Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні

Із змінами та доповненнями, внесеними Законами України

Від 11.05.2000 р. № 1707-ІІІ, від 08.06.2000 р. № 1807-ІІІ, від 22.06 2000 р. № 1829-ІІІ

 

Розділ І. Загальні положення

Стаття 1. Визначення термінів.

 

Для цілей цього Закону терміни вживаються у такому значенні:

активи - ресурси, контрольовані підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується приведе до отримання економічних вигод у майбутньому;

бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства внутрішнім і зовнішнім користувачам для прийняття рішень;

внутрішньогосподарський (управлінський) облік – система обробки і підготовки інформації про діяльність підприємства для внутрішніх користувачів в процесі управління підприємством;

господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів і обов'язків, власному капіталі підприємства;

зобов'язання - заборгованість підприємства, яка виникла внаслідок минулих подій і погашення якої в майбутньому, як очікується, призведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють економічні вигоди;

економічна вигода - потенційна можливість отримання підприємством грошових коштів від використання активів;

консолідована фінансова звітність - фінансова звітність, яка відображає фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів юридичної особи та її дочірніх підприємств як єдиної економічної одиниці;

національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку - нормативно-правовий акт, затверджений Міністерством фінансів України, що визначає принципи і методи ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності, що не суперечить міжнародним стандартам;

облікова політика - сукупність принципів, методів і процедур, що використовуються підприємством для складання та подання фінансової звітності;

первинний документ -документ, що містить відомості про господарську операцію і підтверджує її здійснення;

фінансова звітність -бухгалтерська звітність, яка містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період;

користувачі фінансової звітності (долі користувачі) - фізичні та юридичні особи, які потребують в інформації про діяльність підприємства для прийняття рішень.

Стаття 2. Сфера дії закону

 

1. Цей закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно із законодавством.

2. частину другу статті 2 виключено (згідно із Законом України від 11.05.2000 р. № 1707-ІІІ).

3. Суб'єкти підприємницької діяльності, якім відповідно до законодавства надано дозвіл на ведення спрощеного обліку доходів і витрат, ведуть бухгалтерський облік і подають фінансову звітність в порядку, встановленому законодавством про спрощену систему обліку і звітності.

 

Стаття 3. Мета бухгалтерського обліку і фінансової звітності.

1. Метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої, неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та руху грошових коштів підприємства.

2. Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична і інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

 

Стаття 4. Основні принципи бухгалтерського обліку і фінансової звітності

 

Бухгалтерський облік і фінансова звітність ґрунтуються на таких основних принципах:

обачність - застосування в бухгалтерському обліку методів оцінки, які повинні запобігати зниженню оцінки зобов'язань та розходів і завищення оцінки активів і доходів підприємства;

повне освітлення -фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні і потенційні наслідки господарських операцій та подій, здатних вплинути на рішення, що приймаються на її основі;

автономність – кожне підприємство розглядається як юридична особа, відокремлена від його власників, у зв'язку з чим власне майно та зобов'язання власників не повинні відображатись в фінансовій звітності підприємства;

послідовність -постійне (з року в рік) застосовується підприємством обраної облікової політики. Зміни облікової політики можливі лише у випадках, передбачених національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку і повинні бути обґрунтовані і розкриті в фінансовій звітності;

безперервність - оцінка активів і зобов'язань підприємства здійснюється виходячи з припущення, що діяльність буде тривати далі;

нарахування та відповідність доходів та витрат -для визначення фінансового результату звітного періоду необхідно зіставити доходи звітного періоду з витратами, що були здійснені для отримання цих доходів. При цьому доходи та витрати відображаються в бухгалтерському обліку і фінансовій звітності в момент їх виникнення незалежно від дати надходження або сплати грошових коштів;

превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми;

історична (фактична) собівартість -приоритетною є оцінка активів підприємства виходячи з витрат на їх виробництво і придбання;

єдиний грошовий вимірник - вимірювання та узагальнення всіх господарських операцій підприємства в його фінансовій звітності здійснюється в єдиній грошовій одиниці;

періодичність - можливість розподілу діяльності підприємства на певні періоди часу з метою складання фінансової звітності.

 

Стаття 5. Валюта бухгалтерського обліку та фінансової звітності

Підприємства ведуть бухгалтерський облік та складають фінансову звітність в грошовій одиниці України.

 

Розділ ІІ. Державне регулювання бухгалтерського обліку і

Фінансової звітності

Стаття 6. Державне регулювання бухгалтерського обліку

Та фінансової звітності в Україні

 

1. Державне регулювання бухгалтерського обліку та фінансової звітності в Україні здійснюється з метою:

створення єдиних правил ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності, які є обов'язковими для всіх підприємств та гарантують і захищають інтереси користувачів;

удосконалення бухгалтерського обліку та фінансової звітності

2. Регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється Міністерством фінансів України, яке затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності.

3. Порядок ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в банках встановлюється Національним банком України відповідно до цього Закону та національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку.

4. Порядок ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності про виконання бюджетів та госпрозрахункових операцій бюджетних установ установлюється Державним казначейством України відповідно до законодавства.

5.Порядок ведення бухгалтерського обліку фінансово-господарської діяльності інвестора, пов'язаної з виконанням робіт (послуг), передбачених угодою про розподіл продукції, визначається такою угодою відповідно до вимог законодавства України.

6. Міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, у межах своєї компетенції, відповідно до галузевих особливостей розробляють на базі національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку методичні рекомендації щодо їх застосування.