Обліком та фінансовою звітністю

 

Впровадження ринкових механізмів, різноманітність форм власності, реформування економічних відносин вимагають внесення змін у систему бухгалтерського обліку з метою одержання достовірної інформації для прийняття економічно обґрунтованих рішень та запобігання ризику у фінансовій діяльності підприємства.

Методично бухгалтерський облік поділяють на фінансовий та управлінський.

Бухгалтерський фінансовий облік – це сукупність правил і процедур, які забезпечують підготовку, оприлюднення інформації про результати діяльності підприємства, установи, організації та його фінансовий стан і відповідність вимогам законодавчих актів і стандартів бухгалтерського обліку; це комплексний синтетичний облік всіх засобів і коштів та всієї економічної діяльності підприємства, фірми. До нього входять аналітичний облік розрахунків з постачальниками та підрядчиками, покупцями, іншими організаціями та особами, а також аналітичний облік фінансових операцій (облік акцій, дивідендів, облігацій, векселів, кредитів і процентів, інвестицій тощо).

У бухгалтерському фінансовому обліку за рівних умов господарювання, що надаються всім суб'єктам ринку, держава законодавче визнає єдині правила ведення цього обліку та за єдиними принципами визначає побудову й організацію оцінки матеріальних цінностей та визначення права власності, методику обліку витрат і доходів, собівартості готової продукції (виробів, послуг та робіт), порядок визначення фінансової звітності на базі єдиного Плану рахунків бухгалтерського обліку.

Об'єктами фінансового обліку, які підлягають обов'язковому відображенню, є:

1. Активи, які за складом і розміщенням поділяються на:

а) необоротні активи;

б) оборотні активи;

2. Пасиви – джерела утворення активів підприємства. Організація бухгалтерського фінансового обліку мав забезпечити:

· повне й безперервне забезпечення всіх господарських операцій, що були здійснені на підприємстві протягом звітного року;

· складання встановленої органами державного управління бухгалтерської фінансової звітності.

Бухгалтерський фінансовий облік документально сполучає підприємство із зовнішнім світом, тобто сторонніми для нього юридичними, та фізичними особами (кореспондентами). Саме тому бухгалтерський фінансовий облік інколи називають зовнішнім обліком.

Бухгалтерський фінансовий облік і звітність регулюються державою, стандартами різних рівнів. Інформація бухгалтерського фінансового обліку використовується внутрішніми та зовнішніми (постачальниками, податковою інспекцією, байками, інвесторами тощо) споживачами.

Внутрішньогосподарський (управлінський) облік – це система обробки та підготовки інформації про діяльність підприємства для внутрішніх користувачів у процесі управління підприємствам, установою, організацією.

Управлінський облік ведеться підприємствами, фірмами для забезпечення внутрішніх інформаційних потреб керівництва даного підприємства, фірми. Головним при цьому є своєчасне одержання докладної, достовірної інформації про доходи і витрати як на підприємстві в цілому, так і на його окремих ланках. В рамках управлінського обліку виробничих підприємств здійснюються детальний облік затрат і калькулювання собівартості вироблюваної ними продукції (робіт, послуг).

Важливу частину управлінського обліку становить вирішення таких завдань:

· визначення очікуваного прибутку від того чи іншого економічного заходу (купівлі та продажу майна, короткострокової чи довгострокової інвестиції, кредитів);

· складання прогнозу про рентабельність випуску і видів продукції на основі результатів дослідження ривку збуту;

· складання прогнозу про фінансовий стан підприємства, фірми на перспективу, фінансової оцінки альтернативних варіантів її розвитку та ін.

В управлінському обліку широко використовуються методи фінансової математики, спеціальні статистичні методи математичного прогнозування. Більш складні розрахунки здійснюються на ЕОМ.

Підприємства самостійно обирають форму організації управлінського обліку виходячи з особливостей діяльності, структури і розмірів підприємства, вимог управління.

Господарчі суб'єкти самостійно обирають і визначають систему обліку витрат і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг). Підприємства можуть калькулювати собівартість продукції (робіт, послуг) за повними, неповними (прямими чи змінюючими), стандартними (нормативними) витратами або шляхом комбінування цих методів.

Підприємства самостійно розробляють склад і зміст внутрішньої звітності з метою забезпечення всіх рівнів управ необхідною інформацією для контролю діяльності, прогнозування виробництва й управління.

Інформація управлінського обліку є комерційною таємницею, і тільки з дозволу адміністрації підприємства або за рішенням органів суду чи прокуратури можливе ознайомлення з даними регістрів та внутрішньої звітності управлінського обліку.

Комерційну таємницю стосовно змісту цієї інформації зобов'язані зберігати службовці підприємства та аудитори.

 

Організація правової форми господарської діяльності

 

Господарство України складається з галузей – промисловості, сільського господарства, будівництва, торгівлі, транспорту тощо. Кожна галузь складається з окремих підприємств і організацій. До них належать заводи, фабрики, шахти, КСП, фермерські господарства, торговельні підприємства тощо.

Будь-яка діяльність, пов'язана з виробництвом, обміном та споживанням матеріальних і нематеріальних цінностей, наданням та використанням послуг, називається господарською діяльністю.

Для здійснення господарської діяльності кожне підприємство має в своєму розпорядженні необхідні господарські засоби – будівлі, машини, матеріали, товари, грошові кошти та джерела господарських засобів.

Поряд з господарськими засобами необхідною умовою господарської діяльності є праця. Затрати праці включаються разом з матеріальними затратами та іншими засобами виробництва до вартості виготовлюваних виробів, уречевлюються в них.

Господарська діяльність складається з господарських процесів, котрі поділяються на господарські операції.

Так, на виробничому підприємстві (фабриці, заводі) характерні операції із закупівлі сировини та інших матеріалів складають у своїй сукупності процес заготівлі; операції з виготовлення із сировини та інших матеріалів виробів утворюють процес виробництва; операції з продажу вироблених виробів належать до складу процесу реалізації.

Кожне підприємство веде господарську роботу за власним або за встановленим для нього, державним планом.

Господарська діяльність кожного підприємства вимагає планування, управління і контролю. Щоб керувати підприємствами різних форм власності і всім народним господарством України, необхідно мати відомості про господарську діяльність кожного підприємства: розміри й склад його засобів, коштів, розвиток окремих галузей тощо. Всі ці відомості можуть бути одержані лише мідяки обліку.

Облік існує давно. Він виник у процесі розвитку людського суспільства, котре для забезпечення своїх потреб здійснює господарську діяльність, тобто матеріальне виробництво, що вимагає управління та контролю. Задля цієї мети й було створено облік.

Протягом істеричного розвитку, в процесі загального зростання матеріально-технічної культури змінювалися й удосконалювалися також метода, техніка і форми обліку. Від примітивних засобів і способів до складних сучасних комп'ютерних систем – таким є шлях розвитку облікової техніки.

 

Організація бухгалтерського обліку в умовах

Автоматизованої обробки інформації із використанням