.В. Конституційне право зарубіжних країн (загальна частина): Навч.-метод. Посібник для самост. вивч. дисцип. – Вид. 2-ге, без змін. – К. КНЕУ, 2006. -164 с.

16. Сучасна правова енциклопедія / О.В. Зайчук, О.Л. Копиленко, Н.М. Оніщенко [та ін.]; за заг. ред. О.В. Зайчука; Інститут законодавства Верховної Ради України. – К.: Юрінком Інтер, 2010. – 384 с.

17. Чиркин В. Е. Конституционное право зарубежных стран: Учебник. – М., 1997.

18. Чудаков М. Ф. Конституционное (государственное) право зарубежных стран. – Минск, 2001.

19. Шаповал В. М. Державний лад країн світу. – К., 1997.

20. Шаповал В.М. Конституційне право зарубіжних країн. Академічний курс: підручник / В.М. Шаповал. – К.: Юрінком Інтер, 2008. - 490 с. – Бібліогр.: с. 471-472.

Додаткова література

1. Алескеров Ф.Т., Ортещук П. Выборы. Голосования. Партии. – М., 1996.

2. Андреева Г.Н. Конституционные модели собственности в зарубежных странах // Право и жизнь. – 1992. – № 3.

3. Барабашев Г.В. Местное самоуправление. – М., 1996.

4. Баренбойм П.Д., Лафитский В.И., Мау В.А. Конституционная экономика: Учебное пособие. – М., 2002.

5. Барнашев А.М. Теория разделения властей: становление, развитие, примерение. – Томск, 1988.

6. Бахин С.В. О классификации прав человека, провозглашенных в международных соглашениях // Правоведение. – 1994. – №2.

7. Березюк О. Однопалатний парламент: недолік чи перевага // Право України. – 1997. – №3.

8. Білоус А.О. Політико-правові системи: світ і Україна: Навч. Посібник. – К., 2000.

9. Богданова Н.А. О значении конституционного права для юридического образования и практической деятельности юриста (вступительная лекция) // Вестник Моск. университета. Сер.11. Право. – 1995., – №1.

10. Бойко Ю. Законотворчість: поняття та структура // Право України. – 2002. – №5.

11. Борденюк В. Місцеве самоврядування в механізмі держави: конституційно-правовий аспект // Право України. – 2003. – №12.

12. Бородін І. Право та свободи громадян, їх класифікація, гарантії реалізації // Право України. – 2001. – №12.

13. Бородін І. Судова влада у теорії поділу влади // Право України. – 2002. – №10.

14. Букач В. Зміст конституційних політичних прав і свобод громадян // Право України. – 2001. – №9.

15. Бюджетный федерализм: опыт развитых стран. – М., 1996.

16. Васильева Т.А. Областная автономия: итальянский и испанский вариант // Советское государство и право. – 1986. – №11.

17. Вибори – шлях до демократичного суспільства: Метод. Матеріали з питань виборчого процесу / Ю.Бакаєв, В.Борденюк, О.Василевський та ін. – К., 2002.

18. Виборче законодавство: українська практика, міжнародний досвід та шляхи реформування / Г.Антонова, А.Бізенко, П.Бурковський та ін. – К., 2003.

19. Георгіца А.З. Конституційно-правові інститути зарубіжних країн. – Чернівці, 1994.

20. Георгіца А.З. Сучасний парламентаризм: проблеми теорії та практики. – Чернівці., 1998.

21. Головченко В., Корпань О. Конституційні принципи місцевого самоврядування // Право України. – 1998. – №3.

22. Государственное право и международные отношения в странах западной демократии. – М., 1993.

23. Губенко М.М. Розвиток політико-правової думки про гарантії прав і свобод людини та громадянина. – К., 2002.

24. Давид Р., Жоффре-Спиноза К. Основне правове системы современности. – М., 1996.

25. Дакова І. Поняття виконавчої влади та її місце в державному механізмі України (конституційний аспект) // Право України. – 2002. – №12.

26. Делія Ю. Місцеве самоврядування як суб’єкт конституційних правовідносин // Право України. – 1999. – №11.

27. Дементьєв В.В. Экономическая теорія парламента: методология анализа. – Донецк, 1998.

28. Депутат парламента в зарубежных государствах / Отв. ред. Д.А.Ковачев. – М., 1995.

29. Європейська хартія про місцеве самоврядування // Віче. – 1993. – №6.

30. Жакке Ж.-П. Конституционное право и политические институты: Учебное пособие. – М., 2002.

31. Зайчик О., Онищенко Н. Правові системи сучасності та тенденції їх розвитку // Право України. – 2002. – №11.

32. Засоби масової інформації та вибори / Я.Ланге, Е.Палмер. – Б.М., 1995.

33. Исполнительная власть: сравнительно-правовое исследование. – М., 1995.

34. Камно В.М. Місцеве самоврядування за рубежем // Політика і час. – 1993. – №12.

35. Кашкин С.Ю. Конституция на переломе цивилизаций: формирование глобального конституционного идеала // Государство и право. – 1992. – №11.

36. Кельман М.С. Конституційний контроль як засіб захисту конституцій у національних правових системах континентального права: Автореферат... – К., 2001.

37. Кислий П., Вейз Ч. Становлення парламентаризму в Україні: На тлі світового досвіду. – К., 1997.

38. Ключковський Ю. Демократія і вибори // Демократичні запити. – Вип.3. – К., 1995.

39. Книгін К. Правове визначення референдуму як форми народовладдя (проблеми теорії і практики) // Право України. – 2001. – №11.

40. Колєсник В.О. Парламентська процедура в зарубіжних країнах: порівняльно-правовий аналіз: Автореферат... – Харків, 2003.

41. Колініченко О. Генеза системи конституційного контролю за реалізацією прав, свобод людини і громадянина // Право України. – 2003. – №5.

42. Коломієць Ю.М. Інститут глави держави в системі вищих органів влади зарубіжних країн. – Харків, 1998.

43. Конституції країн парламентської демократії: Посібник. – К., 1992.

44. Конституційні права і свободи людини і громадянина: Матеріали круглого столу // Право України. – 1997. – №9.

45. Косинський В. Законодавчий процес та процедура, їх основні стадії і етапи // Право України. – 1999. – 36.

46. Котелевский И.В. Современный парламент // Государство и право. – 1997. – №3.

47. Круп чан О. Референдум: світовий досвід і сьогодення України // Право України. – 2003. – №8.

48. Левин И.Д. Современная буржуазная наука государственного права. – М., 1967.

49. Лукницкий С. Об опыте работы правовых служб парламентов зарубежных стран // Российская юстиция. – 1997. – №5.

50. Лунь З. Правова охорона конституції: до питання про постановку проблеми // Право України. – 2002. – №7.

51. Лысенко В.И. Выборы и представительные органы в Новой Европе: политический опыт и тенденции 80х – 90х годов. – М., 1994.

52. Люшер Ф. Коституционная защита прав и свобод личности. – М., 1993.

53. Магновський І. Економічні гарантії конституційних прав і свобод людини і громадянина // Право України. – 2003. – №1.

54. Мазур О.Г. Виборчі системи: світовий досвід. – Луганськ, 1999.

55. Маклаков В.В. Конституционный контроль в буржуазных и развивающихся странах. – М., 1988.

56. Маклаков В.В. Парламенты стран – членов Европейского Союза. – М., 1994.

57. Маклаков В.В. Референдум в странах – членах Европейского Союза. – М., 1999.

58. Малишко М.І. Загальна теорія конституції та конституційний розвиток в Україні. – К., 2001.

59. Малишко М.І. Конституції зарубіжних країн та України: Навчально-методичний довідник. – К., 1999.

60. Малишко М.І. Конституційно-правові основи виборів референдумів як форм прямого народовладдя: Конспект лекцій. – К., 1996.

61. Мартинчик Є. Про судову владу // Право України. – 1992. – №11.

62. Марцеляк О. Міжнародний досвід функціонування деяких спеціалізованих омбудсменів // Право України. – 2003. – №4.

63. Махновський І. Конституційно-правовий статус особи (її громадянські права і свободи) // Право України. – 2002. – №7.

64. Мироненко О. Світова конституційна юстиція у міжвоєнний період: спеціальні конституційні суди // Вісник Конституційного Суду України. – 2002. – №6.

65. Мироненко О. Світова конституційна юстиція у міжвоєнний період: спеціальні конституційні суди // Вісник Конституційного Суду України. – 2003. – №4.

66. Мінюков А. Система органів державної влади, що забезпечують конституційні права і свободи людини і громадянина: їх повноваження // Право України. – 2002. – №7.

67. Нойштадт Р. Президентская власть и нынешние президенты. – М., 1997.

68. Овсенян Ж.И. Судебный конституционный контроль в зарубежных странах. Правовая защита конституции. – Ростов-на-Дону, 1992.

69. Орзих М. Сучасний конституціоналізм та конституційна юстиція // Вісник Конституційного Суду України. – 2001. – №1.

70. Остром В. Демократия и самоуправление // Государство и право. – 1993. – №12.

71. Очерки парламентского права (зарубежный опыт). – М., 1993.

72. Павленко Р.М. Парламентська відповідальність уряду: світовий та український досвід. – К., 2002.

73. Партии и партийные системы современной Европы. – М., 1994.

74. Погоріло В., Федоренко В. Поняття, ознаки, види і структура конституційно-правових норм // Право України. – 2001. – №11.

75. Погоріло В., Федоренко В. Суб’єкти конституційно-правових відносин: поняття, ознаки, види // Право України. – 2002. – №10.

76. Политические партии: история, теория, практика. – М., 1993.

77. Політичні фінанси: регулювання і практика: Матеріали міжнародної конференції. – К., 2002.

78. Права человека: Учебник / Т.А.Васильева, В.А.Карташкин, Н.С.Колесова и др. – М., 2003.

79. Примуш М. Політичні партії та виборчий процес // Право України. – 2001. – №3.

80. Примуш М.В. Історія і теорія політичних партій. – Донецьк, 2000.

81. Рабинович С. Права людини „першого покоління” і канонічні джерела християнства // Право України. – 2001. – №3.

82. Роберт Г. Правила парламентской процедуры. – Вашингтон, 1992.

83. Сахаров Н.А. Институт президентства в современном мире. – М., 1994.

84. Свєтова С.М. Практика парламентаризму: Посібник. – К., 1997.

85. Сенктон Є. Система міського управління. – Харків, 2001.

86. Сміт Д. Роль законодавчої влади в ліберально-демократичних суспільствах. – Харків, 2001.

87. Сравнительное конституционное право. – М., 1996.

88. Тихонова Є., Юзьков Л. Конституція юридична і фактична // Право України. – 1992. – №1.

89. Туманов В.А. Конституция – икона гражданского общества // Российская юстиция. – 1997. – №5.

90. Уоттс Р. Федеративні системи. – Харків, 2002.

91. Федерация в зарубежных странах. – М., 1993.

92. Феномен громадянства // Демократичні зошити. – Вип.№4. – 1995.

93. Хоменець Р. Окремі аспекти наукового пізнання місцевого самоврядування // Право України. – 2002. – №11.

94. Центральный аппарат государственного правления капиталистических стран / Под ред. В.А.Туманов. – М., 1984.

95. Черкасов А.И. Сравнительное местное управление: теория и практика. – М., 1998.

96. Чиркин В.Е. Нетипичные формы правления в современном государстве // Государство и право. – 1994. – №1.

97. Чиркин В.Е. Очерки парламентского права. – М., 1993.

98. Чиркин В.Е. Президентская власть // Государство и право. – 1997. – №5.

99. Чиркин В.Е. Современный федерализм: Сравнительный анализ. – М., 1995.

100. Шаповал В.М. Вищі органи сучасної держави. – К., 1995.

101. Шаповал В.М. Зарубіжний парламентаризм. – К., 1993.

102. Шаповал В.М. Конституційні системи зарубіжних країн. – К., 1992.

103. Шаповал В.М. Основний закон України у світовому конституційному вимірі // Право України. – 2002. – №6.

104. Шаповал В.М. Партії і фракції // Віче. – 1992. – №3.

105. Шаповал В.М. Президент у механізмі здійснення державної влади // Наукові доповіді національного інституту стратегічних досліджень. – К., 1995.

106. Шаповал В.М. Територіальна організація держави в конституційному праві // Вісник Конституційного Суду України. – 2002. – №5.

107. Шаповал В.М. Терміни „більшість” і „вето” в конституційному праві // Вісник Конституційного Суду України. – 2002. – №6.

108. Шаповал В.М. Форма держави в конституційному праві // Вісник Конституційного Суду України. – 2003. – №2,3.

109. Шаповал В.М. Юридичний феномен конституції держави // Вісник Конституційного Суду України. – 2003. – №4.

110. Шаповал В.Н. Британская конституция: политико-правовой анализ. – К., 1991.

111. Шевчук С. Основи конституційної юрисдикції: Навчальний посібник. – К., 2002.

112. Шляхтун П.П. Парламентаризм: Словник-довідник. – К., 2003.

113. Штайнбергер Г. Модели конституционной юрисдикции. – Страсбург, 1994.

114. Эбзеев Б.С. Конституция. Демократия. Права человека. – М., 1992.

115. Энтин В.Л. Средство массовой информации в политической системе современного капитализма. – М., 1988.

116. Якубенко В. Принципи соціальної держави // Право України. – 2002. – №6.

117. Якушик В. Різновиди політичних режимів // Віче. – 1995. – №9.

118. http://pidruchniki.ws/18540516/pravo/

119. http://www.twirpx.com/file/186051/

120. http://pravo.biz.ua/content/041/0002.htm

121. http://pravo.biz.ua/category/konstytucijne_pravo_zarubignyh_krajin/

122. http://www.pravo.vuzlib.net/book_z175.html

123. http://student-lib.net/index.php?page=0-81

124. http://www.djerelo.com/index.php?option=com_content&task=category&sectionid=6&id=155&Itemid=249

125. http://pravoznavec.com.ua/books/25