Структура бюджетної системи України 


Мы поможем в написании ваших работ!



ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Структура бюджетної системи України



1. Бюджетна система України складається з державного бюджету та місцевих бюджетів.

2. Бюджетами місцевого самоврядування визнаються бюджети територіальних громад сіл, селищ, міст та їх об'єднань.

3. Місцевими бюджетами визнаються бюджет Автономної Республіки Крим, обласні, районні бюджети, бюджети районів у містах та бюджети місцевого самоврядування.

 

Стадії бюджетного процесу

1. Стадіями бюджетного процесу визнаються:

1) складання проектів бюджетів;

2) розгляд та прийняття закону про Державний бюджет України, рішень про місцеві бюджети;

3) виконання бюджету, в тому числі у разі необхідності внесення змін до закону про Державний бюджет України, рішення про місцеві бюджети;

4) підготовка та розгляд звіту про виконання бюджету і прийняття рішення щодо нього.

2. На всіх стадіях бюджетного процесу здійснюються фінансовий контроль і аудит та оцінка ефективності використання бюджетних коштів.

Розпорядники бюджетних коштів

1. Для здійснення програм та заходів, які проводяться за рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів. За обсягом наданих прав розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня.

2. Кошти бюджету, які отримують фізичні особи та юридичні особи, що не мають статусу бюджетної установи (одержувачі бюджетних коштів), надаються їм лише через розпорядника бюджетних коштів.

3. Бюджетна установа не має права здійснювати запозичення у будь-якій формі або надавати за рахунок бюджетних коштів позички юридичним та фізичним особам, крім випадків, передбачених законом про Державний бюджет України.

 

20. Стаття 2 БК України визначає поняття бюджетного процесу як регламентований бюджетним законодавством процес складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів, звітування про їх виконання, а також контролю за дотриманням бюджетного законодавства.

Бюджетний кодекс (ст. 19) виділяє чотири стадії бюджетного процесу:

1) складання проектів бюджетів;

2) розгляд та прийняття Закону про Державний бюджет України, рішень про місцеві бюджети;

3) виконання бюджету, у тому числі у разі необхідності внесення змін до Закону про Державний бюджет України, рішення про місцеві бюджети;

4) підготовка та розгляд звіту про виконання бюджету і прийняття рішення щодо нього.

На всіх стадіях бюджетного процесу здійснюється фінансовий контроль і аудит та оцінка ефективності використання бюджетних коштів. Усі стадії бюджетного процесу ґрунтуються на правових засадах, які повинні гарантувати чітке планування, додержання бюджетної дисципліни і постійний контроль за виконанням усіх видатків.

Усі стадії бюджетного процесу основані на єдиних принципах організації бюджетної діяльності і мають відповідну правову регламентацію.

 

21. Фінансові відносини - це відносини, які можуть існувати лише в формі правових відносин. Їх матеріальним змістом є поведінка субєктів, а юридичним - субєктивні юридичні права чи обовязки.

Фінансово-правові відносини завжди відображають певні, існуючі в державі економічні відносини, які переходять через суспільну свідомість і вже згодом їх ідеальна форма і переосмислений зміст знаходять своє закріплення в правових відносинах.. Таким чином, лише в результаті регулювання нормою права і її впливу на поведінку людей, суспільні відносини перетворюються в правовідносини.

Залежно від інституційної належності виділяються такі відносини: • бюджетні;• з приводу утворення державних та місцевих фінансів;• з приводу використання державних чи місцевих фінансів;• що виникають у процесі фінансової діяльності підприємств, установ та організацій;• податкові;• кредитні;• страхові;• з приводу грошового обігу і розрахунків;• з валютного регулювання.

Природа фінансових правовідносин визначається тим, що вони є владно-майновими відносинами, в яких відносини влади невіддільні від майнових.

Фінансові відносини неможливі поза державною діяльністю. Окрім того, що в фінансовому праві організаційні елементи панують над майновими, специфіка фінансової діяльності держави походить також із специфіки об’єкту (грошових коштів) і виникаючих в процесі цієї діяльності майнових відносин. Грошові кошти в фінансових відносинах не виступають ні засобом обігу, ні мірилом вартості, оскільки при акумуляції і витрачанні через бюджет цих коштів, як правило, не виникає еквівалентних відносин. Виняток становлять відносини в сфері державного кредиту, умовами яких, є зобов’язання держави повернути позичену суму коштів; повернути її в визначені терміни; а також сплатити винагороду (відсотки).

 

22. Фінансово-правова норма - це загальнообовязкові приписи компетентних державних органів з приводу мобілізації, розподілу і використання коштів централізованих і децентралізованих фондів, які виражені в категоричній формі і забезпечені примусовою силою держави.

Види фінансово-правових норм:

За спеціальними юридичними функціями:

* регулятивні (правовстановлювальні) - правові приписи, які безпосередньо спрямовані на регулювання суспільних відносин шляхом надання учасникам прав та покладення на них обовязків, тобто їх роль у встановленні субєктивних прав та обовязків. Залежно від характеру впливу на поведінку субєктів фінансових правовідносин (за характером диспозиції):* зобовязуючі - приписують здійснювати певні дії, скеровані на мобілізацію або витрачання коштів державою. Вони містяться у всіх законах і нормативних актах; * забороняючі - приписують не чинити дій, які порушують або підривають фінансову дисципліну (н-д забороняють використовувати бюджетні кошти не за призначенням); * уповноважуючі - норми, в яких міститься дозвіл певному органу чи посадовій особі конкретизувати ті чи інші приписи що містяться в нормі відповідно до певних умов. В цих нормах імперативність поєднується з чітко визначеними посадовими повноваженнями.

За змістом:* матеріальні - вміщують матеріальний зміст юридичних прав та обовязків субєктів фінансових правовідносин.

* процесуальні - визначають процедуру діяльності органів держави в сфері мобілізації коштів, порядок їх надходження, витрачання та розподіл.

Структура фінансово-правової норми традиційна, але особливості методу правового регулювання визначили свою специфіку.

Гіпотеза - визначає умови та обставини, за яких виникають у юридичних і фізичних осіб фінансові правовідносини. Диспозиція - вказує якою повинна бути поведінка сторін фнансового відношення, при наявності передбачених гіпотезою фактичних обставин.

Санкція - визначає міру державного примусу, яка застосовується у випадку порушення правової норми, спрямована на попередження неправомірних дій у відповідній сфері шляхом встановлення юридичної відповідальності. Податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання. Штраф - на відміну від пені переслідує мету гарантувати здійснення посадовими особами та громадянами чинного порядку та правил в галузі державних фінансів, які визначаються всіма трьома елементами фінансово-правової норми.

 

23. Видатки бюджету - кошти, спрямовані на здійснення програм та заходів, передбачених відповідним бюджетом. До видатків бюджету не належать:погашенняборгу; надання кредитів з бюджету; розміщеннябюджетних коштівна депозитах; придбання цінних паперів;повернення надміру сплаченихдо бюджету сум податків і зборів (обов'язкових платежів) та іншихдоходів бюджету, проведення їх бюджетного відшкодування

Види видатків бюджетів

1.Видатки бюджетів поділяються на:

1) видатки на забезпечення конституційного ладу, державної цілісності та суверенітету, незалежного судочинства, а також інші передбачені цим Кодексом видатки, які не можуть бути передані на виконання Автономній Республіці Крим та місцевому самоврядуванню;

2) видатки, які визначаються функціями держави і можуть бути передані на виконання Автономній Республіці Крим та місцевому самоврядуванню з метою забезпечення найбільш ефективного їх виконання на основі принципу субсидіарності;

3) видатки на реалізацію прав та обов'язків Автономної Республіки Крим та місцевого самоврядування, які мають місцевий характер і визначені законами України.

 

24. Кошторис доходів і видатків бюджетної установи, організації - є основним плановим документом, який підтверджує повноваження щодо отримання доходів та здійснення видатків, визначає обсяг і спрямування коштів для виконання нею своїх функцій та досягнення цілей, визначених на рік відповідно до бюджетних призначень. Кошторис бюджетних установ має такі складові частини:

загальний фонд, який містить обсяг надходжень із загального фонду бюджету та розподіл видатків за повною економічною класифікацією видатків на виконання бюджетною установою основних функцій або розподіл надання кредитів з бюджету за класифікацією кредитування бюджету;

спеціальний фонд, який містить обсяг надходжень із спеціального фонду бюджету на конкретну мету та їх розподіл за повною економічною класифікацією видатків на здійснення відповідних видатків згідно із законодавством, а також на реалізацію пріоритетних заходів, пов'язаних з виконанням установою основних функцій, або розподіл надання кредитів з бюджету згідно із законодавством за класифікацією кредитування бюджету.

У тижневий термін після опублікування Закону України про Державний бюджет України, відповідного рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад Міністерство фінансів України, Міністерство фінансів Автономної Республіки Крим, місцеві фінансові органи доводять до головних розпорядників лімітні довідки.

Згідно із зазначеними лімітними довідками головні розпорядники та розпорядники вищого рівня уточнюють розпорядникам нижчого рівня річні обсяги бюджетних асигнувань, проводять помісячний розподіл асигнувань із загального фонду та доводять до них відповідні лімітні довідки.

Лімітна довідка про бюджетні асигнування - це документ, який містить затверджені бюджетні призначення (встановлені бюджетні асигнування) та їх помісячний розподіл, а також інші показники, що згідно із законодавством повинні бути визначені на основі відповідних нормативів.

Лімітна довідка видається відповідно Міністерством фінансів України, Міністерством фінансів Автономної Республіки Крим, місцевим фінансовим органом, розпорядником вищого рівня і доводиться головним розпорядникам, розпорядникам нижчого рівня для уточнення проектів кошторисів і складання проектів планів асигнувань.

Розпорядники бюджетних коштів відповідно до затверджених для них обсягів бюджетних асигнувань та інших показників, зазначених у лімітній довідці, приводять у відповідність до них свої витрати. Для цього чисельність працівників установи, що пропонується до затвердження у штатному розписі, має бути приведено у відповідність до певного фонду оплати праці, а інші витрати - у відповідність з іншими встановленими асигнуваннями таким чином, щоб забезпечити виконання функцій, покладених на установу.

Отже, бюджетні установи на підставі отриманої від вищої організації лімітної довідки, в якій встановлено бюджетні асигнування, уточнюють проекти кошторисів, складають проекти планів асигнувань, штатні розписи (розклади) і подають ці документи до вищої організації у встановлені терміни. При цьому дані про витрати, наведені бюджетними установами в проектах кошторисів і планах асигнувань, мають відповідати встановленим для них лімітам бюджетних асигнувань.

 

25. Фiнансовi вiдносини, що виникають при розподiлі i перерозподiлі валового нацiонального продукту, надзвичайно рiзноманiтнi, але їх можна подiлити за певними ознаками. Цей поділ знаходить відображення у побудові фінансової системи. Фiнансова система — це сукупнiсть окремих сфер фiнансових вiдносин, які пов'язані між собою, їм притаманні централізовані або децентралізовані фонди грошових коштів, є відповідний апарат управління та правове забезпечення.

Всi фiнансовi вiдносини в залежностi вiд ролi суб'єктiв у суспiльному виробництвi можна подiлити на такі сфери:

1) фiнанси суб'єктів господарювання;

2) державнi фiнанси.

Але всерединi кожної сфери, конкретизуючи характер дiяльностi суб'єктiв, видiляються окремi ланки фiнансових вiдносин. Так, наприклад, в складi фiнансiв суб'єктів господарювання це: 1)фiнанси комерційних підприємств; 2) фiнанси некомерцiйних органiзацiй i установ; 3) фiнанси громадських органiзацiй i доброчинних фондiв. Крiм того, в таких ланках фiнансової системи як фiнанси комерцiйних пiдприємств, фiнанси некомерцiйних органiзацiй i установ, можна продовжити подiл в залежностi вiд галузевої ознаки i за формами власностi.

 

26. Склад доходів Державного бюджету України. Доходи Державного бюджету України включають:1) доходи (за винятком тих, що згідно з статтями 64, 66 та 69 цього Кодексу закріплені за місцевими бюджетами), що отримуються відповідно до законодавства про податки, збори і обов’язкові платежі та Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів”, а також від плати за послуги, що надаються бюджетними установами, які утримуються за рахунок Державного бюджету України, та інших визначених законодавством джерел, включаючи кошти від продажу активів, що належать державі або підприємствам, установам та організаціям, а також проценти і дивіденди, нараховані на частку майна, що належить державі в майні господарських товариств; 2) гранти і дарунки у вартісному обрахунку; 3) міжбюджетні трансферти з місцевих бюджетів.

 

27. В правових формах фінансової діяльності держави, відображаються дії держави в цілому чи конкретних її органів по збиранню, розподілу і використанню фінансових ресурсів для державних потреб на відповідному рівні.

За характером ці форми бувають двох типів - правовими чи неправовими. Правові форми знаходять свій прояв у встановленні, зміні чи застосуванні норм права. Із найбільш вживаних неправових форм у фінансовій діяльності держави слід назвати такі, як: роз'яснення фінансового законодавства населенню, інструктування фінансових служб підприємств, фінансово-технічні операції - розрахунки платежів і асигнувань з бюджетів, обсягів фінансування і кредитування та інші види організаторської роботи держави у цій сфері. Спільною рисою є те, що вони не мають юридичного значення, а лише створюють передумови для здійснення правових форм фінансової діяльності, в яких проявляється державно-владний характер дій органів державної влади в галузі фінансів.

 

За юридичними властивостями можна виділити два типи правових форм фінансової діяльності держави:

1) односторонні фінансово-правові акти, які за своїми юридичними властивостями поділяються на нормативні та індивідуальні. До нормативних належать акти, які регулюють групу однорідних фінансових відносин, містять загальні правила поведінки їх учасників, діють тривалий відрізок часу - тобто правові норми. Нормативні фінансово-правові акти встановлюють види фінансових зобов'язань (порядок обчислення встановлених платежів, типові ознаки платників, порядок витрачання державних грошових коштів, порядок здійснення фінансового контролю тощо).

2) реалізація державою (чи її органом), що є стороною в конкретному фінансовому правовідношенні, своїх прав та обов'язків, що випливають з цього правовідношення.

 

28. Бюджетне призначення - повноваження, надане головному розпоряднику бюджетних коштів цим Кодексом, законом про Державний бюджет України або рішенням про місцевий бюджет, що має кількісні та часові обмеження та дозволяє надавати бюджетні асигнування;

Бюджетний запит - документ, підготовлений розпорядником бюджетних коштів, що містить пропозиції з відповідними обгрунтуваннями щодо обсягу бюджетних коштів, необхідних для його діяльності на наступний бюджетний період;

Бюджетне асигнування - повноваження, надане розпоряднику бюджетних коштів відповідно до бюджетного призначення на взяття бюджетного зобов'язання та здійснення платежів з конкретною метою

в процесі виконання бюджету;

Бюджетне зобов'язання - будь-яке здійснене відповідно до бюджетного асигнування розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, згідно з якими необхідно здійснити платежі протягом цього ж періоду або у майбутньому;

 

29. Основою обчислення податку на додану вартість є вартість обороту, що оподатковується, який включає вартість реалізо­ваних товарів (робіт, послуг) без включення до неї самої суми податку. Такий спосіб обчислення широко поширений і має назву «залікового», оскільки вартість обороту заліковує вартість усіх товарів (робіт, послуг). Цей спосіб використову­ють у багатьох країнах світу, які справляють податок на дода­ну вартість, в тому числі й в Україні. При використанні цього способу додана вартість включає суми, які додаються на стадії власного виробництва або споживання до «старої вартості», яка закріплюється в діючих засобах виробництва (спорудження, будови, механізми тощо) та використаній сировині. Фактично складові, які входять до вартості оподаткованого обороту, скла­даються із сум амортизаційних відрахувань, які відносяться саме до цієї стадії виробництва; заробітної платні; відрахувань на соціальне страхування; прибутку. Датою виникнення податкових зобов"язань з продажу то­варів (робіт, послуг) вважають дату, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: 1)дата зарахування коштів від покупця (замовника) на бан­ківський рахунок платника податків як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, а у разі продажу товарів(робіт, послуг) за готівкові кошти — дата їх оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої — дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує плат­ника податку; 2)дата відвантаження товару, а для робіт (послуг) — дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт(послуг) платником податків. Порядок обчислення податку обов"язково передбачає закріп­лення дати, на яку здійснюється розрахунок податку. Незва­жаючи на те, що цей елемент належить до додаткових при пра­вовому регулюванні податку, але в цій системі він, напевно, є одним з найважливіших. Це відбувається тому, що без таких конкретних дат неможливо визначити розмір податкового обо­в"язку. При цьому, звісно, необхідно розмежовувати дату, на яку здійснюється обчислення суми податку, що підлягає сплаті, і дату, яка є заключною «крапкою» в попередньому до­датковому елементі (обчисленні податку) і датою сплати. У чинному Законі України «Про податок на додану вартість» (п. 7.3 ст. 7) закріплено положення, яке встановлює, що датою виникнення податкових зобов"язань є дата, коли відбувається будь-яка з таких подій: дата зарахування коштів від покупця (замовника) або дата відвантаження товарів (валютних цін­ностей). Можна по-різному підходити до регулювання цього елемен­та, але важливо при цьому базуватися на класичному підході до змісту податку. Він завжди має бути часткою доходу, який вже отримав платник. Платник повинен віддати частку зароб­лених або отриманих доходів на задоволення загальних потреб, утримання держави. Але тільки шкоду може заподіяти закрі­плення випадків, коли він повинен сплачувати податки ще до того моменту, як отримав прибуток.

30. Фінансування державних видатків - це заснований на правових нормах плановий, цільовий, безповоротний та безвідплатний відпуск коштів, що здійснюється з урахуванням оптимального поєднання власних, кредитних і бюджетних джерел фінансування, проводиться в міру здійснення планового використання коштів для забезпечення виконання загальнодержавних функцій, а також для утримання соціально-культурної сфери, створення соціальних гарантій населення та виконання зобов'язань держави, з додержанням режиму економії при всебічному постійному контролі.Основні одержувачі грошових коштів при фінансуванні - це державні органи, підприємства, установи державної і комунальної форм власності. Використовуються різні форми фінансування. Підприємства та організації державної і муніципальної форми власності, які мають економічну та фінансову самостійність і одержують прибуток, з бюджету покривають лише частину своїх видатків. Основним принципом їх фінансування є оптимальне об'єднання власних, бюджетних та позикових коштів при покритті витрат.Загальними принципами фінансування є: плановість; цілеспрямованість; безповоротність і безвідплатність; фінансування в міру виконання плану робіт та послуг; дотримання фінансової дисципліни; дотримання режиму економії і здійснення постійного контролю за використанням виділених коштів, а також принцип отримання максимального ефекту при мінімумі витрат (ефективного використання коштів).При плануванні та виділенні фінансових ресурсів держава визначає обсяг фінансування, виходячи з наявних власних коштів об'єкта фінансування, можливості і доцільності отримання ним банківських кредитів. Виділення коштів здійснюється тільки при неможливості покриття витрат із вказаних джерел.Належний при здійсненні фінансування контроль дозволяє визначити ті недоліки й упущення, що мають місце в плануванні, виділенні і використанні державних коштів, вжити заходів щодо їх усунення та недопущення в майбутньому, а також забезпечити необхідними даними перспективне і поточне планування державних витрат.Держава й органи місцевого самоврядування основні витрати на виконання своїх функцій покривають за рахунок Державного бюджету України і відповідних місцевих бюджетів. Таке фінансування отримало найменування бюджетного. Підприємства та організації, які є неприбутковими і всі свої видатки покривають за рахунок бюджетних коштів, іменуються бюджетними (ст. 2 п. 6 Бюджетного кодексу України).Отже, бюджетне фінансування - це безповоротний та безвідплатний відпуск коштів з Державного і місцевих бюджетів на виконання загальнодержавних функцій та функцій муніципальних органів і забезпечення діяльності бюджетних установ та організацій.

31. Відомо багато визначень поняття державні доходи, проте загалом усі вони зводяться до того, що під державними доходами розуміють сукупність різних видів грошових надходжень до фондів держави, які використовуються нею для здійснення її завдань і функцій.
Уся система державних доходів складається з доходів децентралізованих, під якими розуміють доходи державних підприємств, установ, організацій, що формуються здебільшого за рахунок їхнього прибутку, та доходів централізованих, які надходять на формування централізованих грошових фондів: Державного і місцевого бюджетів, Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування України, Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, Державного інноваційного фонду та ряду інших.



Поделиться:


Последнее изменение этой страницы: 2016-08-12; просмотров: 169; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 44.192.107.255 (0.045 с.)