Перелік податкових соціальних пільг.

З урахуванням норм абзацу першого підпункту 169.4.1 пункту 169.4 цієї статті платник податку має право на зменшення суми загального місячного оподатковуваного доходу, отримуваного від одного роботодавця у вигляді заробітної плати, на суму податкової соціальної пільги: у розмірі, що дорівнює 100 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року, - для будь-якого платника податку; у розмірі, що дорівнює 100 відсоткам суми пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 цього пункту, - для платника податку, який утримує двох чи більше дітей віком до 18 років, - у розрахунку на кожну таку дитину; у розмірі, що дорівнює 150 відсоткам суми пільги, визначеної підпунктом цього пункту, - для такого платника податку, який: а) є одинокою матір'ю (батьком), вдовою (вдівцем) або опікуном, піклувальником - у розрахунку на кожну дитину віком до 18 років; б) утримує дитину-інваліда - у розрахунку на кожну таку дитину віком до 18 років; в) є особою, віднесеною законом до першої або другої категорій осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, включаючи осіб, нагороджених грамотами Президії Верховної Ради УРСР у зв'язку з їх участю в ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи; г) є учнем, студентом, аспірантом, ординатором, ад'юнктом; ґ) є інвалідом I або II групи, у тому числі з дитинства, крім інвалідів, пільга яким визначена підпунктом "б" підпункту 169.1.4 цього пункту; д) є особою, якій присуджено довічну стипендію як громадянину, що зазнав переслідувань за правозахисну діяльність, включаючи журналістів; е) є учасником бойових дій на території інших країн у період після Другої світової війни, на якого поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", крім осіб, визначених у підпункті "б" підпункту 169.1.4 цього пункту.

 

81. Довгострокове банківське кредитування. Порядок формування фонду кредитування; джерела відшкодування отриманих позик і оплати відсотків.
Кредит - капітал банку ден.форме, що передається під часів. Користування на умовах забезпечення повернення, терміновості та цільового х-ра використання.
Довгостроковий банківський кредит - кредит представлений більш ніж на 3 роки. %% за його використання розраховуються з моменту отримання і до повного погашення кредиту. Довгострокові кредити можуть надаватися для формувань основних фондів. Об’єктами кредитування можуть бути кап. Витрати на реконструкцію, модернізацію та розширення діючих фондів на нове будівництво, на приватизацію і т.д. Основними джерелами формування банківського кредитного ресурсу явл. власні кошти банків, залишки на розрахункових і поточних рахунках, залучених фiз і юр осіб на депозитні рахунки до запитання, термінові, міжбанківські кредити та кошти, отримані від випуску цінних паперів. Кредитні операції здійснення державного управління. Банками у межах передбачених ресурсів.
Мита банківського кредитування та нарахованих за ним %% здійснюється позичальником з розрахункового або поточного рахунку. Якщо розрахунковий рахунок боржника відкритий в управлінні банку, погашення боргу за кредитором і сплата %% здійснення державного управління-ся платіжним дорученням позичальника за умови визнання боргу позичальником платіжною вимогою банку в уставнов-м законом порядку. У разі неможливості позичальника сплатити борг він стягується з поручителів у установ. Законом порядку.

82. Банківський кредит – це економічні відносини, в процесі яких банки надають фізичним або юридичним особам грошові кошти з умовою їх повернення. Ці відносини характеризуються рухом вартості (позичкового капіталу) від банка (кредитора) до позичальника (дебітора) і в протилежному напрямку. Економічні відносини між сторонами кредитної угоди виникають під час одержання позички, користування нею та її повернення. Принципи кредитування можна розділити на дві групи:загальноекономічні принципи, що відповідають всім економічним категоріям (цілеспрямованість, диференційованість);принципи, що відображають сутність функції кредиту (строковість, забезпеченість, платність).У Положенні НБК "Про кредитування" перелічені принципи трактуються як умови, що передбачаються кредитним договором, порушення яких розглядається як недоліки кредитної діяльності.

 

83. Функції грошей.Гроші виконують ряд функцій.1) Функція міри вартості є центральною у системі грошових відносин.Міра вартості - це грошова одиниця, що використо­вується для вимірювання та порівняння вартостей товарів та послуг.На основі міри вартості встановлюється ціна, що є грошовим виразом вартості товару. Ціни на товари змінюються прямо пропорційно до вартості товарів і обернено пропорційно до вартості грошей.Гроші реалізують свою функцію міри вартості через взаємодію з масштабом цін. Масштаб цін - рахункова функція грошей, що відображає вартість товарної маси в грошових одиницях.З масштабом цін пов'язані девальвація і ревальвація грошових одиниць.Девальвація (від лат. de – префікс, що означає рух вниз, і valeo – коштувати, мати вартість) - це офіційне зниження, а ревальвація - збільшення курсу грошової одиниці щодо валют інших країн.Між сукупною товарною масою і окремими товарами встановлюється цінове співвідношення. Саме це співвідношення і визначає рівень цін.2) Функція засобу обігуПроцес товарного обігу виражається формулою: Т – Г – Т1, тобто продаж здійснюється заради купівлі. У цьому процесі гроші відіграють роль посередника між продавцем та покупцем.Основою функціонування грошей як засобу обігу є рух товарів. Роль грошей тут тимчасова. Виконавши свою функцію гроші переходять від одного суб'єкта до іншого.Кількість грошей, що повинна бути в обігу (М), визначається сумою цін товарів та послуг, що підлягають реалізації протягом певного періоду.Цю залежність можна представити за допомогою формули:М = Рі х qі: Рі – ціна і-ого товару,:qі – кількість і-ого товару.Кількість грошей мала б дорівнювати цій величині за умови, що кожна грошова одиниця використовувалася лише один раз. Але кожна грошова одиниця використовується більше одного разу. Тому суму цін товарів необхідно поділити на середнє число оборотів кожної купюри (V).

 

2) Функція засобу платежу – відображає особливості кредитного господарства, тобто купівлі-продажу товарів у кредит з відстрочкою оплати. Гроші у цій функції – це засіб погашення боргу. Цю функцію можуть виконувати лише реальні гроші. Для ефективного виконання цієї функції вони повинні бути стійкими.3) Функція засобу нагромадження обслуговує нагромадження вартості, що знаходиться в розпорядженні суб'єктів економіки у процесі відтворення.Для виконання цієї функції гроші повинні бути реальними.Нагромадження грошей - необхідна умова безперервного розвитку товарного виробництва.Формування нагромаджень та збережень призводить до певних втрат для їх власників (не отримують доходів від своїх грошей). Такі втрати називають зумовленими витратами зберігання грошей.Зумовлені витрати зберігання - це сума доходу, який власник грошей не одержує тому, що зберігає їх у ліквідній формі, а не вкладає у фінансові активи.5) Світові грошіРозвиток міжнародних політичних і економічних відносин обумовлює функціонування грошей на світовому ринку.У такому разі за виразом К. Маркса "гроші скидають з себе національні мундири".В середині окремої країни можуть обертатися не тільки повноцінні гроші, а й неповноцінні. На світовому ринку знаки вартості, які є обов'язковими до прийому в даній державі, за виключенням грошових одиниць провідних держав світу, втрачають свою силу.

 

84. Діюча система касового виконання Державного бюджету в Україні передбачає відкриття в банківських установах поточних бюджетних рахунків на балансовому рахунку № 3513 (в установах Національного банку України), № 2513 (в уповноважених банківських установах) — «Кошти Державного казначейства України» для органів казначейства. З цього рахунка здійснюється:

- перерахування коштів безпосередньо суб’єктам господарської діяльності, які виконали роботи або надали послуги розпоряднику коштів згідно з затвердженими бюджетними кошторисами за витратами;

- видача готівкових коштів безпосередньо представнику розпорядника коштів;

- перерахування коштів на бюджетні поточні рахунки, які відкриваються окремим бюджетним установам і організаціям згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів. Таким установам в банківських установах відкривають особові рахунки на балансовому рахунку №№ 3520, 2520 «Поточні бюджетні рахунки клієнтів, що фінансуються із Державного бюджету України».

Діюча система касового виконання місцевих бюджетів в Україні передбачає відкриття в банківських установах основного поточного бюджетного рахунка фінансовому органу Міністерства фінансів по відповідному місцевому бюджету, на який зараховуються всі доходи даного бюджету і з якого перераховуються на бюджетні рахунки розпорядників коштів, які фінансуються із місцевих бюджетів, на видатки, затверджені в кошторисі.