Механізм нормотворчої діяльності МОП

Для досягнення своїх основних цілей та задач МОП розробляє міжнародні програми, направлені на покращення умов праці та життя працівників, підвищення можливостей зайнятості та підтримку основних прав людини, вдосконалення загальної та професійної освіти та інше. Основою для здійснення такої політики є міжнародні трудові норми.

Весь процес нормотворчої діяльності МОП від розробки, прийняття норм до контролю за їх використанням та поширенням обумовлений принципом три партійності, суть якого полягає у постійному пошуку згоди між органами державної влади, роботодавцями та працівниками.

Створення міжнародних трудових норм (конвенцій та рекомендацій) починається із вибору теми та включення питання про її вироблення у порядок денний Міжнародної конференції праці. У більшості випадків питання розробки та прийняття норм проходить двократних розгляд, тобто обговорюється на двох послідовних сесія Конференції. Після розгляду попередньої доповіді урядами держав готується доповідь для першого обговорення на Конференції на пленарному засіданні або в комітеті.

Вироблені проекти конвенцій та рекомендацій знову розглядаються урядами, та на основі відповідей готується остаточна доповідь, яка включає текст конвенцій та рекомендацій. Після розгляду комітетом, вони обговорюються Конференцією. У разі виникнення необхідності у додатковому їх обґрунтуванні, трудові акти передаються Редакційному комітету. Після цього проводиться остаточне голосування про прийняття документів. Для утвердження конвенцій та рекомендацій необхідна більшість у дві треті голосів присутніх делегатів.

Організаційна діяльність МОП

Міжнародна організація праці (МОП) була створена в Парижі 13-й статтею Версальського договору в 1919 р. Як автономну організацію при Лізі Націй МОП ставила своєю метою поліпшення умов праці, підвищення життєвого рівня, забезпечення економічної і соціальної стабільності в усьому світі.Основне завдання конференції зводилося до прийняття трудових стандартів, іменованих конвенціями чи рекомендаціями, які повинні були скласти Міжнародний кодекс праці. Конвенції зобов'язували враховувати їхньої вимоги в національному законодавстві, рекомендації такої сили не мали. Незвичайна система впливу, що практикувалася в МОП, уключала комітет експертів, що розглядали претензії до законоположень країн. Результати потім надходили на розгляд міжнародної конференції.Для внесення змін у Міжнародний кодекс праці конференція обрала правлячу раду МОП. 56 членів ради, що обираються на 3-літній термін (28 від урядів і 28 від робітників і підприємців), збиралися три рази на рік у Женеві. У функції ради входили складання порядку денного, щорічної конференції й інших заходів, вибори генерального директора (раз у п'ять років), затвердження бюджету.Ставлячи перед собою завдання активізації міжнародно-правового захисту прав людини, ООН виступає не тільки як ініціатор прийняття відповідних міжнародних документів. Цією організацією створена мережа спеціалізованих установ, які мають нормотворчі функції в галузі охорони тих чи інших прав людини. Деякі з цих структур ООН володіють також правомочністю міжнародного контролю. Специфіка конвенцій МОП полягає в тому, що вони допускають можливість пристосування міжнародної норми до національного права і практики з метою поступового їхнього розвитку.У діяльності Міжнародної організації праці маються і чисто організаційні особливості. Перша з них полягає в тому, що в роботі щорічних конференцій МОП беруть участь на рівних підставах поряд із представниками держав-членів також представники трудящих і представники підприємців цих країн. Від кожної країни в роботі конференції беруть участь чотири делегати: два, що представляють уряд, і два інших - від трудящих і підприємців. При цьому кожний з делегатів голосує самостійно. Таке представництво забезпечує вплив усіх груп, що представляють різні інтереси, на прийняття конвенцій і рекомендацій. Друга характерна риса діяльності МОП полягає в тому, що в цій організації створена система розгорнутого міжнародного контролю. Такий контроль здійснюється над усіма членами МОП незалежно від того, чи ратифікована ними та чи інша конвенція і рекомендація, а в силу лише самого факту участі в організації.

За час своєї діяльності МОП прийняла близько 200 конвенцій і майже стільки ж рекомендацій. Нормотворча діяльність МОП доповнюється здійснюваним цією організацією контролем за ходом перетворення в життя прийнятих нею конвенцій і рекомендацій насамперед антидискримінаційного характеру.

Принципи органiзацii працi

Економiка працi вивчаe трудову дiяльнiсть людини з метою забезпечення умов ii високоi ефективностi, результативностi. Для того, щоб трудова дiяльнiсть людей була рацiональною та ефективною вона повинна бути належним чином органiзована.

Організація праці (ОП ) - це спосіб поєднання безпосередніх робітників із засобами вироб-ва з метою створення сприятливих умов для одержання високих кінцевих соц-екон результатів.

На макроекономiчному рiвнi створення передумов ефективного функцiонування працi здiйснюeться у межах суспiльноi органiзацii працi. На мiкрорiвнi - в рамках органiзацii працi на пiдприeмствах (органiзацiях, фiрмах тощо).

Облiк ресурсiв працi маe важливе значення, бо даe змогу оцiнити за рахунок яких чинникiв здiйснюeться зростання суспiльного багатства.

Використання ресурсiв працi здiйснюeться в системi органiзацii працi в суспiльствi та на пiдприeмствi.

Органiзацiя працi в суспiльствi – це зумовлена економiчним устроeм та законодавчого регулюeма загальнодержавна система використання працi в суспiльствi. У функцiональному аспектi органiзацiя працi в суспiльствi – це система управлiння працею, яка встановлена в суспiльствi

Основні напрями організації праці на під-ві.

Організація праці (ОП) - це спосіб поєднання безпосередніх робітників із засобами вироб-ва з метою створення сприятлимвих умов для одержання високих кінцевих соц-екон результатів.

ОП на підприємстві охоплює такі напрями:

-поділ і кооперація праці—наук обгрунт розподіл працівників за певними труд ф-ціями,роб місцями,а також об”єднання працівників у виробничі колективи

-організпція та обслугов-ня роб місць,які сприяють раціон використанню роб часу

-нормування праці,що передбачає визначення норм затрат праці на вир-во прод-ції і надання послуг як осноув для організації праці і визнач ефективності ворб-ва

-організ-я підбору персоналу та його розвиток(планування персоналу,прфорієнтація і профвідбір,підвищ його кваліфікації,планув кар”єри)

-оптимізація режимів праці та відпочинку

-раціоналізація труд процесів (прагнення мініміз. затрати часу)

-поліпш умов праці-зведення до мінімуму шкідливості вироб-ва,фіз і психол навантажень,формув с-ми охор і безпеки праці

-зміцнення дисципліни праці,підвищ творч активності працівників

-мотивація й оплата праці

ОП на підприємстві, в окр галузях вир-ва здійсн в в конкретних формах,щозалежать від таких чинників:

- рівня НТП;

- сис-ми організації вир-ва;

- психол факторів і особливостей еколог середовища тощо

ОП змінюється,удосконалюється,розвивається.

Організація праці на р/м.

Робоче місце - це зона труд. діяльності працівника,або групипрацівників,оснащена всім необхідним для успішн. здійсн. роботи;це первинна ланка виробничої структури підприємства,яка може фунціонувати відносно самостійно. Організація роб. Місця - це с-ма заходів щодо його планування,оснащення засобами і предметами праці, розміщення в певному порядку,обслуговування і атестації. Роб. місце має робочу,основну та допоміжну зони. В осн. зоні (обмежена досяжністю рук людини в гориз і вертик площах) знах. засоби праці,що постійно використовуються в роботі; в допом. Зоні - предмети,що використ-ся рідко.

-залежно від к-ті виконавців розрізняють індивід.(1 роб місце для 1 робітника протягом зміни) та колект. роб місця (1 р.місце призначене для здійсн процесу прці одночасно кількома робітниками-бригадою) -зал. від кільк-ті устаткування-одно- та багаотверстатні роб місця. -за ступенем спеціалізації розрізн. Універсальні та спеціалізовані роб. місця,а за ступенем механізації-р. місця з ручними,машинно-ручним, машинними, автоматиз. І апаратурними трудов. процесами.-за хар-ом розміщ. в просторі-стаціонарні(роб місце токаря,коваля) і рухомі(р місце водія,машиніста крана)

Обслуговування р місць здійсн за такими функціями:

-енергетична-забезпеч. р місць електроенергією,парою, водою, опалення виробничих приміщень

-транспортно-складська-доставка предм.праці до р місця,вивез гот продукцїї і відходів вироб-ва,зберіг та облік матеріалів,сировини

-підготовчо- технологічна-розподіл робіт за р місцями,підготовка інструменту та допоміжн матеріалів тощо

-інструментальна-зберіг,застос-ня,комплект-ня і видача на р. місця всіх видів інструментів,пристроїв,техн оснащ.

-налагоджувальна-налагодж. і регул-ня техн. устаткування

-міжремонтна-профілакт. обслуг-ня

-контрольна-контроль якості сировини,напівфабрикатів і гот. виробів

-облікова-облік брак-ї продукції та аналіз причин браку,профілакт заходи щодо підвищ. якості продукції