Сутність і важливість оцінки загального фінансово-економічного стану підприємства (організації).

Фінансово-економічний стан підприємства характеризується ступенем його прибутковості та оборотності капіталу, фінансової стійкості та динаміки структури джерел фінансування, здатності розраховуватися за борговими зобов’язаннями.

Правильна оцінка фінансових результатів та фінансово-економічного стану підприємства за сучасних умов господарювання конче потрібна, як для його керівництва і власників, так і для інвесторів, партнерів, кредиторів, державних органів. Фінансовий стан підприємства цікавить і його конкурентів.

Для оцінки фінансово-економічного стану підприємства необхідна відповідна інформаційна база. Такою можуть бути звіт про фінансові результати діяльності і баланс – підсумковий систематичний документ про склад засобів діяльності підприємства та джерела їхнього формування в грошовій формі на певну дату (кінець кварталу, року).

З 1 січня 2000 року в Україні введено в дію нову форму балансу підприємства, що відповідає міжнародним стандартам здійснення бухгалтерського обліку суб’єктами господарювання.

В активі балансу підприємства виділено три розділи:

I. Необоротні активи (нематеріальні активи, незавершене будівництво, основні засоби, довгострокові фінансові інвестиції);

II. Оборотні активи (виробничі запаси, незавершене будівництво, готова продукція, дебіторська заборгованість, поточні фінансові інвестиції, грошові кошти та їхні еквіваленти).

III. Витрати майбутніх періодів.

Пасив балансу підприємства складається з п’яти розділів:

I. Власний капітал (Статутний капітал. Пайовий капітал. Резервний капітал. Нерозподілений прибуток).

II. Забезпечення наступних витрат і платежів (Забезпечення витрат персоналу. Інші забезпечення. Цільове фінансування);

III. Довгострокові зобов’язання (Довгострокові кредити банків. Відстрочені податкові зобов’язання. Інші довгострокові зобов’язання);

IV. Поточні зобов’язання (Короткострокові кредити банків. Поточна заборгованість за довгостроковими зобов’язаннями. Векселі видані. Кредиторська заборгованість. Інші поточні зобов’язання);

V. Доходи майбутніх періодів.

Співвідношення між окремими групами активів і пасивів балансу мають важливе економічне значення та використовуються для оцінки й діагностики фінансового стану підприємства.

 

Групи показників для оцінки фінансового стану. Прибутковість, ліквідність, оборотність, стабільність та ділова активність; методика їх обчислення.

Оцінка фінансово-економічного стану підприємства на фіксовану дату та здійснюється на підставі аналізу офіційних документів – звітів про: фінансові результати, рух грошових коштів, власний капітал і систему розрахункових показників.

 

 

Економічна суть і загальна методологія визначення ефективності виробництва.

 

Процес виробництва на будь-якому підприємстві здійснюється за незалежної взаємодії трьох визначальних його чинників: персоналу (робочої сили), засобів праці та предметів праці. Використовуючи наявні засоби виробництва, персонал підприємства продукує суспільно корисну продукцію або надає виробничі й побутові послуги. Це означає, що, з одного боку, мають місце затрати живої та уречевленої праці, а з іншого – такі чи такі результати виробництва (діяльності). Останні залежать від масштабів застосовуваних засобів виробництва, кадрового потенціалу та рівня його використання.

Ефективність виробництва – це комплексне відбиття кінцевих результатів використання засобів виробництва й робочої сили (працівників) за певний проміжок часу.

Родовою ознакою ефективності (продуктивності) може бути необхідність досягнення мети виробничо-господарської діяльності підприємства (організації) з найменшими витратами суспільної праці або часу.

Види ефективності виробництва.

Економічну ефективність відображають через різні вартісні показники, що характеризують проміжні та кінцеві результати виробництва на підприємстві. До таких показників належать: обсяг товарної, чистої або реалізованої продукції; величина одержаного прибутку, рентабельність виробництва (виробів); економія тих чи тих видів ресурсів (матеріальних, трудових) або загальна економія від зниження собівартості продукції; продуктивність праці тощо.

Таблиця

Класифікаційна ознака	Ефективність
Одержаний результат (наслідки)	· Економічна · Соціальна
Місце одержання ефекту	· Локальна (комерційна) · Народногосподарська
Метод розрахунку	· Абсолютна · Порівняльна
Ступінь збільшення ефекту	· Первинна · Мультиплікаційна · Синергічна
Структура організації виробництва	§ Робочого місця § Виробничого підрозділу (дільниці, цеху, виробництва) § Підприємства в цілому
Тип економічного зростання виробництва	§ Екстенсивного розвитку § Інтенсивного розвитку
Напрям інноваційно-інвестиційної діяльності	§ Науки, техніки і технологій § Організаційно-управлінських інновацій § Інвестиційних проектів і програм
Характер витрат	§ Поточних витрат § Одноразових (капітальних) витрат
Об’єкт оцінки	§ Повна (інтегральна) § Часткова (окрема) § Чинникова (багаточинникова)
Масштаб міжнародного співробітництва	§ Зовнішньоекономічної діяльності фірми § Діяльності спільних підприємств і транснаціональних корпорацій

 

Соціальна ефективність полягає у скороченні тривалості робочого тижня, збільшенні кількості нових робочих місць і рівня зайнятості людей, поліпшенні умов праці та побуту, стану довкілля, безпеки життя тощо. Соціальні наслідки виробництва можуть бути не лише позитивними, а й негативними (безробіття, посилення інфляції, погіршення екологічних показників).

Локальна (комерційна) ефективність визначає конкретний результат виробничо-господарської чи іншої діяльності підприємства, унаслідок якої воно має певний зиск (дохід, прибуток).

Коли ж виробництво продукції на даному підприємстві потребує додаткових витрат ресурсів, але її споживання (використання) на іншому підприємстві зв’язане з меншими експлуатаційними витратами або іншими позитивними наслідками діяльності, то кажуть про народногосподарську ефективність, тобто сукупний ефект у сферах виробництва та споживання відповідних виробів (послуг).

Абсолютна ефективність характеризує загальну або питому (у розрахунку на одиницю витрат чи ресурсів) ефективність діяльності підприємства (організації) за певний проміжок часу.

Порівняльна ефективність відображає наслідки порівняння можливих варіантів господарювання і вибору ліпшого з них; рівень порівняльної ефективності відбиває економічні та соціальні переваги вибраного варіанта здійснення господарських рішень (напрямку діяльності) проти інших можливих варіантів.

Абсолютна і порівняльна ефективність доповнюють одна одну. Визначення економічно найбільш вигідного варіанта господарювання завжди базується на зіставлені показників абсолютної ефективності, а її аналітична оцінка здійснюється порівнянням запланованих, нормативних і фактично досягнутих показників, їхньої динаміки за певний період.

Первинна ефективність – це початковий одноразовий ефект, що його одержано внаслідок здійснення виробничо-господарської діяльності підприємства (організації), запровадження прибуткових технічних, організаційних або економічних заходів.

Первинна (початкова) ефективність майже завжди примножується завдяки багато спрямованому та багаторазовому використанню названих заходів не лише на даному, а й на інших підприємствах, в інших сферах діяльності. Тоді можна сказати про так звану мультиплікаційну ефективність, яка виявляється здебільшого в кількох специфічних формах – дифузійному й резонансному ефектах, а також ефектах «стартового вибуху», супровідних можливостей та акселерації.